Постанова

від 06.08.2024 по справі 911/2961/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа№ 911/2961/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Палія В.В.

суддів: Сибіги О.М.

Кравчука Г.А.

при секретарі: Бенчук О.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.08.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 (повний текст складено 05.02.2024)

у справі №911/2961/19 ( суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного підприємства «Ново-Ком»

про визнання недійсними договору та додаткової угоди, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укргазбуд» (далі - ПрАТ «Укргазбуд»), у якому просило:

- визнати недійсним з моменту укладення договір підряду від 05.10.2010 №1086, укладений між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» та Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд»;

- визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 29.12.2011 №3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 № 1086, укладену між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір підряду суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також цей правочин не було спрямовано на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв`язку з тим, що ПрАТ «Укргазбуд», на думку позивача, незаконно заволоділо грошовими коштами останнього в розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання, отриманих відповідачем за нереальними господарськими операціями; на укладення цього правочину, як значного, не було отримано письмового погодження від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», отже, відповідно до положень частин першої, п`ятої статті 203, частини першої статті 207, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) наявні правові підстави для визнання зазначеного договору недійсним.

У частині обґрунтування підстав позову щодо недійсності додаткової угоди від 29.12.2011 №3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 №1086, позивач посилався на те, що при її укладенні сторонами не було дотримано загальних вимог цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів (частина перша статті 203 ЦК України) та спеціальні вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах (стаття 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, чинній станом на момент укладення додаткової угоди до договору), при цьому на момент укладення цієї угоди жодних підстав для зміни такої істотної умови договору підряду, як строк його дії, не існувало.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Ново-Ком» (далі - ПП «Ново-Ком»).

ПрАТ «Укргазбуд», заперечуючи проти позову, заявило про застосування позовної давності.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020, в позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 25.03.2021 вищевказані судові рішення скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 20.07.2022 вищевказані судові рішення скасовані, справа передана на новий судовий розгляд.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив про недоведеність позивачем: завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети укладення договору підряду від 05.10.2010 №1086, наявності протиправних наслідків цього договору, вини відповідача у формі умислу, нереальності господарських операцій.

У частині оскарження додаткової угоди від 29.12.2011 №3/1429 до договору підряду від 05.10.2010 №1086, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, зазначив про те, що додаткову угоду до договору було укладено у зв`язку з порушенням позивачем строків оплати згідно з умовами договору підряду від 05.10.2010 №1086.

Що ж до застосування до спірних правовідносин позовної давності, то суд першої інстанції зазначив про те, що позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки встановлено відсутність порушення прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2961/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування підстав для скасування рішення апелянт зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні судом першої інстанції застосовано норму права, а саме, приписи статті 228 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 та від 20.07.2022 у справі №911/2961/19.

Також, за доводами апелянта, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню внаслідок порушення судом приписів частини третьої статті 198 та частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що потягло неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та, як наслідок, неправильне вирішення спору.

Крім того, скаржник посилається на те, що в аналогічній судовій справі №911/2076/19 між тими ж самими сторонами та аналогічним предметом спору вимоги АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» задоволені та Верховним Судом встановлені як факт відсутності документів у АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», так і факт відсутності підстав для укладання будь-яких додаткових угод до договорів підряду з ПрАТ «Укргазбуд».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/2961/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Палій В.В. - головуючий суддя; судді - Вовк І.В., Сибіга О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2961/19 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 01.04.2024 відмовлено АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2961/19 залишено без руху.

Ухвалою суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2961/19 та призначено до розгляду на 22.05.2024, учасникам справи встановлено строк для подання, зокрема, відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024 для розгляду справи № 911/2961/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Палій В.В., судді Сибіга О.М., Кравчук Г.А.

Ухвалою суду від 12.06.2024 розгляд справи відкладено на 24.07.2024.

Ухвалою суду від 24.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні на 06.08.2024.

