Ухвала

від 16.08.2024 по справі 520/10006/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

з питань зміни способу і порядку виконання судового рішення

16 серпня 2024 року справа № 520/10006/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мороко А.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної казначейської служби України про заміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили суд:

- скасувати Накази Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року № 1642 о/с та Наказ № 295 о/с начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року, якими звільнено майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- визнати недійсним запис про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року);

- визнати недійсним запис про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року);

- зарахувати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 ,період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

- зарахувати майору міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , матеріальну шкоду у розмірі 210 700 (двісті десять тисяч сімсот) грн. 80 коп.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 167 530 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп.

- стягнути з відповідачів на користь позивачів витрати на правову допомогу на момент розгляду справи по суті.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 520/10006/21 скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року за № 1642 о/с та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року за № 295 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України скасовано. Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_4 про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Майора міліції ОСОБА_1 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без унесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки без внесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 144 514 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн 56 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 114 905 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

05.08.2024 через функціонал "Електронний суд" від Державної казначейської служби надійшла заява від 05.08.2024 № 5-10-10/17295 про зміну способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 (у частині стягнення коштів), в якій заявник просить суд:

- змінити спосіб виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 в частині стягнення коштів, визначивши його шляхом: стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08592129) на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 144 514,56 грн; - стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (код ЄДРПОУ 08592129) на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 114 905,10 грн.

В обґрунтування вказаної заяви, представник заявника посилався на те, що Казначейство у законний спосіб не має можливості (підстав) щодо стягнення безпосередньо з Державного бюджету України виплат, присуджених за постановою суду у справі № 520/10006/21, оскільки таке списання не відповідатиме бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України, тобто являтиме собою нецільове використання бюджетних коштів (бюджетне правопорушення). Водночас, суд апеляційної інстанції у постанові по справі № 520/10006/21 дійшов висновку про необхідність присудження виплати працівникам (позивачам) середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що сталось з вини роботодавця (ГУМВС), а тому зважаючи на застосовані судом норми КЗпП, виплата заробітної плати за весь час вимушеного прогулу покладається саме на роботодавця незаконно звільненого працівника - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (код боржника 08592129 ), яке, за даними Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів обслуговується у Головному управлінні Казначейства у Луганській області та має відкриті рахунки у вказаному органі Казначейства. У підсумку, представник заявника вважає, у разі встановлення судом такого способу виконання постанови у справі № 520/10006/21 як "стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь позивачів суми грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу» Казначейство отримає можливість застосування приписів Закону про гарантії, що включатиме: прийняття виконавчих документів у справі № 520/10006/21 до виконання на підставі частини першої статті 3 Закону про гарантії; включення заборгованості за рішенням у справі № 520/10006/21 до виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (навіть за умови відсутності у боржника (ГУМВС) рахунків чи коштів на них, що обумовлено перебуванням боржника у стані ліквідації, на підставі абзаців другого-п`ятого пункту 3 розділу ІІ Закону про гарантії; виконання рішення в порядку черговості надходження виконавчих документів за рахунок бюджетних асигнувань на погашення заборгованості, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік на підставі абзацу шостого пункту 3 розділу ІІ Закону про гарантії.

Представник позивачів через функціонал "Електронний суд" надав заперечення на заяву Державної казначейської служби від 05.08.2024 № 5-10-10/17295 про зміну способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21, в якій вказав на те, що по суті правове обґрунтування ДКСУ зводиться до намагання змінити не спосіб виконання судового рішення, а змінити сторону, яка судовим рішенням зобов`язана вчинити певні дії ( в частині позовних вимог що стосуються оформлення трудових книжок позивачів). Позивачі вважають що заява задоволенню не підлягає, враховуючи її протиправний характер, направлений на унеможливлення виконання судового рішення (оскільки фактично у разі задоволення такої заяви рішення суду за фактичних обставин відсутності бюджетного фінансування виконати не виявляється можливим). Крім того, заявник ДКСУ у вказаній заяві не вказує який саме спосіб (крім грошового стягнення коштів) має бути змінений та фактично мова йде про зміну відповідача, що є неприпустимим.

Розгляд вказаної заяви призначено у відкритому судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін на 15.08.2024 об 11 год.00 хв., у відповідності до приписів ст. 378 КАС України.

Представники Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви Державної казначейської служби України, у судове засідання 15.08.2024 не прибули.

У судовому засіданні 15.08.2024 судом розглянуто заяву представника позивачів про відвід судді Мороко А.С. та відмовлено у задоволенні вказаної заяви.

В той же час, представник позивачів надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вищевказану заяву Державної казначейської служби України про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.

Частиною 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто, зі змісту вказаної норми слідує, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у задоволенні вимог з цього питання, не змінюючи при цьому змісту судового рішення.

При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Таким чином, наведені вище норми статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку із чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Суд звертає увагу, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення захисту, встановленого статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для встановлення, зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а на виконання вимог адміністративного процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Представник заявника у поданій заяві про зміну способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 посилається на те, що зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що суд не визначив присуджені до стягнення суми коштів ані як різновид шкоди, ані як різницю між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, ані як різновид надходжень бюджету, що унеможливлює виконання постанови суду від 29.12.2023 згідно з механізмом, визначеним законодавством України для безспірного списання коштів державного бюджету.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Суд зазначає, що заявником не надано до суду жодних доказів на підтвердження вчинення дій щодо виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21, за результатом чого у суб`єкта владних повноважень виникли б труднощі щодо виконання вказаного рішення суду чи подальшої неможливості виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 у спосіб, який визначений судом апеляційної інстанції (стягнення з Державного бюджету на користь позивачів грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу), а тому наведені у заяві обставини не можуть бути визнані обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Щодо аргументу заявника в частині того, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу стягується саме з роботодавця, яким допущено незаконне звільнення працівників (у даному випадку ГУМВС у Луганській області), суд апеляційної інстанції у постанові від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21, застосувавши до спірних правовідносин приписи ст. 27 Закону України «Про оплату праці» та правилами, передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 обрав такий спосіб захисту прав та інтересів позивачів як стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 144 514 грн 56 коп. та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 114905 грн. 10 коп.

Суд не приймає до уваги посилання заявника на відсутність бюджетних коштів для виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21, оскільки заявником не надано до суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин чи доказів вчинення Державною казначейською службою (яка визначена у виконавчих листах у справі № 520/10006/21 як боржник у даній справі) дій з метою виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21.

Суд зазначає, що інститут зміни порядку та способу виконання рішення суду має своєю метою саме забезпечення завершення судової процедури та отримання стягувачем реального судового захисту у інший, ніж визначений у рішенні суду, спосіб, за умови існування перешкод для виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що зміна встановленого судовим рішенням способу його виконання на будь-який інший зобов`язальний спосіб не забезпечить мети виконання судового рішення, на досягнення якої подана заява стягувачем, а надання гарантій держави при виконанні судових рішень, боржником за якими є державний орган, не залежить від визначеного судом способу виконання такого рішення, подана заява не підлягає задоволенню, як така, що зокрема, не доводить можливість реального виконання рішення суду в разі зміни порядку та способу його виконання.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення способу виконання рішення суду в цій справі у спосіб, визначений позивачем, у зв`язку із чим у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Крім того, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами 1, 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст. 378 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Державної казначейської служби України про заміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С.Мороко