Ухвала

від 15.08.2024 по справі 705/4245/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4245/24

2/705/2093/24 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м.Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прудивуса Миколи Анатолійовича про забезпечення позову, подану одночасно з пред`явленням позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу та 3 відсотків річних за розписками,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу та 3 відсотків річних за розписками.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, оскільки між позивачем та відповідачами протягом 2008-2014 років було укладено ряд договорів позики, заборгованість по яким станом на час звернення до суду з цим позовом сягає більше чотирьох мільйонів гривень. Раніше, в судовому порядку уже вирішувалося спірне питання щодо підтвердження дійсності розписок, які складалися відповідачами і є підтвердженням дійсності таких договорів позики. Відповідачі добровільно відмовляються повертати заборгованість, більше того, в ході розгляду попередніх цивільних справ щодо визнання таких договір дійсними, вчиняли дії по відчуженню майна, з метою ухилення відповідальності та повернення коштів.

У зв`язку з цим, виникла необхідність у заявленні клопотання про забезпечення позову, оскільки у разі прийняття рішення на користь позивача, його виконання може стати неможливим.

У клопотанні представник позивача просить суд накласти арешт із забороною відчуження на нерухоме та рухоме майно, що належить ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 .

На підставі ч. 1ст. 153 ЦПК України суддя вважає за необхідне розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та наявні матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що вимоги заявника підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Як роз`яснено в п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.06.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.06.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст.14, 153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Згідно ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення заявлених вимог, не є обґрунтованою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Тобто арешт на майно відповідача допускається лише за умови, що майно належить відповідачу та є необхідність саме у цьому виді забезпечення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову.

Суд встановив, що в заяві про забезпечення позову представник позивача не зазначив відомостей про нерухоме та рухоме майно, яке належать відповідачу, про накладення арешту саме на яке майно він просить. Відсутність у суду відомостей про перелік та вартість нерухомого та рухомого майна, на яке просить накласти арешт позивач, також не дає суду змоги визначити співмірність засобу забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Аргументи сторони позивача про невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики є підставами позову, яким суд надасть оцінку виключно під час розгляду справи по суті, з`ясовуючи фактичні обставини справи та надаючи доказам оцінку. До ухвалення в цій справі рішення по суті твердження позивача та його представника про порушення відповідачами своїх зобов`язань щодо повернення боргу є їх суб`єктивною думкою як сторони у цивільній справі.

Виходячи з оцінки доводів заяви щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог, слід зазначити, що заявником не зазначено на яке саме конкретне майно заявник просить накласти арешт шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а також ним не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що особа має намір відчужити майно з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду або вчинити будь-які інші дії, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Прудивуса Миколи Анатолійовича про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу та 3 відсотків річних за розписками відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р. В. Піньковський