Ухвала

від 08.08.2024 по справі 604/896/23

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/896/23

Провадження № 2/604/18/24

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року с-ще Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Дзюбановська Ольга Ігорівна, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та визнання фіктивним договору дарування земельної ділянки, -

у с т а н о в и в:

10 липня 2023 року до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кожевнікова О.В., до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсною державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, площею 0,0149 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 21765068 про власність на земельну ділянку, кадастровий номер 6124655100:02:003:1481 за ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва №2-а-5245/11) скасовано рішення Підволочиської селищної ради №2603 від 08.06.2010 про затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки за адерсою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1054 га у зв`язку з тим, що при затвердженні проектної документації не були враховані східці від будинку, який належав ОСОБА_3 , що знаходиться за адерсою: АДРЕСА_1 . Для усунення недоліків позивач 01.10.2021 звернувся до інженера-землевпорядника про проведення робіт із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за адерсою: АДРЕСА_2 , врахувавши східці суміжного землекористувача.

Рішенням №РВ-3501220822021 від 25.11.2021 позивачу відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки виявлено накладення із земельною ділянкою за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, яка належала ОСОБА_4 .

Вказана земельна ділянка відведена за рішенням Підволочиської селищної ради від 24.07.2013 та рішенням Підволочиської селищної ради від 29.08.2012 у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для обслуговування двох сходинок, площа ділянки 0,150 га.

Разом з тим, позивач успадкував після смерті матері житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_2 , який належав померлій ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 15.11.1988, будинок знаходиться на земельній ділянці площею 999 кв.м. Рішенням Підволочиської сільської ради №2454 від 30.03.2010 позивачу надано дозвіл на розробку технічноїдокументації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 площею 0,0996 га.

На думку позивача, земельна ділянка розміром 0,150 га надана відповідачу для обслуговування двох сходинок, а не для обслуговування будинку, так як для обслуговування будинку по АДРЕСА_1 вже раніше надавалась земельна ділянка за кадастровим номером 6124655100:02:003:0829 розміром 0,0551 га, що на даний момент належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та яку вони успадкували після батька.

Позивач вважає, що реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481 порушує його право на отримання у власність земельної ділянки, яка згідно із рішенням сесії Підволочиської сільської ради №2454 від 30.03.2010 надана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд в АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 01.08.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження (а.с .119).

Ухвалами суду було витребувано витяг з Генерального плану забудови селища Підволочиськ, проєкти земелеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, інвентарні справи на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 05.03.2024 замінено первісного відповідача ОСОБА_4 , належними: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 214-215).

У зв`язку із заміною відповідача 09.04.2024 позивачем подано до суду позов в новій редакції до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,третіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:Головного управлінняДержгеокадастру уКіровоградській області,приватного нотаріусаТернопільського міськогонотаріального округуДзюбановської О.І.,про усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою та визнання фіктивним договору дарування земельної ділянки (а.с. 228-234). Позивачем доповнено позов вимогою про визнання фіктивним договору дарування земельної ділянки площею 0,0149 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, укладеного 18.10.2023 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 надіслала до суду письмові заперечення на позовну заяву (в новій редакції), просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки майнові права позивача жодним чином не порушені. Крім того, усі твердження та докази, надані позивачем, були предметом розгляду іншої справи №2-а/604/1/13 та 604/948/15-ц, рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

08 травня 2024 року від третьої особи - приватного нотаріуса Дзюбановської О.І. надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій також зазначено, що третя особа заперечує проти задоволення позову, оскільки договір дарування земельної ділянки площею 0,0149 га з кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, був посвідчений 18.10.2023 з дотриманням вимог законодавства.

01 липня 2024 року до суду надійшла відповідь на заперечення ОСОБА_3 , в якій представник позивача зазначає, що посилання відповідачки на те, що подібні вимоги вже були предметом розгляду в іншій справі не відповідають дійсності, оскільки підставами позовної заяви є нова технічна документація із землеустрою, свідоцтво про право власності від 15.11.1988, виданого ОСОБА_6 , договір про надання в безстрокове користування земеьною ділянкою для будівництва жилого будинку, інветарні справи. Тобто позовні вимоги в даній справі заявляються з інших підстав. У жодній справі, які були розглянуті раніше, не досліджувались обставини, на які позивач посилається у даній справі.

Представник тертьої особи - головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, надіслав відзив на позов, в якому просив відмовити в позові повністю.

В підготовчому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідачів адвокат Ізай Р.О., посилаючись на існування судового рішення, ухваленого з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, просили закрити провадження у справі, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Позивач та його представник адвокат Кожевнікова О.В. категорично заперечували проти закриття провадження у справі, оскільки позовні вимоги в даній справі заявлені з інших підстав, аніж ті, які були предметом розгляду в інших справах.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов до наступного.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі вичерпно визначені статтею 255 ЦПК України і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, у тому числі і у зв`язку з волевиявленням сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі N 761/7978/15-ц.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, справа № 908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (справа №604/948/15-ц) до Підволочиської селищної ради Тернопільської області, ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватного підприємства «Горизонт», фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , відділу містобудування та архітектури Підволочиської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання незаконною реєстрації права власності на земельну ділянку, визнання протиправним виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність, проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтуванняпозову вказав,що рішеннямиПідволочиської селищноїради Тернопільськоїобласті №1065від 24липня 2013року та№ 1212від 27грудня 2013року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвілна виготовленняпроекту документаціїна частинуземельної ділянкипо АДРЕСА_1 ,площею 0,0149га,право користуванняякою належитьйому впорядку спадкуванняжитлового будинку,за якимзакріплена цяземельна ділянка,після смертіу червні2009року йогоматері ОСОБА_6 . Приймаючи вказані рішення, Підволочиська селищна рада Тернопільської області вийшла за межі своїх повноважень, а її посадові особи порушили вимоги Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості та їх закріплення межовими знаками та діяли не у спосіб, визначений законом.

Відділом Держземагентства у Підволочиському районі підроблено висновок про належність спірної земельної ділянки площею 0,0149 га до земель комунальної власності.

Відділ містобудування та архітектури Підволочиської районної державної адміністрації незаконно надав позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки всупереч генеральному плану забудови, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,0149 га по АДРЕСА_1 належить до АДРЕСА_2 у цьому смт.

За таких обставин позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення Підволочиської селищної ради № 1065 від 24 липня 2013 року та № 1212 від 27 грудня 2013 року; визнати протиправними та незаконними дії працівника Підволочиської селищної ради Тернопільської області ОСОБА_7 по встановленню меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; визнати протиправним та скасувати висновок відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації № 24/11 від 01 серпня 2013 року «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 »; визнати протиправним та скасувати висновок відділу Держземагентства у Підволочиському районі Тернопільської області № 28 від 07 серпня 2013 року «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 »; визнати незаконною реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0149 га, по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, за реєстраційним номером нерухомого майна 304292761246; визнати протиправним виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну сумісну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду вказаної справи позивач уточнив позовні вимоги, оскільки його мати, прийнявши спадщину після смерті батька, не перереєструвала право власності на земельну ділянку площею 999 кв. м по АДРЕСА_2 , тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив провести державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2010 року.

З матеріалів цивільної справи №604/948/15-ц вбачається, що заява про уточнення позовних вимог була прийнята судом, суд врахував її при ухваленні рішення (друга, п`ята сторінка рішення суду, резолютивна частина рішення суду, а.с. 196-207 т.5 цивільної справи №604-948/15-ц).

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином, набрало законної сили рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року, яким вирішено спір щодо державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, площею 0,0149 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 і у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (справа №604/948/15-ц).

Суд відхиляє доводи представника позивача, що підстави даного позову та позову, який розглядався судом у справі №604/948/15-ц, є різними, оскільки під час розгляду цивільної справи №604/948/15-ц судом не досліджувались докази, на які позивач посилається в даному позові: рішення №РВ-3501220822021від 25.11.2021,яким позивачувідмовлено увнесенні відомостей(зміндо них)до Державногоземельного кадастру,та виявленонакладення ізземельною ділянкоюза кадастровимномером 6124655100:02:003:1481,яка належала ОСОБА_4 ,а такожнова технічна документація із землеустрою.

Відмовляючи узадоволенні позовнихвимог усправі №604/948/15-ц,суд виходивз того,що позивачне довівналежними тадопустимими доказами,що вінпісля смертісвоєї матеріуспадкував будинок,який розташованийна земельній ділянці розміром 0,999 га, до складу якої входила спірна земельна ділянка площею 0,0149 га, що належить відповідачам. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що межа належної позивачу земельної ділянки площею 0,1054 га проходить по сходах будинку відповідачів. Позивач не довів, що спірна земельна ділянка площею 0,0149 га або частина цієї ділянки перебувають у його правомірному користуванні. Інші позовні вимоги пов`язані з вимогами про визнання недійсними вказаних рішень органу місцевого самоврядування, а тому відсутні правові підстави для їх задоволення. З моменту скасування рішення сільради про затвердження технічної документації та передачі у власність позивача земельної ділянки площею 0,1054 га останній не звертався до органу місцевого самоврядування з питання надання йому земельної ділянки для обслуговування успадкованого будинку, а тому його позовні вимоги щодо зобов`язання провести державну реєстрацію успадкованої земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 січня 2010 року є безпідставними.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року залишено без змін (а.с. 390-396 т.5 справа №604/948/15-ц).

Постановою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено також без задоволення, а рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 20 вересня 2018 року - без змін.

Суд відхиляє доводи позивача, що підставою даного позову є розробка нової технічної документації та відмова у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 25.11.2021, оскільки суд розціює ці дії як штучне створення підстав для звернення до суду з новим позовом, при тому, що підстави позову залишилися незмінниим.

Як вже вказувалося вище, законодавець у пункті 3 частини першої статті 255 ЦПК України передбачив, що у випадку, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі.

Зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, вбачається, що як на підставу звернення до суду позивач посилалася на те, що він після смерті своєї матері успадкував будинок, який розташований на земельній ділянці розміром 0,999 га, до складу якої входила спірна земельна ділянка.

Саме ця обставина також була зазначена в обґрунтування позовних вимог (заяви про уточнення позовних вимог) у іншій справі N 604/948/15-ц.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 345/284/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/7778/18.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в даній справі та справі N 604/948/15-ц, наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст. ст. 133, 255 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , заг. Площею 0,0996 га, шляхом визнання недійсною державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 6124655100:02:003:1481, площею 0,0149 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером № 52171489 та під № 52171579 про власність на земельну ділянку, кадастровий номер 6124655100:02:003:1481 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Тернопільського апеляційного суду безпосередньо або через Підволочиський районний суд Тернопільської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2024 року.

Суддя В.М. Сіянко