Рішення

від 31.07.2024 по справі 641/1002/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/213/2024 Справа № 641/1002/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І.В.,

за участю секретаря Надьон Я.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , також в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , який діє також в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Харківська муніципальна старахова компанія» та ОСОБА_5 , в якому просив стягнути з ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на свою користь страхове відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, в сумі 61785 грн., страхове відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну, в сумі 64070 грн. Крім того, просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь моральну шкоду в сумі 500000 грн. та моральну шкоду, завдану його малолітньому сину ОСОБА_4 в сумі 300000 грн. та франшизу в сумі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_5 31.08.2018 року близько 22-00 год., знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «Форд-Фієста», р.н. НОМЕР_1 , та рухався зі швидкістю 80 км/год. по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі сторони м. Мерефи в сторону м. Харкова, заснув за кермом, продовжуючи рух, та допустив зіткнення з автомобілем «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Мерефи Харківського району Харківської області, в салоні якого на задньому сидінні знаходився малолітній ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Своїми діями відповідач порушив п.12.1 ПДР України. Вказані обставини встановлені ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2021 року у кримінальній справі №635/9149/18, якою ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо останнього закрито. Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_4 залишено без розгляду. Вказав, що 31.08.2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були госпіталізовані, в подальшому ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності з 04.12.2018 року, а з 12.12.2019 року -3 групу інвалідності, черговий переогляд 01.01.2023 року. Зазначив, що внаслідок вказаної ДТП з вини ОСОБА_5 позивачу та його сину завдано моральної шкоди, яка полягає у стражданнях, пов`язаних з фізичним нестерпним болем протягом значного періоду часу, перенесеним оперативним лікуванням. Вказав, що вони були позбавлені самостійно себе обслуговувати, не могли самостійно пересуватись, були прикуті до ліжка, потребували стороннього догляду, змушені були перебувати у медичних закладах під час лікування. Крім того, змінився кардинально їх спосіб життя, оскільки вони втратили можливість спілкування з друзями, зайняття звичними справами, відвідування різноманітних суспільних заходів тощо. Зазначив, що зміна звичного режиму життя, місця перебування, оточення, позбавлення спілкування з іншими дітьми завдало душевних страждань сину позивача, який пережив сильні душевні переживання та фізичні страждання з огляду на сильний біль від травми та дивлячись на безпритомного позивача біля розбитого автомобіля та травмовану матір. Позивач вказав, що зазнав сильних душевних страждань від того, що не міг себе самостійно обслуговувати та забезпечувати родину. Моральну шкоду, завдану собі та сину, оцінив в 500000 грн. та 300000 грн. відповідно. Крім того, вказав, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Форд-Фієста» ОСОБА_5 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «ХМСК» та за полісом обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду, завдану здоров`ю на одного потерпілого встановлено 200000 грн., за шкоду, заподіяну майну, 100000 грн., розмір франшизи -2000 грн. Вважав, що має право на отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП та з відповідною заявою звернувся до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія», додавши до неї оригінали фіскальних чеків на підтвердження придбання ліків та медичних засобів на загальну суму 61785 грн. та копію висновку судової автотоварознавчої експертизи на суму матеріального збитку 64070 грн., однак до теперішнього часу страхове відшкодування ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» не сплачено.

У справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_2 подав відзив на позов, згідно якого позов визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_3 та малолітньому ОСОБА_4 , у розмірі по 5000 грн. кожному та франшизи у сумі 2000 грн. Зазначив, що розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути з нього є завищеним. Вказав, що одразу після ДТП передав позивачу грошові кошти в сумі 30000 грн. Крім того, не ухилявся від слідства та суду, вибачився перед позивачем, відвідував в лікарні, намагався допомогти, пропонував відшкодувати витрати, що не покриті страховкою, частками та укласти угоду про визначення суми відшкодування та графіку її погашення, проте позивач відмовився.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на позов.

Представник відповідача ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надав, відзив на позов до суду не подав.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.08.2018 року близько 22-00 год. ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння керував технічно справним автомобілем «Форд-Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год. по автодорозі Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта зі сторони м. Мерефа в напрямку м. Харкова і в районі 25 км заснув за кермом, продовжив рух, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем «Део Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по своїй смузі руху в напрямку м. Мерефа Харківського району Харківської області, в салоні якого на задньому сидінні знаходився малолітній ОСОБА_4 , внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я: закритий двійний крупно-уламковий перелом середньої третини діафіза лівої стегнової кістки із зсувом, відкритий уламковий перелом правого наколінника із зсувом, закритий перелом обох кісточок правої гомілки із зсувом, закритий перелом правої п`яткової кістки із зсувом. Малолітній ОСОБА_4 отримав середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого перелому діафіза правої стегнової кістки на межі верхньої та середньої третини із зсувом. ОСОБА_5 своїми діями порушив вимоги п.12.1 ПДР України, що знаходяться у причинному зв`язку із спричиненням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17.12.2021 року звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження закрито. Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , залишено без розгляду.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля «Форд-Фієста», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , була застрахована в ПрАТ «ХМСК», за полісом №АМ/3117886 від 02.05.2018 року. Ліміт відшкодування страхової суми за шкоду, заподіяну майну, за таким полісом становить 100000 грн., життю та здоров`ю - 200000 грн., франшиза 2000 грн.

14.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування, надавши оригінали документів, що підтверджують право на страхове відшкодування. До цієї заяви позивачем було додано оригінали чеків та копію висновку експертизи.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є дружиною позивача. Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21-00 год. її чоловік ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Део Ланос», в автомобілі знаходилась також вона та двоє іхніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , п`яти та чотирьох років. Цього дня трапилася ДТП за участі водія ОСОБА_5 , який керував автомобілем «Форд Фієста», та ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Део Ланос». Після зіткнення автомобілів вона на деякий час втратила свідомість, коли прийшла до тями, побачила, що чоловік непритомний в крові. Її разом з чоловіком та сином ОСОБА_7 доставили до лікарні. Син та чоловік отримали ушкодження, в тому числі переломи кінцівок. ОСОБА_7 проведено дві операції по встановленню та вилученню металоконструкції. Дитина протягом шести місяців проходила реабілітацію, тривалий час син просинався ночами, кричав та плакав. Чоловік також переніс кілька операцій, йому було встановлено багато металоконструкцій. Шість місяців останній не вставав та не міг себе обслуговувати. Внаслідок перенесених травм до теперішнього часу має терпіти біль, знаходиться в пригніченому стані, позбавлений можливості вести активний спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 та 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Нормами ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з положенням ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 27800 від 12.02.2019 року ринкова вартість автомобіля Daewoo Lanos, р.н. НОМЕР_2 , на момент ДТП (31.08.2018) становить 64070,40 грн. Ринкова вартість на момент огляду (28.12.2018) становить 60883,20 грн. Вартість віновлювального ремонту в момент огляду (28.12.2018) становить 83775,80 грн. Величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos, р.н. НОМЕР_2 , визначається ринковою вартістю КТЗ на момент пошкодження (31.08.2018) і становить 64070,40 грн.

Таким чином, автомобіль Daewoo Lanos, р.н. НОМЕР_2 , є фізично знищеним.

Разом з тим, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

А отже, з урахуванням вимог ст. 12, 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивачу має бути відшкодовано страховиком збиток, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням франшизи.

Таким чином, з відповідача ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача ОСОБА_3 має бути стягнуто матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 1187, 20 грн. (64070,40-60883,20-2000).

Згідно зі ст.23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно вимог п.п. 24.1, 24.2, 24.3 ст.24 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я,медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» страхового відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, на суму 61785 грн.

Так, у матеріалах справи наявна документація з приводу лікування позивача, а також копії квитанцій (чеків) про оплату відповідних медикаментів та послуг, натомість не підлягає стягненню з відповідача сума сплаченої благодійної допомоги на користь медичного закладу за недоведеністю обгрунтованості таких витрат.

Разом з тим, шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь позивача матеріальної шкоди, заподіяної здоров`ю, у розмірі 60476,68 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 моральної шкоди та розміру франшизи суд зазначає наступне.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , перенесені ним фізичні та психологічні страждання,а саме проведення оперативного втручання, знаходження під постійним лікарським спостереженням, унаслідок отриманої травми визнаний інвалідом, слід дійти висновку, що вищевказані обставини призвели до порушення нормального та звичного способу життя позивача. Останній обмежений у самообслуговуванні, пересуванні.

Суд враховував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, тому з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 150000 грн.

Крім того, враховуючи ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_4 , його вік на момент ДТП, перенесені ним фізичні та психологічні страждання,а саме проведення оперативного втручання, знаходження під постійним лікарським спостереженням, обмеженість у пересуванні, суд доходить висновку, що вищевказані обставини призвели до порушення нормального та звичного способу життя останнього.

З огляду на характер та обсяг страждань, характер вимушених змін у життєвих стосунках та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, з урахуванням принципу розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_4 , у розмірі 50000 грн.

Окрім цього, відповідно до п. 77 ст. 1 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

У ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Таким чином, в ідеальному значенні франшиза- це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Судом встановлено, що розмір франшизи становить 2000 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач ОСОБА_5 франшизу позивачу не відшкодував (доказів протилежного суду не надано), а тому вказані кошти обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_5 .

Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Cуд стягує з відповідачаПрАТ «Харківськамуніципальна страховакомпанія» на користь держави судовий збір у розмірі 616,64 грн. та з відповідача ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 2020 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 255, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 , також в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія», ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, в розмірі 60476 (шістдесят тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. та матеріальну шкоду, заподіяну майну, у розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану малолітньому сину ОСОБА_4 , у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму франшизи у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерноготовариства «Харківськамуніципальна страховакомпанія» на користь держави судовий збір у розмірі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 2020 (дві тисячі двадцять) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія», ЄДРПОУ 21186813, місце знаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, 63.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 13.08.2024 року.

Суддя І. В. Зелінська