Ухвала

від 09.08.2024 по справі 915/1917/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

09 серпня 2024 року Справа № 915/1917/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши заяву Миколаївської окружної прокуратури № б/н від 08.08.2024 про забезпечення позову у справі

за позовом: виконуючого обов`язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури №2 Миколаївської області (54050, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314, e-mail: vitovsk@myk.gp.gov.ua) в інтересах держави

в особі: Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 22440768, e-mail: otggalitsinovo@ gmail.com)

до відповідачів:

1) Миколаївської районної державної адміністрації (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, 18А, e-mail: nikolaev@mk.gov.ua)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська водна компанія (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 38979801, e-mail: greenprintua@ gmail.com)

про: визнання незаконними та скасування розпоряджень Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р, від 13.04.2018 № 123-р, від 05.04.2019 № 79-р, визнання недійсним договору оренди землі від 25.04.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.04.2019; зобов`язання повернути земельну ділянку; скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/1917/19 за позовом виконуючого обов`язків керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 Миколаївської області в інтересах держави в особі Галицинівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області до відповідачів: Вітовської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська водна компанія в якій прокурор, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.08.2021, зі змінами згідно з уточненнями до такої заяви від 13.04.2023, просить:

1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р Про дострокове припинення права постійного користування земельною ділянкою Галицинівською сільською радою Вітовського району Миколаївської області.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 123-р Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Миколаївська водна компанія.

3. Визнати недійсним укладений 25.04.2018 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ Миколаївська водна компанія договір оренди земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського (на цей час, Миколаївського) району Миколаївської області.

4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вітовської районної державної адміністрації від 05.04.2019 № 79-р Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення.

5. Визнати недійсним укладений 10.04.2019 між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ Миколаївська водна компанія договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського (на цей час, Миколаївського) району Миколаївської області.

6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська водна компанія (ЄДРПОУ 38979801) повернути територіальній громаді в особі Галицинівської сільської ради земельну ділянку площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247), вартістю 469150 грн, розташовану в межах території Галицинівської сільської ради, у придатному для використання стані, у тому числі, шляхом знесення (демонтажу) об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2250416648233), розташованого по вул. Степовій буд. 1/2 у с. Галицинове Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.

7. Скасувати вчинену 11.12.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ТОВ Миколаївська водна компанія (ЄДРПОУ 38979801) на об`єкт нерухомого майна полігон твердих побутових відходів (реєстраційний номер об`єкта 2250416648233).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вітовською райдержадміністрацією за відсутності достатнього обсягу повноважень передано в оренду ТОВ Миколаївська водна компанія вищевказану земельну ділянку, згідно договору від 25.04.2019 оренди землі, та у подальшому продано спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 10.04.2019. Такими діями, на думку прокурора, порушено право користування спірною земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка є комунальною власністю.

Також, з метою задоволення громадських потреб у сфері поводження з відходами (збирання, переробка, утилізація твердих побутових відходів та інше), між Галицинівською сільською радою та ТОВ Миколаївська водна компанія 30.05.2014 укладений договір концесії, на підставі якого Галицинівська сільська рада надала на 49 років ТОВ Миколаївська водна компанія право на створення (будівництво) полігону твердих побутових відходів на земельній ділянці площею 5,5 га, що перебувала у постійному користуванні сільської ради, та подальшу експлуатацію, за умови сплати ТОВ Миколаївська водна компанія концесійних платежів та виконання інших умов цього договору обома сторонами.

Водночас, голова Галицинівської сільської ради Вітовського району всупереч вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні одноособово, без ухвалення відповідного рішення сесією сільської ради, достроково відмовився від права постійного користування земельною ділянкою площею 5,5 га з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 для будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району, у зв`язку з чим Вітовською РДА прийнято розпорядження № 122-р про припинення права постійного користування Галицинівською сільською радою вищевказаною земельною ділянкою.

В подальшому Вітовська районна державна адміністрація дану земельну ділянку передала в оренду ТОВ Миколаївська водна компанія для здійснення концесійної діяльності, а саме: будівництва та обслуговування будівель комунального обслуговування (будівництво сміттєзвалища для організації полігону твердих побутових відходів) в межах території Галицинівської сільської ради Вітовського району терміном на 45 років до 30.05.2063 на підставі договору оренди землі від 25.04.2018, укладеного між сторонами на підставі розпорядження райдержадміністрації № 123-р від 13.04.2018.

При цьому, згідно норм Земельного кодексу України, Законів України Про концесії, Про державне-приватне партнерство товариство отримало в оренду земельну ділянку комунальної власності для здійснення концесійної діяльності поза межами конкурсної процедури.

Окрім того, ТОВ Миколаївська водна компанія 04.06.2018 зареєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва - полігон твердих побутових відходів (відсоток готовності 75%) за № 26451692, що порушує вимоги Закону України Про концесії.

05.04.2019 Вітовською РДА прийнято розпорядження № 79-р, яким затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,5 га (кадастровий номер 4823380600:03:000:0247) та ТОВ Миколаївська водна компанія продано вказану ділянку для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування.

На підставі вищевказаного розпорядження між Вітовською районною державною адміністрацією та ТОВ Миколаївська водна компанія 10.04.2019 укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бєлік Т.М. та зареєстрований за № 145.

Отже, прокурор вважає, що внаслідок таких протиправних дій з комунальної власності вибула земельна ділянка та об`єкт нерухомості, який відповідно до договору концесії, укладеного між ТОВ Миколаївська водна компанія та Галицинівською сільською радою повинен був залишитися у власності територіальної громади сільської ради.

08.08.2024 від Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 08.08.2024 (вх. № 9548/24 від 08.08.2024), в якій заявник просить суд вжити заходів по забезпеченню позову та з цієї метою:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га, розташовану на території Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомості полігону твердих побутових відходів, розташованого за адресою: с. Галицинове, вул. Степова, 1/2.

В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі №915/1917/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час первісного розгляду справи прокуратурою 16.08.2019 до господарського суду Миколаївської області подана заява про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду від 15.01.2020 відмовлено у зв`язку з недоведеністю необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Однак, вже після пред`явлення позову та достовірно володіючи інформацією про наявність спору про право в суді, у тому числі щодо законності будівництва та оформлення права приватної власності на незавершений об`єкт, усупереч вимог ст. 13 ЦК України, ТОВ Миколаївська водна компанія вжило заходів до завершення будівництва об`єкту незавершеного будівництва та зареєструвало у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.12.2020 право власності на полігон твердих побутових відходів, зокрема, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ТОВ Миколаївська водна компанія на спірний об`єкт незавершеного будівництва, державну реєстрацію якого вчинено 04.06.2018, погашено та об`єкт нерухомого майна закрито 11.12.2020, у зв`язку з перенесенням до новостворених об`єктів нерухомого майна.

Прокурор зазначає, що вказане стало підставою для подання ним під час нового розгляду справи, заяви про зміну предмету позову, яка була обумовлена, у тому числі, втратою предмету позову у первісному його вигляді, з огляду на недобросовісні дії відповідача ТОВ Миколаївська водна компанія. Проте, і у подальшому ТОВ Миколаївська водна компанія продовжило вчиняти дії, які можуть вплинути на предмет спору та істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Зокрема, незважаючи на обізнаність про перебування цієї справи у провадженні суду, а також прийняття судом до розгляду поданої прокурором заяви про зміну предмету позову, ТОВ Миколаївська водна компанія 29.11.2023 укладено з ОСОБА_1 договір іпотеки, предметом якого є спірні полігон твердих побутових відходів та земельна ділянка.

Прокурор також вказує, що укладання вказаного договору може потягнути вибуття спірних земельної ділянки та полігону побутових відходів з власності ТОВ Миколаївська водна компанія та необхідності чергового уточнення нових обставин справи, зміни предмету позову, залучення інших відповідачів, тощо.

Так, відповідно до п. 4.2, 6.1-6.3 договору іпотеки від 29.11.2023 у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язання в цілому чи тієї або іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених договором, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному договором.

У разі порушення зобов`язання та/або умов цього договору та прийняття іпотеко держателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його виконання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель на власний розсуд може набути право власності на предмет іпотеки в рахунок зобов`язань іпотекодавця за договором процентної фіндопомоги, продати предмет іпотеки будь-якій особі.

Визначений п. 6.2 договору спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки, за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса.

При цьому, звернення прокурора до суду з вказаним позовом фактично спрямоване на задоволення суспільної потреби по відновленню законності при вирішенні суспільно важливого питання щодо права власності на земельну ділянку територіальної громади.

Прокурор зазначає, що метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірних земельної ділянки та полігону твердих побутових відходів у володінні відповідача в незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити, в разі задоволення позовних вимог, поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, призвести до зміни власника або користувача спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.

Прокурор також зазначає, що вказана справа перебуває на розгляді Господарського суду Миколаївської області вже тривалий проміжок часу, остаточне рішення у справі не прийнято, інтереси держави у вказаних правовідносинах залишаються незахищеними. Крім змін, що відбуваються на законодавчому рівні, ТОВ Миколаївська водна компанія вчиняються дії, що можуть вплинути на виконання у подальшому рішення суду здійснення будівництва об`єкту на спірній земельній ділянці, переоформлення права власності на полігон твердих побутових відходів, укладення договору іпотеки на земельну ділянку та об`єкт нерухомості, розташований на ній.

Також заявник повідомляє що відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову відповідає пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вжитті запобіжних заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України (п. 77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як було зазначено судом вище, прокурор звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідачів про визнання незаконними та скасування розпоряджень Вітовської районної державної адміністрації від 13.04.2018 № 122-р, від 13.04.2018 № 123-р, від 05.04.2019 № 79-р, визнання недійсним договору оренди землі від 25.04.2019; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.04.2019; зобов`язання повернути земельну ділянку; скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Слід зазначити, що заходи забезпечення позову, заявлені заявником у заяві про забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам, з якими прокурор звернуся до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З метою запобігання зміни права власності на спірні земельну ділянку та полігон побутових відходів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їх можливого відчуження, передачі в оренду, тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірних земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 та полігону твердих побутових відходів, розташованого за адресою: с. Галицинове, вул. Степова, 1/2, у тому числі внаслідок поділу чи об`єднання з іншими ділянками.

Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких дій з боку ТОВ Миколаївська водна компанія та інших осіб щодо спірних земельної ділянки та об`єкту нерухомості. Заборона вчиняти реєстраційні дії, накладена судом на суб`єкти державної реєстрації прав на нерухоме майно, є достатньою умовою подальшого виконання судового рішення.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірних земельної ділянки та полігону твердих побутових відходів відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі є забезпечення знаходження спірних земельної ділянки та полігону твердих побутових відходів у володінні відповідача в незмінному вигляді. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити, в разі задоволення позовних вимог, поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду, призвести до зміни власника або користувача спірного майна та вплинути на виконання цього рішення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 490/6312/19 від 11.11.2020 та № 487/5726/19 від 21.12.2020.

Крім цього, як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 753/22860/17 від 15.09.2020 заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову з метою забезпечення ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з правовим висновком Верховного суду у справі № 640/7285/19 від 17.10.2019, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Таким чином, забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, зважаючи на те, що вжиття заходів забезпечення не призведе до завдання будь-якої істотної шкоди інтересам сторін у спорі, але невжиття їх може ускладнити або зробити неможливим виконання судового рішення.

Отже, заявлені заходи забезпечення позову в даному випадку є обґрунтованими та співмірними з заявленим позовом, у зв`язку із тим, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, суд вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними з тими негативними наслідками, які можуть настати у разі, якщо такі заходи не будуть застосовані.

Водночас, суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову не призведе до негативних наслідків для відповідачів.

Засіб забезпечення позову який просить вжити заявник, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності та наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, з якою заявник звернувся до суду.

Згідно частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що необхідність у зустрічному забезпеченні відсутня.

Виходячи з викладеного вище, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 7, 9 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).

Керуючись ст. 136-140, 144, 145, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову № б/н від 08.08.2024.

2. Вжити заходів забезпечення позову, а саме:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4823380600:03:000:0247 площею 5,5 га, розташовану на території Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомості полігону твердих побутових відходів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

3. За даною ухвалою:

Стягувач: Миколаївська окружна прокуратура (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, бульвар 15, ідентифікаційний код 0291004821).

Боржники:

1) Миколаївська районна державна адміністрація (54036, м. Миколаїв, вул.Одеське шосе, 18А).

2) Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївська водна компанія (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 38979801).

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України Про виконавче провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255-258 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 09.08.2024.

Суддя В.С. Адаховська