Ухвала

від 13.08.2024 по справі 501/53/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 серпня 2024 року

м. Київ

справа №501/53/17

провадження № 61-10818ск24

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , треті особи Міністерство внутрішніх справ України, Чорноморська міська рада Одеської області, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку, право на яку оспорюється і не визнається іншою особою та за зустрічним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області, ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, ОСОБА_1 , Адміністрація Держприкордонслужби України, Кабінет Міністрів України про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу, за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна, ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ), Чорноморська міська рада Одеської області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Чорноморської (Іллічівської) міської ради Одеської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області Шевченко Валерія Марківна про визнання недійсним акту індивідуальної дії, договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Артем'єва К. В. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження,

з огляду на наступне.

У статті 392 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) встановлені вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги.

Пунктом 3 частини першої статті 392 ЦПК України передбачено, що

у касаційній скарзі повинного бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

У касаційній скарзі заявник не зазначає відомості про третю особу

ОСОБА_2 .

Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

З огляду на викладене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, у якій уточнити відомості щодо осіб, які беруть участь у справі та надати копію нової редакції касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Зазначеним пунктом передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами підлягають врахуванню предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має враховувати, що у разі посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Виконання зазначених процесуальних вимог має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Тобто, заявник має не лише навести зміст відповідних пунктів згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених вище правових норм.

Крім того, частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими з чого вбачається, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має суттєве значення.

Також Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 року заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновку Верховного Суду. Однак не вказує яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, застосував суд в оскаржуваному судовому рішенні.

Тому, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, на який заявник посилається, як на підставу касаційне оскарження судового рішення.

Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2024 рокузалишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко