Рішення

від 16.08.2024 по справі 910/6515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2024Справа № 910/6515/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП ГРУП"

до Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД"

про стягнення 123703,79 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФП ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" про стягнення 123703,79 грн, з яких: основний борг в розмірі 107040,79 грн, 3% річних - 7145,68 грн, інфляційні втрати у сумі 9517,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 978/з від 27.10.2021.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

04.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.06.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6515/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

26.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

05.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про продовження строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 09.07.2024 Господарським судом міста Києва відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ЮФП ГРУП" про продовження строку на подання відповіді на відзив, продовжено позивачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відповіді на відзив до 05.07.2024 включно.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставки № 978/з від 27.10.2021 позивач вчасно та в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 107 040,79 грн, на підтвердження чого надав у матеріали справи:

видаткові накладні: № 83 від 20.01.2022 на суму 16667,89 грн, № 153 від 27.01.2022 на суму 2126,28 грн, № 163 від 28.01.2022 на суму 1318,80 грн, № 236 від 08.02.2022 на суму 1359,84 грн, № 237 від 08.02.2022 на суму 2240,40 грн, № 238 від 08.02.2022 на суму 5631,12 грн, № 239 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, № 240 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, № 241 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, №242 від 08.02.2022 на суму 2 573,82 грн, № 351 від 21.02.2022 на суму 21 251,88 грн, № 358 від 22.02.2022 на суму 27115,20 грн;

товарно-транспортні накладні: №Р83 від 20.01.2022, №Р153 від 27.01.2022, №Р163 від 28.01.2022, №Р236 від 08.02.2022, №Р237 від 08.02.2022, №Р238 від 08.02.2022, №Р239 від 08.02.2022, №Р240 від 08.02.2022, №Р241 від 08.02.2022, №Р242 від 08.02.2022, №Р351 від 21.02.2022, №Р358 від 22.02.2022;

та податкові накладні: № 88 від 20.01.2022, № 142 від 27.01.2022, № 163 від 28.01.2022, № 45 від 08.02.2022, № 47 від 08.02.2022, № 48 від 08.02.2022, № 49 від 08.02.2022, № 50 від 08.02.2022,№ 51 від 08.02.2022, № 46 від 08.02.2022, № 181 від 21.02.2022, № 189 від 22.02.2022.

Однак, відповідач взяті на себе за договором поставки зобов`язання не виконав та не оплатив поставлений товар, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 107 040,79 грн.

Також позивач, посилаючись на прострочення відповідачем грошового зобов`язання згідно із ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 7145,68 грн та інфляційні втрати у сумі 9517,32 грн.

Позиція відповідача

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на таке:

- позивач надав у матеріали справи тільки копії видаткових накладних не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та не підтверджують заборгованість, у той час як документи згідно з п.5.4 договору не додані до матеріалів справи;

- докази несплати відповідачем коштів позивачу за поставлений товар позивач не надав;

- невиконання чи/або прострочення зобов`язань ПрАТ "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" сталося чи могло статися з незалежних обставин, які визнані форс-мажорними обставинами (обставиною непереборної сили), на підтвердження чого відповідач посилається на лист ПрАТ "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" Торгово-промислової палати України вих.№2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та наказ ПрАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД" "Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану" від 25.02.2022;

- нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних, що є надмірним тягарем для відповідача та складним фінансовим навантаженням для діяльності ПрАТ "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" та не є прямими збитками позивача.

Також відповідач у позові заперечив заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу, оскільки спір у справі не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребують багато часу та зусиль. Крім того, відповідач зазначає, що в умовах воєнного стану і складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

27.10.2021 між Приватним акціонерним товариством "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮФП ГРУП" (постачальник, позивач) укладений договір поставки № 978/з (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник в порядку і на умовах, передбачених цим договором, протягом 2021-2022 років, зобов`язується поставити та передати у власність замовника вироби та системи порошкового, водяного та пінного пожежогасіння для об`єктів замовника, далі - товар, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного договору (п.1.1. договору).

Згідно із п.1.2. договору кількість товару, його характеристики, обумовлюються у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору (додаток №1 до договору).

Загальна ціна договору становить 4000000,00 грн. Ціна за одиницю товару обумовлена у Специфікації на поставку товару (додаток №1 до договору) та відображається у видаткових накладних постачальника (п.3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поставки замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати поставки партії товару на умовах, передбачених в п.5.4. договору.

Згідно із п.5.4. договору поставки датою поставки вважається день, коли товар фактично переданий від постачальника замовнику на місце поставки, визначене замовником у заявці, в належній якості, кількості та з необхідним пакетом документів: товарно-транспортна накладна, сертифікат (паспорт) якості, видаткова накладна, гарантійні документи та документи, що гарантують якість.

Цей договір набирає чинності за дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов`язань.

Згідно із видатковими накладними: № 83 від 20.01.2022 на суму 16667,89 грн, № 153 від 27.01.2022 на суму 2126,28 грн, № 163 від 28.01.2022 на суму 1318,80 грн, № 236 від 08.02.2022 на суму 1359,84 грн, № 237 від 08.02.2022 на суму 2240,40 грн, № 238 від 08.02.2022 на суму 5631,12 грн, № 239 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, № 240 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, №241 від 08.02.2022 на суму 8 918,52 грн, №242 від 08.02.2022 на суму 2 573,82 грн, № 351 від 21.02.2022 на суму 21 251,88 грн, № 358 від 22.02.2022 на суму 27115,20 грн, а також товарно-транспортними накладними: №Р83 від 20.01.2022, №Р153 від 27.01.2022, №Р163 від 28.01.2022, №Р236 від 08.02.2022, №Р237 від 08.02.2022, №Р238 від 08.02.2022, №Р239 від 08.02.2022, №Р240 від 08.02.2022, №Р241 від 08.02.2022, №Р242 від 08.02.2022, №Р351 від 21.02.2022, №Р358 від 22.02.2022 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107 040,79 грн.

Товар за зазначеними вище видатковими накладними отримано уповноваженою особою відповідача згідно довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей №8894 від 01.01.2022 та № 8997 від 01.02.2022.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №978/з від 27.10.2021 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого за договором товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 107 040,79 грн, а також нарахованих згідно із ст.625 ЦК України 3% річних у сумі 7145,68 грн та інфляційних втрат у сумі 9527,32 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 20.01.2022 по 22.02.2022 було здійснено поставку товару на загальну суму 107040,79 грн, що підтверджується підписаними представниками сторін видатковими накладними № 83 від 20.01.2022, № 153 від 27.01.2022, № 163 від 28.01.2022, № 236 від 08.02.2022, № 237 від 08.02.2022, № 238 від 08.02.2022, № 239 від 08.02.2022, № 240 від 08.02.2022, №241 від 08.02.2022, №242 від 08.02.2022, № 351 від 21.02.2022, № 358 від 22.02.2022, довіреностями для отримання товарно-матеріальних цінностей № 8894 від 01.01.2022 та № 8997 від 01.02.2022 та товарно-транспортними накладними.

Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

З приводу доводів відповідача, що видаткові накладні не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та не підтверджують заборгованість, та позивачем не надані до матеріалів справи документи згідно з п.5.4 договору, суд зазначає таке.

Згідно із статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої та абзаців 1 - 7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Видаткова накладна - це документ, що засвідчує факт переходу права власності від продавця до покупця, при цьому вказаний документ, містить вартість товару, право власності на яке переходить. За своєю правовою природою видаткова накладна посвідчує виконання зобов`язань - констатує (фіксує) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та має юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Надані позивачем видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підписання відповідачем видаткових накладних, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідач жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару не заявляв.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків за кількістю, якістю та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних.

Окрім того, як встановлено судом вище, товар за видатковими накладними отримано уповноваженою особою відповідача згідно довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей № 8894 від 01.01.2022 та № 8997 від 01.02.2022. Також між сторонами підписані товарно-транспортні накладні, які є в переліку документів, визначеному у п.5.4. договору.

За встановлених вище обставин та документального підтвердження факту поставки товару, посилання відповідача на ненадання позивачем документів згідно з п.5.4 договору не спростовують обов`язок відповідача оплатити отриманий товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 4.1. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача у строк не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після дати поставки партії товару.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 107040,79 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 107040,79 грн відповідачем не надано.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 107040,79 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 107040,79 грн.

Щодо доводів відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин, що спричинили неможливість відповідача своєчасно оплатити поставлений товар, суд зазначає таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За змістом ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Отже, відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 по справі № 915/531/17, від 26.05.2020 по справі № 918/289/19, від 17.12.2020 по справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до п.9.3. договору якщо виконання зобов`язань за цим договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних обставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов`язання за цим договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.

Згідно із п.9.4. договору початок та період дії вказаних обставин підтверджує сторона, яка підпала під дію таких обставин, довідкою відповідного органу

Однак, відповідачем не надано передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин. Доказів повідомлення позивача про настання форс-мажору для відповідача, останнім також не надано.

Крім того, зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення воєнного стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (оплати товару в строк). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання зобов`язань за договором.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, а саме прострочення виконання своїх грошових зобов`язань за договором поставки №978/з від 27.10.2021.

Наданий до відзиву наказ ПрАТ "ХК "КИЇВМІСЬКБУД" "Про оголошення простою у зв`язку із введенням воєнного стану" від 25.02.2022 також не підтверджує неможливості виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань, оскільки зазначений наказ стосується лише трудових відносин відповідача із його працівниками. Доказів збитковості діяльності підприємства, відсутності коштів за період простою підприємства, відповідач не надав.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

З приводу наведених у відзиві аргументів щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Водночас, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

З огляду на наведене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд відхиляє заперечення відповідача щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 10.02.2022 по 24.05.2024 суд встановив, що сума 3% річних є більшою, а саме: 7150,58 грн, проте, оскільки суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 7145,68 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то суд зазначає, що при розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати таке.

Так, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Інфляційні втрати нараховані за періоди: з 18.02.2022 по 28.02.2022, з 15.03.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 24.05.2024. Також з розрахунку позивача вбачається, що загальна сума нарахованих інфляційних втрат становить 9527,32 грн, втім позивачем завлено до стягнення 9517,32грн інфляційних втрат, у зв`язку із чим суд розглядає зазначену вимогу в межах заявлених позовних вимог.

Під час розрахунку позивачем не враховано, що виходячи з математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці, нарахування інфляційних втрат на заборгованість за видатковими накладними від 27.01.2022 та від 28.01.2022 за визначений позивачем період з 18.02.2022 по 28.02.2022 не нараховується. Втім, перевіривши розрахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою (32496,37 грн), проте, оскільки суд згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат суд задовольняє в межах заявлених вимог, а саме у сумі 9517,32 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. 74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 107040,79 грн, 3% річних у сумі 7145,68 грн та інфляційних втрат у сумі 9517,32 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП ГРУП" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" заборгованості у сумі 107040,79 грн, 3% річних у сумі 7145,68 грн та інфляційних втрат у сумі 9517,32 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Питання щодо витрат на правову допомогу наразі не вирішується, оскільки позивач у позові зазначив, що остаточний розрахунок та докази понесених витрат будуть надані позивачем відповідно до п. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "КИЇВМІСЬКБУД" (01010, місто Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП ГРУП" (03022, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 34, ідентифікаційний номер 39153507) заборгованість у сумі 107040,79 грн, 3% річних у сумі 7145,68 грн, інфляційні втрати у сумі 9517,32 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.08.2024.

Суддя С.О. Турчин