Явка представників сторін

В судове засідання 24.07.2024 представники відповідача та третьої особи не з`явились. Про причини неявки суд не повідомили.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як свідчать матеріали справи Приватне акціонерне товариство«Укргазбуд» та ПП «Ново-Ком» в установленому порядку повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалу суду від 15.04.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі №911/2961/19 та призначення касаційної скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.05.2024 було оприлюднено 16.04.2024; відповідну інформацію, у тому числі про відкладення розгляду касаційної скарги у цій справі на 19.04.2024 було розміщено на офіційному вебсайті Північного апеляційного господарського суду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 06.08.2024 за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Позиції учасників справи

10.06.2024 на адресу суду Від ПрАТ «Укргазбуд» 10.06.2024 через підсистему Електронний суд від ПрАТ «Укргазбуд» надійшов відзив на касаційну скаргу.

Судом встановлено, що згідно з довідкою про доставку електронного документа ухвалу суду від 15.04.2024 про відкриття апеляційного провадження у справі № 911/2961/19 в електронному вигляді було надіслано одержувачу - ПрАТ «Укргазбуд» в його електронний кабінет та доставлено 17.04.2024 о 9:37, отже, встановлений судом 15-денний строк на подачу відзиву закінчився 02.05.2024.

Згідно з частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що відзив ПрАТ «Укргазбуд» на апеляційну скаргу позивача у справі подано до Північного апеляційного господарського суду після спливу строку, встановленого судом на його подачу, при цьому до закінчення встановленого судом процесуального строку на подачу відзиву на апеляційну скаргу клопотань від ПрАТ «Укргазбуд» про його (строку) продовження не надходило, Північний апеляційний господарський суд залишив вказаний відзив без розгляду відповідно до приписів статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.10.2010 між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» (найменування змінено на АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз»; замовник) та Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд» (найменування змінено на ПрАТ «Укргазбуд»; підрядник) укладено договір підряду №1086 (далі - Договір), за умовами якого предметом цього договору є виконання будівельно-монтажних робіт з придбанням і подальшим монтажем обладнання об`єкта «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242» (пункт 1.1); всі необхідні матеріали і обладнання для виконання робіт замовляються і постачаються підрядником (пункт 1.3); ціна предмета договору є приблизною (динамічною) і становить 10 409 722,59 грн (з ПДВ) і складається із договірної ціни (додаток №1) та вартості обладнання відповідно до Специфікації обладнання (додаток №2) 2 378 313,20 грн (з ПДВ) (пункт 2.1); розрахунки за виконані роботи здійснюються щомісячно згідно з актами приймання виконаних будівельно-монтажних робіт (№КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/ (№КБ-3), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 04.12.2009 №554, протягом десяти календарних днів після підписання вказаних документів (пункт 3.1).

У пункті 3.2 Договору визначено, що вартість змонтованого обладнання, придбаного підрядником за власні кошти і включеного в довідку про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат/(Ф №КБ-3), підтверджується актом змонтованого обладнання. В акт змонтованого обладнання включається перелік змонтованого обладнання, його кількість і вартість, підтверджена бухгалтерськими документами, із зазначенням позиції монтажу обладнання згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (№КБ-2в) з наданням паспортів та/або сертифікатів якості, що підтверджують відповідність придбаного обладнання державним стандартам і проектній документації. Перелік і кількість обладнання повинні відповідати Специфікації обладнання.

Вартість матеріально-технічних ресурсів підтверджується бухгалтерськими документами. Матеріали, які придбаває підрядник для виконання робіт на об`єкті, повинні бути новими (пункт 3.5 Договору).

Підрядник зобов`язався приступити до виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору, за умови передачі замовником проектно-кошторисної документації і в повному обсязі виконати роботи, які становлять предмет договору, протягом 360 календарних днів відповідно до Календарного графіку (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору за результатами виконаних за поточний місяць робіт підрядник складає акт прийняття виконаних будівельно-монтажних робіт (№КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт /і витрат/ (№КБ-3), акт змонтованого обладнання (при виконанні за звітний період робіт з монтажу обладнання), документи згідно з пунктами 3.4 і 3.5 Договору та передає на підпис замовнику.

