Постанова

від 31.07.2024 по справі 910/1246/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1246/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 31.07.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024

у справі № 910/1246/21

за заявою Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/1246/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна".

2. У межах зазначеної справи 12.03.2021 Корпорація "Альтіс-Холдинг" (далі - Кредитор) подала заяву з грошовими вимогами до Боржника на суму 45870292,93 грн (далі - Заява).

2.1. Заяву мотивовано наявністю заборгованості Боржника перед Кредитором за договором підряду №ТРЦХ-01-АХ від 30.04.2013 (далі - Договір-1) у розмірі 3845409,48 грн; за договором субпідряду №ТД-29 від 27.12.2013 (далі - Договір-2) у розмірі 5791509,64 грн; за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 (далі - Договір-3), з урахуванням договору про переведення боргу №АХ/А від 31.05.2013 (далі - Договір переведення боргу), у розмірі 36233373,81 грн.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій:

-Датою останнього платежу за Договором-1 є 15.10.2014.

-На підтвердження наявності боргу за Договором-1 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.

-Натомість згідно з актом звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 заборгованість Боржника перед Кредитором погашена повністю.

-Датою останнього платежу за Договором-2 є 18.12.2014.

-На підтвердження наявності боргу за Договором-2 Кредитор надав акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2019. Проміжні акти звіряння взаєморозрахунків чи первинні документи на підтвердження факту наявності заборгованості станом на дату відкриття справи про банкрутство Боржника не надано.

-Договором про переведення боргу встановлена позовна давність у 15 років.

-На підтвердження наявності боргу за Договором-3 Кредитор надав акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2019. Інформація щодо наявності боргу станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника відсутня.

-Відповідно до пункту 3.1 Договору-3 договірна вартість робіт є твердою (обумовлена незмінною вартістю етапів робіт відповідно до зведеного кошторису (додаток №1)) і становить 3647202,72 грн, крім того ПДВ (20%) - 729440,56 грн. Усього з ПДВ - 40376643,26 грн згідно з переліком робіт за зведеним кошторисом.

-Зведеного кошторису Кредитор не надав. Водночас сума всього з ПДВ, вказана у Договорі-3, є помилковою та не відповідає результату математичного додавання вартості робіт і ПДВ (3647202,72 + 729440,54 = 4376643,26 (грн)).

-Відповідно до банківських виписок Кредитор перерахував грошові кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс" на загальну суму 36959536,33 грн.

-У додатках до договору переведення боргу зазначено, що станом на 01.05.2013 заборгованість ТОВ "Альтіс" перед кредитором за договором підряду №ДЛМ-14 від 27.07.2009 складає 38944082,30 грн. 31.05.2013 проведено операцію переведення боргу на загальну суму 2710708,49 грн. Заборгованість ТОВ "Альтіс" перед Кредитором станом на 31.05.2013 складає 36233373,81 грн.

-Також до Договору-3 додано довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2009 року на загальну суму 1399759,81 грн.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 серед іншого, визнано кредитором у справі № 910/1246/21 по відношенню до боржника: - корпорацію "Альтіс-Холдинг" на суму 270 714,96 грн, з яких: 4 540, 00 грн - вимоги першої черги, а 266 174, 96 грн - вимоги четвертої черги. Відмовлено корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором до боржника на суму 45 604 117,97 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі № 910/1246/21 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 в частині грошових вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі № 910/1246/21 залишено без змін.

6. Судові рішення мотивовано тим, що за вимогами в сумі 9636919,12 грн, заявленими на підставі Договору-1 і Договору-2, спливла позовна давність, тому вони відхилені на підставі статей 256, 257 Цивільного кодексу України. А грошові вимоги в сумі 35967198,85,85 грн за Договором-3 відхилені через відсутність документів на їх підтвердження.

7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2023 касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/1246/21 скасовано в частині відмови Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором до боржника на суму 9636919,12 грн. Справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №910/1246/21 залишено без змін.

