Постанова

від 15.01.2025 по справі 910/6515/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2025 р. Справа № 910/6515/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (повний текст додаткового рішення складено та підписано 11.09.2024) (суддя Турчин С.О.)

у справі № 910/6515/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"

про стягнення 123 703,79 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст клопотання позивача про відшкодування судових витрат

20.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відшкодування судових витрат у справі № 910/6515/23, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (відповідач) на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи даної справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 32 250,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6515/23 задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині клопотання відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив із того, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності, є витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн. Решта заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн, у зв`язку з їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обґрунтованості, не підлягають розподілу та залишаються за позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/6515/24 та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- даний спір не є складним, не потребує багато витраченого часу, тобто заявлена сума не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат у нинішніх умовах війни в країні та складності ведення господарської діяльності підприємств, відповідно, заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною;

- судом не враховано клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/6515/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.11.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги по місту Києву, дана апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення 123 713,79 грн боргу за товар, поставлений за договором поставки № 978/з від 27.10.2021. Також, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму документально підтвердженого розміру судових витрат та зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, складається із судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу (від 30 000,00 грн), остаточний розрахунок якої буде надано додатково за результатами розгляду справи з документальним підтвердженням фактичних витрат відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд надати правову оцінку заявленому позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу (30 000,00 грн) та в разі задоволення позову зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, пославшись на те, що даний спір не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребують багато часу і зусиль та в нинішніх умовах війни в країні і складності ведення господарської діяльності підприємств, заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 у справі № 910/6515/24 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 107 040,79 грн, 3 % річних у сумі 7 145,68 грн, інфляційні втрати у сумі 9 517,32 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

21.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" надійшло клопотання про відшкодування судових витрат (сформоване в системі "Електронний суд" 20.08.2024), в якій заявник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи даної справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 32 250,00 грн. До клопотання додано докази понесення відповідних витрат.

За результатами розгляду зазначеного клопотання суд першої інстанції дійшов висновку про його часткове задоволення та стягнув з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в іншій частині клопотання (додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 у справі № 910/6515/24 залишено без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач зробив заяву, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду разом з остаточним розрахунком за результатами розгляду справи відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд враховує, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" про відшкодування судових витрат у справі № 910/6515/23 з доказами понесення відповідних витрат подане 20.08.2024 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копії: договору № 171019/1 про надання правової допомоги від 17.10.2019, укладеного між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЕЙДІКОМ" (АО) (далі - Договір); додатку № 1/24 від 25.03.2024 до Договору; акта приймання-передачі послуг від 19.08.2024; свідоцтва серії ЗП № 001770 про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого гр. Поповій Ганні Геннадіївні 31.08.2018; ордера серії АІ № 1616524 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп" на підставі договору № 171019/1 від 17.10.2019 у Господарському суді міста Києва адвокатом Поповою Ганною Геннадіївною, виданого Адвокатським об`єднанням "ЕЙДІКОМ" 21.05.2024.

Відповідно до п. 1 Договору на умовах даного Договору клієнт уповноважує, а АО зобов`язується надати клієнту правову допомогу, яка полягає у захисті та представництві інтересів та прав клієнта в судах усіх інстанцій на території України, а також в органах державної виконавчої служби, органах влади та управліннях, органах слідства та прокуратури, органах державної фіскальної служби, правоохоронних органах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності з усіма правами представника, захисника, які передбачені ЦПК України, ГПК України, КАС України, КПК України, КпАП, КК України. АО не обмежується в повноваженнях на вчинення процесуальних дій представника.

Згідно з п. 11 Договору гонорар адвоката за надання правової допомоги визначається за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 17 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного та належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за ним.

Згідно з п. 1 додатку № 1/24 від 25.03.2024 до Договору клієнт доручив, а Адвокатське об`єднання "ЕЙДІКОМ" прийняло на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта та здійснювати професійну діяльність згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника та (або) захисника, які передбачені чинним законодавством України, в усіх судах, передбачених чинним законодавством України (в тому числі місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді), третейських судах, у зв`язку з претензійною роботою та послідуючим можливим судовим захистом законних майнових та/або немайнових прав та інтересів клієнта щодо стягнення боргу з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" за договором поставки № 798/з від 27.10.2021.

Відповідно до підп. 2.4 п. 2 додатку № 1/24 від 25.03.2024 до Договору на дату укладання цього додатку сторони дійшли згоди, що послуги за цією угодою будуть тарифікуватися згідно з погодинною ставкою виконавця, яка становить 2 500,00 грн.

У п. 4 додатку № 1/24 від 25.03.2024 до Договору сторони, керуючись статтею 632 Цивільного кодексу України домовились, що цей додаток набирає чинності з 25.03.2024 та діє о 31.12.2024, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 19.08.2024, складеним Адвокатським об`єднанням "ЕЙДІКОМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮФП Груп", Адвокатське об`єднання "ЕЙДІКОМ" за період з 25.03.2024 по 19.08.2024 надало, а клієнт прийняв послуги правової (професійної правничої) допомоги, а саме:

- аналіз договору, накладних та інших наявних документів за запитом щодо існування несплаченої заборгованості за договором поставки № 798/з від 27.10.2021; аналіз актуальної судової практики, законодавства для надання первинної консультації (1,5 год) - 3 750,00 грн;

- складання претензії про наявність несплаченого боргу за договором поставки № 798/з від 27.10.2021 без нарахування штрафних санкцій (для направлення боржнику) (1,5 год) - 3 750,00 грн;

- складання позовної заяви з розрахунком штрафних/компенсаційних санкцій (4,5 год) - 11 250,00 грн;

- направлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС (1 год) - 2 500,00 грн;

- отримання та аналіз ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі № 910/6515/24 (0,15 год) - 375,00 грн;

- отримання та аналіз відзиву на позовну заяву у справі № 910/6515/24 (0,35 год) - 875,00 грн;

- оформлення заяви про продовження строку на подання відповіді на відзив та відповіді на відзив у справі № 910/6515/24 (3,5 год) - 8 750,00 грн;

- отримання та аналіз ухвали Господарського суду міста Києва про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив (0,15 год) - 375,00 грн;

- отримання за посередництвом електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та ознайомлення з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 у справі № 910/6515/24 (0,25 год) - 625,00 грн.

Всього 12,9 год - 32 250,00 грн.

Відповідно до п. 2 акта приймання-передачі послуг від 19.08.2024 правова допомога надана на загальну суму 32 250,00 грн.

У п. 3 вказаного акта наданих послуг сторони погодили, що клієнт не має претензій до Адвокатського об`єднання "ЕЙДІКОМ" щодо якості та строків наданої правової допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При розгляді клопотання позивача про відшкодування судових витрат судом першої інстанції враховано, що відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про зменшення витрат на правову допомогу, пославшись на те, що розмір заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу є завищеним, оскільки спір у справі не є складним, предмет позову та зібрані документи не потребують багато часу та зусиль, а також на те, що в умовах воєнного стану ускладнено ведення господарської діяльності підприємств.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру та є завищеним, з огляду на таке.

- предметом спору у цій справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- дії позивача щодо направлення претензії відповідачу у зв`язку з невиконанням останнім своїх зобов`язань за спірним договором є досудовим врегулюванням спору;

- досудовий порядок врегулювання спору не є обов`язковим у спірних правовідносинах;

- з огляду на норми ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та виходячи з обсягу наданих послуг, направлення у підсистемі "Електронний суд" позовної заяви з додатками відповідачу та до суду входить до послуг з підготовки позовної заяви до суду та не відноситься до жодного з видів адвокатської діяльності, визначених у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відтак, визначені в акті послуги із складання претензії та направлення позовної заяви з додатками відповідачу та до суду в підсистемі "Електронний суд" є недоцільними, а відтак, витрати в сумі 6 250,00 грн (3 750,00 грн + 2 500,00 грн) судом не розподіляються;

- оскільки підготовка позовної заяви фактично включає в себе аналіз договору, накладних та інших наявних документів, аналіз актуальної судової практики, законодавства та беручи до уваги, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом, враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат із складання позовної заяви та аналізу договору, накладних та інших наявних документів, аналізу актуальної судової практики, законодавства у сумі 13 000,00 грн;

- отримання ухвал, рішення суду та їх аналіз, а також отримання відзиву на позов не є окремими видами адвокатської діяльності та, відповідно, не підлягають відшкодуванню відповідачем. Крім того, процесуальні документи отримані позивачем в електронному кабінеті у підсистемі "Електронний суд", що не потребувало затрат адвокатом значного часу;

- аналіз відзиву на позовну заяву є етапом підготовки відповіді на відзив, що є одним із видів адвокатської діяльності відповідно до положень статті 19 Закону України "Про адвокатуру". Написання відповіді на відзив без вивчення відзиву на позовну заяву є неможливим. Отже, зазначення вказаних етапів підготовки відповіді на відзив як окремих видів послуг є безпідставним. У цій частині, враховуючи зміст відповіді на відзив, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги за пунктом "оформлення відповіді на відзив" у сумі 7 000,00 грн;

- віднесення до витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, послуги з оформлення заяви про продовження строку на подання відповіді на відзив є безпідставним, оскільки наслідки пропуску позивачем строку покладаються виключно на позивача.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмета та підстав позову, з огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, фактичні витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими відповідають критерію розумності, є витрати на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн; решта заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн, у зв`язку з їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обґрунтованості не підлягають розподілу та залишаються за позивачем.

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову у справі № 910/6515/24 (рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2024 у даній справі залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025) судом першої інстанції правомірно покладено витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково клопотання позивача про відшкодування втрат на професійну правничу допомогу та стягнув з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, відмовивши в іншій частині клопотання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/6515/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

Виходячи з положень ст. 129 ГПК України, під час оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, що виключає необхідність здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/6515/24 залишити без змін.

3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко