Постанова

від 07.10.2024 по справі 924/397/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Справа № 924/397/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 (повний текст - 14.08.2024) у справі №924/397/24 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група", м.Чернівці

до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет", м.Кам`янець-Подільський

про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021

за участю прокурора Хмельницької обласної прокуратури

за участю представників:

позивача (скаржника) - Прокопець Б.М. (поза межами приміщення суду);

відповідача не з`явився;

прокурор - Рункевич І.В. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021, укладеного між ТОВ "Національна енергетична група" та Закладом вищої освіти "Подільський державний університет" м.Кам`янець-Подільський.

27.05.2024 в підготовчому засіданні судом задоволено клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури (вх.№05-22/3472/24 від 14.05.2024) про вступ у справу №924/397/24.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції обмежився висновком, що права позивача не є порушеними, не встановивши при цьому, що на момент укладення договору він не відповідав нормам спеціального законодавства, а також те, що пред`явлення прокурором позову в інтересах не сторони договору про визнання додаткових угод недійсними з підстав «ціни» виникає спір щодо обсягів поставленої електричної енергії, так як кожною додатковою угодою, сторонами окрім погодження ціни за одиницю також погоджувався і обсяг електричної енергії, що підлягає поставці.

На момент укладення спірного договору по цій справі підстава визнання його недійсним має місце, так як відсутня його істотна умова в силу спеціального закону на момент його укладення, а отже спірний договір є недійсним в силу закону.

Враховуючи те, що спірний договір був виконаний сторонами, суд першої інстанції виходячи з вказаного, мав дати оцінку відповідності його умов вимогам закону саме на момент його укладення. Однак цього не було зроблено. Суд лише обмежився висновком про не порушення прав позивача.

На думку апелянта, позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 у поєднанні з позицією Верховного Суду у постанові від 10.11.2020 у справі №910/1997/18 свідчить про недійсність спірного договору, так як відсутні підстави вважати, що він був би вчинений без включення до нього відповідних положень, щодо порядку її зміни ціни враховуючи специфіку товару.

Вважає, що обраний апелянтом спосіб захисту права є належним та ефективним, належність його полягає в тому, що законодавцем унормовано такий спосіб захисту права (ст.16 ЦКУ), як визнання правочину недійсним, при цьому ефективність полягає в тому що буде захищено законний інтерес апелянта у правовій визначеності щодо прав та обов`язків вже по виконаному правочину не тільки перед відповідачем, а й перед третіми особами, що не є його сторонами.

Крім цього зазначає, що на підтвердження підстав для здійснення представництва прокурор має надати суду, зокрема письмові докази не здійснення захисту та здійснення захисту не належним чином. Однак, як вбачається з обґрунтування права прокурора вступити в справу позиція обґрунтована лише оціночним твердженням «нібито» щодо нездійснення належного захисту. Жодних доказів до клопотання прокурором не надано.

Підставою звернення прокурора про вступ в справу, є виключно незгода з мотивацією позовних вимог та оціночні судження щодо позиції позивача. Відповідачем надано відповідний відзив на позов, де ним викладена позиція щодо не визнання позову. Більше того, відповідач не позбавлений права звернутись за професійною юридичною допомогою до фахівця з права.

Апелянт вважає, що суд вправі самостійно надати оцінку доводам та запереченням сторін по справі, при цьому немає необхідності участі у справі прокурора чи більше, що відсутні підстави такої участі законодавчо встановлених підстав для вступу прокурора у справу немає, його участь беззаперечно буде мати наслідком порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і оновоположних свобод.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24 та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги; скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі №924/397/24 та відмовити у задоволенні клопотання Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про вступ у справу №924/397/24.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24. Розгляд апеляційної скарги на рішення призначено на 07.10.2024 об 15:00год. Запропоновано відповідачу у строк до 20.09.2024 подати відзив на апеляційну скаргу. При цьому, щодо оскарження ухвали Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі №924/397/24, колегія суддів зазначила, що вказані доводи будуть розглянуті та оцінені судом апеляційної інстанції саме як один із доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24.

Заклад вищої освіти "Подільський державний університет" не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 07.10.2024 з`явилися представник апелянта та прокурор. Заклад вищої освіти "Подільський державний університет" не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив.

Враховуючи, що суд належним чином повідомляв всіх учасників провадження у справі про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24 та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги; відмовити у задоволенні клопотання Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про вступ у справу №924/397/24.

Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд апеляційної інстанції скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24 без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

28.04.2021 між ТОВ "Національна енергетична група" (Постачальник) та Подільським державним аграрно-технічним університетом (Споживач), за результатами закупівлі, що проводилась у відповідності до вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" (Закон про закупівлю), керуючись вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ), а також Закону України "Про публічні закупівлі" було укладено Договір №65.

В матеріалах справи наявний лист-згода ТОВ "Національна енергетична група" №5 від 07.04.2021 з проектом Договору, адресований Подільському державному аграрно-технічному університету, в якому товариство погоджується укласти Договір в редакції, запропонованій замовником в Додатку 6 до тендерної документації та гарантує виконання його на умовах, викладених в зазначеному проекті Договору.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 Договору, Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Найменування товару: Електрична енергія (код ДК 021:2015 - 09310000-5-Електрична енергія) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії,

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з моменту підписання договору по 31.12.2021 (включно) становить - 900000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору, строк (термін) поставки товару: з 01.05.2021 до 31.12.2021.

Місце поставки (передачі) товару: відповідно до Додатку 1 до Договору Заява-приєднання.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору, ціна цього Договору становить 1257375,00грн без ПДВ, ПДВ - 251475,00грн, разом з ПДВ - 1508850,00грн.

Бюджетні призначення на момент укладення Договору становлять - 300000грн з ПДВ.

Ціна за одиницю товару визначається у Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція".

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією.

Ціна електричної енергії включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", який регулюється НКРЕКП.

Тариф ПрАТ "НЕК "Укренерго" на послуги з передачі електричної енергії на день укладання Договору становить 0,29393грн/Квт*год (без урахування податку па додану вартість), відповідно до постанови НКРЕКП від 09.11.2020 №2353, крім того ПДВ - 0,058786грн, разом з ПДВ - 0,352716грн.

Відповідно до п.12.1 цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Згідно з п.12.5 Договору, у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього Договору кожна із Сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Якщо ці пропозиції викликані прийняттям нормативно-правових актів, які змінюють умови цього Договору, Сторони зобов`язуються до внесення відповідних змін до Договору керуватися вимогами цих нормативних документів.

Як передбачено п.12.6 Договору, усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток сторін.

Додатком 1 до Договору від 28.04.2021 оформлено Заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу; Додатком 2 є Комерційна пропозиція; Додатком 3 є План-графік постачання електричної енергії в 2021р.

Відповідачем до матеріалів справи долучено Повідомлення ТОВ "Національна енергетична група" адресовані Подільському державному аграрно-технічному університету про внесення змін до Договору від 28.04.2021, а саме №1-188 від 14.05.2021; №1-224 від 15.06.2021; №1-279 від 25.06.2021; №1-298 від 19.07.2021; №1-319 від 09.08.2021; №1-580 від 08.10.2021; №1-658 від 03.11.2021; №1-671 від 15.11.2021.

В подальшому, між сторонами було укладено та підписано Додаткові угоди до Договору від 28.04.2021, а саме, №1 від 18.05.2021; №4 від 20.07.2021; №5 від 10.08.2021; №6 від 11.08.2021; №3 від 29.06.2021; №2 від 18.06.2021; №7 від 13.08.2021; №10 від 02.11.2021; №9 від 19.10.2021; №12 від 22.11.2021; №14 від 29.11.2021; №15 від 03.12.2021; №16 від 28.12.2021; №13 від 23.11.2021; №18 від 30.12.2021; №17 від 29.12.2021; №19 від 20.01.2022; №20 від 24.01.2022; №21 від 10.02.2022; №8 від 13.10.2021; №8 від 13.10.2021.

В матеріалах справи наявні Акти приймання-передачі до Договору, №1 від 24.06.2021 на суму 85175,38грн з ПДВ; №2 від 30.06.2021 на суму 59756,95грн з ПДВ; №3 на суму 24180,92грн з ПДВ; №4 від 20.08.2021 на суму 31490,39грн з ПДВ; №5 від 05.10.2021 на суму 74078,32грн з ПДВ; №6 від 29.10.2021 на суму 148720,94грн з ПДВ; №7 від 08.12.2021 на суму 284824,02грн; №8 від 28.12.2021 на суму 434172,25грн; №1 від 31.01.2022 на суму 226748,44грн, на підставі яких позивачем поставлено відповідачу електричну енергію.

Позивач, вважає, що спірний Договір не відповідає вимогам спеціального законодавства що врегульовує відносини в сфері постачання електричної енергії, а саме в ньому відсутні всі істотні умови такого виду Договорів, які визначені для нього як Законом про ринок так і ПРРЕЕ, а саме оспорюваний договір не містить умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку, тому підлягає визнанню недійсним. Також позивач зазначає, що при укладенні договору сторони узгодили умови щодо звичайної ціни та порядку її зміни, в залежності від цінової ситуації на оптовому ринку, а недійсність ціни як істотної умови договору, що визначалась згідно встановленого договору порядку матиме наслідком недійсність договору в цілому. У зв`язку із наведеними обставинами, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо участі прокурора у справі колегія суддів зазначає наступне.

Під час розгляду справи заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про вступ прокурора Хмельницької обласної прокуратури у справу №924/397/24. Підставою для звернення з даною заявою, прокурор вказав на порушення інтересів держави, а оскільки в межах даного провадження судом вирішується питання щодо визнання недійсним договору №65 від 28.04.2021, укладеного між позивачем та відповідачем - Закладом вищої освіти "Подільський державний університет" м.Кам`янець-Подільський. Зазначив, що Господарським судом Хмельницької області розглядається справа №924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України, м.Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу в Хмельницькій області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ''Національна Енергетична Група'', м.Чернівці, до 2. Закладу вищої освіти ''Подільський державний університет'', м.Кам`янець-Подільський про визнання недійсними додаткових угод №1 від 18.05.2021, №2 від 18.06.2021, №3 від 29.06.2021, №4 від 20.07.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 13.08.2021, №8 від 13.10.2021, №9 від 19.10.2021, №11 від 12.11.2021, №12 від 22.11.2021, №13 від 23.11.2021, №19 від 20.01.2021 до договору №65 від 28.04.2021 та стягнення 655905,41 грн безпідставно набутого майна (коштів). Вважає, що позов у справі №924/397/24 поданий з метою штучного затягування розгляду справи №924/337/24, а завідома безпідставність позову у справі №924/397/24 підтверджується предметом позову, оскільки останній заявлений без вимоги застосування наслідків недійсності правочину. При цьому визначені у позові (№924/397/24) підстави можуть свідчити про неукладеність договору, а не про його недійсність. Відповідач у справі №924/397/24 неналежним чином користується наданими процесуальним законом правами та обов`язками, не забезпечує участь представника в судових засіданнях, не подав відзиву на позов, не подає доказів, які матимуть значення для прийняття законного, обгрунтованого рішення. Наголошує, що порушення інтересів держави полягає у забезпеченні ефективного використання бюджетних коштів, які спрямовані на забезпечення належного рівня функціонування відповідача, в т.ч. забезпечення навчального закладу електроенергією для навчального процесу. Звертає увагу, що під час укладення додаткових угод до спірного договору були допущені порушення бюджетного законодавства, загрозу незаконного вибуття та нецільового використання бюджетних коштів, необхідність захисту яких законом покладено на органи прокуратури, враховуючи викладене прокурор просив допустити прокурора Хмельницької обласної прокуратури у справу №924/397/24 з метою захисту інтересів держави.

Позивач подавав письмові заперечення на клопотання прокурора про вступ у справу. У своїх запереченнях, позивач зазначає про те, що відповідач у відносинах з постачання електричної енергії діє не як суб`єкт владних повноважень, а виключно як Споживач електричної енергії реалізуючи при цьому свою господарську компетенцію для забезпечення своїх функціональних можливостей як суб`єкта владних повноважень, укладаючи при цьому господарські договори, в тому числі і про постачання електричної енергії за процедурою, що визначена Закону України "Про публічні закупівлі". Відповідач у спірних відносинах по закупівлі електричної енергії діє як отримувач бюджетних коштів, та як є покупцем електричної енергії в обсязі та в межах затверджених видатків, отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за господарським договором відповідач, виступає не як суб`єкт владних повноважень щодо розпорядженнями бюджетними коштами, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У запереченнях позивач вважає, що прокурор обґрунтовує вступ у справу лише оціночним твердженням "нібито" щодо нездійснення належного захисту, проте жодних доказів, на думку позивача, прокурором не надано.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердженням підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

Згідно частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, вступ прокурора у справу в даному випадку був спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання недопустимості безпідставного визнання недійсним договору, що може мати наслідком стягнення бюджетних коштів, оскільки фінансування відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів і відповідає за зобов`язаннями бюджетними коштами, тому діяльність повинна відповідати принципам бюджетного законодавства, у тому числі принципу цільового використання бюджетних коштів.

При цьому, Господарським судом Хмельницької області розглядається справа №924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю ''Національна Енергетична Група'' та до Закладу вищої освіти ''Подільський державний університет'', м.Кам`янець-Подільський про визнання недійсними додаткових угод до Договору №65 від 28.04.2021 та стягнення 655905,41 грн безпідставно набутого майна (коштів)

Враховуючи зазначене, Господарський суд Хмельницької області дійшов правильного висновку про задоволення заяви прокурора про вступ у справу №924/397/24.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для визнання недійсним договору №65 від 28.04.2021 позивач зазначає відсутність такої умови договору як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та зміни судової практики щодо тлумачення ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Згідно ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом.

При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21).

У справі, що розглядається, позивач, який є Постачальником оспорюваного правочину звернувся до суду з позовом до відповідача, який є Споживачем за договором, про визнання недійсним договору з посиланням на невідповідність умов договору вимогам спеціальних нормативних актів, а саме відсутність в ньому істотної умови, що визначена як обов`язкова.

В обґрунтування наявності порушеного цивільного права (інтересу) позивач зазначив про відсутність в договорі умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії, що порушує права позивача на отримання під час його виконання об`єктивної інформації щодо обсягів споживання електричної енергії та можливості планування закупівлі електричної енергії.

Як встановлено з матеріалів справи, спірний договір був повністю виконаний і у продовж дії договору і до подання позову у даній справі жодною із сторін не піднімалось питання того, що укладений спірний договір не містить істотної умови щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії, були відсутні претензії щодо обсягів спожитої електричної енергії чи спори щодо обліку поставленої електричної енергії, хоча сторони укладали додаткові угоди, вносили зміни до основного договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).

Разом з тим, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Означена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі №922/189/18.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові №338/180/17 від 05 червня 2018 року зазначила, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У той же час, у постанові Верховного Суду України від 15листопада 2021 року у справі 388/1298/16-ц суд дійшов висновку про те, що відсутність у договорі однієї чи більше з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували їх умови, отже незгода позивача з умовами виконання договорів не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договорів та визнання їх недійсним з цих підстав.

Крім цього, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі №908/722/20, від 29 серпня 2023 року у справі № 909/635/22 та від 27 червня 2023 року справі №916/97/21.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься у пункті 53 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-605цс16).

Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльність, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК України, статях 6, 43 Господарського кодексу України.

Водночас у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Крім того, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Поряд з цим у названих постановах Верховного Суду також відзначено, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявляючи позовні вимоги про визнання договору недійсним, позивач не довів наявності у нього порушеного права, а саме - що ним з`ясовано інші обсяги споживання електричної енергії відповідачем, що він звертався до відповідача з заявою про надання інформації щодо організації комерційного обліку.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено порушення його прав.

При цьому, доводи позивача про те, що зміна роз`яснень у сфері публічних закупівель щодо розуміння ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" призвело до іншого тлумачення можливості/неможливості зміни ціни визначеної договором, а отже порушила його права на зміну ціни, є суб`єктивним розумінням умов укладеного договору з боку позивача та не підтверджують порушення його прав.

Зважаючи на встановлену відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

При цьому, визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Означена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункт 5.29).

Як вбачається із матеріалів справи, питання щодо недотримання усіх істотних умов і заявлення про недійсність укладеного спірного договору було заявлено позивачем після відкриття провадження у справі №924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України, м. Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу в Хмельницькій області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ''Національна Енергетична Група'', м.Чернівці, до 2. Закладу вищої освіти ''Подільський державний університет'', м.Кам`янець-Подільський про визнання недійсними додаткових угод №1 від 18.05.2021, №2 від 18.06.2021, №3 від 29.06.2021, №4 від 20.07.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 13.08.2021, №8 від 13.10.2021, №9 від 19.10.2021, №11 від 12.11.2021, №12 від 22.11.2021, №13 від 23.11.2021, №19 від 20.01.2021 до договору №65 від 28.04.2021 та стягнення 655905,41 грн безпідставно набутого майна (коштів).

При цьому, позивач не заявив позовної вимоги щодо відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, а саме просить визнати спірний договір недійсним в момент укладення.

З огляду на викладене, можна припустити те, що позивач намагається створити преюдиційну обставину для справи №924/337/24 аніж задля дійсного відновлення власного порушеного права.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п.12.6 Договору, усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Кодекс комерційного обліку електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 достатньо детально регулює спірне питання. Водночас положення цього Кодексу не зобов`язують сторін договору на постачання електричної енергії вказувати в умовах договору, хто саме надає послуги комерційного обліку споживачу та визначати особливості цього обліку.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" до Закладу вищої освіти "Подільський державний університет" про визнання недійсним Договору №65 від 28.04.2021.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі №924/397/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14.10.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.