Постанова

від 12.06.2024 по справі 495/6171/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/223/24

Справа № 495/6171/14-ц

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Дришлюка А.І.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобрешової Світлани Анатоліївни на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Шевчук Ю.В., у цивільній справі за зміненим зустрічним позовом ОСОБА_2 до Громадського об`єднання громадян «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в особі його правонаступника - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні частиною будинку та стягнення моральної шкоди,

встановив:

20.08.2014 року громадське об`єднання громадян «Вчитель» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном загального користування, та зобов`язання вчинення певних дій (т.1, а.с.2-6).

В свою чергу, 12.09.2014 року відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Громадського об`єднання громадян «Вчитель» (далі - ГОГ «Вчитель») про усунення перешкод у користуванні частиною будинку та розподілення між сторонами судових витрат (т.1, а.с.75-79).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 червня 2015 року провадження у справі за первісним позовом ГОГ «Вчитель» за заявою останнього було закрито (т.1, а.с.186).

Рішенням того ж суду від 17.06.2015 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково (т.1, а.с.190-193).

Проте, рішенням апеляційного суду Одеської області від 17.12.2015 року апеляційну скаргу ГОГ «Вчитель» вищевказане рішення було скасовано, в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні частиною будинку, стягнення з ГОГ «Вчитель» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 600 грн. та судового збору в розмірі 243,60 грн., будло скасовано і відмолено ОСОБА_2 в задоволенні цих позовних вимог. В решті рішення було залишено без змін (т.2, а.с.16-19).

Разом з тим, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року вищевказану судові рішення, а саме: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 17 грудня 2015 року були скасовані і справу було повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.58-60).

В подальшому, в ході нового розгляду справи, ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги та окрім ГОГ «Вчитеель» відповідачами також зазначила: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та змінивши вимоги, просила суд усунути їй перешкоди у користуванні 25/1000 часток громадського будинку - будівлі під літ. «А», АДРЕСА_1, оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, приміщень №№ 3 9, 40, 41 (кімната № 11), приміщень №№ 87-89 (кімната № 25), а також терасою І, ІІ, сходовими маршами, які розташовані на земельній ділянці площею 1000 кв.м., шляхом зобов`язання відповідачів за їх рахунок зняти грати, які незаконно встановлені на терасах І, ІІ та надання ОСОБА_2 вільного доступу для користування терасами І, ІІ, сходовими маршами і заборони відповідачам створювати будь-які перешкоди, а також шляхом зобов`язання відповідачів за їх рахунок знести незаконно споруджену самочинну споруду, яка розташована на терасі І та впритул прилягає до стіни приміщення кімнати позивачки № 11.

Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн, а також судові витрати у справі (т.2, а.с.72-79).

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідно до договору дарування від 21.05.2010 року та витягу про державну реєстрацію прав №35088439 від 07.08.2012 року вона є власницею 25/1000 часток громадського будинку - будівлі під літерою «А», б/н, що розташована по АДРЕСА_1 , та яка складається з приміщень №39, №40, №41 (кімната №11), приміщень №87, №88, №89 (кімната №25), розташованих на земельній ділянці площею 1000 кв.м, яка 07.12.2005 року передана в оренду Затоківською селищною радою ГОГ «Вчитель». У той же час 22/1000 часток цього громадського будинку належить відповідачу ГОГ «Вчитель».