7.1. У наведеній постанові Верховний Суд зазначив: «… з огляду на встановлений статтею 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності, необхідною передумовою для висновку про її закінчення є з`ясування того, яке саме право позивача є порушеним, адже без встановлення факту порушення конкретного права неможливо з`ясувати, коли позивач довідався або міг довідатися про таке порушення або про особу, яка його порушило.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних ухвали та постанови у цій справі, відхиляючи грошові вимоги Кредитора, обґрунтовані наявністю заборгованості за Договором-1 і Договором-2, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що позовна давність за ними спливла, відповідно, 16.10.2017 і 19.12.2017. При цьому суди виходили виключно з того, що останньою датою платежів за Договором-1 є 15.10.2014, а за Договором-2 - 18.12.2014. Однак суди попередніх інстанцій не зазначили будь-яких обставин, які б свідчили про порушення прав певних прав Кредитора саме з 15.10.2014 за Договором-1 і з 18.12.2014 за Договором-2 та виникнення у нього з того часу права на позов до Боржника внаслідок таких порушень.

Під час розгляду грошових вимог Кредитора в зазначеній частині суди першої та апеляційної інстанції не дослідили, які конкретно зобов`язання виникли у Кредитора і Боржника за Договором-1 і Договором-2, ступінь їх виконання, наслідки такого виконання або неналежного виконання сторонами чи однією зі сторін, вчинення у зв`язку з цим сторонами певних правочинів тощо. Зокрема, суди не встановили обставини щодо виникнення у Боржника обов`язків з повернення попередньої оплати (її частини), отриманої за Договором-1 і Договором-2, згідно з вимогами законодавства, що регулює відповідні правовідносини, та умовами договорів. Відповідно, суди не з`ясували строк, у який зазначені зобов`язання Боржника мали бути виконані (в разі їх виникнення), не встановили факт їх невиконання у такий строк як підстави для виникнення у Кредитора права на позов для захисту свого цивільного права або інтересу.

За висновком Верховного Суду, суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду грошових вимог Кредитора, обґрунтованих наявністю заборгованості за Договором-1 і Договором-2, не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо їх застосування, викладі в постановах від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 18.12.2018 у справі №522/1029/18».

8. Водночас Верховний Суд у наведеній постанові визнав безпідставними твердження Кредитора про застосування судами першої та апеляційної інстанцій взаємовиключних умов відхилення його грошових вимог за Договором-3. За змістом оскаржуваних судових рішень, грошові вимоги в сумі 35967198,85 грн відхилено саме у зв`язку з відсутністю документів на їх підтвердження. У зазначеній частині господарські суди виходили з того, що визначена у Договорі про переведення боргу та у Заяві сума заборгованості не відповідає дійсності, в зв`язку з чим не може бути визнана. При цьому суди не застосували позовну давність до зазначених грошових вимог, зазначивши натомість, що у Договорі про переведення боргу встановлено позовну давність 15 років.

9. Таким чином, при новому розгляді справи місцевий господарський суд мав здійснити розгляд справи лише в частині вимог Корпорації "Альтіс-Холдинг" до боржника на суму 9 636 919,12 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 відмовлено Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 9 636 919,12 грн, з огляду на те, що підписання актів звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності, тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024, серед іншого, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/1246/21 в частині відмови Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 3845409,48 грн скасовано.

В цій частині прийнято нове судове рішення, яким визнано грошові вимоги Корпорації "Альтіс-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна" на суму 3845409,48 грн.

В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 у справі № 910/1246/21 залишено без змін.

11.1. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду про те, що виходячи з умов Договору субпідряду та вимог чинного законодавства з 18.03.2015 розпочався перебіг строку позовної давності за вимогами, що заявлені за договором субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29 щодо повернення боржником суми невикористаного авансу в розмірі 5 791 509,64 грн та строк позовної давності у цьому випадку сплив 18.03.2015.

Водночас, підписання акта звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності (станом на 31.12.2019), тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.

За наведених обставин, як встановив суд другої інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 5 791 509,64 грн.

11.2. Стосовно Договору підряду від 30.04.2013 №ТРЦХ-01-АХ, умовами якого не визначено строку та порядку повернення передплачених сум авансових платежів, апеляційний суд встановив, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення вимог кредитора до боржника щодо повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн за вказаним договором. Проте, суд встановив, що у наданому до матеріалів справи акті звіряння чітко визначено, що заборгованість станом на 31.12.2019 складає 3 845 409,48 грн, тобто ці дії боржника свідчать про його волю щодо настання відповідних правових наслідків. Тобто станом на 31.12.2019 боржник визнав наявність в нього обов`язку з повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн. Доказів того, що цей обов`язок виник раніше матеріали справи не містять, учасниками справи не доведено. Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про безпідставність визначення судом першої інстанції початку перебігу позовної давності 15.10.2014. До суду подано єдиний доказ, що свідчить про виникнення права кредитора та кореспондуючого йому обов`язку боржника щодо повернення боргу на суму 3 845 409,48 грн - це Акт звіряння станом на 31.12.2019. Тобто, як зазначив суд другої інстанції, немає підстав заявляти про сплив строку позовної давності щодо кредиторських вимог за цим договором на вказану суму. Перше свідчення про наявність порушеного права кредитора та відповідного обов`язку боржника датоване 31.12.2019, вищевказані кредиторські вимоги у цій справі заявлено - 12.03.2021, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 237 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. До Верховного Суду від Корпорації "Альтіс-Холдинг" надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/1246/21 в частині відмови у визнанні вимог Корпорації Альтіс-Холдинг у сумі 5 791 509,64 грн, а справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

12.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (12-143гс18), в якій зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: "Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог".

Зазначає, що судами необґрунтовано застосовані обидві підстави для відмови у визнанні кредиторських вимог і позовна давність. При цьому, часткове визнання вимог, попри загальне застосування позовної давності та необґрунтованості ще раз підтверджує незаконність судових рішень.

Вказує, що аналогічна позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі 522/1029/18.

Крім того, у касаційній скарзі зазначено, що посилання судів на трирічний термін закінчення строку позовної давності від дати закінчення строку користування авансом є необґрунтованим, оскільки початок перебігу строку позовної давності за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений, пов`язується із моментом вимоги з боку кредитора. Зазначена позиція викладена у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 755/7216/21.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та ТОВ «Патера Україна» подано відзиви на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1246/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024.

15. Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Корпорації "Альтіс-Холдинг", яка подана на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №910/1246/21.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" у справі №910/1246/21 на 31 липня 2024 року о 12:40 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, з огляду на таке.

17. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання грошових вимог кредитора до боржника.

19. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ):

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

20. У питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії судова колегія враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

21. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

22. Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

23. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

24. Згідно зі статтею 1 КУзПБ грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

25. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

26. Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України). У разі залучення підрядником до виконання роботи інших осіб (субпідрядників) він виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина 1 статті 838 Цивільного кодексу України).

27. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (стаття 846 Цивільного кодексу України).

28. При цьому положеннями статті 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду у будь-який час до закінчення роботи (із виплатою підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодуванням йому збитків, завданих розірванням договору) (частина 4); відмовитися від договору підряду та вимагати, зокрема, відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу, або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2), або якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (частина 3). Статтями 848, 878, 879 Цивільного кодексу України також передбачено право та обов`язок підрядника відмовитися від договору підряду у відповідних випадках.

29. Згідно з положеннями статті 854 Цивільного кодексу України договором підряду може бути передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів.

30. Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.

31. Тобто як замовнику, так і підряднику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору підряду. Вчинення відповідною стороною такого одностороннього правочину тягне припинення зобов`язань сторін та, водночас, виникнення у них згідно з вимогами закону та/або договору нових зобов`язань, зокрема, щодо повернення невикористаної частини авансу, відшкодування збитків тощо.

32. Разом з тим главою 19 Цивільного кодексу України передбачено застосування позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

33. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 05.03.2020 у справі №14/325"б", від 09.09.2021 у справі №916/4644/15) положення про позовну давність поширюються на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство, тому при розгляді грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, 30.04.2013 між Корпорацією "Альтіс-Холдинг" (генпідрядник) та ТОВ "Патера Україна" (підрядник) укладено договір підряду №ТРЦХ-01-АХ (Договір - 1), за умовами якого підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з влаштування фундаментів будівлі, а Генпідрядник зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи на умовах укладеного договору.

35. У пункті 2 договору сторони передбачили, що оплата робіт підряднику здійснюється наступним чином: шляхом перерахування Підряднику авансових платежів, в розмірі визначеному сторонами; шляхом здійснення кінцевого розрахунку за виконанні Підрядником Роботи протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Актів/Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідок/Довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ (форма № КБ-3) із врахуванням авансових платежів.

36. Кредитором на доказ виконання цього договору сторонами долучено до матеріалів справи виписку з банківського рахунку за 2013-2014 роки, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2013-2014, акти здачі-прийняття робіт (надання робіт) та видаткові накладні за 2013-2014.

