Ухвала

від 15.08.2024 по справі 520/10006/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

15 серпня 2024 року № 520/10006/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Домніч О.В.,

представника заявників - Надолі Є.В.,

відповідачів по справі - не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Мороко А.С. під час розгляду заяви Державної казначейської служби України про заміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просять суд:

- скасувати Накази Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року № 1642 о/с та Наказ № 295 о/с начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року, якими звільнено майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України;

- визнати недійсним запис про звільнення майора міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року);

- визнати недійсним запис про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , від 24.09.2014 року на підставі Наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року та зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, код ЄДРПОУ 08592129, видати новий дублікат трудової книжки з записом про звільнення від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» № 730 від 16 вересня 2015 року);

- зарахувати старшому лейтенанту міліції ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 ,період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

- зарахувати майору міліції ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ,період з 17 червня 2014 до 31 липня 2019 року до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, який враховується при наданні пільг та переваг, в тому числі при призначенні пенсій і допомоги по державному соціальному страхуванню, в тому числі при призначенні пенсії на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , матеріальну шкоду у розмірі 210 700 (двісті десять тисяч сімсот) грн. 80 коп.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України, код ЄДРПОУ 37567646, з Єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , матеріальну шкоду у розмірі 167 530 (сто шістдесят сім тисяч п`ятсот тридцять) грн. 50 коп.

- стягнути з відповідачів на користь позивачів витрати на правову допомогу на момент розгляду справи по суті.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 по справі № 520/10006/21 скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.2014 року за № 1642 о/с та наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 24.09.2014 року за № 295 о/с у частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 з органів МВС у запас збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України скасовано. Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_3 про звільнення майора міліції ОСОБА_1 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Визнано недійсним запис № 2 у дублікаті трудової книжки НОМЕР_4 про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 24.09.2014 року на підставі наказу № 295 о/с від 24.09.2014 року. Майора міліції ОСОБА_1 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 визнано звільненим з органів внутрішніх справ 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без унесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видати ОСОБА_2 дублікат трудової книжки без внесення до неї запису № 2, визнаного недійсним, із записом про звільнення з системи органів внутрішніх справ від 31 липня 2019 року за п.п. «г» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, через скорочення штатів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 144 514 (сто сорок чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн 56 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу у розмірі 114 905 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ять) грн. 10 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

05.08.2024 через функціонал "Електронний суд" від Державної казначейської служби надійшла заява від 05.08.2024 № 5-10-10/17295 про зміну способу виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21 (у частині стягнення коштів).

Розгляд вказаної заяви призначено у відкритому судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін на 15.08.2024 об 11 год.00 хв., у відповідності до приписів ст. 378 КАС України.

15.08.2024 через функціонал "Електронний суд" надійшла заява представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Мороко А.С. під час розгляду заяви Державної казначейської служби України про заміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.1 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За приписами п. 2 частини 4 ст. 40 КАС України. якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

З огляду на вказані приписи, враховуючи те, що заява про відвід судді Мороко А.С. надійшла до суду лише 15.08.2024 (тобто у день розгляду заяви Державної казначейської служби, сформованої в порядку ст. 378 КАС України), питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Ознайомившись із заявою про відвід судді Мороко А.С., суд встановив наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено ст. 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Із системного аналізу підстав, які наведені в ст. ст. 36, 37 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Водночас, суд зазначає, що для того, щоб ці обставини були покладені в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Разом з тим, ч. 4 ст. 36 КАС України чітко встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Разом з цим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.

Верховний суд в ухвалі від 04.02.2021 у справі № 640/17989/20 констатував, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Представник позивачів заявлений відвід судді Мороко А.С. мотивує порушенням суддею Мороко А.С. порядку повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи, оскільки суддя раніше приймала участь у її розгляді після скасування її рішення, та наявність ознак упередженого ставлення до позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить її суб`єктивне ставлення до вказаних осіб, що виражено у відсутності реагування судді на зловживання з боку відповідача (Державної казначейської служби України), який намагається покласти зобов`язання виконання судового рішення на іншого відповідача, котрий не має бюджетного фінансування (про що вказується у самій заяві), при цьому штучно підміняючи поняття «зміни способу виконання судового рішення» на зміну сторони виконавчого провадження.

Суд зауважує, що у відповідності до приписів ч.1 ст. 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Отже, заборона судді брати участь у вирішенні справи розповсюджується виключно на новий розгляд суддею адміністративної справи у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Натомість у даному випадку має місце розгляд судом заяви ДКСУ про зміну способу способу виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 520/10006/21, що, відповідно, виключає випадки неможливості розгляду суддею Мороко А.С. вказаної заяви згідно положень ч.1 ст. 37 КАС України.

Окрім того, суддя в силу своїх повноважень, не наділений правом контролю за автоматизованим розподілом матеріалів справи.

Стосовно інших аргументів представника позивачів, які він вважає достатніми підставами для відводу судді (відсутність реагування судді на зловживання з боку відповідача (Державної казначейської служби України), який намагається покласти зобов`язання виконання судового рішення на іншого відповідача, котрий не має бюджетного фінансування (про що вказується у самій заяві), суд зазначає, що останні фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу судді згідно ч. 4 ст. 36 КАС України. Будь-яких інших обґрунтувань для відводу судді, перелік яких визначено ст. 36 КАС України, предаставником позивачів не наведено.

Незгода представників позивача із підставою звернення Державної казначейської служби із заявою про заміну способу виконання судового рішення корелює праву представника позивачів сформувати свою незгоду шляхом подання заперечення на таку заяву Державної казначейської служби чи/та апеляційної скарги на рішення суду, у разі незгоди з висновками суду за результатом розгляду такої заяви Державної казначейської служби.

Крім того, вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви та наявності підстав для її задоволення, суд зазначає, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, яку згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Відносно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Оскільки заява представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Мороко А.С. мотивована незгодою заявника з процесуальними рішеннями, що як вважає заявник полягає в упередженому ставленні до позивачів, є лише суб`єктивним сприйняттям обставин та не може бути підставою для відводу.

Враховуючи обґрунтування заявленого відводу судді Мороко А.С. в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відвід судді Мороко А.С. під час розгляду заяви Державної казначейської служби України про заміну способу виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали виготовлено 20 серпня 2024 року.

Суддя А.С.Мороко