Рішення

від 12.08.2024 по справі 364/462/22

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/462/22

Провадження № 2/364/4/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

представник позивача - адвокат Діденко Олег Васильович, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльність № 4026/10 від 25.06.2009 року, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД», ЄДРПОУ 19349685, адреса: 09301, Київська область, селище Володарка, вул. Зарічна, 80,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

встановив:

Позивач та його представник звернулися до Володарського районного суду Київської області з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, мотивуючи його тим, що він є власником земельної ділянки (пай) з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046, загальною площею 2,5718 га, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області. За результатами пошуку через веб-сайт, від 13.12.2021 року, йому стало відомо що належна йому на праві приватної власності вищезазначена земельна ділянка перебуває у користування ТОВ «ФК ЛТД». Договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ФК ЛТД» він не укладав. На адвокатський запит про надання копії договору оренди його земельної ділянки (паю) укладеного між ним та ТОВ «ФК ЛТД» від останнього він не отримав. На повторний адвокатський запит він отримав копію типового договору оренди землі від 28.07.2009 року строком дії на 5 років та копію договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі строком на 15 років. Оскільки він не підписував ні типовий договір від 28.07.2009 року, ні додаткову угоду до нього та нікого на це не уповноважував так як не мав на це волевиявлення, орендної плати не отримував, а тому відповідачу рекомендованим листом надіслав заяву про негайне розірвання типового договору оренди землі від 28.07.2009 року та договору про внесення змін та доповнень до зазначеного договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки, на що відповіді не отримав.

Оскільки відповідач без правових підстав користується його земельною ділянкою чим завдає йому збитків, адже він не має можливості користуватися земельною ділянкою та обробляти її, тому просить суду усунути перешкоду в користуванні земельною ділянкою, шляхом: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» повернути належну йому на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046, площею - 2,5718 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області, скасувати державну реєстрацію типового договору оренди землі від 28.07.2009 року, договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 28.07.2009 року, зареєстрованого - 28.12.2012 року та припинити право товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221688000:04:001:0046. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання, яким просили розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не підтримав та просив в задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

По справі встановлено, що позивач є власником земельної ділянки (пай) з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046, загальною площею 2,5718 га, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що стверджено Державним актом на право приватної власності на землю Серії ІІІ-КВ № 018651 та Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Деожавного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 13.12.2021 року (Том 1 а.с. 14-16).

В позовній заяві позивач вказує, що за результатами пошуку через веб-сайт, від 13.12.2021 року, йому стало відомо що належна йому на праві приватної власності вищезазначена земельна ділянка перебуває у користування ТОВ «ФК ЛТД». Договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ФК ЛТД» він не укладав.

На адвокатський запит про надання копії договору оренди його земельної ділянки (паю) укладеного між ним та ТОВ «ФК ЛТД» від останнього він не отримав. На повторний адвокатський запит він отримав копію типового договору оренди землі від 28.07.2009 року строком дії на 5 років та копію договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі строком на 15 років (а.с. 17-21).

Оскільки він не підписував ні типовий договір від 28.07.2009 року, ні додаткову угоду до нього та нікого на це не уповноважував так як не мав на це волевиявлення, орендної плати не отримував, а тому відповідачу рекомендованим листом надіслав заяву про негайне розірвання типового договору оренди землі від 28.07.2009 року та договору про внесення змін та доповнень до зазначеного договору оренди землі та повернення йому земельної ділянки, на що відповіді не отримав.

Підставою для звернення позивача до суду був факт відсутності волевиявлення у власника земельної ділянки ОСОБА_1 на укладення договору оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки із цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років та сумнів у власника земельної ділянки щодо належності підпису на Типовому договорі оренди від 28.07.2009 року та договору про внесення змін та доповнень до зазначеного договору оренди землі від 15.11.2012 року.

Представник відповідача 13.09.2023 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на те, що твердження позивача є необґрунтованими, оскільки 28.07.2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК ЛТД» було укладено типовий договір оренди землі на земельні ділянки площею 2,5718 га з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046 та площею 0,295 га з кадастровим номером 3221688000:05:006:0128, який було зареєстровано у Володарському районному відділі СВП «Київський обласний реєстраційний центр» ДП Центру «ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.10.2009 року № 04.09.04301120. Того ж дня ОСОБА_1 передав ТОВ «ФК ЛТД» за актом приймання передачі дані земельні ділянки.

15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК ЛТД» було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 28.07.2009 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему Володарського району Київської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року № 322160004002012.

За умови договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 28.07.2009 року внесено зміни, зокрема: (1) п. 8 викладено в новій редакції, а саме: « договір укладено на 15 років»; п. 9 викладений в новій редакції, а саме: «річна орендна плати за користування земельною ділянкою на момент підписання договору оренди встановлюється в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2 даного Договору, і складає 3 042, 80 гривень на один рік оренди».

З 2009 року по даний час ТОВ «ФК ЛТД» своєчасно та в повному обсязі сплачує , а ОСОБА_1 отримує орендну плату, передбачену умовами спірного договору. Після 13 років належного виконання сторонами умов спірного договору, позивач стверджує, що він не підписував цього договору із відповідачем (Том 1 а.с. 34-135).

На підставі заявленого клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи, 13.07.2023 року судом винесено ухвалу про призначення по справі почеркознавчої експертизи (а.с. 216-217).

Відповідно до Висновку експертів від 08.05.2024 року № 220906/23-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у цивільній справі № 364/462/22 встановлено, що:

« 1. Підпис , в графі «Орендодавець» Типового договору оренди землі від 28.09.2009 року, який укладено з ТОВ «ФК ЛТД» виконаний не тією особою, зразки підписів якої надані в якості порівняльного матеріалу ОСОБА_1 (група зразків № 1), та мітяться у наступних документах : в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 545.01» платіжної відомості №ВПЗ-000257 за Грудень 2005р.; в графі «Підпис в одержанні рядку «174 ОСОБА_1 , 534.58» платіжної відомості № ВПЗ-000433 за Серпень 2006р; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 479.00» платіжної відомості №ВПЗ-000010 за Грудень 2006р.; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 673.67» платіжної відомості №ВПЗ-000152 за Травень 2007р.; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 352.63» платіжної відомості №ВПЗ-000179 за Червень 2007р.; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 692.89» платіжної відомості №ВПЗ-000312 за Липень 2009р.; в графі «Підпис клієнта» договору № 17 про надання правничої допомоги від 17 грудня 2021 року ; в графі «Позивач» у клопотанні від 10.04.2024 р., наданому суду у справі № 364/462/22 та експериментальними зразками почерку і підпису ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вирішити питання про те, чи виконаний напис в графі «Орендодавець» Типового договору оренди землі від 28.07.2009 року, який укладений з ТОВ «ФК ЛТД», тією особою, зразки підписів якої наданий в якості порівняльного матеріалу ОСОБА_1 (група зразків №2), та містяться: в графі «підпис власника паспорта», в паспорті серія НОМЕР_3 , виданому Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.02.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , стор.1; в графі «підпис власника паспорта», в поспорті серія НОМЕР_3 , виданому Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області 05.02.1998 року на ім`я ОСОБА_1 , стор.5; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 489.78» платіжної відомості №ВПЗ-000298152 за Лютий 2006Травень 2007р.; в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 624.41» платіжної відомості №ВПЗ-000390 за Лютий 2008р. чи іншою особою, не виявляється можливим.

Вирішити питання про те, чи виконаний напис в графі «Орендодавець» Типового договору оренди землі від 28.07.2009 року, який укладений з ТОВ «ФК ЛТД», тією особою, зразки підписів якої наданий в якості порівняльного матеріалу ОСОБА_1 (група зразків №3), та міститься у наступному документі в графі «Підпис в одержанні» рядку «174 ОСОБА_1 , 627.34» платіжної відомості №ВПЗ-000705 за Лютий 2008р. чи іншою особою, не виявляється можливим» (Том 2 а.с. 35-49).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом та, посилаючись на те, що оспорювані правочини не укладав і не підписував, позивач просив повернути йому земельну ділянки, скасувати запис про проведену державну реєстрацію речового права та зобов`язати відповідача повернути йому спірну земельну ділянку.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Позивачем також заявлена вимога про скасування державної реєстрації договорів оренди землі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судомоспорюваний Типовий договір оренди землі від 28.07.2009 року, зміни і доповнення до нього від 15.11.2012 року, зареєстровааний зареєстровано у Володарському районному відділі СВП «Київський обласний реєстраційний центр» ДП Центру «ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.10.2009 року № 04.09.04301120. Того ж дня ОСОБА_1 передав ТОВ «ФК ЛТД» за актом приймання передачі дані земельні ділянки.

15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК ЛТД» було укладено договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 28.07.2009 року, який зареєстрований у відділі Держкомзему Володарського району Київської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28.12.2012 року № 322160004002012.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельної ділянки (пай) з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046, загальною площею 2,5718 га, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області на час подання позову є ОСОБА_1 , про що свідчать наявні у матеріалах справи державні акти на право власності на земельні ділянки.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладеного між сторонами Типового договору оренди та внесення змін та доповнень до нього порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельними ділянками площею загальною площею 2,5718 га, цільове призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписував (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ТОВ «ФК ЛТД» на підставі неукладених договорів оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21).

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування рішення про проведену державну реєстрацію, зареєстрованого 28.12.2012 року, типового договору оренди землі від 28.07.2009 року, договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 28.07.2009 року щодо земельної ділянки площею 2,5718 га (кадастровий номер3221688000:04:001:0046), яка розташована на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об' єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.

В судових дебатах представник відповідача звертає увагу, що обраний позивачем спосіб захисту, який був обраний при зверненні до суду з позовом , наразі більш не є належним з огляду практики Великої Палати Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-81 ЦПК України, надані суду докази мають бути належними, допустимими та достовірними. Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат слід зазначити.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 10993,08 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

На ствердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: додаток № 1 до договору про надання правої допомоги № 27 від 17.12.2021; акт про надання послуг до договору про надання правової допомоги від 08.07.2024 року; квитанцію № 330382 про оплату послуг про надання правничої допомоги (Том 2 а.с. 68-70).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт, тому зазначена сума у розмірі 15 000 грн, яка є видом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 992, 40 грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 10993,08 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., понесення яких документально підтверджується.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 203, 205, 207, 210, 213, 236, 626-631, 638 ЦК України, ст.ст. 3-5, 12, 89, 137, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити повністю.

Усунути перешкоду в користуванні земельною ділянкою, шляхом: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» повернути належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 3221688000:04:001:0046, площею - 2,5718 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тарганської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати державну реєстрацію типового договору оренди землі від 28.07.2009 року, договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 28.07.2009 року, договору від 15.11.2012 року про внесення змін та доповнень до договору оренди від 28.07.2009 року зареєстрованого - 28.12.2012 року та припинити право товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221688000:04:001:0046.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЛТД» (ЄДРПОУ 19349685, адреса: 09301, Київська область, селище Володарка, вул. Зарічна, 80), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), судові витрати в розмірі 26 985 (двадцять шість тисяч де`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 48 копійок, які складаються з : витрат за надану правничу допомогу в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень; витрат на проведення судової-почеркознавчої експертизи в сумі 10 993 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) гривні 08 копійок, судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 40 копійок.

Повним текст рішенням виготовлено 12.08.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко