Постанова

від 14.01.2025 по справі 910/2538/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2025 р. Справа№ 910/2538/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024

по справі №910/2538/24 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремкомплектбуд"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, акціонерне товариство "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів"

про стягнення 258 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (далі - позивач, АТ, скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд» (далі - відповідач, ТОВ «Ремкомплектбуд») про стягнення 258 000,00 грн штрафу за договором про закупівлю № УЗ/ЦЛ-19869/Ю від 14.11.2019 (далі - Договір).

За твердженням позивача, відповідач поставив товар (вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів) із прихованими дефектами, які неможливо виявити при вхідному контролі. Так, у період дії гарантійного строку у рамці візка (складовій вагонокомлекту для ремонту пасажирських вагонів) було виявлено тріщину. З огляду на умови Договору (п. 9.4 Договору) відповідач повинен сплатити 258000,00 грн штрафу (1290000,00 (вартість вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів у кількості 1 шт) *20 %).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/2538/24 відмовлено Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" у позові до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремкомплектбуд".

Рішення господарського суду мотивовано тим, що сам факт заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка, яка проведена «Дніпровагонрембуд» не може підтверджувати поставку відповідачем товару неналежної якості, та рішення виробника щодо такої заміни (при цьому після закінчення гарантійного терміну та за відсутності будь-яких доказів у матеріалах справи щодо належної якості товару) не може мати жодних негативних наслідків для постачальника.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2024 у справі №910/2538/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

У своїй апеляційній скарзі скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про виготовлення рами візка № 039 у відповідності до ТУ, непідтвердженим та помилковим..

Також скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції про ненадання доказів позивачем на підтвердження дотримання філією «ПК» АТ «Укрзалізниця» умов експлуатації рами візка № 039 є помилковим та необґрунтованим.

Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги

30.09.2024 черз підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доовди відзиву зводяться до такого:

- позивач не довів поставку неякісного товару;

- наданими позивачем документами не підтверджується, що обладнання вийшло з ладу за наявності недоліків і порушень при його виготовленні, а також відсутні будь-які факти щодо неналежної якості матеріалів, із яких виготовлене це обладнання;

- позивач пропустив шестимісячний строк, передбачений ч. 8 ст. 269 ГК України, на звернення з позовом до суду (звернувся з позовом у березні 2024, а випробування провів у квітні 2023 року).

03.10.2024 черз підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу викладено клопотання про поновлення строку для подання відзиву, в обґрунтування якого заявник зазначає, що у зв`язку із некоректною роботою Електронного кабінету у підсистемі Електронного суду ЄСІТС Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд» стало відомо про відкриття апеляційного провадження лише 25.09.2024. Адвокату відповідача ухвала до ЕК не направлялася.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли Господарським процесуальним кодексом України встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки заявником до відзиву на апеляційну скаргу не додано доказів некоректної роботи Електронного кабінету у підсистемі Електронного суду ЄСІТС, то таке клопотання задоволенню не підляє, у зв`язку із чим відзив залишається колегією суддів без розгляду, як такий, що подано з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.09.2024, оскільки відповідачу відзив було доставлено до електронного кабінету 20.09.2024 о 17 год. 01 хв., у зв`язку із чим останнім днем для подання відзиву є 01.10.2024.

Подані до суду апеляційної скарги відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу залишаються колегією суддів без розгляду, як такий, що подано з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.09.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2024 витребувано матеріали справи №910/2538/24 з Господарського суду міста Києва.

19.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2538/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/2538/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 14.11.2019 акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» (далі - замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремкомплектбуд» (далі - постачальник) уклали договір поставки № УЗ/ЦЛ-19869/Ю (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2019 році поставити виробничим підрозділам замовника (далі - кінцевий отримувач товару) предмет закупівлі: код ДК 021:2015-34630000-2 Частини залізничних та або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу (Вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ-ЦНП - 2 штуки, балка надресорна візка КВЗ-ЦНП - 2 штуки (далі - товар) в найменуванні, кількості та за ціною, які визначені у специфікації (додаток № 1) до цього договору, яка є його невід`ємною частиною, де замовник та кінцевий отримувач товару приймають товар та оформлюють відповідні документи, а замовник зобов`язується здійснити оплату в строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено виробника продукції - АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

Дата виготовлення товару: не раніше 01.01.2019 (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.5 товар, який постачається, повинен відповідати найменуванню, кількості та вартості за одиницю товару, вказаних у специфікації (додаток № 1) до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику на територію кінцевого отримувача товару - товар, якість якого повинна відповідати вимогам ГОСТам та/або ДСТУ, технічним умовам, технічний або іншій, в т.ч. тендерній документації на закупівлю товарів, умовам цього Договору, відповідно до специфікації (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Якість товарів не повинна бути нижче вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України для такого виду товару.

Підтвердженням якості товару з боку постачальника є такі документи, які направляються кінцевому отримувачу товару разом з товаром: паспорт на раму і балку, складальні кресленики, копії сертифікатів відповідності, сертифікат якості (на комплект), декларація постачальника про відповідність, керівництво (інструкція) з експлуатації (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.3 Договору гарантійні терміни на товар складають:

експлуатація - 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу до першого деповського ремонту (п. 2.3.1);

зберігання - 2 роки від дати поставки (2.3.2).

Відповідно до п. 2.6 Договору приймання продукції по кількості, по якості проводиться відповідно до Інструкції № П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції № П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», затверджених Держарбітражем з наступними змінами та доповненнями.

Якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти та/або неякісність товару, постачальник за свій рахунок та власними силами зобов`язується усунути недоліки або замінити невідповідний товар на якісний протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника (п. 2.9 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору приймання продукції по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, за якістю - відповідно до пункту 2.2 Договору.

Пунктом 9.4 Договору зазначено, що у разі порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товару стягується штраф у розмірі 20 % ціни неякісного (некомплектного) товару.

На виконання умов Договору 24.02.2020 відповідач поставив кінцевому одержувачу товару - пасажирське вагонне депо станції Бахмач (ПКВЧД-9 Бахмач) вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів в складі: рама візка КВЗ- ЦНП - 2 шт, балка надресорна візка КВЗ-ЦНП - 2 шт на суму 2580000,00 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 24.02.2020 № РН-0000011/1 та № РН-0000011/2.

Кінцевий одержувач товару - пасажирське вагонне депо станції Бахмач (ПК ВЧД-9 Бахмач) провів вхідний контроль отриманого товару. При візуальному огляді товару дефектів не виявлено, про що свідчить акт про фактичну якість і комплектність продукції від 25.02.2020 № 78.

Акт № 78 містить запис про дату розкриття тари і упаковки - 25.02.2020

Згідно з витягом з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (далі АСУ ЕРПВ) 31 грудня 2020 року вагонокомплект для ремонту пасажирських вагонів № 039 було введено в експлуатацію у вагон № 032 19276. Пробіг склав 348882 т. км.

У квітні 2023 року за участю представників філії «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» (далі - НДКТІ АТ «Укрзалізниця») проведено контроль технічного стану рам візків, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів», у тому числі рами візка № 039, що встановлений на вагон № 032-19276, про що свідчить протокол випробувань № НДКТІ/ НВЦ УК 054-2023 магнітопорошковим методом та візуальним методом.

Під час проведення контролю технічного стану кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 039 пасажирського вагону виявлено дефекти у вигляді тріщин (L1-4 ? 5-40 мм) по основному металу горизонтального листа кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, виробництва АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» № 039 пасажирського вагону.

Результати випробувань стосуються тільки кронштейна кріплення опори моменту рами візка, що пройшов випробування магнітопорошковим методом та візуальним методом неруйнівного контролю.

У квітні 2023 року акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» здійснив заміну кронштейну кріплення опори моменту рами візка УТА-40-2.00.00.00.000, про що складений акт від 21.04.2023.

Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 26.04.2023 № ПК-7/747 про сплату 258 000,00 грн штрафу (1290000,00 грн (вартість вагонокомплекту для ремонту пасажирських вагонів у кількості 1 шт) *20 % (пункт 9.4 Договору).

У звякзу із не задоволенням відповідної вимоги відповідачем, позивач звернувся з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування колегії суддів у відпустці та інші чинники.

Частиною першою статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 676 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 676 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем.

За приписами ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Відповідно до ч. 6 ст. 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов`язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання вироби.

Отже за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І, відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов`язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.

Отже, період приймання продукції за якістю та період гарантійних зобов`язань постачальника за своєю суттю є різними стадіями, що передбачають різні права та обов`язки сторін договору.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначила, що Інструкція П-7 застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).

Як зазначено колегією суддів вище, сторони у п. 2.3. Договору погодили, що гарантійний термін спливає з настанням однієї із подій: через 2 роки від дати провадження товару в експлуатацію або 450 тис. км пробігу до першого деповського ремонту.

Відповідно до наданого позивачем витягу з програми автоматизована система управління експлуатації та ремонту пасажирських вагонів (АСУ ЕРПВ) вагонокомлект для ремонту пасажирських вагонів № 039 введено в експлуатацію 31.12.2020, пробіг склав 348 882 тис.км.

Таким чином останній день гарантії на товар - 31.12.2022, тому з 01.01.2023 у позивача відсутнє право на пред`явлення вимоги у зв`язку з недоліками товару, на який встановлений гарантійний строк та які (недоліки) були виявлені після гарантійного строку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що протоколи випробувань № НДКТІ/НВЦ УК 054-2023 та № НДКТІ/НВЦ УК 055-2023 від 10.04.2023, а також акт від 21.04.2023 складені після спливу гарантійного строку. Ці документи не підтверджують, що товар вийшов з ладу за наявності недоліків і порушень при його виготовленні, а також відсутні будь-які докази низької якості матеріалів, із яких виготовлений цей товар.

Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (виробник рами візка та балки надресорної візка КВЗ-ЦНП) виготовляє товар відповідно до вимог ТУ У 30.2-32406215-402:2018 «Рама для модернізації візків вагонів пасажирської магістральних локомотивної тяги» (далі - ТУ).

Згідно з п. 1.12.1 даного ТУ у комплект постачання рам візків входить «Паспорт рами візка».

Відповідно до п. 7.23 ДСТУ 3321:2003 «Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять» паспорт - експлуатаційний документ, який засвідчує гарантовані підприємством-виробником основні параметри і характеристики виробу та містить гарантійні зобов`язання і відомості про утилізацію виробу.

Таким чином, паспорт рами візка є експлуатаційним документом, а вимоги, що містяться у такому документі є обов`язковими до виконання під час експлуатації рами візка.

Вимогами п. 6.2 ТУ передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та цих ТУ при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування (п. 7.1 ТУ).

Положеннями п. 7.2 даного ТУ передбачено, що гарантійний термін експлуатування рам візків, в зборі з візком, не має закінчуватись в міжремонтний період і складає 2 роки, або 450 тис. км. пробігу до першого деповського ремонту. Гарантійний термін експлуатування обчислюють від дати впровадження візка в експлуатування (п.7.3 ТУ).

Позивач подав паспорт рами № 039 для модернізації візків вагонів пасажирських магістральних локомотивної тяги (ДКПІІ 30.20.40-30.00 УКНД 45.060.20).

Відповідно до п. 16.1 п. 16 цього паспорту рама візка № 039 змонтована з балкою надресорною № 039 в візок та встановлена під вагон № 03219276.

Паспорт має містити відомості про дату введення в експлуатацію; номер акта про введення в експлуатацію, відповідального за введення в експлуатацію; відмітки про зберігання рами візка (таблиця 3 паспорту), технічні огляди під час зберігання візка (таблиця 4 паспорту), облік технічного обслуговування та ремонту рами візка (таблиця 5 паспорту), свідчення про закріплення під час експлуатації (таблиця 6 паспорту).

У свою чергу, відомостей, які є обов`язковими для відображення у паспорті, до паспорта рами візка № 039 не внесено.

Так у паспорті відсутня дата ведення візка в експлуатацію.

Вимогами п. 17.1 р. 17 паспорту передбачено, що підприємство-виробник гарантує відповідність рам візків вимогам ДСТУ 4045, ГОСТ 10527 та ТУ У 30.2-32406215-402:2018 при дотриманні правил експлуатації, зберігання та транспортування. Будь-які претензії під час зберігання та експлуатації без заповненого належним чином паспорта на раму візка AT «Дніпровагонрембуд» (завод-виробник) не приймає (п.17.7 р. 17 паспорта)

Отже, відсутність у паспорті обов`язкових відомостей фактично позбавляє позивача звертатися з претензіями до виробника або постачальника. Також за відсутності таких відомостей у паспорті неможливо встановити дотримання позивачем технічних умов експлуатації.

При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія судді погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем до позову не надано жодних доказів на підтвердження дотримання позивачем умов експлуатації рами візка № 039, що є порушенням вимог п. 6.2 ТУ.

Сам факт заміни кронштейну кріплення опори моменту рами візка, яка проведена «Дніпровагонрембуд» не може підтверджувати поставку відповідачем товару неналежної якості, та рішення виробника щодо такої заміни (при цьому після закінчення гарантійного терміну та за відсутності будь-яких доказів у матеріалах справи щодо належної якості товару) не може мати жодних негативних наслідків для постачальника.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пісдумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/2538/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/2538/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 по справі №910/2538/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія".

4. Матеріали справи №910/2538/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк