Постанова від 13.08.2024 по справі 2-3931/11

13.08.24

22-ц/812/1264/24

Провадження №22-ц/812/1264/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №2-3931/11за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу,яку постановивЗаводський районнийсуд містаМиколаєва підголовуванням суддіЦуркана РоманаСергійовича уприміщенні цьогосуду 26червня 2024року,повний текстякої складенийтого ждня,за заявою ОСОБА_1 проперегляд занововиявленими обставинамирішення судуза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

у с т а н о в и в :

13вересня 2011року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог вказала, що з 09 лютого 1994 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу в інтересах сім`ї у 2002 році була придбана квартира АДРЕСА_1 . Вищезазначена квартира була зареєстрована на відповідача - ОСОБА_1 , який на теперішній час не визнає її права на зазначене нерухоме майно, тому просила провести поділ квартири, визнавши за нею право на 1/2 частку.

Збільшивши розмір позовних вимог, позивачка в суді просила також розділити придбане за час шлюбу та зареєстроване на ім`я відповідача майно, а саме: житловий будинок з господарськими приміщеннями АДРЕСА_2 , визнавши за нею право на 1/2 частку житлового будинку.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2012 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2012 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими приміщеннями АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заява мотивована тим, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року у справі № 482/682/19 задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Троїцьке», третя особа - Херсонська товарна біржа «Ізумруд», про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним та недійсним, визнання прав покупця, визнано договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, що складається з гаражу, літера А-1, загальною площею 294,0 кв. м.; гаражу, літера Б-1, загальною площею 609,9 кв. м.; огорожі АДРЕСА_3 , укладений 11 червня 2003 року між Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Троїцьке» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на Херсонській товарній біржі «Ізумруд», який зареєстрований в журналі біржових угод представництва Херсонської товарної біржи «Ізумруд» в Миколаєві за № 63 від 11 червня 2003 року, в частині покупця ОСОБА_1 удаваним та недійсним з моменту його укладення, визначено у цій частині договору покупцем ОСОБА_3 .

Рішення у справі № 482/682/19 набрало законної сили 13 липня 2021 року, в апеляційному порядку оскаржено не було.

Розгляд справи був проведений за відсутності заявника, повний текст рішення у справі № 482/682/19 він отримав засобами поштового зв`язку 20 червня 2023 року рекомендованим відправленням № 5660203672517, повідомлення про вручення форми 119 № 5403808084835.

Рішенням суду у справі № 482/682/19 спростований факт придбання ОСОБА_1 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , встановлено, що фактичним покупцем спірного (поділеного) майна є ОСОБА_3 .

Вказана обставина, на думку заявника, є істотною для правильного вирішення справи про поділ майна подружжя, але не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишено в силі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року (у справі № 2/1412/1797/12).

Ухвалу суд мотивував тим, що наведені ОСОБА_1 у заяві обставини (ухвалення судового рішення у справі № 482/682/19, наведені судом мотиви та встановлені обставини) не є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України.

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Так, рішенням суду у справі № 482/682/19 спростований факт придбання ОСОБА_1 житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , встановлено, що фактичним покупцем спірного (поділеного) майна є ОСОБА_3 . Мотивувальною частиною вказаного рішення встановлено, що державна реєстрація прав на об`єкт поділу - житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 відбулась на підставі рішення органу місцевого самоврядування про зміну його цільового призначення з нежитлового на житлове, з тим самим технічним описом приміщень, на які права покупця були набуті ОСОБА_1 у порушення закону і які визнано за іншою особою.

Вказана обставина, на думку заявника, є істотною для правильного вирішення справи про поділ майна подружжя, але не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи. Зокрема, викладене підтверджує, що на день розгляду позову про поділ майна подружжя не було правових підстав для висновку про відсутність у нього права на предмет поділу, але ж такі підстави з`явилися із набранням чинності рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області у справі № 482/682/19, про що ОСОБА_1 стало відомо 20 червня 2023 року з дня отримання його повного тексту.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Ільїн О.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу від 26 червня 2024 року без змін.

Відзив представник мотивував тим, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваної ухвали. У цілому доводи апелянта зводяться до цитування заяви про перегляд рішення та норм права, що регулюють спірні правовідносини, опису встановлених судом у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що оспорюване судове рішення нібито не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону. Водночас, заявник, звернувшись до суду 14 липня 2023 року із заявою про перегляд рішення суду від 02 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили 22 листопада 2012 року, за нововиявленими обставинами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, пропустив трирічний строк, визначений п. 1 ч. 2 ст. 424 ЦПК України. для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, який є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Згідно частин 1, 2 статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду не відповідає таким вимогам закону.

Як убачаєтьсяіз матеріалівсправи,13вересня 2011року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка в обґрунтування позовних вимог вказала, що з 09 лютого 1994 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, під час якого сторони набували майно, зокрема житловий будинок з господарськими приміщеннями АДРЕСА_2 , та просила поділити вказане майно, визнавши за нею право на 1/2 частку житлового будинку.

Заперечуючи проти позову в частині поділу житлового будинку, ОСОБА_1 вказував, що житловий будинок з господарськими приміщеннями АДРЕСА_2 йому не належить, він є фіктивним власником, будинок було придбано іншою людиною, фактично ніякого відношення до його придбання він не мав, на нього лише оформлено право власності.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволений частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими приміщеннями АДРЕСА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій виклав заперечення, аналогічні тим, на які посилався в суді першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 листопада 2012 року апеляційна скаргу відхилена, рішення суду від 02 жовтня 2012 року залишено без змін.

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог заяви він вказав, що рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року у справі № 482/682/19 задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Троїцьке», третя особа - Херсонська товарна біржа «Ізумруд», про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним та недійсним, визнання прав покупця, визнано договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, що складається з гаражу, літера А-1, загальною площею 294,0 кв. м.; гаражу, літера Б-1, загальною площею 609,9 кв. м.; огорожі АДРЕСА_3 , укладений 11 червня 2003 року між Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством «Троїцьке» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на Херсонській товарній біржі «Ізумруд», який зареєстрований в журналі біржових угод представництва Херсонській товарній біржі «Ізумруд» в Миколаєві за № 63 від 11 червня 2003 року, в частині покупця ОСОБА_1 удаваним та недійсним з моменту його укладення, визначено у цій частині договору покупцем ОСОБА_3 .

Вказана обставина, на думку заявника, є істотною для правильного вирішення справи про поділ майна подружжя, але не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ОСОБА_1 на час розгляду справи.

Згідно із частиною 1 статті 423 ЦПК України рішення суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Між тим, процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є виключною процедурою, яка передбачає перегляд судового рішення, яке набрало законної сили, а тому обмежена як підставами такого перегляду, перелік яких є вичерпним, так і строками звернення за таким переглядом.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії»).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК, на положення якого посилався ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;.

Згідно зі статтею 116 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Як убачаєтьсяз матеріалівсправи,із заявоюпро переглядрішення Заводськогорайонного судуміста Миколаєвавід 02жовтня 2012року,яке набралозаконної силипісля відхиленняапеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом22листопада 2012року, ОСОБА_1 звернувся у липні 2023 року, тобто після спливу більше ніж 10 років після з дня набрання сили цим рішенням.

З урахуванням системного аналізу змісту статей 127, 424 ЦПК України колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску. Таким чином, можливість поновлення 3-річного процесуального строку, встановленого частиною 2 статті 424 ЦПК України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 423 цього Кодексу, процесуальним законом виключається (схожі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 910/9927/13, від 19 лютого 2019 року у справі № 910/3600/14, від 11 лютого 2020 року у справі № 15/282, від 10 грудня 2020 року у справі № 914/2964/13 у господарських справах щодо порядку застосування норм господарсько-процесуального законодавства, які є аналогічними до наведених норм цивільно-процесуального законодавства).

З огляду на те, що у розумінні пункту 1 частини 2 статті 423 ЦПК України підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2012 року у справі № 2-3931/11, що набрало законної сили 22 листопада 2012 року, заявник вважає факти, встановлені рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2021 року у справі № 482/682/19, яке набрало законної сили 13 липня 2021 року, апеляційний суд дійшов висновку, що, звернувшись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише у липні 2023 року, тобто більш як через 7 років навіть після спливу встановленого законом 3-річного присічного строку, протягом якого можливе поновлення 30-денного строку на подання відповідної заяви, передбаченого у пункту 1 частини 1 статті 424 ЦПК України, відповідач втратив право на вчинення процесуальної дії з перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає прийнятними аргументи відзиву на апеляційну скаргу, а також, що суд першої інстанції, розглянувши заяву про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами по суті, не взяв до уваги наведені обставини справи та імперативні положення процесуального закону, які були зазначені представником позивачки у відзиві на заяву відповідача, що є порушенням вимог пункту 3 частини 4 статті 265 ЦПК України.

Колегія суддів враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

Зокрема, у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, яку цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

У справі «Желтяков проти України» (Заява № 4994/04) ЄСПЛ наголошує, що рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», N 69529/01, п.п.27- 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» N 2, N 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

У справі «Пелевін проти України» ЄСПЛ вказав, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Делкурт проти Бельгії», від 17 січня 1970 року, пункт 25). Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства», від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія А, №93, та рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України»).

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 914/2964/13 зазначив, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії», від 09 листопада 2004 року у справі «Науменко проти України», від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії») щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

За такого заявником пропущений строк звернення із заявою про перегляд судового рішення, який визначений пунктом 1 частини 1 статті 424 ЦПК України і який не підлягає поновленню з урахуванням пропуску заявником також присічного строку, визначеного пунктом у частини 2 статті 424 ЦПК України.

Наслідки пропуску процесуальних строків передбачені статтею 126 ЦПК України, відповідно до якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки приписи статті 126 ЦПК України є імперативними щодо наслідків пропуску особою, яка звернулася до суду, визначених цим Кодексом процесуальних строків такого звернення, ухвала суду, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 залишенню без розгляду на підставі статті 377 ЦПК України.

Колегія суддів також зауважує, що з огляду на залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду висновки суду першої інстанції щодо суті цієї заяви є передчасними.

Відповідно допункту45частини 1статті 7Закону України«Про судовийзбір» вразі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Оскільки клопотанняпро поверненнясудового зборуна часпостановлення даноїухвали відсутнє,це питанняколегією суддівне вирішується.

Керуючись статтями 126, 367, 368, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про переглядза нововиявленимиобставинами рішеннясуду запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділспільного майнаподружжя залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 13 серпня 2024 року