Відповідно до пунктів 5.2-5.4 Договору замовник протягом трьох днів розглядає акти та підписує їх або надає мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти роботи, замовник і підрядник спільно визначають строк, протягом якого підрядник за свій рахунок усуває недоліки. У випадку не надання замовником письмової мотивованої відмови у строк, встановлений пунктом 5.2 Договору, роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 (пункт 12.1 Договору).

Зазначений договір підписано зі сторони замовника начальником департаменту капітального будівництва та облаштування родовищ Сазикіним С.М. та зі сторони підрядника директором структурного підрозділу «Факел» Акціонерного товариства фірми «Укргазбуд» Бондаренко В.І.

Також сторонами спору підписані додатки № № 1-3 до Договору, а саме, щодо договірної ціни, графіку виконання робіт на об`єкті та специфікації обладнання.

15.06.2011 і 06.10.2011 сторонами укладено додаткові угоди №1/634, №2/1115 до Договору про внесення змін у частині, що стосується нової назви та нових платіжних реквізитів замовника та підрядника.

29.12.2011 сторонами укладено додаткову угоду №3/1429 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди про внесення таких змін і доповнень: пункт 13.2 Договору викладено у наступній редакції: « 13.2. Істотні умови договору не повинні змінюватись після його підписання до повного виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення об`єму робіт у залежності від реального фінансування; поліпшення якості робіт, якщо поліпшення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору і строку виконання робіт за договором при виникненні об`єктивних обставин, які зумовили причини такого продовження, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі»; пункт 12.1 Договору викладено в наступній редакції: « 12.1. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 01.07.2012»; решта умов Договору залишена без змін і є обов`язковими для виконання сторонами.

28.05.2012 сторонами укладено додаткову угоду №4/528 до Договору в частині зміни банківських реквізитів підрядника.

На підтвердження придбання відповідачем необхідного обладнання та будівельних матеріалів у матеріалах справи наявні, зокрема, копії договорів купівлі-продажу: від 01.02.2011 №4/02, від 01.03.2011 №03/01, від 10.03.2011 №17/03, укладені відповідачем з ПП «Ново-Ком».

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» до ПрАТ «Укргазбуд» про визнання недійсним з моменту укладення Договору, укладеного між Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз» та Акціонерним товариством фірмою «Укргазбуд», та додаткової угоди від 29.12.2011 №3/1429 до Договору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинений за відсутності погодження Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що відповідно до положень частин першої, п`ятої статті 203, частини першої статті 207, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статті 228 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Також позивач додатковою обставиною, яка свідчить про вчинення Договору з метою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, у тому числі, порушення інтересів держави в частині, що стосується використання державних коштів, зазначає, що станом на момент укладання оспорюваного договору, яким визначений обсяг будівельних робіт та вартість будівельних робіт по об`єкту «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242», не було проведено дослідницькі роботи з обстеження зсувних та зсувонебезпечних ділянок і визначення напруженого стану магістрального газопроводу (МГ) Сімферополь-Севастополь ПК 90 - ПО, ПК 320, ПК 245; МГ Бахчисарай-Ялта ПК 410, ПК 260, ПК 400-406, ПК 310-320; МГ Ялта-Алушта ПК 242, 220.

Що ж стосується додаткової угоди від 29.12.2011 до Договору, то, за твердженням позивача, при її укладенні сторонами не було дотримано загальних вимог цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів (частина перша статті 203 ЦК) та спеціальних вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах (стаття 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у редакції, чинній станом на момент укладення додаткової угоди до договору), при цьому на момент укладення цієї угоди жодних підстав для зміни такої істотної умови Договору, як строк його дії, не існувало.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 ЦК України).

У статті 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина друга). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя).

Отже, ЦК України передбачає поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Так, за ступенем недійсності правочину вони поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. При цьому кожен з видів недійсності правочинів передбачає, зокрема, різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів, залежно від підстав визнання правочину недійсним настають різні правові наслідки.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята).

Згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.

Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії стороні (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.

Отже, для нікчемного за статтею 228 ЦК України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін (близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №910/12692/18).

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

З огляду на викладене оспорюваним є правочин, який недійсний в силу визнання його таким судом на вимогу сторони чи заінтересованої особи. Оспорювані правочини викликають передбачені ними правові наслідки до тих пір, доки вони не оскаржені, однак якщо вони заперечуються (оскаржуються) стороною чи заінтересованою особою, то суд за наявності відповідних підстав визнає їх недійсними з моменту їх вчинення.

На відміну від нікчемного оспорюваний правочин на момент вчинення породжує для його сторін цивільні права та обов`язки, тому припускається дійсним. Водночас порушення умов дійсності правочинів в момент вчинення, як вже зазначалося, надає можливість одній зі сторін чи заінтересованій особі звернутися до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Тобто якщо правочин не оспорюється, то є дійсним і створює відповідні юридичні наслідки.

Суд зазначає, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору, позивач з посиланням на приписи статті 228 ЦК України зазначав, що вказаний правочин суперечить закріпленим у цивільному законодавстві принципам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки підписання сторонами Договору актів (форми №КБ-2в) та довідок (форми №КБ-3) із визначенням у них обсягів витрат відповідача за нереальними, на думку позивача, господарськими операціями на придбання будівельних матеріалів та обладнання свідчить про те, що ПрАТ «Укргазбуд» незаконно заволоділо грошовими коштами позивача у розмірі вартості будівельних матеріалів та обладнання.

Крім того, за твердженнями позивача, обставиною, яка свідчить про вчинення Договору з метою, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства та порушує інтереси держави в частині використання державних коштів, є відсутність проведення дослідницьких робіт з обстеження зсувних та зсувонебезпечних ділянок і визначення напруженого стану магістрального газопроводу (МГ) Сімферополь-Севастополь ПК 90 - ПО, ПК 320, ПК 245; МГ Бахчисарай-Ялта ПК 410, ПК 260, ПК 400 - 406, ПК 310 - 320; МГ Ялта-Алушта ПК 242, 220, станом на момент укладання спірного договору, яким визначений обсяг та вартість будівельних робіт на об`єкті «Заміна ділянки магістрального газопроводу Ялта-Алушта в районі зсувної ділянки на ПК 242».

При цьому позивач посилається на приписи частин першої та другої статті 228 ЦК України, якими визначені правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік та наслідки - нікчемність договору, який порушує публічний порядок.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-308цс16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі №357/3394/16-ц, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку суд не перевіряє доводи сторін у частині висновку щодо нікчемності договору, не підтверджує і не спростовує його, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 виснувала, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, які фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З огляду на визначені самим позивачем підстави позову, які не дають підстав для висновку про обґрунтування позивачем підстав позову порушенням укладеним Договором саме публічного порядку, як суттєвих основ правопорядку, антисоціального характеру дії, судом встановлено, що на обґрунтування своїх вимог позивач послався не на ті норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме, не на ту частину статті 228 ЦК України.

Так, у позовній заяві позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на порушення в результаті укладення спірного договору інтересів держави в частині використання державних коштів, що згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України може бути підставою для визнання вказаного правочину недійсним, як опорюваного правочину.

Водночас ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (близька за змістом правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17).

Суд встановив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності наміру сторін (сторони) на укладення Договору саме з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони (сторона) Договору при його укладенні діяли (діяла) з умислом, що було б підставою для визнання спірного договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України.

Посилання позивача на недотримання порядку погодження укладення Договору також не свідчить про суперечність його мети інтересам держави і суспільства.

Суд зазначає, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення (вчинення). Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним. Така стала на послідовна правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постановах від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц (провадження №61-2276св19), від 10.03.2021 у справі №201/8412/18 (провадження №61-803св20).

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Отже, обставини, які пов`язані з виконанням/невиконанням/належним виконанням/неналежним виконанням умов Договору відповідачем, як і оцінка наданих на підтвердження таких обставин доказів (які не пов`язані безпосередньо з моментом вчинення Договору), не входить до предмета доказування у вирішенні спору у справі №911/2961/19.

При цьому суд додатково вважає за необхідне зазначити про те, що в матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які підписані з боку позивача та відповідача без зауважень, а також за спірним Договором позивачем проводились часткові оплати, що останнім не заперечується. Реальність спірного Договору також підтверджується довідкою Держфінінспекції про результати перевірки, а також результатом розгляду судової справи №910/16725/17 про стягнення з АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» на користь ПрАТ «Укргазбуд» заборгованості за Договором, згідно з судовими рішеннями в якій позовні вимоги частково задоволені.

Таким чином, зазначені обставини спростовують твердження позивача про те, що спірний Договір не має ознак реального правочину.

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

З огляду на встановлені вище обставини, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію належності.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 228 ЦК України, для визнання Договору недійсним.

Позивач також просить суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 29.12.2011 №3/1429 до Договору.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що при укладенні оспорюваної додаткової угоди до Договору сторонами не було дотримано загальних вимог цивільного законодавства, які регулюють питання дійсності правочинів (частина перша статті 203 ЦК України) та спеціальні вимоги, що містяться в окремих законодавчих актах (стаття 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» [у редакції, чинній станом на момент укладення додаткової угоди до договору]), при цьому на момент укладення цієї угоди жодних підстав для зміни такої істотної умови договору підряду, як строк його дії, не існувало.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу приписів статті 41 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 (у відповідній редакції) до істотних умов договору про закупівлю відноситься, зокрема, строк дії договору.

За змістом частини п`ятої статті 40 названого Закону (у цій же редакції) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі; 5) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Системний аналіз статті 203 ЦК України у контексті статті 40 названого Закону, статей 3, 5 і 16 ЦК України дає підстави для висновку, що для визнання недійсними правочинів, у зв`язку з тим, що їх зміст суперечить частині п`ятій статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (у наведеній вище редакції) необхідно встановити, чи відрізняються умови договору від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або, чи змінювались істотні умови договору після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, а також відсутність випадків, які передбачені пунктами 1-5 частини першої цієї статті. Одночасно має бути визначено, чи було порушене цивільне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, якщо воно мало місце.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оспорюваною додатковою угодою внесено зміни до Договору в частині продовження строку дії Договору у зв`язку з несвоєчасним виконанням позивачем зобов`язання за Договором в частині оплати робіт (що не спростовано позивачем), при цьому продовження такого строку не призвело до збільшення суми, визначеної у Договорі, та не порушило вимоги статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Суд також зазначає про те, що позивачем не аргументовано, у чому саме полягало порушення прав позивача внесенням змін до Договору згідно з оспорюваною додатковою угодою до нього.

Що ж стосується посилання скаржника на справу №911/2076/19 за позовом АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» до ПрАТ «Укргазбуд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Промімекс-Техно», про визнання додаткової угоди від 29.12.2012 №1/1480 до договору підряду від 11.07.2012 № 749 недійсною, то суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.12.2021 зі справи №923/560/17, алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи №911/2961/19, правовідносини у справах №911/2961/19 та №911/2076/19 не є подібними.

Стосовно питання застосування до спірних правовідносин позовної давності, про застосування якої відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву, то Північний апеляційний господарський суд зазначає, що згідно з усталеною судовою практикою перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на те, що у даній справі позовні вимоги задоволенню не підлягають, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про незастосування до спірних правовідносин позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, вказівки Верховного Суду у новому розгляді справи у повній мірі враховані та виконані місцевим господарським судом, а тому рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2961/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі № 911/2961/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2023 у справі №911/2961/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

4. Матеріали справи №911/2961/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.08.2024.

Головуючий суддя В.В. Палій

Судді О.М. Сибіга

Г.А. Кравчук