Ухвала

від 09.08.2024 по справі 910/11135/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11135/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

від 02.07.2024

у справі за позовом Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка"

до Державного агентства України з питань кіно

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство культури та інформаційної політики України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання наказу незаконним.

ВСТАНОВИВ:

1. У жовтні 2022 року Державне підприємство "Національний центр Олександра Довженка" (далі - позивач, ДП "Національний центр О. Довженка") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі - відповідач, Держкіно) про визнання наказу Держкіно № 100 від 05.08.2022 "Про реорганізацію ДП "Національний центр О. Довженка" та передачу повноважень до Державної установи "Науковий центр кінематографії України" незаконним та скасувати його.

2. Позов обґрунтовано тим, що наказ Держкіно №100 від 05.08.2022 є протиправним та таким, що не відповідає нормам законодавства та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий всупереч нормам законодавства, а саме: статей 104, 109 Цивільного кодексу України, пункту 12.1 Статуту ДП "Національний центр О. Довженка", вимогам пункту 5 частини першої статті 4 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні", статті 19 Конституції України.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 позов задоволено повністю.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким закрито провадження у справі № 910/11135/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги саме позивача про визнання незаконним та скасування наказу Держкіно № 100 від 05.08.2022 не підлягають судовому розгляду у судах будь-якої юрисдикції, оскільки у ДП "Національний центр О. Довженка" не має права оскаржувати рішення органу державної влади, наділеного Державою повноваженнями щодо створення, ліквідації, реорганізації та управління даного підприємства; відповідне рішення органу державної влади приймається в межах встановлених законодавством повноважень, а підпорядкованість і ієрархічна структура управління державними підприємствами передбачають виконання рішень вищих органів влади.

6. 07.08.2024 до Верховного Суду надійшла із використанням підсистеми "Електронний суд" касаційна скарга ОСОБА_1 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача), в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

7. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

8. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

10. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

11. У касаційній скарзі скаржниця підставами касаційного оскарження судового рішення визначила наявність випадків, передбачених пунктами 1, 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

12. В обґрунтування скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, і:

- не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 810/5854/14, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 13.02.2019 у справі № 826/1314/16, від 29.05.2019 у справі № 826/1073/16, від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а, від 13.03.2019 у справі № 712/7385/17, щодо юридичних спорів, які підлягають розгляду у судовому порядку; у постанові Верховного Суду від 25.04.2024 у справі № 908/933/22, щодо права юридичної особи захищати у судовому порядку свої порушені, невизнані або оспорені права або інтереси (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 317/2777/17 та постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 918/456/20 щодо неможливості оскарження юридичними особами у судовому порядку рішень їхніх уповноважених органів управління з усіх питань діяльності юридичної особи (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

13. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

14. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

15. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

16. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

17. Водночас у касаційній скарзі скаржниця, визначаючи підставами касаційного оскарження судового рішення пункти 1, 2 та 3 частини другої статті 287 ГПК України не наводить належного їх обґрунтування, а саме чітко не зазначає, які саме норми права вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував та/або порушив щодо кожної із визначеною нею підстави касаційного оскарження.

18. Таким чином скаржниці слід уточнити підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій частині шляхом наведення належного їх обґрунтування.

19. Також у касаційній скарзі скаржниця зазначає, що апеляційний господарський суд фактично усунувся від розгляду справи та оцінки доказів на предмет законності оспорюваного наказу в силу того, що вважав такий спір не підсудний будь-якому суду; суд не оцінив і не дослідив аргументи позивача і відповідача, тому просить направити справу на новий розгляд до цього суду, однак підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, в цій частині, не визначає.

20. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

21. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

22. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

23. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

24. У прохальній частині касаційної скарги скаржниця просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.

25. Частиною третьою статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

26. У касаційній скарзі скаржниця не визначає підставу касаційного оскарження з огляду на допущені процесуальні порушення, що є наслідком для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

27. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржниці слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.

28. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржниці строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

29. Скаржниця у касаційній скарзі також заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

30. Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржниця зазначає, що повний текст постанови суду апеляційної інстанції вона отримала поштою 18.07.2024, проте відповідних доказів до касаційної скарги не додає, що унеможливлює здійснення перевірки дати вручення судового рішення та розгляду цього клопотання.

31. Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до суду касаційної інстанції, матеріали справи у суді касаційної інстанції відсутні, тому Верховний Суд позбавлений можливості перевірити у матеріалах справи дату вручення заявниці повного тексту постанови суду апеляційної інстанції.

32. Отже, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд розглядатиме після усунення скаржницею недоліків у цій частині.

33. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

34. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі № 910/11135/22 залишити без руху.

2. Встановити скаржниці строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 17-18, 19, 26-27);

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази, з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду докази, що підтверджують зазначену в касаційній скарзі дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, а саме 18.07.2024.

3. Роз`яснити скаржниці, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова