Ухвала

від 08.08.2024 по справі 606/58/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/58/21Головуючий у1-йінстанції Мельник А.В. Провадження № 22-ц/817/590/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

У Х В А Л А

08 серпня 2024 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А., представника ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал Альони Анатоліївни на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року, ухвалене суддею Мельник А.В. у цивільній справі №606/58/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просив стягнути на його користь борг за борговими розписками від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року в загальному розмірі 118 500 доларів США, зокрема, з ОСОБА_4 - 39 500 доларів США, з ОСОБА_3 - 52 666,66 доларів США, з ОСОБА_5 - 13 166,66 доларів США, з ОСОБА_6 - 13 166,66 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_7 12 лютого 2015 року отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 5 000 доларів США за борговою розпискою від 12 лютого 2015 року зі сплатою трьох відсотків в місяць, які зобов`язався повернути до 31 грудня 2015 року. Крім того, 1 березня 2018 року ОСОБА_7 отримав від позивача в позику грошові кошти в сумі 100 000 доларів США за борговою розпискою від 1 березня 2018 року зі сплатою трьох відсотків в місяць, які зобов`язався повернути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, так і не виконавши взятого на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Спадкоємцями, які прийняли спадщину після ОСОБА_7 , є відповідачі по справі. 21 грудня 2018 року позивач в межах строку, визначеного частиною другою статті 1281 Цивільного кодексу України, направив письмову вимогу спадкоємцям ОСОБА_7 , у якій заявив вимогу про повернення йому вищевказаних грошових коштів, однак вимогу відповідачі не задовольнили, як того вимагає стаття 1282 ЦК України шляхом одноразового платежу.

Рішенням Теребовлянськогорайонного судуТернопільської областівід 29липня 2021року позов задоволено.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 борг за борговими розписка від 12 лютого 2015 року та 01 березня 2018 року: з ОСОБА_4 В в розмірі 39500 доларів США, з ОСОБА_3 в розмірі 52666,66 доларів США, з ОСОБА_5 в розмірі 13166,66 доларів США, з ОСОБА_6 в розмірі 13166,66 доларів США. Стягнуто з відповідачів судовий збір пропорційно від розміру стягнутих грошових сум.

Постановою Тернопільськогоапеляційного судувід 31січня 2023року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено бе задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року залишено без змін.

У травні 2024 року адвокат Цимбал О.О. в інтересах ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 -адвокат ЦимбалА.А. вказує, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 .

Вказує, що Теребовлянський районний суду в рішенні від 29 липня 2021 року у справі №606/58/22 встановив, що спадодавець ОСОБА_7 , покійний батько скаржника, був засновником ПАП Богдан, розмір внеску спадкодавця ОСОБА_7 , 5100 грн., що становить 51% у статутному фонді.

Суд встановив, що за ПАП Богдан числиться ряд транспортних засобів. Також суд встановив, що спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняли його дружина ОСОБА_3 , сини ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому кожен із них успадкував 1/3 спадкового майна. Оскільки ОСОБА_8 прийняв спадщину після смерті батька, але не оформив її, спадщину прийняли його дружина ОСОБА_9 , їх дочка ОСОБА_6 , та матір ОСОБА_8 - ОСОБА_3 .

В дійсності засновником ПАП Богдан є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №24 від 26.04.2024 та результатами запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.04.2024. Відповідно, суд помилково відніс корпоративні права та майно, яке належить на праві господарського відання ПАП Богдан до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_8 , адже на момет смерті спадкодавця корпоративні права засновника ПАП Богдан належали скаржнику.

ОСОБА_1 не було залучено до участі у справі.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року безпосередньо стосується прав, інтересів та обовязків ОСОБА_1 , оскільки у мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обовязки ОСОБА_1 .

Через те, що Теребовлянський районний суд мотивував рішення від 29 липня 2021 року непідтвердженими обставинами, зокрема, фактом прийняття спадкоємцями ОСОБА_7 . У складі спадщини корпоративних прав, які на момент смерті спадкодавця належали скаржнику, тому справа підлягає новому розгляду.

У відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Варода П.Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Також просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А., представник ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржене особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) та від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 12 січня 2022 року у справі № 761/41876/18 (провадження № 61-16835св21).

Отже, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

Якщо у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд встановить, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року, заява № 19164/04).

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, представник ОСОБА_1 - адвокат Цимбал А.А. вказує, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року, судом вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 , оскільки він є засновником ПАП Богдан, тоді як майно та корпоративні права останнього суд у мотивувальній частині відніс до спадкової маси спадкодавця ОСОБА_8 .

Як вбачається із змісту рішення Теребовлянського районного суду від 29 липня 2021 року, суд визначаючи суму боргу, яка підлягає стягненню з кожного із спадкоємців ОСОБА_7 , виходив із розміру успадкованої ними частки.

Суд лише вказав із посиланням на наявні у матеріалах справи докази про те, що ОСОБА_7 був засновником ПАП Богдан, розмір внеску ОСОБА_7 5100 грн, що складає 51% у статутному фонді (що підтверджується наявною на а.с. 29 інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

При цьому жодних рішень щодо майна ПАП Богдан, корпоративних прав будь-яких осіб, в тому числі ОСОБА_1 , суд не приймав та не висловлював жодних висновків з цього приводу.

Отже, ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року не містяться висновки суду про права, обов`язки та інтереси ОСОБА_1 .

Додана до апеляційної скарги довідка ПАП Богдан про те, що станом на 26.04.2024 року ОСОБА_1 є діючим співзасновником ПАП Богдан, розмір частки якого в статутному капіталі становить 50%, а також витяг з Єдиного державного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.05.2024 року, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 є засновником ПАП Богдан, статутний внесок 50 000 (50%), жодним чином не доводить тієї обставини, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_1 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Щодо стягненняз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000,00грн судовихвитрат напрофесійну правничудопомогу усуді апеляційноїінстанції.

У відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Варода П.Б. серед іншого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відзив є заявою з процесуальних питань.

Тому подання учасником справи відзиву із вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №750/14000/21.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б. надійшов відзив, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 15000,00 грн. До відзиву додано: Ордер на надання правничої допомоги від 29 травня 2024 року, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 23 лютого 2022 року; Квитанція до прибуткового касового ордеру від 7 червня 2024 року на суму 15000,00 грн; Докази надсилання відзиву ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Разом з тим, заявник не додав доказів направлення (надання) відзиву скаржнику ОСОБА_1 чи його представнику адвокату Цимбал А.А.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691 св 21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, до відзиву представника ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б. , в якому міститься клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів, керуючись правилами статті 183 ЦПК України, дійшла висновку про залишення клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Вароди П.Б. про стягнення стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції без розгляду, оскільки заявником не подано доказів направлення (надання) копії відзиву ОСОБА_1 чи його представнику.

На підставі наведеного та керуючись ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал Альони Анатоліївни на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 29 липня 2021 року, ухвалене суддею Мельник А.В. у цивільній справі №606/58/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - закрити.

Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Вароди Павла Борисовича про стягнення 15000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено12 серпня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Храпак Н.М.