Ухвала

від 08.08.2024 по справі 440/4500/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

08 серпня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/4500/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Куць А.С.,

представників позивача - Тарана Д.П., Книша М.В.

представника відповідача - Вишнівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенство із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного агенство із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України про:

- визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону" фактів академічного плагіату;

- визнання протиправним та скасування рішення Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 02.04.2024 про виявлення академічного плагіату в захищеній 19.02.2022 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 Інституту економіко-правових досліджень НАН України дисертації ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону", поданій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4500/24 Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08 серпня 2024 року.

Предметом оскарження у цій справі, крім іншого, є рішення Комітету з питань етики Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону" фактів академічного плагіату.

Дослідивши питання щодо поширення юрисдикції адміністративного суду на спір щодо оскарження рішення Комітету з питань етики Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону" фактів академічного плагіату, заслухавши думку учасників справи з даного питання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За визначенням пункту 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але й їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір, тобто по відношенню до особи, яка звернулася до суду. Прийняте суб`єктом владних повноважень при виконанні управлінських функцій рішення, вчинені дії або бездіяльність повинні безпосередньо стосуватися правового статусу (прав, законних інтересів, свобод, обов`язків) цієї особи.

Як підсумок, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статус Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначено Законом України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1556-VII).

Статтею 17 цього Закону передбачено, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Серед органів, які здійснюють управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень, є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (пункт 8 частини 1 статті 12 Закону № 1556-VII).

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону №1556-VII у складі Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти. Апеляційний комітет розглядає звернення, заяви і скарги щодо діяльності та рішень спеціалізованих вчених рад і вносить відповідні подання до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а також виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.

Частиною 6 статті 6 Закону № 1556-VII визначено, що до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.

Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а заклад вищої освіти (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти» від 15.04.2015 № 244 затверджено Статут Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (далі - Статут).

Відповідно до положень цього Статуту Національне агентство є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим Законом № 1556-VII на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти (пункт 1); є юридичною особою публічного права, засновником якої є держава (пункт 5); скасовує рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 9).

Суд зазначає, що положення статті 17 Закону № 1556-VII та Статуту свідчать про відповідність статусу Національного агентства вимогам КАС України в частині правосуб`єктності відповідача.

У складі Національного агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються з числа членів Національного агентства (пункт 20 Статуту).

Пунктом 21 Статуту закріплено, що Комітет з питань етики розглядає питання академічного плагіату і вносить відповідні подання до Національного агентства, а також здійснює інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Положення про Комітети Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затверджено Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти 25.02.2019 року (далі - Положення), пунктом 5 якого визначено загальні функції комітетів Національного агентства:

1) виконують функції, покладені на них рішенням Національного агентства і цим Положенням;

2) сприяють Національному агентству у виконанні завдань, що покладаються на нього законодавством України;

3) готують та доопрацьовують за дорученням проекти рішень Національного агентства;

4) збирають та аналізують інформацію з питань, що належать до повноважень комітетів;

5) виконують доручення Національного агентства та надають пропозиції до формування порядку денного засідань Національного агентства;

6) забезпечують розгляд звернень, що надійшли до Національного агентства в установленому порядку відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;

7) забезпечують підготовку письмових звітів про підсумки своєї діяльності.

Комітети відповідно до підпункту 7.1. Положення мають право, зокрема, виносити питання та проекти рішень на розгляд Національного агентства; приймати рішення, ухвалювати рекомендації, надавати висновки та вчиняти інші дії з метою виконання покладених на комітети завдання.

За змістом підпункту 11.1. Положення за результатами розгляду питань на засіданнях комітетів приймаються: рішення; рекомендації; висновки.

Додатком до цього ж Положення є Перелік та повноваження комітетів Національного агентства. Відповідно до Повноважень комітетів Національного агентства Комітет з питань етики:

- розглядає звернення, заяви і скарги щодо виявлення академічного плагіату, фабрикацій, фальсифікацій та інших порушень академічної доброчесності;

- виконує інші повноваження, покладені на нього Національним агентством.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2024 за результатами засідання Комітетом з питань етики прийнято рішення за скаргою на порушення академічної доброчесності у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 , яким констатовано наявність текстових запозичень без посилання на джерело у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 що, відповідно до Закону України «Про освіту» визначаються як академічний плагіат.

Резолютивною частиною рішення Комітету з питань етики від 15 березня 2024 року вирішено внести на розгляд Національного агентства подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 «Основи формування інвестиційної політики регіону» фактів академічного плагіату.

Зі змісту оскарженого рішення вбачається, що воно вказує на встановлення певних обставин, містить пропозицію щодо вчинення певних дій.

Суд прийшов до висновку, що спірне рішення Комітету з питань етики є процедурним, не породжує правових наслідків для позивача, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження. Це рішення з урахуванням його змісту, висновків та вирішених питань не має впливу на права, обов`язки та інтереси позивача як учасника освітнього процесу, не скасовує присудження наукового ступеня, не звужує і не скасовує його прав, а отже, не породжує й правовідносин, у яких виникає публічно-правовий спір, за результатом вирішення якого може бути ухвалене судове рішення, яке б відповідало завданню адміністративного судочинства.

У постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №440/23574/20 викладено правовий висновок про те, що процедурні рішення, які передують прийняттю Національним агентством рішення про скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, не можуть бути самостійним предметом судового оскарження, оскільки не порушують права учасників цих відносин і, відповідно, не породжують для них права на судовий захист. Воно носить суто інформаційно-рекомендаційний характер для забезпечення виконання основних завдань та функцій Національним агентством.

Такі рішення можуть бути оцінені судом лише після прийняття Національним агентством відповідного рішення та у межах розгляду справи, предметом якої є оскарження такого рішення особою, чиїх прав воно стосується.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У контексті цих конституційних норм поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підпадають не лише під юрисдикцію адміністративних судів, а й узагалі не підлягають судовому розгляду.

Підхід до визначення спорів, що не підлягають судовому розгляду, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала, зокрема в постановах від 22.09.2021 у справі № 9901/144/21, від 18.08.2022 у справі № 990/94/22, від 17.11.2022 у справі №990/116/22, від 20.07.2023 у справі № 990/80/23, від 25.04.2024 у справі № 990/27/24.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №440/4500/24 в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону" фактів академічного плагіату, - як такої, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі №440/4500/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агенство із забезпечення якості вищої освіти, третя особа: Міністерство освіти і науки України про визнання протиправними та скасування рішень в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комітету з питань етики Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти від 15.03.2024 №22 (87) про внесення на розгляд Національного агенства із забезпечення якості вищої освіти подання про наявність у дисертації доктора економічних наук ОСОБА_1 "Основи формування інвестиційної політики регіону" фактів академічного плагіату.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 12 серпня 2024 року.

СуддяН.Ю. Алєксєєва