Ухвала

від 09.08.2024 по справі 910/11135/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11135/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

від 02.07.2024

у справі за позовом Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

до Державного агентства України з питань кіно

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання наказу незаконним.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2022 року Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" (далі - позивач, ДП "Національний центр О. Довженка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі - відповідач, Держкіно) про визнання наказу Держкіно № 100 від 05.08.2022 "Про реорганізацію ДП "Національний центр О. Довженка" та передачу повноважень до Державної установи "Науковий центр кінематографії України" незаконним та скасувати його.

2. Позов обґрунтовано тим, що наказ Держкіно №100 від 05.08.2022 є протиправним та таким, що не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий всупереч нормам законодавства, а саме: статей 104, 109 Цивільного кодексу України, пункту 12.1 Статуту ДП "Національний центр О.Довженка", вимогам пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні", статті 19 Конституції України.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 позов задоволено повністю.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким закрито провадження у справі № 910/11135/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги саме позивача про визнання незаконним та скасування наказу Держкіно № 100 від 05.08.2022 не підлягають судовому розгляду у судах будь-якої юрисдикції, оскільки у ДП "Національний центр О. Довженка" не має права оскаржувати рішення органу державної влади, наділеного Державою повноваженнями щодо створення, ліквідації, реорганізації та управління даного підприємства; відповідне рішення органу державної влади приймається в межах встановлених законодавством повноважень, а підпорядкованість і ієрархічна структура управління державними підприємствами передбачають виконання рішень вищих органів влади.

6. 24.07.2024 представниця ДП "Національний центр О. Довженка" адвокатка Крижанівська О.М. подала до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

9. Частинами п`ятою та шостою статті 6 ГПК України встановлено, що:

- суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів);

- адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку;

- процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

10. Таким чином, обов`язок юридичної особи зареєструвати електронний кабінет установлений відповідно до абзацу першого частини шостої статті 6 ГПК України і навіть у випадку, якщо документ підписує адвокат, у якого наявний електронний кабінет, що також убачається з вимог абзацу другого частини шостої статті 6 ГПК України. Водночас реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Отже, як позивач, так і адвокат, який представляє інтереси цієї особи у суді, можуть подавати процесуальні документи до суду в електронній формі через електронний кабінет за допомогою ЄСІТС або в паперовій формі.

11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 204/2321/22 також підтверджено необхідність дотримання наведених вище положень у разі звернення до суду в такий спосіб (електронній формі) адвокатами, нотаріусами, приватними виконавцями, судовими експертами, державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

12. Із зазначеного випливає, що ДП "Національний центр О. Довженка", як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, згідно зі статтею 6 ГПК України, зобов`язане зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

13. Водночас, хоч у касаційній скарзі і зазначено, що ДП "Національний центр О. Довженка" має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, однак за перевіркою Суду встановлено, що юридична особа за кодом ЄДРПОУ: 22928085 не зареєструвала Електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", про що свідчить відповідь № 2829370, яка сформована засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" 08.08.2024.

14. Таким чином, ДП "Національний центр О. Довженка" зобов`язане зареєструвати власний електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" і повідомити Суд про цю реєстрацію.

15. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

17. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

18. У касаційній скарзі скаржник підставами касаційного оскарження судового рішення визначив наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

19. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

20. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

21. В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник чітко не зазначає, які саме норми права неправильно застосував та/або не застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду.

22. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

23. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судового рішення скаржник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно того, що вказана справа не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та будь-якого іншого судочинства, однак чітко не зазначає, яку саме норму права суд апеляційної інстанцій застосував неправильно, і щодо застосування якої саме необхідно сформувати Суду висновок.

24. Таким чином позивачу слід уточнити підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій частині шляхом наведення належного їх обґрунтування згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

25. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

26. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

27. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

29. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

30. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.

31. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 3 969,60 грн (2 481,00 грн х 200% х0,8).

32. До касаційної скарги скаржник не додав документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

33. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

34. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/11135/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- зареєструвати Державному підприємству "Національний центр Олександра Довженка" власний електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" і повідомити Суд про цю реєстрацію;

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 18-24);

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 3 969,60 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова