Постанова

від 13.08.2024 по справі 140/765/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/765/20 пров. № А/857/13661/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.,

суддів:Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань Нора В.Я.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (головуючий суддя: Андрусенко О.О., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту судового рішення 26.02.2024) у справі за адміністративним позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «РАТНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «РАТНІВСЬКЕ ЛІСОМИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО», 17.02.2020 звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000282507, № 000281507, № 000279507, № 000280507 та від 06.02.2020 № 0004581405.

Обґрунтовує вказану заяву тим, що первинними документами підтверджено факт надання послуг ТзОВ «ДОФ Арбо» для ДП «Ратнівське ЛГ» на загальну суму 918848,00 грн. Будь-яких претензій чи/або зауважень щодо повноти та правильності оформлення первинних документів у контролюючого органу не було. У ТзОВ «ДОФ Арбо» наявні матеріально-технічна база та бригади, які безпосередньо зайняті на лісозаготівельних роботах, це товариство має відповідний дозвіл на роботи підвищеної небезпеки та вчасно і якісно надавало послуги по заготівлі деревини. Позивач зазначає, що не несе відповідальності за невірне ведення податкового обліку або його не ведення контрагентами, як і немає права втручатись в їх господарську діяльність. Для підприємства основним фактором підтвердження виконання договірних зобов`язань є їх фактичне виконання, шляхом виконання відповідних передбачених договорами робіт/послуг, які були надані в повній мірі та підтвердженні первинними документами.

Щодо висновку в акті перевірки про заниження доходів, внаслідок не включення до складу доходів реалізації невстановленим особам ПММ по паливним карткам, оприбуткованих на баланс лісового господарства, зазначає, що за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 ДП «Ратнівське ЛГ», у відповідності до укладених договорів на поставку нафтопродуктів, закупляло у ТзОВ «Нафтотрейд ресурс», ТзОВ «Торговий дім «Авіас», ТзОВ «Пром гарант плюс», ТзОВ «Флеш Ойл», ТзОВ «Вог кард» паливно-мастильні матеріали. Факт отримання позивачем від продавців карток на паливно-мастильні матеріали та використання працівниками лісгоспу отриманого із АЗС пального по паливних картках у господарській діяльності ДП «Ратнівське ЛГ» підтверджується первинними документами, які надавались під час проведення перевірки. Позивач вказує, що операція, яка проводиться при видачі пального на АЗС за талоном, є поверненням власнику його майна (пального) і така операція не може вважатись розрахунковою, оскільки пальне було оплачене в попередньому періоді. Крім того звертає увагу, що підприємство має у власності транспортні засоби, спеціалізовану техніку та обладнання, на яку і було витрачено пальне в зв`язку із експлуатацією останньої впродовж 2016-2019 років.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20 листопада 2019 року № 000282507 та № 000281507 повністю, № 000279507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 656911 грн, № 000280507 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 2159142 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Ратнівське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у розмірі 17963 грн.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що позивач не спростував належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу про відсутність між ТзОВ «ДОФ Арбо» та ДП «Ратнівське ЛГ» фінансово-господарських взаємовідносин. Відтак, висновки про те, що порушення ТзОВ «ДОФ Арбо» по взаємовідносинах із ДП «Ратнівське ЛГ» є доведеним, а доводи позивача про безпідставність вказаного порушення є необґрунтованими.

Крім цього, зазначає, що в ході проведення перевірки, встановлено відсутність складання ДП «Ратнівське ЛГ» зведеної податкової накладної та її реєстрації в ЄРПН за відповідні звітні періоди по операціях з використанням скретч-карт/талонів на пальне, не пов`язаних із господарською діяльністю підприємства.

Представник відповідача Роскошнова Д.А. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Оскільки, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а тому неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.07.2019 по 27.08.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 27.06.2019 № 2293 проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Ратнівське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, за наслідками якої складено акт перевірки від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503 (т.1, а.с.18-90).

Згідно з висновками акту перевірки від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503 позивачем, зокрема, порушено:

- пп.1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 здійснення розрахункових операцій в готівковій формі за надані послуги з оформленням прибуткових ордерів, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, але без застосування зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують їх виконання та не видача особі, яка отримувала послугу в обов`язковому порядку розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведених операцій на загальну суму 214760,96 грн (213 998,83 грн + 762,13 грн);

- статті 10 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), постанови КМУ від 23.08.2000 №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями) - за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 надання послуг з видачі дозволів на право здійснення добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка), але без використання у встановленому порядку при здійсненні розрахунків за готівку розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій на загальну суму 159410 грн.

На підставі вищевказаних висновків акта перевірки від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503 ГУ ДПС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 № 0001421405, яким до підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про РРО у розмірі 215100,96 грн (т.1, а.с. 232).

Підприємство, не погодившись із зазначеним рішенням, в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до ДПС України (т.1, а.с.128-131), яка своїм рішенням від 24.12.2019 частково задовольнила скаргу (т. 1, а.с. 233-235).

З урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 24.12.2019 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0004581405, яким до ДП «Ратнівське ЛГ» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 182741,15 грн (т.1, а.с.243).

Крім того, за висновками акту перевірки від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503, встановлено такі порушення ДП «Ратнівське ЛГ»:

- ст. 5, 7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, П(С)БО 16 «Витрати», пп. 14.1.36, пп. 14.1.231, п.14.1 ст.14, ст.22, ст.23, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 п.135.1 ст.135, пп.140.5.9 п.140.5 ст.140, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010p №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 655926,00 грн, у тому числі за звітний період 2016 рік в сумі 113150,00 грн, за 2017 рік у сумі 244567,00 грн, за 2018 рік в сумі 272028,00 грн, І кв 2019 року в сумі 26181,0 грн;

- п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, Закон України 21.09.2006р №185-V «Про управління об`єктами державної власності» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 2417720,00 грн, в т.ч за звітний період 2016 рік на суму 356317,00 грн, за 2017 рік на суму 937540,00 грн, за 2018 рік на суму 1062740,00 грн та 1 кв 2019 в сумі 61123 грн;

- п. 120-1.2. ст. 120-1, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 554602,00 грн, в тому числі за вересень 2016 року в сумі 9651,20 грн, за жовтень 2016 року в сумі 8570,83 грн, за листопад 2016 року в сумі 8864,09 грн, за грудень 2016 року в сумі 8714,79 грн, за січень 2017 року в сумі 8816,67 грн, за лютий 2017 в сумі 9833,33 грн, за березень 2017 року в сумі 15045,83 грн, за квітень 2017 року в сумі 6033,34 грн, за травень 2017 року 13150,00 грн, за червень 2017 року в сумі 9941,66 грн, за липень 2017 року в сумі 8200,00 грн, за серпень 2017 року в сумі 10875,00 грн, за вересень 2017 року в сумі 7683,33 грн, за жовтень 2017 року в сумі 35998,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 36884,00 грн, за грудень 2017 року в сумі 49049,00 грн, за січень 2018 року в сумі 55902,00 грн, за лютий 2018 року в сумі 78649,00 грн, за березень 2018 року в сумі 9425,00 грн, за квітень 2018 року в сумі 13933,34 грн, за травень 2018 року в сумі 13024,99 грн, за червень 2018 року в сумі 12633,34 грн, за липень 2018 року в сумі 15500,00 грн, за серпень 2018 року в сумі 8666,67 грн, за вересень 2018 року в сумі 23402,00 грн, за жовтень 2018 року в сумі 25986,40 грн, за листопад 2018 року в сумі 16545,40 грн, за грудень 2018 року в сумі 9171,842 грн, січень 2019 року в сумі 8209,42 грн, лютий 2019 року в сумі 6672,50 грн, березень 2019 року в сумі 9567,25 грн;

- п. 201.10 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 370831,00 грн.

Не погодившись із зазначеними висновками акта перевірки від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503, позивач подав заперечення (т.1, а.с.117-127).

За результатами розгляду заперечень на акт від 17.09.2019 № 1266/05-07/00991503 (т. 1, а.с. 134-139) та на підставі наказу від 16.10.2019 № 714 була призначена й проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «Ратнівське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, що стали предметом заперечення, за наслідками якої складено акт перевірки від 08.11.2019 № 4166/05-07/00991503 (т. 1, а.с. 140-190), висновками якого встановлено, що позивачем порушено вимоги:

- ст. 5, 7 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, П(С)БО 16 «Витрати», пп. 14.1.36, пп. 14.1.231, п. 14.1 ст. 14, ст. 22, ст. 23, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135, пп. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 628517,00 грн, у тому числі за звітний період 2016 рік в сумі 113150,00 грн, за 2017 рік у сумі 244567,00 грн, за 2018 рік в сумі 244619,00 грн, І кв 2019 року в сумі 26181,00 грн;

- п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, Закон України 21.09.2006 № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 2303516,00 грн, в т.ч за звітний період 2016 року на суму 356317,00 грн, за 2017 рік на суму 937540,00 грн, за 2018 рік на суму 948537,00 грн та 1 кв 2019 в сумі 61123,00 грн;

- п. 120-1.2. ст. 120-1, п. 198.5 ст.198, п. 201.10 ст. 201, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-V1 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього у сумі 505924 грн, в тому числі за листопад 2016 року в сумі 8864 грн, за грудень 2016 року в сумі 8715 грн, за січень 2017 року в сумі 8817 грн, за лютий 2017 в сумі 9833 грн, за березень 2017 року в сумі 15046 грн, за квітень 2017 року в сумі 6033 грн, за травень 2017 року 13150 грн, за червень 2017 року в сумі 9942 грн, за липень 2017 року в сумі 8200 грн, за серпень 2017 року в сумі 10875 грн, за вересень 2017 року в сумі 7683 грн, за жовтень 2017 року в сумі 35998 грн, за листопад 2017 року в сумі 36884 грн, за грудень 2017 року в сумі 49049 грн, за січень 2018 року в сумі 55902 грн, за лютий 2018 року в сумі 78649 грн, за березень 2018 року в сумі 9425 грн, за квітень 2018 року в сумі 13933 грн, за травень 2018 року в сумі 13025 грн, за червень 2018 року в сумі 12633 грн, за липень 2018 року в сумі 15500 грн, за серпень 2018 року в сумі 8667 грн, за вересень 2018 року в сумі 9509 грн, за жовтень 2018 року в сумі 15773 грн, за листопад 2018 року в сумі 10198 грн, за грудень 2018 року в сумі 9172 грн, січень 2019 року в сумі 8209 грн, лютий 2019 року в сумі 6673 грн, березень 2019 року в сумі 9567 грн;

- п. 201.10 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 304576,00 грн.

На підставі висновків вищевказаного акта перевірки від 08.11.2019 № 4166/05-07/00991503 ГУ ДПС у Волинській області 20.11.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 000282507, яким до підприємства згідно з ст. 120-1 ПК України застосовано штраф за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних в розмірі 152288 грн;

- № 000281507, яким підприємству згідно з п. 54.3. ст. 54. п. 58.1. ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 758886,00 грн (у тому числі: за податковими зобов`язаннями 505924,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 252962,00 грн);

- № 000279507, яким підприємству згідно з п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, в розмірі 785646,00 грн (у тому числі: за податковими зобов`язаннями 628517,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 157129,00 грн);

- № 000280507, яким підприємству згідно з п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в розмірі 2303517,00 грн (т.1, а.с. 212-219).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході позапланової перевірки встановлені контролюючим органом порушення щодо завищення витрат по операціях із списання ДП «Ратнівське ЛГ» за даними обліку скретч-карток та талонів на пальне, що не є господарською діяльність підприємства, на суму 2000755,00 грн та щодо господарських операцій з ТзОВ «ДОФ Арбо», не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач надав первинні документи, які спростовують висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Щодо встановлення контролюючим органом завищення витрат по операціях із списання ДП «Ратнівське ЛГ» за даними обліку скретч-карт/талонів на пальне, що не є господарською діяльністю підприємства, на загальну суму 2000755,00 грн, судом апеляційної інстанції з`ясовано наступне.

Відповідно до укладених договорів поставки між позивачем та: ТзОВ «Торговий дім «Авіас» № 5 від 16.11.2015; ТзОВ «Пром Гарант Плюс» № 29 від 28.08.2016; ТзОВ «Альянс Еволюшн» № 1108 від 21.03.2017; ТзОВ «Лівайн Торг» № 40 від 18.01.2018, контрагенти зобов`язувались поставляти позивачу ПММ на умовах 100% попередньої оплати, а відпуск товару з АЗС мав здійснюватися за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару. Передача покупцю товару здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

Згідно умов договорів, укладених позивачем із ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс» (договір № 02-09 шкк поставки нафтопродуктів партіями від 04.01.2017) та ТзОВ «Вог Кард» (договір № 02-14 шкк поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 02.01.2019), постачальник надає за видатковою накладною покупцю картку(и) на пальне «WOG». Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС). Для отримання товару зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Розрахунки за ПММ покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару (т. 2, а.с. 1-13).

Факт отримання позивачем від зазначених постачальників скретч-карток на ПММ на умовах попередньої оплати відповідно до виставлених рахунків підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 31-248).

Судом встановлено, що скретч-картки на ПММ отримували відповідальні особи підприємства на підставі виданих довіреностей, а факт отримання карток засвідчувався підписом зазначених осіб на видатковій накладній (т. 2, а.с. 14-15). Отримані талони оприбутковувались на баланс ДП «Ратнівське ЛГ» по рахунку 203 та в підзвіт головного механіка (т. 2, а.с. 16-17). Видача скретч-карток водіям проводилась на основі записів у відомостях з обліку талонів під їх розписку, за наслідками використання яких водії складали відповідні звіти про використання талонів на ПММ (т. 2, а.с. 17-18). Водночас списання ПММ здійснювалось на підставі подорожніх листів, факт списання оформлювався відповідними актами (т. 2, а.с. 19-26).

На підтвердження факту отримання ПММ на АЗС позивач надав реєстри отримання ПММ по паливних картках ТзОВ «Нафтотрейд Ресурс» та ТзОВ «Вог Кард» за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, у яких вказано, час та місце заправки автомобілів на АЗС, серійний номер смарт-картки, число, місяць, години заправки, кількість отовареного товару (т. 3, а.с. 1-73).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені первинні документи підтверджують факт відпуску ПММ по картках та талонах водіям ДП «Ратнівське ЛГ», а також використання придбаного пального у власній господарській діяльності позивача, враховуючи кількість наявної у підприємства техніки, задіяної у роботах по лісозаготівлі (т.1, а.с.245-246). Недоліків вказані первинні документи не містять, на їх підставі реально встановити зміст господарських операцій (в тому числі, придбання ПММ та використання палива водіями в господарській діяльності підприємства), будь-яких доказів фіктивності операцій з придбання ПММ та їх використання в господарській діяльності позивача суду не надано.

Щодо доводів відповідача про неможливість оприбуткування та списання позивачем придбаних ПММ у зв`язку із відсутністю фіскальних чеків, суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції правомірно не прийняв такі до уваги, з огляду на наступне.

Порядок здійснення суб`єктами господарювання розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу врегульований Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Пунктом 10 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 (з наступними змінами та доповненнями), визначено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.

З наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що у разі проведення розрахунків за продані нафтопродукти у безготівковій формі, фактичний відпуск покупцю ПММ на АЗС може підтверджуватися не лише згідно з фіскальним чеком РРО, а й іншими первинними документами (талоном, смарт-карткою, платіжним дорученням, накладною тощо).

У спірних правовідносинах відпуск ПММ на АЗС не здійснювався за готівку із видачею фіскального чеку. ДП «Ратнівське ЛГ» здійснювало розрахунки у безготівковій формі (із застосуванням карток та талонів). Пальне вже було придбане і оплачене позивачем, що підтверджується відповідними банківськими документами і не заперечується відповідачем. Відсутність фіскальних чеків, які, на думку податкового органу підтверджують факт придбання пального, у даному випадку не свідчить про відсутність господарської операції з його придбання.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що первинні документи, які були надані до перевірки, підтверджують факт придбання ПММ на АЗС у контрагентів та їх отоварення, а відсутність фіскальних чеків РРО сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв`язку із використанням у господарській діяльності. Мотиви відповідача про реалізацію ДП «Ратнівське ЛГ» паливних карток та талонів невстановленим особам, ґрунтуються на припущеннях, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що актом перевірки не визначено вартість пального за фактом списання пального по 5-ти паливним карткам (по 10 л кожна), внаслідок втрати цих талонів, що позбавляє суд можливості визначити завищення витрат в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі відповідача на постанову Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 825/2075/17, оскільки у вказаній постанові надані платником податкові накладні, видаткові накладні, не підтверджують товарність таких відносин. У справі, що розглядається, навпаки не встановлено недоліків первинних документів (податкових і видаткових накладних тощо), складених внаслідок вчинення господарських операцій з придбання пального. Надані позивачем до перевірки і матеріалів справи первинні документи в їх сукупності повністю підтверджують факт придбання пального і зміни в майновому стані платника внаслідок вчинення господарських операцій.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що виявлені в ході позапланової перевірки контролюючим органом порушення щодо завищення витрат по операціях із списання ДП «Ратнівське ЛГ» за даними обліку скретч-карток та талонів на пальне, що не є господарською діяльність підприємства, на суму 2000755,00 грн не знайшли свого підтвердження та спростовуються первинними документами.

Згідно розрахунку контролюючого органу донарахованих за актом перевірки грошових зобов`язань слідує, що за встановленим порушенням по списанню ПММ за період з 2-4 кв 2016 року по 1 кв 2019 року позивачу донараховано податок на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності, в сумі 360136,00 грн, ПДВ в сумі 322155,00 грн та частину чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) в сумі 14700006 грн.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000281507, № 000279507, № 000280507 в частині донарахованих грошових зобов`язань (із врахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)).

Також, оскільки при розгляді справи не підтверджено порушень щодо завищення витрат на списання ПММ та реалізації пального невстановленим особам доводи контролюючого органу про не здійснення позивачем реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних також є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000282507 теж підлягає скасуванню.

Щодо господарських операцій між позивачем та ТзОВ «ДОФ Арбо», судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Як встановлено судом, протягом червня 2017 року-січня 2018 року ДП «Ратнівське ЛМГ» (замовник) було укладено із ТОВ «ДОФ Арбо» (підрядник) договори про надання послуг, пов`язаних із лісівництвом, предметом яких є, зокрема, виконання робіт із заготівлі деревини на підставі лісорубних квитків. У пунктах 1.6 та 1.7 указаних договорів визначено, що роботи виконуються власними силами, технічними засобами, матеріалами Підрядника; роботи вважаються виконаними після підписання уповноваженими представниками Сторін акту прийому-передачі робіт.

На підтвердження факту виконання ТОВ «ДОФ Арбо» робіт по заготівлі деревини позивачем подано суду договори про надання послуг, пов`язаних з лісівництвом, акти приймання-передачі робіт та послуг (т. 3, а.с. 97-250, т. 4 а.с. 1-250), та реєстр щоденників заготівлі по ТОВ «ДОФ Арбо» з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2017 року (т. 5, а. с. 6-15).

На виконання вимог постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у цій справі судом першої інстанції, згідно ухвали від 26.07.2023, витребувано у Територіального управління БЕБ у Волинській області та досліджено належним чином завірені копії документів, що були вилучені в Державного підприємства «Ратнівське лісомисливське господарство» на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.04.2020 у справі №161/5852/20 (матеріали кримінального провадження № 32020030000000014).

Досліджені судом першої інстанції наявні первинні документи, на думку суду апеляційної інстанції, повністю підтверджують факт виконання ТОВ «ДОФ Арбо» робіт по заготівлі деревини у період, який перевірявся. Зокрема, у звітах наявні: видаткові накладні, накладні на переміщення, акти списання товарів, картки обліку роботи тракторів, дорожні листи тракторів, картки обліку роботи автомобілів, подорожні листи автомобілів, заправочні відомості, звіти про використання транспортних механізмів, товарно-транспортні накладні при перевезенні деревини, реєстри товарно-транспортних накладних, щоденники приймання деревини, журнали реалізації (відпуску) деревини, наряди на відпуск деревини, дефектні відомості.

При дослідженні вищевказаних первинних документів судом не було встановлено недоліків у їх оформленні. Представник відповідача, після ознайомлення із зазначеними документами також не навів аргументованих доводів щодо наявності дефектів, які би ставили під сумнів достовірність документів.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, про відсутність у ТОВ «ДОФ Арбо» наказів про відрядження працівників для виконання робіт на ДП «Ратнівське ЛМГ», а також звітів про витрати на проїзд до місця виконання лісогосподарських робіт, оскільки оформлення наказів на відрядження працівників для виконання робіт не є обов`язковим для підприємств, які не належать до державної форми власності. Крім того, сама по собі відсутність звітів про витрати на проїзд до місця виконання лісогосподарських робіт, за наявності карток обліку роботи автомобілів, подорожніх листів автомобілів, заправочних відомостей, звітів про використання транспортних механізмів, які є у матеріалах справи, не може свідчити про невиконання робіт підприємством.

Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У постановах від 18.12.2018 у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а, Верховний Суд висновував, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Таким чином, немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у ст. 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента. Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно не взяті до уваги доводи відповідача, що при розгляді Волинським окружними адміністративним судом справи № 140/136/21 за позовом ТОВ «ДОФ Арбо» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було встановлено, що первинні документи, надані ТОВ «ДОФ Арбо», не підтверджують факт здійснення господарських операцій між товариством та ДП «Ратнівське ЛМГ» щодо виконання робіт із заготівлі деревини. Оскільки, рішення суду у справі № 140/136/21 не може мати преюдиційне значення при розгляді цієї справи, так як первинні документи, які були вилучені в межах кримінальної справи, судом не досліджувались. Разом з тим, витребувавши матеріали кримінальної справи при розгляді цього позову, суд встановив наявність усіх необхідних документів, які повністю підтверджують факт виконання ТзОВ «ДОФ «Арбо» робіт по заготівлі деревини.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи податкового органу про відсутність фактичного здійснення операцій з придбання позивачем у ТзОВ «ДОФ «Арбо» робіт з комплексної заготівлі деревини на загальну суму 918848 грн не знайшли підтвердження в ході розгляду справи і повністю спростовуються первинними документами, які були вилучені в межах кримінальної справи, надані суду на його запит, досліджені та долучені до матеріалів справи. І як наслідок, податкові повідомлення-рішення від 20.11.2019 № 000281507 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 275654 грн, № 000279507 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 206741 грн, № 000280507 щодо визначення частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у розмірі 689136 грн правомірно скасовані судом першої інстанції, як протиправні.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 140/765/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 14.08.24