Рішення

від 04.07.2024 по справі 910/2538/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2024Справа № 910/2538/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів»

про стягнення 258000,00 грн,

Представники:

від позивача Пічугіна С.С.

від відповідача Брящей Р.І.

від третьої особи не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд» про стягнення 258000,00 грн штрафу за договором про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19869/Ю від 14.11.2019 (далі - Договір).

За твердженням позивача, відповідач поставив товар (вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів) із прихованими дефектами, які неможливо виявити при вхідному контролі. Так, у період дії гарантійного строку у рамці візка (складовій вагонокомлекту для ремонту пасажирських вагонів) було виявлено тріщину. З огляду на умови Договору (п. 9.4 Договору) відповідач повинен сплатити 258000,00 грн штрафу (1290000,00 (вартість вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів у кількості 1 шт) *20 %).

Суд своєю ухвалою від 04.03.2024 відкрив провадження у справі № 910/2538/24, постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у поданому суду відзиві (т. 1 а.с 77-87) відхилив позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач вважає, що позивач не довів поставку неякісного товару. Крім того наданими позивачем документами не підтверджується, що обладнання вийшло з ладу за наявності недоліків і порушень при його виготовленні, а також відсутні будь-які факти щодо неналежної якості матеріалів, із яких виготовлене це обладнання.

Крім того позивач пропустив шестимісячний строк, передбачений ч. 8 ст. 269 ГК України, на звернення з позовом до суду (звернувся з позовом у березні 2024, а випробування провів у квітні 2023 року).

Одночасно з відзивом відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» - виробника обладнання.

Суд своєю ухвалою від 10.04.2024 постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до приписів ст. 681 ЦК України до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

Відповідно до п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (третя особа/завод-виробник) у поясненнях ( т. 1 а.с. 234-238) послався на те, що позивач не довів, що відповідач поставив неякісний товар. На думку третьої особи датою введення товару (продукції) в експлуатацію є 25.02.2020 (дата розкриття тари і упаковки, зазначена у п. 19 акту про фактичну якість і комплектність продукції № 78 від 25.02.2020), а не 31.12.2020 як зазначає позивач.

Крім того завод-виробник не усував недоліки товару, а виконав модернізацію (заміну) кронштейна опори моменту на рамах з метою додаткового забезпечення безпеки руху та наднормативного підвищення міцності конструкцій, і такі роботи із посилення кронштейнів погоджені із позивачем.

Також акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» подало заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки положенням акціонерного товариства «Українська залізниця» не визначено право філії діяти від його імені в судах.

Суд відмовив (протокольна ухвала від 13.05.2024).

Відповідно до абз. 2 частини 18 статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/Товариство), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 (із змінами та доповненнями) Товариство утворює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, так і за її межами, які діють на підставі положень.

Пунктом 2.1 положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (далі - Положення) філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмета діяльності Товариства.

Згідно з п. 2.2 Положення відомості про філію вносяться до реєстраційної справи Товариства та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань.

Пунктом 5.1 Положення встановлено, що керівництво філією відповідно до статуту Товариства та цього Положення здійснюється директором філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому статутом Товариства та його внутрішніми нормативними документами.

Директор філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством, у порядку, передбаченому статутом Товариства, цим Положенням та локальними нормативними актами Товариства. У довіреності визначається межі і обсяг повноважень директора філії на виконання дій від імені Товариства.

Директор філії може мати заступників, які призначаються та звільняються з посади в установленому порядку.

Підпунктом 5.5.3 пункту 5.5 Положення зазначено, що директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень діє від імені Товариства, представляє інтереси Товариства з питань діяльності філії в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі у фіскальних та митних органах, у відносинах з державними та і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми як на території України, так і за кордоном, а також у відносинах з фізичними особами.

Пунктом 5.5.11 пункту 5.5 Положення встановлено, що директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень має право представляти інтереси Товариства в судах, в тому числі в судах загальної юрисдикції, в господарських та адміністративних судах, а також у міжнародних арбітражах у справах, пов`язаних з діяльністю філії.

У пункті 8 довіреності від 26.01.2024, зареєстрованої за № 383, зазначено, що керівник представляє інтереси довірителя у судах всіх інстанцій та юрисдикцій.

Тобто для здійснення функцій від імені юридичної особи остання видає довіреність призначеному нею керівникові філії, за якою вони мають право представляти інтереси у судах всіх інстанцій та юрисдикцій від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих повноважень. Керівник на підставі цієї довіреності діє від імені та в інтересах юридичної особи, а не від імені філії.

Крім того, між АТ «Укрзалізниця» та адвокатом Пічугіною С.С. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2024 № ПК/Ю/24005/Ю. На підставі вказаного договору адвокатом Пічугіною С.С. виписано ордер серії АА № 1414882 на надання правничої (правової) допомоги у Господарському суді міста Києва.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14 листопада 2019 року акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд» (постачальник) уклали договір поставки № УЗ/ЦЛ-19869/Ю (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника (далі - кінцевий отримувач товару) предмет закупівлі: код ДК 021:2015-34630000-2 Частини залізничних та або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу (Вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ-ЦНП - 2 штуки, балка надресорна візка КВЗ-ЦНП - 2 штуки (далі - товар) в найменуванні, кількості та за ціною, які визначені у специфікації (додаток № 1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено виробника продукції - АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

Дата виготовлення товару: не раніше 01.01.2019 (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.5 товар, який постачається, повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю товару, вказаних у специфікації (додаток № 1) до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику на територію кінцевого отримувача товару - товар, якість якого повинна відповідати вимогам ГОСТам та/або ДСТУ, технічним умовам, технічний або іншій, в т.ч. тендерній документації на закупівлю товарів, умовам цього Договору, відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Якість товарів не повинна бути нижче вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України для такого виду товару.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є такі документи, які направляються кінцевому отримувачу товару разом з товаром: паспорт на раму і балку, складальні кресленики, копії сертифікатів відповідності, сертифікат якості (на комплект), декларація постачальника про відповідність, керівництво (інструкція) з експлуатації (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору гарантійні терміни на товар складають:

експлуатація - 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу до першого деповського ремонту (п. 2.3.1);

зберігання - 2 роки від дати поставки (2.3.2).

Відповідно до п. 2.6 Договору приймання продукції по кількості, по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.

Якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти та/або неякісність товару, постачальник за свій рахунок та власними силами зобов`язується усунути недоліки або замінити невідповідний товар на якісний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника (п. 2.9 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору приймання продукції по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до пункту 2.2 Договору.

Пунктом 9.4 Договору зазначено, що у разі порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі 20 % ціни неякісного (некомплектного) товару.

На виконання умов Договору 24.02.2020 відповідач поставив кінцевому одержувачу товару - пасажирське вагонне депо станції Бахмач (ПКВЧД-9 Бахмач) вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ- ЦНП - 2 шт, балка надресорна візка КВЗ-ЦНП - 2 шт на суму 2580000,00 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2020 № РН-0000011/1 та № РН-0000011/2.

Кінцевий одержувач товару - пасажирське вагонне депо станції Бахмач (ПК ВЧД-9 Бахмач) провів вхідний контроль отриманого товару. При візуальному огляді товару дефектів не виявлено, про що свідчить акт про фактичну якість і комплектність продукції від 25.02.2020 № 78.

Акт № 78 містить запис про дату розкриття тари і упаковки - 25.02.2020

Згідно з витягом з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (далі АСУ ЕРПВ) 31 грудня 2020 року вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів № 039 було введено в експлуатацію у вагон № 032 19276. Пробіг склав 348882 т. км.

У квітні 2023 року за участю представників філії «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» (далі - НДКТІ АТ «Укрзалізниця») проведено контроль технічного стану рам візків, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів», у тому числі рами візка № 039, що встановлений на вагон № 032-19276, про що свідчить протокол випробувань № НДКТІ/ НВЦ УК 054-2023 магнітопорошковим методом та візуальним методом.

Під час проведення контролю технічного стану кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 039 пасажирського вагону виявлено дефекти у вигляді тріщин (L1-4 ? 5-40 мм) по основному металу горизонтального листа кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 039 пасажирського вагону.

Результати випробувань стосуються тільки кронштейна кріплення опори моменту рами візка, що пройшов випробування магнітопорошковим методом та візуальним методом неруйнівного контролю.

У квітні 2023 року акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» здійснив заміну кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, про що складений акт від 21.04.2023.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 26.04.2023 № ПК-7/747 про сплату 258000,00 грн штрафу (1290000,00 грн (вартість вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів у кількості 1 шт) *20 % (пункт 9.4 Договору).

Відповідач не задовольнив вимогу.

Вирішуючи спір суд виходить з такого.

Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 676 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.

За приписами ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання вироби.

Отже за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І, відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Отже, період приймання продукції за якістю та період гарантійних зобов`язань постачальника за своєю суттю є різними стадіями, що передбачають різні права та обов`язки сторін договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначила, що Інструкція П-7 застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

Як зазначено вище, сторони у п. 2.3. Договору погодили, що гарантійний термін спливає з настанням однієї із подій: через 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу до першого деповського ремонту.

Відповідно до наданого позивачем витягу з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (АСУ ЕРПВ) вагонокомлект для ремонту пасажирських вагонів № 039 введено в експлуатацію 31.12.2020, пробіг склав 348882 тис.км.

Таким чином останній день гарантії на товар - 31.12.2022, тому з 01.01.2023 у позивача відсутнє право на пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений гарантійний строк та які (недоліки) були виявлені після гарантійного строку.

Протоколи випробувань № НДКТІ/НВЦ УК 054-2023 та № НДКТІ/НВЦ УК 055-2023 від 10.04.2023, а також акт від 21.04.2023 складені після спливу гарантійного строку. Ці документи не підтверджують, що товар вийшов з ладу за наявності недоліків і порушень при його виготовленні, а також відсутні будь-які докази низької якості матеріалів, із яких виготовлений цей товар.

Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (виробник рами візка та балки надресорної візка КВЗ-ЦНП) виготовляє товар відповідно до вимог ТУ У 30.2-32406215-402:2018 «Рама для модернізації візків вагонів пасажирської магістральних локомотивної тяги» (далі - ТУ).

Згідно з п. 1.12.1 даного ТУ у комплект постачання рам візків входить «Паспорт рами візка».

Відповідно до п. 7.23 ДСТУ 3321:2003 «Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять» паспорт - експлуатаційний документ, який засвідчує гарантовані підприємством-виробником основні параметри і характеристики виробу та містить гарантійні зобов`язання і відомості про утилізацію виробу.

Таким чином, паспорт рами візка є експлуатаційним документом, а вимоги, що містяться у такому документі є обов`язковими до виконання під час експлуатації рами візка.

Вимогами п. 6.2 ТУ передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та цих ТУ при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування (п. 7.1 ТУ).

Положеннями п. 7.2 даного ТУ передбачено, що гарантійний термін експлуатування рам візків, в зборі з візком, не має закінчуватись в міжремонтний період і складає 2 роки, або 450 тис. км. пробігу до першого деповського ремонту. Гарантійний термін експлуатування обчислюють від дати впровадження візка в експлуатування (п.7.3 ТУ).

Позивач подав паспорт рами № 039 для модернізації візків вагонів пасажирських магістральних локомотивної тяги (ДКПІІ 30.20.40-30.00 УКНД 45.060.20).

Відповідно до п. 16.1 п. 16 цього паспорту рама візка № 039 змонтована з балкою надресорною № 039 в візок та встановлена під вагон № 03219276.

Паспорт має містити відомості про дату введення в експлуатацію; номер акта про введення в експлуатацію, відповідального за введення в експлуатацію; відмітки про зберігання рами візка (таблиця 3 паспорту), технічні огляди під час зберігання візка (таблиця 4 паспорту), облік технічного обслуговування та ремонту рами візка (таблиця 5 паспорту), свідчення про закріплення під час експлуатації (таблиця 6 паспорту).

У свою чергу, відомостей, які є обов`язковими для відображення у паспорті, до паспорта рами візка № 039 не внесено.

Так у паспорті відсутня дата ведення візка в експлуатацію.

Вимогами п. 17.1 р. 17 паспорту передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та ТУ У 30.2-32406215-402:2018 при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування. Будь-які претензії під час зберігання та експлуатації без заповненого належним чином паспорта на раму візка AT «Дніпровагонрембуд» (завод-виробник) не приймає (п.17.7 р. 17 паспорта)

Отже, відсутність у паспорті обов`язкових відомостей фактично позбавляє позивача звертатися з претензіями до виробника або постачальника. Також за відсутності таких відомостей у паспорті неможливо встановити дотримання позивачем технічних умов експлуатації.

При цьому, позивачем до позову не надано жодних доказів на підтвердження дотримання позивачем умов експлуатації рами візка № 039, що є порушенням вимог п. 6.2 ТУ.

Сам факт заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка, яка проведена «Дніпровагонрембуд» не може підтверджувати поставку відповідачем товару належної якості, та рішення виробника щодо такої заміни (при цьому після закінчення гарантійного терміну та за відсутності будь-яких доказів у матеріалах справи щодо належної якості товару) не може мати жодних негативних наслідків для постачальника.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вищенаведені обставини є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд».

Покласти судові витрати на акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 14.08.2024.

Суддя С. А. Ковтун