Постанова

від 11.12.2024 по справі 924/397/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/397/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів: Саврій В. А. - головуючий, Миханюк М. В., Коломис В. В.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 (суддя Кочергіна В. О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група»

до Закладу вищої освіти «Подільський державний університет»

за участю прокурора Хмельницької обласної прокуратури

про визнання недійсним договору

за участю:

позивача: Прокопець Б. М. (директор)

прокурора: Зарудяна Н. О. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» звернулося до суду з позовом до Закладу вищої освіти «Подільський державний університет», у якому просило визнати недійсним договір від 28.04.2021 № 65, який укладено позивачем та Подільським державним аграрно-технічним університетом, яке перейменовано на Заклад вищої освіти «Подільський державний університет».

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір не відповідає вимогам спеціального законодавства в сфері постачання електричної енергії, оскільки у ньому відсутня така істотна умова, як порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів порушення його прав, що виключає підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 910/12832/21, від 24.01.2024 у справі № 922/2321/21, від 10.11.2020 у справі № 910/1997/18.

3.3. Поданий заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури відзив на касаційну скаргу не може бути прийнятий до розгляду, з огляду на таке.

3.4. Відповідно до частини 5 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

3.5. Із положень статті 42 наведеного Кодексу вбачається, що учасники справи можуть подавати до суду процесуальні документи у паперовій формі.

3.6. Вказаний відзив подано до суду касаційної інстанції у паперовій формі утім, доказів надіслання його копії у паперовій формі листом з описом вкладення або в електронній формі через систему «Електронний суд» заступником керівника Хмельницької обласної прокуратури до Верховного Суду не подано та у судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2024 інший учасник справи повідомив, що копію відзиву не отримував.

3.7. Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3.8. На підставі викладеного, відзив заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на касаційну скаргу залишений судом без розгляду, оскільки він був поданий без дотримання порядку його подання, який визначений ГПК України.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 28.04.2021 позивачем та Подільським державним аграрно-технічним університетом, яке в подальшому перейменовано на Заклад вищої освіти «Подільський державний університет», за результатами закупівлі, що проводилась відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», укладено договір № 65, з урахуванням додаткових угод, за умовами якого, позивач продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а останній оплачує позивачу вартість (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

4.2. Пунктом 4.1 договору сторони визначили його ціну, яка становить 1 508 850,00 грн з ПДВ. Бюджетні призначення на момент укладення договору становлять 300 000,00 грн з ПДВ.

4.3. Згідно з пунктом 12.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

4.4. Також суди встановили і ці обставини не заперечується сторонами, що спірний договір був повністю виконаний сторонами упродовж його дії і до подання позову, жодний із учасників не порушував питання щодо відсутності істотної умови договору щодо порядку організації комерційного обліку електричної енергії, також були відсутні претензії щодо обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та спори щодо обліку поставленої електричної енергії, незважаючи на те, що сторони укладали додаткові угоди та вносили відповідні зміни до договору.

4.5. Крім того суди встановили, що питання щодо недотримання усіх істотних умов і вимога про недійсність спірного договору була заявлено позивачем після відкриття Господарським судом Хмельницької області провадження у справі № 924/337/24 за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України, м. Київ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Західний офіс Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу в Хмельницькій області до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ''Національна Енергетична Група'', 2. Закладу вищої освіти ''Подільський державний університет'' про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 18.05.2021, № 2 від 18.06.2021, № 3 від 29.06.2021, № 4 від 20.07.2021, № 5 від 10.08.2021, № 6 від 11.08.2021, № 7 від 13.08.2021, № 8 від 13.10.2021, № 9 від 19.10.2021, № 11 від 12.11.2021, № 12 від 22.11.2021, № 13 від 23.11.2021, № 19 від 20.01.2021 до договору № 65 від 28.04.2021 та стягнення 655 905,41 грн безпідставно набутих коштів.

4.6. Під час розгляду справи, яка переглядається, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду із клопотанням про вступ прокурора у справу, яке обґрунтовано порушенням інтересів держави, оскільки позов у справі № 924/397/24 є безпідставним, так як він заявлений без вимоги про застосування наслідків недійсності правочину і поданий він з метою штучного затягування розгляду справи № 924/337/24.

4.7. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.8. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.9. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.10. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

4.11. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

4.12. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.13. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

4.14. Велика Палата Верховного Суду у пункті 154 своєї постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що якщо на виконання спірного правочину особою сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь особи або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

4.15. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

4.16. З огляду на викладене визнання договору недійсним без поєднання із відповідною (відповідними) позовною (позовними) вимогою (вимогами), передбаченою (передбаченими) частинами 1 статті 216, статті 387, частин1, третьої статті 1212 ЦК України) не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, тому така позовна вимога не може бути задоволена.

4.17. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 917/1557/21.

4.18. Із заявленого у даній справі позову не вбачається, які права чи законні інтереси позивач прагне захистити зверненням у суд із такими позовними вимогами, а також не вбачається на вжиття яких передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, заявлено такі позовні вимоги.

4.19. Зважаючи на те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент, викладений у касаційній скарзі, з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

4.20. Отже, у позові судам належало відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту, чого зроблено не було.

4.21. Крім того, щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про незаконний вступ у справу прокурора слід зазначити наступне.

4.22. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України представництво інтересів держави в суді прокурором здійснюється у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

4.23. У зв`язку із наведеним слід зазначити, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить виключний перелік підстав, за яких прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді. Важливою передумовою є підтвердження судом підстав для такого представництва.

4.24. Цим Законом визначено такий виключний перелік підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді: 1) компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів (у разі порушення або загрози порушення); 2) взагалі відсутній компетентний орган.

4.25. Таким чином, у випадку, коли прокурор реалізовує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, зазначені дії не можуть виконувати функції нагляду чи альтернативної заміни компетентного органу, а мають виключно спрямовуватися на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

4.26. Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

4.27. При цьому слід зазначити, що процесуальними діями є такі, які передбачені відповідним процесуальним законодавством.

4.28. Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках (див. наведені вище положення частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру") прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.29. Частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.30. Згідно абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

4.31. Статтею 41 цього Кодексу визначено склад учасників справи.

4.32. Так, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (частина 1). При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник (частина 2). У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3). У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду учасниками справи є учасники третейського розгляду, а також особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов`язки (частина 4). У справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина 5).

4.33. Отже, згідно цієї статті прокурора не наділено таким самостійним статусом учасника справи як "прокурор".

4.34. Крім того, із наведених положень ГПК України слідує, що вступ прокурора у справу полягає у здійсненні ним таких процесуальних дій як звернення до суду в інтересах держави із позовною чи іншою заявою, скаргою, яка містить вимоги, спрямовані на захист інтересів держави, та набуття ним у зв`язку із цим відповідного статусу учасника справи, визначеного статтею 41 ГПК України.

4.35. У тому ж випадку, коли прокурор звертається до суду із заявою, яка не містить таких вимог (спрямованих на захист інтересів держави), та, відповідно, із якої не можливо визначити у якому статусі учасника справи згідно із положеннями статті 41 ГПК України прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді, відсутні правові підстави вважати, що дії прокурора (звернення із заявою, яка не містить таких вимог та не визначає статусу прокурора як учасника справи згідно із положеннями статті 41 ГПК України) є спрямованими на захист інтересів держави. У такому випадку у суду відсутні правові підстави підтверджувати наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а відтак відсутні правові підстави і задовольняти таку заяву прокурора.

4.36. Отже, доводи заявника касаційної скарги про те, що прокурор був безпідставно допущений судами до участі у справі на підставі поданої ним заяви, є слушними, однак враховуючи відсутність у процесуальному законодавстві положень про виключення із розгляду справа відповідного учасника чи про заборону такої участі, та враховуючи викладене у пунктах 4.13 - 4.20 цієї постанови, колегія суддів вважає, що ці доводи не можуть призвести до інших результатів вирішення спору.

4.37. Позивачем у заяві від 10.12.2024 заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, яке мотивоване тим, що наявна виключна правова проблема у застосуванні статті 16 Цивільного кодексу України з урахуванням статей 203, 216 Цивільного кодексу України та враховуючи специфіку ринку електричної енергії (вирішення якої необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики). Скаржник зазначає, що є ряд інших справ № 916/714/24, № 904/1114/24, які розглядаються і в яких є правова невизначеність із вказаного правового питання.

4.38. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.39. Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 33/29 (914/2953/21)).

4.40. Оцінивши доводи заявника, Верховний Суд дійшов висновку, що ця справа не містить виключної правової проблеми і передача її на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи, наведені заявником, не містять обґрунтування наявності правової проблеми у цій справі саме у застосуванні відповідних положень Цивільного кодексу України щодо перегляду судових рішень, а зводяться лише до його власного трактування висновків судів попередніх інстанцій виключно у даній справі.

4.41. Разом з тим, скаржник не обґрунтовує в чому саме полягає правова невизначеність із вказаного питання у судових справах № 916/714/24, № 904/1114/24. Тому відсутні підстави вважати, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

4.42. Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.43. За наведених обставин Касаційний господарський суд, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення у цій справі, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.

4.44. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна енергетична група» задовольнити частково.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.08.2024 у справі № 924/397/24 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов