Постанова

від 13.08.2024 по справі 383/1645/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 серпня 2024 року м. Кропивницький

справа № 383/1645/23

провадження № 22-ц/4809/830/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Зубіцької Н.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Приватне сільськогосподарське підприємство «Шевченка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2024 року у складі судді Адаменко І.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та Приватного сільськогосподарського підприємства «Шевченка» про скасування державної реєстрації речових прав та визнання договору недійсним.

В обґрунтування позову зазначав, що 12 березня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідач передав йому в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області площею 6,7867 га, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365. Договір оренди було укладено строком на 49 років. Також право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.03.2020 року.

Вказував, що в квітні 2020 року він мав намір провести весняно-польові роботи на орендованій у відповідача земельній ділянці, проте коли він прибув до місця розташування земельної ділянки, виявив, що вона обробляється іншими, невідомими йому, особами.

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора речових прав з метою одержання інформації про земельну ділянку та зареєстровані права. Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно він дізнався, що 20.03.2020 державним реєстратором Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташян Р.А. було зареєстроване інше речове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 на підставі договору оренди б/н від 20.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченка».

20.03.2020, було зареєстроване припинення його права оренди на вказану земельну ділянку на підставі договору про розірвання договору оренди між ним та ОСОБА_2 від 12.03.2020.

Проте, позивач зауважив, що будь-яка угода щодо припинення договору оренди землі від 12.03.2020 між ним та відповідачем не укладалась, до державного реєстратора щодо припинення права оренди землі він не звертався.

Зазначав, що оскільки укладений між ним та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365 є чинним, то укладення між відповідачами 05.04.2023 договору оренди цієї ж земельної ділянки перешкоджає йому як первинному орендареві реалізувати своє право користування спірною земельною ділянкою. Цей договір укладено відповідачами всупереч нормам чинного законодавства, під час існування договору оренди тієї ж самої земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив:

- скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, що здійснена державним реєстратором Манташян Романом Араратовичем, Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, на підставі угоди про розірвання договору оренди земельних ділянок б/н від 20.03.2020, видавник ОСОБА_2 / ОСОБА_1 , індексний номер рішення 51715973;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, від 05.04.2023 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченка» (код ЄДРПОУ 03756945) та ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, що здійснена державним реєстратором Фортинською Тетяною Віталіївною, Виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради, Кіровоградська область, на підставі договору оренди землі від 05.04.2023, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 50341445, припинивши речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га.

Стягнути з відповідачів на його користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 жовтня 2023 року у виді заборони відповідачам ОСОБА_2 та Приватному сільськогосподарському підприємству «Шевченка» особисто чи через інших осіб на підставі правочину або іншим способом вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, що розташована за адресою: Кіровоградська область Кропивницький (Бобринецький) район, територія Витязівської сільської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_3 вказувала, що позивач не має оригіналу угоди від 20.03.20 про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки він її не укладав і не підписував. До позовної заяви ним було додано клопотання про її витребування для проведення почеркознавчої експертизи, яке було задоволене судом. Однак, відповідачем ОСОБА_2 вимоги ухвали суду від 20.10.2023 виконані не були, про причини невиконання вимоги суду не повідомлено.

Зазначала, що позивач просив суд про повторне витребування оригіналу додаткової угоди від 20.03.2020 про розірвання договору оренди землі від 12.03.2020 але протокольною ухвалою, в судовому засіданні 24 січня 2024 року, суддею в задоволенні клопотання від 23.11.23 про витребування доказів представнику позивача було відмовлено.

Вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не надав оригіналу угоди від 20.03.2020 про розірвання договору оренди земельної ділянки, не зазначив поважних причин неможливості його надання, його дії є умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи.

Зауважила, що так як позивачем угода щодо припинення договору оренди землі від 12 березня 2020 року, земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, з відповідачем ОСОБА_2 не укладалася, позивачем не підписувалася, то така угода є неукладеною. Волевиявлення позивача на припинення договору оренди землі від 12 березня 2020 року відсутнє, відповідно ця додаткова угода юридичної сили не має.

