Постанова

від 10.12.2024 по справі 757/10906/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/10906/24-ц Головуючий у 1 інстанції: Савицький О.А.

провадження №22-ц/824/16944/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Верланова С.М.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамблоки-інвест», Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання дій неправомірними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Керамблоки-інвест», Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовом про визнання дій неправомірними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скарга обґрунтована тим, що Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 року (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 року (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 року (справа №826/3731/18) неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Відтак зазначає, що сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового, але не виключно) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У ТОВ «Керамблоки-інвест», як заявника на отримання містобудівних умов та обмежень, виникли публічно-правові відносини з Департаментом містобудування та архітектури КМДА (Відповідачем), тому що відповідач уповноважений владно керувати поведінкою ТОВ «Керамблоки-інвест» (в певній сфері), так як встановлює для ТОВ «Керамблоки-інвест» певні умови та обмеження, визначені оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями, а останнє, відповідно зобов`язане виконувати ці вимоги та приписи, встановлені відповідачем у містобудівних умовах та обмеженнях.

Тобто, відповідач діє як суб`єкт владних повноважень саме стосовно ТОВ «Керамбоки-інвест». В той же час, стосовно позивача відповідач не діє як суб`єкт владних повноважень, так як оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями відповідач не покладає на нього жодні обов`язки, тобто не управляє його поведінкою.

Відтак, вважає, що він, як особа, у якої немає публічно-правових відносин із суб`єктом владних повноважень, можу звернутись лише за захистом свого цивільного права - майнового або немайнового.

Вказує, що задоволення культурно-естетичних потреб громадян - є немайновим благом і право на це благо, охороняється законом.

Вважає, що можливість і право реалізовувати свої культурно-естетичні потреби спогляданням, любуванням пам`ятками культурної спадщини - це є немайновим благом і правом кожного громадянина, в тому числі і позивача, а відповідно, воно підлягає захисту згідно цивільного законодавства.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір є адміністративно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Керамблоки-інвест», Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовом про визнання дій неправомірними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4 цього Кодексу).

Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює публічно-владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження підлягають скасуванню як незаконні та такі, які порушують законодавство у сфері охорони пам`яток історії та культури, а також несуть загрозу знищенню і спотворенню охоронюваних історичних зон, ландшафтів та пам`яток археології.

Також позивач зазначав, що об`єкти культурної спадщини є історико-культурним надбанням всіх українців, використовувати їх саме як об`єкти культурної спадщини, для вивчення культури і історії свого народу, виховання дітей у дусі патріотизму, задоволення своїх естетичних потреб від милування цими об`єктами - вони є об`єктами права кожного українця. Кожен українець має право використовувати ці об`єкти, як об`єкти культурної спадщини, для задоволення своїх культурних і естетичних потреб, гарантованих ст.ст.11, 54, 66 Конституції України.

Разом з тим, позивач наголошував на тому, що можливість і право реалізовувати свої культурно-естетичні потреби спогляданням, любуванням пам`ятками культурної спадщини, усвідомленням того що вони є, що держава зберігає і охороняє культурну спадщину - це є немайновим благом і правом кожного громадянина, в тому числі й самого позивача.

При цьому між сторонами відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у позивача відсутній будь-який майновий інтерес у відносинах з відповідачем або третіми особами, зокрема, щодо запроектованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій цей об`єкт будується.

Тобто, предметом спору є перевірка законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання його владних управлінських функцій.

Надаючи оцінку характеру спірних правовідносин, які виникли між учасниками справи, суддя вважає, що вони повністю відповідають критеріям публічно-правового спору, зокрема:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу, оскільки у цій справі існують відносини з приводу видачі містобудівних умов та обмежень, які є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні повноваження (відповідач ухвалив адміністративний акт - акт індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Законом України «Про архітектурну діяльність»;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування (відповідач здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень);

- підставою для звернення з цією позовною заявою до суду стала необхідність захисту права кожного громадянина на реалізацію своїх культурно-естетичних потреб (питання захисту суспільних інтересів, інтересів необмеженого кола осіб), яке як зазначає позивач, порушено саме внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного ним рішення.

Отже, всі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Таким чином, приймаючи до уваги правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі № 320/5710/20, від 02.11.2021 року у справі

№ 420/2719/20, від 21.02.2024 року у справі № 460/9602/20, суд першої інстанції вірно вважав, що цей спір є адміністративно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

Головуючий:

Судді: