Ухвала

від 01.08.2024 по справі 947/16081/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/16081/24

Провадження № 1-кс/947/10202/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 дослідивши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_2 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000696 від 26.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 426-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_2 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000696 від 26.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 426- КК України.

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 , а саме на: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 га; частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Пунктами 1-4 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання (абз. 2 ч. 2 ст. 171 КПК України).

У клопотанні вказано мету накладення арешту на майно: забезпечення цивільного позову, забезпечення конфіскації або спецконфіскації.

Пунктами 2-4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті (забезпечення спеціальної конфіскації), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, (забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи) арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У Рішенні КСУ № 1-р/2022 від 30.06.2022 розмежував поняття "конфіскації майна" та "спеціальної конфіскації" та вказав, щоконфіскація майнаполягає у примусовому безоплатному вилученні майна, що є власністю засудженого. Унаслідок чого конфіскація майна є видом покарання, застосування якого має на меті покарання винного, його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень цією та іншими особами. Натомістьспеціальна конфіскаціязастосовується у разі, коли майно вилучається в особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер.

У порушення зазначених вимог КПК України у клопотанні не вказано чіткої мети накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, підстав накладення арешту, передбачених ч.ч. 4-6 ст. 170 КПК України, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Також матеріали клопотання не містять доказів наявності цивільного позову та його розміру, відсутні відомості про потерпілого в рамках даного кримінального провадження, а від так не зрозуміло куму завдана шкода.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України за кваліфікаційними ознаками: у перевищенні військовою службовою особою службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав та повноважень, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду вчиненні в умовах воєнного стану.

Так санкція ч. 5 ст. 426-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Конфіскація майна це додаткове покарання, що передбачає примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, та може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального процесуального кодексу.

Отже не зрозуміла й підстава для накладення арешту у виді: можливої конфіскації майна як виду покарання.

Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.

Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_2 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62023150020000696 від 26.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 426-1 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1