Ухвала від 19.04.2018 по справі 2-3931/11

Справа №2-3931/11 19.04.2018

Провадження №22-ц/784/769/18

Справа №2-3931/11

Провадження № 22ц/784/769/18

У Х В А Л А

19 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі судді Базовкіної Т.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими приміщеннями №27-А по вулиці Калініна у с.Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області. Розподілені судові витрати.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, 12 квітня 2018 р. ОСОБА_1 - особа, яка не приймала участь у справі, надала до суду апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 вважає, що зазначеним рішенням порушено його право власності, оскільки у червні 2003 р. за договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна ним було сплачено кошти за договором, хоча стороною у вказаному договорі він не був зазначений.

Частиною 1 ст. 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Таким чином, необхідною умовою для прийнятності апеляційної скарги є наявність доказів про порушення рішенням суду прав, свобод, інтересів та обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в обґрунтування доводів скарги посилається на те, що рішенням суду порушені його права як власника нежитлового приміщення за адресою: вул. Калініна, №27-А, с.Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із тексту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 вважає себе власником спірного об'єкту нерухомості на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 2003 р., укладеного на біржі. Однак, покупцями за біржовим договором були ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами, доданими до апеляційної скарги та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На даний час, власниками спірного об'єкту, що підтверджується тією ж довідкою є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? нежитлового приміщення за адресою: вул. Калініна, №27-А, с.Троїцьке, Новоодеський район, Миколаївська область.

Таким чином, ОСОБА_1 не є власником зазначеного об'єкту, а його посилання на квитанції щодо оплати вартості майна не мають правового значення для визначення права власності на стадії відкриття апеляційного провадження.

Отже, ОСОБА_1 не доведено, що судом вирішено питання про його права, свободи, інтереси та обов'язкі, а тому відсутні підстави для відкриття провадження за його апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 352, 358, ЦПК України, суддя

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення та з цього часу протягом тридцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Суддя Апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_5