Рішення

від 11.09.2006 по справі 17/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/189

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.09.06 р.                                                                               Справа № 17/189                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БІОВІТКОРМ», м. Севастополь

до відповідача:  Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. Засядько»

про стягнення 196‘111,34грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Харакоз К.С., Шведов О.Ю.  

від відповідача: Сулейман М.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БІОВІТКОРМ» звернулось з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. Засядько» про стягнення 193‘174,77 грн., у тому числі: 138‘600,00 грн. – основного боргу; 7‘207,2грн. – пені; 2‘273,04 грн. – 3% річних; 6‘930,00 грн. – інфляційних; 38‘164,53 грн. – збитків.

В процесі розгляду справи письмовою заявою позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши їх розмір та просив суд стягнути з відповідача суму 196‘111,34грн., у тому числі: 138‘600,00 грн. – основного боргу; 6‘529,39грн. – пені; 3‘132,74 грн. – 3% річних; 9‘684,68 грн. – сума інфляційних; 38‘164,53грн. – збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні, рахунки-фактури; розрахунок суми позовних вимог; акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.06р. та інші додані докази.

Відповідач позовні вимоги в частині суми основного боргу 138‘600,00грн. визнав, проти інших позовних вимог – заперечував з підстав, визначених у його відзиві на позов.

Розгляд справи був закінчений 28.08.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.09.06 для підготовки рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарським судом встановлено, що згідно досягнутої сторонами домовленості за видатковими накладними №№ РН-61 та РН-62 від 27.10.05р. позивач поставив відповідачу 70,0 тн. товару – макухи соєвої, загальною вартістю 138‘600,00 грн., які останній позивачу не оплатив, що підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.

21.03.2006р. позивач направив відповідачу претензію № БВК/039/06, якою вимагав сплатити суму боргу. Претензія була отримана відповідачем 28.07.2006р. Однак – залишена останнім без відповіді та задоволення.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу («ЦК») України, позивач просить суд стягнути з відповідача додатково за період з 03.11.2005р. по 15.08.2006р. суму 3% річних 3‘132,74 грн. та – інфляційних 9‘684,68 грн. При цьому, датою виникнення у відповідача зобов‘язання щодо оплати боргу позивачу останній вважає сьомий день після дати рахунків №№ СФ-51, СФ-52 від, відповідно, 26.10.2005р. та 27.1-0.2005р.

Зважаючи на те, що:

-          згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають лише з підстав, зазначених, відповідно ст. 11 ЦК України;

-          за ст. 193 Господарського Кодексу („ГК”) України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки;

-          строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданого йому товару сторонами встановлений не був;

-          ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо строк виконання боржником (відповідачем у справі) обов'язку не встановлений, кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо негайне виконання не випливає із договору;

-          згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми;

-          у даному випадку відповідною вимогою щодо оплати суми боргу, у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, слід вважати претензію № БВК/039/06 від 21.03.06р., а ні рахунки-фактури №№ СФ-50 та СФ-51, адже останні містять лише розрахунок вартості відповідного товару та його загальну ціну, а ні вимогу кредитору про оплату,

суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості – 138‘600,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних та – 3% річних мають бути задоволені частково, за період з 29.03.2006р. по 15.08.2006р.(140 днів прострочення оплати від закінчення сьомого дня після пред‘явлення вимоги (претензії) про оплату), а саме у сумі:

-          інфляційних – 1‘104,06 грн.:

-          3% річних – 1‘594,85грн.

Вимога позивача щодо стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв'язку із відсутністю письмової угоди сторін щодо застосування такого виду забезпечення зобов'язання, (ст. 547 ЦК України).

Також, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача збитків 38‘164,53 грн., виходячи з наступного.

За умовами Глави 51 ЦК України та Глави 25 ГК України для застосування відповідальності за порушення зобов'язання внаслідок заподіяння збитків – необхідним є наявність одночасно усіх складових цивільного правопорушення, а саме: власне збитків; протиправність у поведінці заподіювача збитків; причинного зв'язку між першими двома елементами; вини заподіювача збитків.

Наполягаючи на стягнення з відповідача збитків позивач посилається на рішення від 26.01.2006р. господарського суду міста Севастополя та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р. по справі № 20-11/348, якими з позивача на користь приватного підприємства «Зернопродукт» було стягнуто, зокрема: 36‘176,75 грн. – пені, 578,23 грн. – 3% річних, 1291,55 грн. – витрати по сплаченому держмиту, 118 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Загалом – 38‘164,53 грн. Однак, із змісту зазначеного рішення вбачається, що підставою для стягнення з позивача на користь приватного підприємства «Зернопродукт» спірної суми було невиконання саме позивачем умов договору № ЖС24/10/2 від 24.10.2005р., за яким позивач зобов‘язався оплатити ПП «Зернопродукт» вартість поставленого ним товару. При цьому оплата за цим договором аж ніяк не залежала від оплати чи не оплати певних суми відповідачем позивачу, що було зазначено господарським судом м. Севастополя у зазначеному рішенні.

До того ж позивач не довів оплату ПП «Зернопродукт» стягнутої з нього за рішенням суми. До матеріалів справи позивачем додана лише копія постанови від 03.05.06р. про відкриття виконавчого провадження, щодо виконання рішення господарського суду м. Севастополя.

Норми статей 33 – 34 ГПК України покладають на сторони обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування;

Судові витрати підлягають розподіленню між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32 - 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. Засядько» (84168, с. Олександрівка, Слов'янського району, вул. Комсомольська, 17, ЄДРПОУ 25330750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БІОВІТКОРМ» (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 47, ЄДРПОУ 30581343) суму основного боргу – 138‘600,00 грн., інфляційних 1‘104,06грн. та 3% річних – 1‘594,85грн.; витрати по сплаченому держмиту у сумі 1‘412,98грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 85,02грн.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Суддя                                                                         Татенко В.М.