37. Як встановлено під час розгляду справи, перерахування кредитором авансу боржнику на суму 44 586 202,80 грн підтверджено банківськими виписками, натомість боржником виконано та здано робіт на суму 40 740 793,32 грн, що визнається кредитором та боржником та підтверджено актом звіряння, відповідно до якого, сума заборгованості боржника перед кредитором за Договором підряду від 30.04.2013 №ТРЦХ-01-АХ станом на 31.12.2019 становить 3 845 409,48 грн

38. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відображена в Акті звіряння інформація підтверджена первинними документами, зокрема, сума сплаченого авансу підтверджується банківськими виписками.

39. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

40. Виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом, що містить відомості про внутрішньобанківські операції, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.

41. Оцінивши докази у справі у їх сукупності та врахувавши принцип вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України), суди обох інстанцій дійшли до висновків про доведення факту наявності заборгованості перед кредитором станом на 31.12.2019 на суму 3 845 409,48 грн.

42. Проте, відмовляючи Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 3845409,48 грн, суд першої інстанції встановив, що останній авансовий платіж здійснено Корпорацією "Альтіс-Холдинг" - 15.10.2014, а, тому, починаючи з 15.10.2014 розпочався перебіг строку позовної давності за Договором підряду від 30.04.2013 №ТРЦХ-01-АХ щодо повернення боржником суми невикористаного авансу в розмірі 3 845 409,48 грн; підписання акту звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності, тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.

43. Суд апеляційної інстанції із таким висновком не погодився та врахував, що у Договорі підряду, на відміну від договору субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29, сторони не визначили строк використання авансу

44. Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

45. Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

46. Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

47. Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

48. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

49. При цьому згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

51. Погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду в цій частині, суд касаційної інстанції враховує таке.

52. Як уже було зазначено, умовами договору підряду від 30.04.2013 №ТРЦХ-01-АХ не визначено строку та порядку повернення переплачених сум авансових платежів.

53. Суд другої інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення вимог кредитора до боржника щодо повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн за вказаним договором, проте, у вищезазначеному акті звіряння боржником чітко визначено, що заборгованість станом на 31.12.2019 складає 3 845 409,48 грн, тобто ці дії боржника свідчать про його волю щодо настання відповідних правових наслідків.

54. Тобто станом на 31.12.2019 боржник визнав наявність в нього обов`язку з повернення авансу на суму 3 845 409,48 грн, доказів того, що цей обов`язок виник раніше матеріали справи не містять, учасниками справи не доведено.

55. З урахуванням наведеного, слід погодитись із висновками апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив початком перебігу позовної давності 15.10.2014, а враховуючи положення частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності розпочався 31.12.2019, вищевказані кредиторські вимоги у цій справі заявлено - 12.03.2021, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 237 ЦК України.

56. За таких обставин, грошові вимоги Корпорації "Альтіс-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна" на суму 3845409,48 грн правильно визнано судом другої інстанції та включено до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

57. Також під час розгляду справи встановлено, що 27.12.2013 між Корпорацією "Альтіс-Холдинг" (замовник) та ТОВ "Патера Україна" (підрядник) укладено договір субпідряду № ТД-29 (Договір - 2), відповідно до умов якого Боржник (як Підрядник) зобов`язався виконати комплекс будівельних робіт, а Кредитор (як Замовник) зобов`язався прийняти та оплатити такі роботи на умовах укладеного договору.

58. За змістом пункту 5.1 договору замовник протягом 15-ти банківських днів після підписання цього Договору, надання Замовником будівельного майданчику (фронту робіт) за умови передачі Замовником Підряднику проектно-кошторисної документації та виконання пункту 4.2 цього Договору, може перерахувати на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі 50% ціни Договору. Строк використання авансу не може перевищувати 90 (дев`яносто) днів з моменту перерахування. Аванс може надаватись частинами, по мірі надходження коштів від Замовника будівництва. Кошти від авансу використовуються Підрядником для забезпечення виконання ним своїх зобов`язань по Договору (придбання необхідних матеріальних ресурсів) в порядку і в межах, визначених чинним законодавством України. Замовник має право контролювати використання наданих Підряднику сум авансу.

59. У пункті 6.1 договору погоджено, що загальний строк виконання Робіт становить 90 (дев`яносто) календарних днів згідно з термінами, зазначеними в Графіку виконання Робіт (Додаток №І до Договору), що є невід`ємною частиною Договору. Перебіг строку виконання робіт розпочинається з моменту укладання Сторонами цього Договору. Підрядник має право на дострокове виконання Робіт за цим Договором.

60. Так, на доказ виконання цього договору сторонами кредитором долучено до матеріалів справи виписку з банківського рахунку за 2014 рік, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2014 рік та видаткові накладні за 2014 рік.

61. Перерахування кредитором авансу боржнику підтверджено матеріалами справи, а саме банківськими виписками.

62. Судами встановлено, що на виконання умов Договору, Корпорація "Альтіс-Холдинг" сплатила Боржнику 80 710 055,66 грн, з яких боржником виконано та здано робіт на суму 74 918 546,03 грн. Сума заборгованості Боржника перед Корпорацією "Альтіс-Холдинг" за Договором становить 5 791 509,64 грн.

63. Наведені обставини відображені в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 27.12.2013-31.12.2019, за яким заборгованість боржника перед кредитором за договором підряду від 27.12.2013 № ТД-29 станом на 31.12.2019 складає 5 791 509,64 грн.

64. Відповідно до до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 27.12.2013-31.12.2019 останній платіж за договором субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29 здійснений 18.12.2014.

65. Судами встановлено, що за умов пункту 5.1 договору субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29 строк користування авансом не міг перевищувати 90 днів з моменту перерахування, тобто цей строк встановлено за домовленістю сторін до 18.03.2015.

66. З урахуванням встановлених обставин та виходячи з умов договору з 18.03.2015, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що у кредитора виникло право, що кореспондує з обов`язком боржника повернути кредитору невикористану у встановлений сторонами у Договорі строк частину авансу на суму 5 791 509,64 грн.

67. Разом з тим, судами встановлено, що у справі заявлено про застосування строку позовної давності.

68. Також судами встановлено, що підписання акту звіряння взаємних розрахунків здійснено боржником вже після спливу строку позовної давності (станом на 31.12.2019), тобто такі дії боржника не переривають строку позовної давності.

69. Тож, слід погодитись із судами попередніх інстанцій, які виходячи з умов Договору - 2 та вимог чинного законодавства, дійшли до висновків, що з 18.03.2015 розпочався перебіг строку позовної давності за вимогами, що заявлені за договором субпідряду від 27.12.2013 № ТД-29 щодо повернення боржником суми невикористаного авансу в розмірі 5 791 509,64 грн та про сплив такого строку позовної давності у цьому випадку -18.03.2015.

70. За наведених обставин, суди обох попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову Корпорації "Альтіс-Холдинг" у визнанні кредитором боржника на суму 5 791 509,64 грн.

71. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску. Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 18.12.2018 у справі №522/1029/18.

72. З огляду на встановлені обставини порушеного права Корпорації "Альтіс-Холдинг" за Договором - 1 та Договором -2, а також з`ясувавши початок перебігу строку позовної давності, касаційний господарськи суд погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо часткового задоволення заяви з грошовими вимогами Корпорації "Альтіс-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паттера Україна" на суму 3845409,48 грн.

73. Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.

74. Крім того, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновків викладених у постанові Великої палати Верховного суду від 18.12.2018 у справі №522/1029/18 та постанову колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 755/7216/21 щодо моменту виконання зобов`язань, строк виконання яких не визначений, з огляду на таке.

75. Предметом позову у справі № 522/1029/18 було визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, визнання права власності на квартири, витребування їх із чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, виселення та вселення.

76. Предметом позову у справі № 755/7216/21 було стягнення боргу за договором позики.

77. Отже, зі змісту перелічених судових рішень убачається, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки матеріально-правові підстави та обставини у таких справах є різними, у зв`язку з чим є різними і висновки, зроблені судами за наслідками перегляду таких справ.

78. Таким чином, Суд зазначає, що оскільки доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій у вирішенні спору правових висновків Верховного Суду, у наведених скаржником та вказаних вище постановах, є необґрунтованими, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

79. Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків попередніх судових інстанцій у відповідних частинах, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Розподіл судових витрат

83. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Альтіс-Холдинг" залишити без задоволення

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 910/1246/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков