Постанова

від 12.08.2024 по справі 757/10906/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/11818/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), Желепа О. В., Мазурик О. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О. А.

від 29 квітня 2024 року

у цивільній справі № 757/10906/24-ц Шевченківського районного суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамблоки-інвест»,

Міністерство культури та інформаційної політики України,

Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання дій неправомірними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року дану справу передано за підсудністю на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Апелянт вказував, що суд першої інстанції прийшовши висновку про те, що дана справа стосується нерухомого майна не зазначив якого самого нерухомого майна стосується розгляд даної справи.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечував щодо доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі,' просив закрити провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного судочинства.

Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів відзиву на апеляційну скаргу, вказував, що зі змісту позовної заяви чітко видно, що з позовом позивач звернувся за захистом саме особистого цивільного майнового інтересу, а не суспільного (не у сфері суспільних публічних відносин), а тому даний позов має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд до іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 29 квітня 2024 р. в порядку письмового провадження, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів ОСОБА_1 , Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ТОВ «Керамблоки-інвест», Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про направлення даної справи на розгляд Подільському районному суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір стосується прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, яке знаходиться в Подільському районі м. Києва, а тому на нього поширюються правила виключної підсудності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

За правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому ставив питання про визнання протиправними дій Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), щодо видачі ТОВ «Керамблоки-інвест» містобудівних умов та обмежень забудови земляної ділянки, в межах вулиць Фрунзе, Нижньоюрківської та провулку Мильного у Подільському районі м. Києва, від 04 липня 2014 року №117/14/12/009-14; скасування зазначених містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, у вказаних вище межах.

В позовній заяві позивач вказував, що йому стало відомо про те, що 02 серпня 2021 року Державна архітектурно будівельна інспекція України зареєструвала ТОВ «Керамблоки-інвест» дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013210715345 «Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціального та громадського призначення та підземним паркінгом в межах вулиць Фрунзе, Нижньоюрківської та провулку Мильного у Подільському районі м. Києва (коригування 1 черги будівництва)» на земельній ділянці з кадастровим № 000000000:85:311:0033. Вищевказаний дозвіл було надано на підставі містобудівних умов та обмежень, які в свою чергу були видані на підставі містобудівних умов та обмежень від 04 липня 2014 року №117/14/12/009-14, реєстраційний номер МУ2362355681576617119.

Оскаржувані містобудівні умови та обмеження на думку позивача є незаконними адже видані всупереч функціональному призначенню цієї території за Генеральним планом міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц).

Звертаючись з позовною заявою, позивач визначив відповідача - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Предметом заявленого позову є дії відповідача з видачі містобудівних умов та обмежень, а також скасування зазначених містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, у вказаних вище межах, як незаконних.

Відповідно до підпункту 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією;

Відповідно до положень ч. 2 ст. 29 цього ж Закону у редакції чинній на час видачі містобудівних умов, що є предметом позову (07.04.2014 року), фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Оскільки отримання містобудівних умов, щодо яких заявлено позов, на час їх видачі були визначені законодавцем як умова проектування об`єкта будівництва, що за своїм змістом є автономним комплексом робіт, здійснення яких не пов`язано із правами та обов`язками щодо земельної ділянки як можливого об`єкта забудови, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що спір стосується прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном, й на нього поширюються правила виключної підсудності.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, така ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. П. Євграфова

О. В. Желепа

О. Ф. Мазурик