Як стверджувала ОСОБА_2 , внаслідок незаконних дій керівництва ГОГ «Вчитель» була споруджена будівля (підсобне приміщення), в якій постійно перебувають охоронці. Зазначена будівля була споруджена без проектної та дозвільної документації, без дотримання будь-яких будівельних норм і правил, без дотримання правил пожежної безпеки. Дане підсобне приміщення охорони керівництво ГОГ «Вчитель» збудувало на терасі І, внаслідок чого був перекритий наскрізний прохід і унеможливлене користування терасою, як це було передбачено проектною документацією, стіна незаконної будівлі впритул прилягає до стіни приміщення кімнати позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 №11, що ставить під загрозу її життя та створює незручності під час відпочинку.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначила, що внаслідок незаконних дій відповідачів, які мешкають на першому поверсі, були встановлені металічні грати на другому поверсі та терасі, біля її кімнати №25 (тераса ІІ), а також металеві грати на терасі на першому поверсі (тераса І). Ключ від грат позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_2 не дають, тому вона позбавлена можливості користуватися терасою ІІ в повному обсязі, а грати, які встановлені на першому поверсі, позбавляють ОСОБА_2 вільно пересуватися будівлею у випадку, коли автівки відпочиваючих перекривають підхід до сходів, порушують протипожежні вимоги.

Оскільки в позасудовому порядку усунути перешкоди у користуванні зазначеною вище будівлею ОСОБА_2 відповідачі відмовляються, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2020 року змінена зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була задоволена.

Усунено перешкоди ОСОБА_2 у користуванні 25/1000 частин громадського будинку-будівлі під літерою «А» б/н, оздоровчо-розважальний комплекс ГОГ «Вчитель», яка розташована по АДРЕСА_1 , зокрема приміщеннями №№ 39,40,41 (кімната № 11 ), приміщеннями №№ 87,88,89 (кімната №25), а також терасою І, ІІ, сходовими маршами, які розташовані на земельній ділянці площею 1000 кв.м.

Зобов`язано відповідачів за зустрічним позовом: ГОГ «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за їх рахунок зняти грати, які встановлені на терасах І, ІІ та надати ОСОБА_2 вільний доступ для користування терасами І, ІІ, сходовими маршами.

Заборонено відповідачам за зустрічним позовом: ГОГ «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 створювати у цьому перешкоди.

Зобов`язано відповідачів за зустрічним позовом: ГОГ «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за їх рахунок знести незаконно споруджену самочинну споруду, яка розташована на терасі І та впритул прилягає до стіни приміщення кімнати №11, яка належить ОСОБА_2 .

Стягнуто у рівних частках з відповідачів за зустрічним позовом: ГОГ «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Стягнуто у рівних частках з відповідачів за зустріним позовом: ГОГ «Вчитель», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 судові витрати у справі, а саме: судовий збір у розмірі 600,00 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6 000,00 грн.(т.3, а.с.176-188).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бобрешова С.А. ставить питання про скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2020 року, та постановлення нового судового рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.3, а.с. 195-201).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_13 просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.10.2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення (т.4, а.с.21-26).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.05.2023 року задоволено заяву судді Громіка Р.Д. про самовідвід та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.05.2023 року визначено інший склад суду: головуючий суддя Сегеда С.М., судді: Дришлюк А.І., Князюк О.В. (т.4. а.с.146-147, 149-150).

В подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 року суддя Князюк О.В. був замінений на суддю постійно діючого складу колегії суддів - Драгомерецького М.М. (т.4, а.с.193).

Крім того, ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2024 року у справі в якості правонаступника відповідача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залучено до участі ОСОБА_7 (т.5, а.с.49-50).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю апелянта ОСОБА_1 , у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.5, а.с.70-84).

Крім того, Одеським апеляційним судом 31.05.2024 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення відповідачів ГОГ «Вчитель» та ОСОБА_7 про слухання справи 12.06.2024 року о 15 год.40 хв., що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення (т.2, а.с.120).

Крім цього, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а також те, що дана справа тривалий час перебуває в провадженні апеляційного суду (т.3, а.с.243-244), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні, за участю апелянта, у відсутність інших учасників справи, та на підставі наявних у справі доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні тераси є об`єктом права спільної сумісної власності усіх співвласників будівель та споруд оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», тому за правилам ч. 1 ст. 369 ЦК України, вони усі володіють і користуються ними спільно, оскільки інше між ними не встановлено

Судом першої інстанції також враховано висновок судового експерта №15/07 від 12.03.2019 року, згідно якого технічною та будівельною документацією на громадський будинок передбачена можливість наскрізного проходу по терасах І, ІІ, та наявність грат, які перешкоджають наскрізному проходу по цих терасах не відповідає вимогам державних будівельних норм, технічній та будівельній документації.

Стягуючи моральну шкоду з відповідачів на користь позивачки за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок протиправних дій відповідачів позивачці завдана моральна шкода (т.3, а.с.178-188).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно приписів ст.ст. 319, 320, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Відповідно ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій для запобігання такому порушенню.

Крім того, у відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належать 25/1000 часток оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», який складається з приміщення №№ 39 , 40, 41, 87 , 88 , 89 , загальною площею 44,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частини оздоровчо-розважального комплексу від 21.05.2010 року серії ВМР №179211, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., та зареєстрованого в реєстрі за №844 (т.1, а.с.90-91).

В свою чергу, ГОГ «Вчитель» належить на праві власності 22/1000 часток будівель та споруд оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з: будівлі охорони літ. «Б», загальною площею 39,2 кв.м, конструкцій, які знаходяться у загальному користуванні, а саме: тераса І, тераса ІІ, комунікації (каналізація, водопровід), хвіртка, ворота, огорожа, сходові марші (т.1, а.с.44-45).

На підставі договору оренди від 07.12.2005 року, серії ВСЕ №821880, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №3686, ГОГ «Вчитель» було передано земельну ділянку площею 0,1 гектарів, що розташована за адресою: Одеська область, смт Затока міста Білгород-Дністровського, Центральний район, в довгострокову оренду терміном на десять років для будівництва оздоровчо-розважального комплексу (т.2, а.с.83-85).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100478962013 від 29.08.2013 року, кадастровий номер земельної ділянки, переданої ГОГ «Вчитель»: 5110300000:02:028:0061, складає 0,1002 гектарів (т.2, а.с.86).

Згідно висновку експерта №15/07 від 12 березня 2019 року будівля, яку відповідач називає «Господарське приміщення для зберігання інвентарю», а позивач називає як «Підсобне приміщення охорони», та яка розташована на частині тераси і загального користування впритул до приміщень №№ 39, 40, 41 будівлі літ. «А», які належать ОСОБА_2 (т.3, а.с.98), не відповідає вимогам державних будівельних норм, технічній та будівельній документації на громадський будинок - будівлю під літерою «А», б/н, що розташована по АДРЕСА_1 , а саме:

- по протипожежним вимогам та заходам - п.п. 4.1, 4.21 ДБН В. 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва», розділу 6 пояснювальній записці до робочого проекту;

- по відсутності завдання на проектування та вихідних даних в проектній документації - п. 6.1. ДБН А 2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

- по відсутності в затвердженої проектної документації - п.п. 2.12, 2.15, 9.1 ДБН А 2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

- за складом проекту і відсутності будівельного обсягу споруджуваної будови - додаток Ж ДБН А 2.2-3-2004 «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» (т.3, а.с.70-100).

Також при внутрішньому обстежені встановлено, що в спорудженій будівлі розташоване приміщення санвузлу, яке розташоване на частині тераси І впритул до зовнішньої стіни кімнати № 40 будівлі літ. «А», яке належить ОСОБА_2 . Приміщення санвузла обладнано унітазом та металевої мийкою і душовим піддоном, які безпосередньо примикають до стіни кімнати № 40.

Технічною та будівельною документацією на громадський будинок передбачена можливість наскрізного проходу по терасі І, ІІ, а саме:

- згідно технічного паспорту на громадський будинок - будівлю літ «А», виготовленого станом на 11.02.2009 року (т.1, а.с.34-40), на плані І-го та ІІ -го поверхів прохід по терасі І та терасі ІІ передбачений наскрізний;

-згідно планів 1-го та 2-го поверхів робочого проекту оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», виготовленого ПП ОСОБА_14 та узгодженого головним державним інспектором ДАБК Царенко О.В., прохід по терасі на першому поверсі та прохід по балкону на другому поверсі передбачений наскрізний;

-обстеженням встановлено, що на саме проведення дослідження наскрізний прохід по терасі і технічно неможливий, так як тераса на 1-му поверсі вздовж поздовжніх стін будівлі повністю (до верху) огороджена металевими гратами, а між кімнатами співвласників на терасі І загального користування встановлені поперечні металеві грати, що перешкоджає наскрізному проходу по терасі І, який передбачений у робочому проекті та технічному паспорті.

Також при обстежені встановлено, що на терасі II другого поверху, крім металевого огородження висотою 0,9 м вздовж поздовжніх стін будівлі, біля приміщень №№ 87, 88, 89, які належать ОСОБА_2 , встановлено металеве огородження (до верху) та металеве огородження з хвірткою висотою 0,9 м, перекриваючи вільний прохід по терасі вздовж цих приміщень.

Крім того, висновком експерта встановлено, що розташування металевих грат на терасах І, ІІ не відповідає вимогам і будівельних норм, технічній та будівельній документації на громадський будинок - будівлю під літерою «А», б/н, що розташована по АДРЕСА_1 , а саме:

-по відсутності завдання про проектування та вихідних даних в проектній документації - п. 6.1 ДБН А 2.2-3-2004 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

-по відсутності в затвердженої проектної документації - п.п.2.12, 2.15,9.1 ДБН А 2.2-3-2004 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва»;

-за складом проекту -додаток Ж ДБН А 2.2-3.2004 «Склад, порядок, розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» (т.3, а.с.70-100).

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем за зустрічним позовом ГОГ «Вчитель» було визнано зустрічний позов ОСОБА_2 в частині знесення незаконно спорудженої самочинної споруди, яка розташована на терасі І та впритул прилягає до стіни приміщення кімнати № 11, що належить ОСОБА_2 , а тому відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд першої інстанції, враховуючи докази, зокрема, висновок судової будівельно-технічної експертизи, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

Відповідно до положень ст.ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав» задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов`язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

Відповідно до положень норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Оскільки, як було вказано вище, а також вбачається з матеріалів справи, спірні тераси є об`єктом права спільної сумісної власності усіх співвласників будівель та споруд оздоровчо-розважального комплексу ГОГ «Вчитель», а тому згідно із ч. 1 ст. 369 ЦК України всі власники володіють і користуються ними спільно. Крім того, оскільки згідно із технічною документацією передбачена можливість наскрізного проходу по терасах І, ІІ, а наявність грат перешкоджають цьому наскрізному проходу по цих терасах, що не відповідає вимогам державних будівельних норм, технічній та будівельній документації на громадський будинок - будівлю під літерою «А», б/н, що розташована по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, в частині усунення перешкод у користуванні належним ОСОБА_2 майном.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, враховуючи, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданнях з приводу незаконного самочинного будівництва та встановлення грат, які не передбачені технічною та будівельною документацією, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів за зустрічним позовом на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідачів за зустрічним позовом на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги та із проведенням експертизи, то колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи міститься квитанція про сплату ОСОБА_2 адвокату Сороколет С.І. 600,00 грн. за надання правничої допомоги (т.1, а.с.112).

Крім того, матеріали справи містять квитанцію про сплату ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що зазначені судові витрати позивачки за зустрічним позовом були обґрунтованими та неминучими, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення із відповідачів на користь позивачки в рівних частках судові витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи та за надання правничої допомоги у загальному розмірі 6 600,00 грн., як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Як було вказано вище, матеріали даної справи містить висновок судової будівельно-технічної експертизи, що в сенсі ст.ст.76-78 ЦПК України є належним та допустимим доказом, та яким встановлено, що спірна будівля споруджена без проектної та дозвільної документації, без будівельних норм та правил, і саме з цих підстав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти зустрічних позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобрешової Світлани Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через перебування суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. у відпустках, повне судове рішення складено 12.08.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк