Рішення

від 05.08.2024 по справі 924/397/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"05" серпня 2024 р. Справа № 924/397/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" м. Чернівці

до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" м. Кам`янець-Подільський

про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021

за участю прокурора Хмельницької обласної прокуратури

За участю:

від позивача: Прокопець Б.М. керівник (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

від прокуратури: Юхимчук М.О. - згідно посвідчення №079075 від 27.02.2024

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

06.08.2024 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" м. Чернівці до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" м. Кам`янець-Подільський про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021, укладеного між ТОВ "Національна енергетична група" м. Чернівці та Закладом вищої освіти "Подільський державний університет" м. Кам`янець-Подільський.

В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що спірний Договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду Договорів, які визначені для нього як Законом про ринок так і ПРРЕЕ.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що спірний Договір від 28.04.2021 не містить такої обов`язкової істотної умови, передбаченої пунктом 3.2.7 ПРРЕЕ, як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.

Звертає увагу суду на те, що спірний Договір не може вважатись дійсним через його невідповідність вимогам спеціальних нормативних актів, а саме, відсутність в ньому умови, що визначена як обов`язкова.

Зауважує, що на момент укладення спірного Договору позивач не володів інформацією, як влаштований комерційний облік у відповідача, хто є його постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), чи виконує ППКО функції оператора даних комерційного обліку (ОДКО), про стан засобів комерційного обліку, а відтак свідчить про порушення суб`єктивного права та/або інтересу позивача.

В позовній заяві, позивач вказує також на те, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити ціну, яка є істотною умовою господарського договору (статті 628, 638 Цивільного кодексу України, статті 180, 189 Господарського кодексу України).

Враховуючи специфіку формування ціни на такий товар, як електрична енергія, на момент укладення договору ціна визначалась як звичайна ціна, що склалась на аналогічний товар на момент укладення договору, тобто сторони керувались вимогами частини 4 статті 632 Цивільного кодексу України.

На момент укладення спірного Договору, сторонами було застосоване таке розуміння розділу 5, а саме щодо не поширення строків зміни ціни на такий товар як електрична енергія (враховуючи специфіку формування ціни), так як, Мінекономіки, на своєму офіційному вебпорталі надавало роз`яснення у сфері публічних закупівель щодо можливості неодноразового збільшення ціни до 10% пропорційно збільшенню ціни на ринку (від 14.08.2019р. №3304-04/33869-06, від 24.11.2020р. №3304-04/69987-06 та ін.).

Оскільки, при укладенні Договору сторони узгодили умови щодо звичайної ціни та порядку її зміни, в залежності від цінової ситуації на оптовому ринку, то недійсність ціни, як істотної умови, що визначалась згідно встановленого договором порядку має наслідком недійсність договору в цілому відповідно до положень статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, адже відсутні підстави вважати, що договір був би вчинений без включення до них відповідних положень, зокрема щодо ціни як істотної умови договору купівлі-продажу та порядку її зміни враховуючи специфіку товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, позовну заяву передано для розгляду судді Кочергіній В.О.

Ухвалою суду від 25.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/397/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:00год. 20.05.2024.

14.05.2024 на адресу суду через службу діловодства від заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури надійшло клопотання (вх.№05-22/3472/24) про вступ прокурора Хмельницької обласної прокуратури у справу №924/397/24.

Підставою для звернення з даною заявою, прокурор вказує на порушення інтересів держави, а оскільки в межах даного провадження судом вирішується питання щодо визнання недійсним договору №65 від 28.04.2021р., укладеного між позивачем та відповідачем - Закладом вищої освіти "Подільський державний університет" м. Кам`янець-Подільський. Наголошує, що Господарським судом Хмельницької області розглядається справа №924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України, м. Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу в Хмельницькій області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ''Національна Енергетична Група'', м. Чернівці, до 2. Закладу вищої освіти ''Подільський державний університет'', м. Кам`янець-Подільський про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 18.05.2021р., № 2 від 18.06.2021р., № 3 від 29.06.2021р., № 4 від 20.07.2021р., № 5 від 10.08.2021р., № 6 від 11.08.2021р., № 7 від 13.08.2021р., № 8 від 13.10.2021р., № 9 від 19.10.2021р., № 11 від 12.11.2021р., № 12 від 22.11.2021р., № 13 від 23.11.2021р., № 19 від 20.01.2021р. до договору № 65 від 28.04.2021р. та стягнення 655905,41 грн. безпідставно набутого майна (коштів). Вважає, що позов у справі №924/397/24 поданий з метою штучного затягування розгляду справи №924/337/24, а завідома безпідставність позову у справі №924/397/24 підтверджується предметом позову, оскільки останній заявлений без вимоги застосування наслідків недійсності правочину. При цьому визначені у позові (№924/397/24) підстави можуть свідчити про неукладеність договору, а не про його недійсність. Додатково звертає увагу суду на те, що відповідач у справі №924/397/24 неналежним чином користується наданими процесуальним законом правами та обов`язками, не забезпечує участь представника в судових засіданнях, не подав відзиву на позов, не подає доказів, які матимуть значення для прийняття законного, обгрунтованого рішення. Наголошує, що порушення інтересів держави полягає у забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів, які спрямовані на забезпечення належного рівня функціонування відповідача, в т.ч. забезпечення навчального закладу електроенергією для навчального процесу. Звертає увагу, що під час укладення додаткових угод до спірного договору були допущені порушення бюджетного законодавства, загрозу незаконного вибуття та нецільового використання бюджетних коштів, необхідність захисту яких законом покладено на органи прокуратури, враховуючи викладене прокурор просить суд задовольнити заяву та допустити прокурора Хмельницької обласної прокуратури у справу №924/397/24 з метою захисту інтересів держави.

15.05.2024 на адресу суду через службу діловодства від відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-22/3501/24) із запереченнями, з доданими до нього документами.

У відзиві відповідач зазначає про те, що 28.04.2021 між позивачем та відповідачем був укладений Договір, підписаний та скріплений печатками з обох сторін, що доводить те, що сторони дійшли згоди у домовленостях та умовах зобов`язань.

Відповідно до Договору встановлено порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції для забезпечення потреб електроустановок споживачу постачальником електричної енергії. При виконанні своїх зобов`язань за цим Договором позивач та відповідач керуються вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та Законом України "Про публічні закупівлі", що вказано в преамбулі Договору. Отже, коли мова йде про те, що сторони керуються ПРРЕЕ, мається на увазі, що вони керуються усіма пунктами цих правил, включаючи п.3.2.7, п. 4.3. та інші, на які посилається позивач. Аналогічно це стосується і Закону України "Про ринок електричної енергії". Усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України, що зазначено у п.12.6. Договору. Тому, можна стверджувати, що Договір відповідає вимогам спеціального законодавства, що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії.

До моменту укладення Договору позивач не звернувся до відповідача для отримання інформації, як влаштований комерційний облік, хто є постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), чи виконує ППКО функції оператора даних комерційного обліку, про стан засобів комерційного обліку. На момент укладення Договору та під час його виконання звернень від позивача також не надходило, що свідчить про відсутність порушення суб`єктивного права та/або інтересу позивача.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 1369147,61грн. Договір виконано в повному обсязі і відповідно до домовленостей сторін (позивача та відповідача).

У відзиві на позов, відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем подано позов до суду після відкриття провадження Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна Енергетична Група", Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" про визнання недійсними додаткових угод №1 від 18.05.2021, №2 від 18.06.2021, №3 від 29.06.2021, №4 від 20.07.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 13.08.2021, №8 від 13.10.2021, №9 від 19.10.2021, №11 від 12.11.2021, №12 від 22.11.2021, №13 від 23.11.2021, №19 від 20.01.2022 до договору №65 від 28.04.2021 та стягнення 655905,41грн. безпідставно набутого майна (коштів).

До настання цієї дії, Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна Енергетична Група" (Позивач) не вважав Договір таким, що не відповідає вимогам законодавства, виконав усі зобов`язання як постачальник електричної енергії та отримав кошти за поставлений товар.

20.05.2024 в підготовчому засіданні судом оголошено перерву на 12:00год. 27.05.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

21.05.2024 на адресу суду від позивача надійшли письмові заперечення (вх.№05-22/3667/24) на клопотання прокурора про вступ у справу. У своїх запереченнях, позивач зазначає про те, що відповідач у відносинах з постачання електричної енергії діє не як суб`єкт владних повноважень, а виключно як Споживач електричної енергії реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію для забезпечення своїх функціональних можливостей як суб`єкта владних повноважень, укладаючи при цьому господарські договори, в тому числі і про постачання електричної енергії за процедурою, що визначена Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач у спірних відносинах по закупівлі електричної енергії діє як отримувач бюджетних коштів, та як є покупцем електричної енергії в обсязі та в межах затверджених видатків, отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за господарським договором відповідач, виступає не як суб`єкт владних повноважень щодо розпорядженнями бюджетними коштами, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У запереченнях позивач вважає, що прокурор обгрунтовує вступ у справу лише оціночним твердженням "нібито" щодо нездійснення належного захисту, проте жодних доказів, на думку позивача, прокурором не надано.

27.05.2024 в підготовчому засіданні судом задоволено клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури (вх.№05-22/3472/24 від 14.05.2024) про вступ у справу №924/397/24. За результатами підготовчого засідання оголошено перерву на 14:30год. 17.06.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

31.05.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/3936/24).

У відповіді на відзив, позивач зазначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як було зазначено в позовній заяві, у відповідності до статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", статті 275 Господарського кодексу України, статей 4, 56 ЗУ "Про ринок електричної енергії" пункту 3.2.7 ПРРЕЕ, істотною умовою договору про постачання електричної енергії є "організація комерційного обліку". Однак у спірному договорі така істотна умова відсутня, а відтак, згідно статті 215 Цивільного кодексу України є самостійною підставою для визнання недійсним правочину.

У відповіді на відзив, позивач зауважує, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №906/1061/20 від 02.12.2021, зробив висновок, що - позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України є належним способом захисту, який передбачений законом.

Враховуючи те, що позов про визнання додаткових угод до договору про постачання електричної енергії заявлено прокурором майже через два роки після виконання договору (споживчого договору), про нібито стягнення безпідставно набутих коштів, шляхом визнання додаткових угод, якими погоджувалась ціна, як істотна умова та обсяг постачання (істотна умова) за зміненою ціною в певний період (особливість ринку), що також робить, спірний договір недійсним виходячи з правового висновку Верховного Суду, який зроблений у справі №910/1997/18 (постанова від 10.11.2020) так як відсутні підстави вважати, що договір був би вчинений без включення до нього відповідних положень, щодо порядку її зміни ціни враховуючи специфіку товару.

За таких умов, позивач вважає, що звернення позивача з позовом за захистом свого інтересу щодо правової визначеності у відносинах з відповідачем, шляхом визнання договору недійсним повністю відповідає, не тільки судовій практиці а й законному інтересу, який підлягає захисту.

17.06.2024 в підготовчому засіданні для надання можливості представнику позивача визначитись із предметом позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також оголошено перерву в судовому засіданні на 14:30год. 24.06.2024, про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

20.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№05-22/4403/24) з зазначенням про те, що згідно з висновком Верховного Суду у справі №310/8989/20 (постанова від 31.01.2024) щодо умов для визнання судом оспорюваного правочину недійсним - наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину", правочин є недійсним в силу закону на момент його укладення незалежно від того, чи виконувався він в подальшому. На момент укладення спірного договору у даній справі підстава визнання його недійсним має місце, так як відсутня його істотна умова в силу закону на момент його укладення. Законодавцем надано право сторонам самостійно визначати предмет позову та спосіб захисту права, не зобов`язуючи при цьому одночасного заявлення вимоги про визнання недійсним правочину із вимогою застосування наслідків його недійсності, так як заявлення з позовом є правом сторони а не її обов`язком.

Ухвалою суду від 24.06.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11:00год. 08.07.2024.

У зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому в час, на який було призначено судове засідання, засідання суду у справі №924/397/24 не відбулося.

Ухвалою суду від 09.07.2024 призначено судове засідання у даній справі на 11:00год. 05.08.2024.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2024 (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні 05.08.2024 проти позову заперечила, просила суд відмовити позивачу у його задоволені.

Представник відповідача в судове засідання 05.08.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, ухвалу суду від 09.07.2024 було надіслано на його електронну пошту rector@pdatu.edu.ua - 10.07.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи письмовим підтвердженням.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

28.04.2021 між ТОВ "Національна енергетична група" (Постачальник) та Подільським державним аграрно-технічним університетом (Споживач), За результатами закупівлі, що проводилась у відповідності до вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" (Закон про закупівлю), керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), а також Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено Договір №65.

В матеріалах справи наявний лист-згода ТОВ "Національна енергетична група" №5 від 07.04.2021 з проектом Договору, адресований Подільському державному аграрно-технічному університету, в якому товариство погоджується укласти Договір в редакції, запропонованій замовником в Додатку 6 до тендерної документації та гарантує виконання його на умовах, викладених в зазначеному проекті Договору.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Найменування товару: Електрична енергія (код ДК 021:2015 - 09310000-5-Електрична енергія) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії,

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з моменту підписання договору по 31.12.2021 (включно) становить - 900 000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору, строк (термін) поставки товару: з 01.05.2021 до 31.12.2021.

Місце поставки (передачі) товару: відповідно до Додатку 1 до Договору Заява-приєднання.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору, ціна цього Договору становить 1257375,00грн без ПДВ, ПДВ - 251475,00грн, разом з ПДВ - 1508850,00грн.

Бюджетні призначення на момент укладення Договору становлять - 300000грн з ПДВ.

Ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція".

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією.

Ціна електричної енергії включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", який регулюється НКРЕКП.

Тариф ПрАТ "НЕК "Укренерго" на послуги з передачі електричної енергії на день укладання Договору становить 0,29393грн/Квт*год (без урахування податку па додану вартість), відповідно до постанови НКРЕКП від 09.11.2020 № 2353, крім того ПДВ - 0,058786грн, разом з ПДВ - 0,352 716грн.

Відповідно до п. 12.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 12.5 Договору, у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток сторін.

Додатком 1 до Договору від 28.04.2021 оформлено Заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу; Додатком 2 є Комерційна пропозиція; Додатком 3 є План-графік постачання електричної енергії в 2021р.

Відповідачем до матеріалів справи долучено Повідомлення ТОВ "Національна енергетична група" адресовані Подільському державному аграрно-технічному університету про внесення змін до Договору від 28.04.2021, а саме №1-188 від 14.05.2021; №1-224 від 15.06.2021; №1-279 від 25.06.2021; №1-298 від 19.07.2021; №1-319 від 09.08.2021; №1-580 від 08.10.2021; №1-658 від 03.11.2021; №1-671 від 15.11.2021.

В подальшому, між сторонами було укладено та підписано Додаткові угоди до Договору від 28.04.2021, а саме, №1 від 18.05.2021; №4 від 20.07.2021; №5 від 10.08.2021; №6 від 11.08.2021; №3 від 29.06.2021; №2 від 18.06.2021; №7 від 13.08.2021; №10 від 02.11.2021; №9 від 19.10.2021; №12 від 22.11.2021; №14 від 29.11.2021; №15 від 03.12.2021; №16 від 28.12.2021; №13 від 23.11.2021; №18 від 30.12.2021; №17 від 29.12.2021; №19 від 20.01.2022; №20 від 24.01.2022; №21 від 10.02.2022; №8 від 13.10.2021; №8 від 13.10.2021.

В матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі до Договору, №1 від 24.06.2021 на суму 85175,38грн з ПДВ; №2 від 30.06.2021 на суму 59756,95грн з ПДВ; №3 на суму 24180,92грн з ПДВ; №4 від 20.08.2021 на суму 31490,39грн з ПДВ; №5 від 05.10.2021 на суму 74078,32грн з ПДВ; №6 від 29.10.2021 на суму 148720,94грн з ПДВ; №7 від 08.12.2021 на суму 284824,02грн; №8 від 28.12.2021 на суму 434172,25грн; №1 від 31.01.2022 на суму 226748,44грн, на підставі яких позивачем поставлено відповідачу електричну енергію.

Позивач, вважає, що спірний Договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду Договорів, які визначені для нього як Законом про ринок так і ПРРЕЕ, а саме оспорюваний договір не містить умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку, тому підлягає визнанню недійсним. Також позивач зазначає, що при укладенні договору сторони узгодили умови щодо звичайної ціни та порядку її зміни, в залежності від цінової ситуації на оптовому ринку, а недійсність ціни як істотної умови договору, що визначалась згідно встановленого договору порядку матиме наслідком недійсність договору в цілому. У зв`язку із наведеними обставинами, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Відповідно до Наказу Міністерства освіти та науки України від 15.10.2020 за №1273 було змінено найменування Подільський державний аграрно-технічний університет на Заклад вищої освіти "Подільський державний університет".

Підставою для визнання недійсним договору№65 від 28.04.2021р. позивач зазначає відсутність такої умови договору як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та зміни судової практики щодо тлумачення ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Cтаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

У справі, що розглядається, позивач, який є стороною - Постачальником оспорюваного правочину звернувся до суду з позовом до відповідача, який є Споживачем за договором про визнання недійсним договору з посиланням на невідповідність умов договору вимогам спеціальних нормативних актів, а саме відсутність в ньому істотної умови, що визначена як обов`язкова.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив, що відсутність в договорі умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії порушує права позивача на отримання під час його виконання об`єктивної інформації щодо валідованих обсягів споживання електричної енергії та можливості планування закупівлі електричної енергії.

Судом враховується, що договір є виконаним на час звернення позивача з даним позовом до суду, будь-яких претензій чи спірних моментів щодо обсягів спожитої електричної енергії, спорів щодо обліку поставленої електричної енергії матеріали позовної заяви не містять.

Водночас ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

- пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

- наявність підстав для оспорювання правочину;

- встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статях 6, 43 Господарського кодексу України.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, судом враховується, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Судом враховується, що заявляючи позовні вимоги про визнання договору недійсним, позивач не довів наявності у нього порушеного права, а саме, що ним з`ясовано інші обсяги споживання електричної енергії відповідачем, що він звертався до відповідача з заявою про надання інформації щодо організації комерційного обліку, з огляду на що суд доходить висновку, що позивачем не доведено порушення його прав.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що зміна роз`яснень у сфері публічних закупівель щодо розуміння ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до іншого тлумачення можливості/неможливості зміни ціни визначеної договором, а отже порушила його права на зміну ціни, оскільки вказані доводи є суб`єктивним розумінням умов укладеного договору з боку позивача та не підтверджують порушення його прав.

Зважаючи на встановлену судом відсутність порушення прав та законних інтересів позивача суд відмовляє у задоволенні позову.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача, а тому у позові належить відмовити повністю.

У зв`язку із відмовою у позові, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 14.08.2024.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 5 примірників:

1-до справи (в паперовому),

2- позивачу ТОВ "Національна енергетична група" (до електронного кабінету),

3- представнику позивача Прокопцю Б.М. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту),

4-відповідачу ЗВО "Подільський державний університет" (на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 ),

5-Хмельницька обласна прокуратура (sekretariat@khmel.gp.gov.ua на електронну пошту).