Таким чином, реєстрація на підставі такої угоди припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право 35984105) - права оренди позивача на підставі договору від 12.03.2020, укладеного позивачем з відповідачем ОСОБА_2 , порушує його права та законні інтереси на володіння та користування земельною ділянкою.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ПСП «Шевченка» - Дмитрух Д.М. зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні правовідносини між сторонами, надано належну оцінку доказам у справі, а тому рішення суду зміні чи скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 23 Договору відповідач ОСОБА_2 гарантував ПСП «Шевченка», що на земельну ділянку не встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб.

Крім того, встановивши, що на час державної реєстрації права оренди Земельної ділянки за ПСП «Шевченка», таке право в ОСОБА_1 було відсутнім внаслідок скасування рішенням про державну реєстрацію від 20.03.2020 (індексний номер рішення: 51715973). Вважає обґрунтованим є висновок про те, що права та інтереси позивача не були порушені відповідачами.

Також зазначав, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності волевиявлення позивача на укладення Угоди. Так, ОСОБА_1 не спростував належність йому підпису в оскаржуваній Угоді чи наявність інших обставин, що виключають його вільне волевиявлення на укладення такої Угоди.

Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2024 року.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Витязівської сільської ради Кропивницького (Бобринецького) району Кіровоградської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 19.09.2019 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.04.2020 року №207143834 (а.с.27-28).

12 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого, відповідач передав позивачеві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 6,7867 га, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 строком на 49 років (а.с.22).

Державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Пономарьовою Л.Б. рішенням від 18.03.2020 року, індексний номер: 51667873 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.03.2020 року №204526878 (а.с.23).

20 березня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки, та 20.03.2020 року зареєстровано державним реєстратором Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташяном Р.А. припинення речового права, індексний номер рішення:51715973 (а.с.24).

Також, 20 березня 2020 року ОСОБА_2 та Приватне сільськогосподарське підприємство «Шевченка» уклали інший договір оренди земельної ділянки, площею 6,7867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 (а.с.25).

Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.03.2020 року №204881668, реєстрація права оренди ПСП «Шевченка» земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365 проведена 20.03.2020 року державним реєстратором Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташяном Р.А., номер запису 36029304 (а.с.26).

05 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченка» укладено новий договір оренди земельної ділянки площею 6,7867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365, яка ходиться на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області строком на 49 років (а.с.29-32) та 05.04.2023 року, державним реєстратором Виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області ФортинськоюТ.В. зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 50341445, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.10.2023 року за №350124486 (а.с.33-34).

Мотивиухваленого апеляційнимсудом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Представник ПСП «Шевченка» - Дмитрух Д.М. просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_2 ,який бувналежним чиномповідомлений продату,час тамісце розглядусправи всудове засіданнняапеляційного судуне з?явився,подав заявупро розглядсправи безйого участі,в якійпросив рішеннясуду залишитибез змін.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин порушення відповідачами його прав користувача на земельну ділянку, а тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації припинення речового права на неї від 20.03.2020 року,зареєстрованого державним реєстратором Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташяном Р.А., індексний номер рішення:51715973, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.04.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП «Шевченка» та скасування державної реєстрації права оренди ПСП «Шевченка» на вказану земельну ділянку від 05.04.2023 року, запис №50341445,є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першоїстатті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України(далі -ЗК України),ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У частині першійстатті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина першастатті 16 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина першастатті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п`ятастатті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтями125,126 ЗК Українипередбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частинами другою-четвертоюстатті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Пунктами 1, 9, 14 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній з 16 січня

2020 року, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції, визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

У справі, яка переглядається, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування проведеної20 березня 2020 року державної реєстрації припинення речового права права оренди земельної ділянки на підставі угоди б/н від 20.03.2020 про розірвання договору оренди землі від 12.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право № 51715973, ОСОБА_1 посилався на те, що він не підписував зазначеної угоди, тому ця угода є неукладеною, а державна реєстрація незаконною.

Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Згідно з частинами першоючетвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц(провадження №14-400цс19).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-31595 св 18)).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частинами першою, третьою, шостою, сьомою десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року

№ 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовною заявою, ОСОБА_1 , зокрема, просив суд витребувати у відповідача з метою вирішення питання про призначення експертизи оригінал угоди від 20.03.2020 про розірвання договору оренди від 12 березня 2020 року (а.с. 7, 13-15, 99-102 т. 1).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2023 року клопотання про витребування зазначених доказів задоволено. Витребувано відвідповідача ОСОБА_2 оригінал угоди від 20.03.2020 про розірвання договору оренди землі від 12.03.2020, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867,7 га розташованої на території Витязвської сільської ради Кропивницького (Бобринецького) району Кіровоградської області. Строк, в який до суду необхідно надати витребувані докази протягом п?яти днів з моменту отримання даної ухвали (а.с. 61-62, т. 1).

Також роз`яснено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов?язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п?яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України.

Стороною відповідача не надано суду цього документа, при цьому представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що він у нього відсутній, оскільки був повернутий відповідачу (а.с. 216 т.1).

За таких обставин, у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу угоди від 20.03.2020 та відсутністю такої у позивача, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не спростувано доводів позивача про неукладення та непідписання ним угоди від20 березня 2020 року б/н про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.03.2020 і не доведено законності державної реєстрації цього правочину.

Враховуючи викладене,оскільки стороноювідповідача неспростувано доводівпозивача пронепідписання нимоспорюваної угоди,то апеляційнийсуд неможе погодитисьз висновкамисуду першоїінстанції пронедоведеність того,що упозивача буловідсутнє волевиявленняна припиненнядоговору орендиземлі від12березня 2020року,а томувважає встановленимнеукладення цьогоправочину танаявність правовихпідстав дляскасування йогодержавної реєстраціїдля реальноговідновлення порушеногоправа ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується із правовими висновкам зазначеним в постанові Верховного суду від 21.02.2024 у справі № 385/342/23.

Таким чином, договір від 12 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якого, відповідач передав позивачеві в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Витязівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, площею 6,7867 га, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 строком на 49 років, який державним реєстратором Новоградівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Пономарьовою Л.Б. рішенням від 18.03.2020 року, індексний номер: 51667873 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 є укладеним.

Відомостей щодо розірвання, скасування чи припинення дії зазначеного договору оренди земельної ділянки немає.

Разом із тим,20 березня 2020 року ОСОБА_2 та ПСП «Шевченка» уклали договір оренди земельної ділянки, площею 6,7867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 (а.с. 156-157 т.1)

Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20.03.2020 року №204881668, реєстрація права оренди ПСП «Шевченка» земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365 проведена 20.03.2020 року державним реєстратором Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Манташяном Р.А., номер запису 36029304 (а.с. 159 т.1).

05 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ПСП «Шевченка» укладено новий договір оренди земельної ділянки площею 6,7867 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520883200:02:000:0365 та 05.04.2023 державним реєстратором зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 50341445 (а.с. 183 т.1).

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імперативно встановлено, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Верховний Суд неодноразово виснував про те, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Такий правовий висновок висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 587/2331/16-ц (провадження

№ 14-411цс19), від 09 жовтня 2019 року в справі № 387/1095/17 (провадження № 14-414цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19); постановах Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі № 394/1030/19 (провадження № 61-8430св21), від 05 січня 2023 року у справі № 342/1026/21 (провадження № 61-6886св22), від 20 лютого 2023 року у справі № 342/1025/21 (провадження № 61-6885св22).

Оскільки одна і та ж земельна ділянка не може бути одночасно об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі, укладеного05 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та ПСП «Шевченка» недійсним, оскільки він укладений у період дії попереднього договору.

З урахуванням зазначеного наявні правові підстави для скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером №50341445 від 16 травня 2023 року.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції, який неповно встановивши фактичні обставини справи, без дотримання норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке не відповідає закону.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376ЦПК Україниє підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію припинення речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, що здійснена державним реєстратором Манташян Романом Араратовичем, Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, на підставі угоди про розірвання договору оренди земельних ділянок б/н від 20.03.2020, видавник ОСОБА_2 / ОСОБА_1 , індексний номер рішення 51715973.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, від 05.04.2023, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством «Шевченка» (код ЄДРПОУ 03756945) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Скасувати державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га, що здійснена державним реєстратором Фортинською Тетяною Віталіївною, Виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради, Кіровоградська область, на підставі договору оренди землі від 05.04.2023, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис номер 50341445, припинивши речове право - право оренди земельної ділянки кадастровий номер 3520883200:02:000:0365, площею 6,7867 га.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2024 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич