Рішення

від 19.08.2024 по справі 908/2197/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 908/2197/22

Провадження №: 2/336/644/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Щасливої О.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення заробітної плати, та стягнення компенсації у розмірі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат,

В С Т А Н О В И В:

8 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» про стягнення на її користь компенсації за невикористані дні відпустки та стягнення компенсації у розмірі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат.

В обґрунтуванняпозову зазначила,що увідповідності допротоколу зборівспіввласників багатоквартирногобудинку об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Чарівна155»№ 3від 29.09.2017року позивачабуло обранона посадуголови правлінняоб`єднання таприйнято рішенняпро укладанняз неютрудового договору.30жовтня 2017року винесенонаказ №1про прийняттяна роботу з посадовим окладом згідно із штатним розписом за сумісництвом.

01 листопада 2017 року між об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» та ОСОБА_1 підписано трудовий договір № 1/155.

Відповідно до п. п. 1.4, 2, 4.4, 5.1 та п. 8.2 трудового договору, дата початку роботи 01 листопада 2017 року. Договір укладено на п`ять років. Договором передбачено надання працівнику щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні за кожний рік.

У відповідності до п. 8.2 трудового договору роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію у розмірі двадцяти п`яти мінімальних зарплат, встановлених законом на момент розірвання договору.

За виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, їй встановлено посадовий оклад у розмірі 7950 грн. 32 коп. на місяць, який підвищується прямопропорційно до рівня мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України, при зміні розміру мінімальної заробітної плати.

В подальшому на підставі протоколу загальних зборів № 1/21 від 24.06.2021 року переобрано голову правління, видано наказ № 1-0000008 від 31.08.2021 року про її звільнення з посади голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155».

Вважає, що при звільненні з посади голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідачем були суттєво порушені норми Кодексу закону про працю України та умови трудового договору, при звільнені їй не була виплачена компенсація за невикористані дня щорічної відпустки за період з 01.07.2017 року по 31.08.2021 року у розмірі 24794 грн. 22 коп. та компенсація у сумі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат у розмірі 150000 грн.

На підставі викладеного просить позов задовольнити.

Представником відповідача адвокатом Кошліченко Н.Н. подано відзив на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» за неналежне виконання своїх обов`язків та обрано новий склад правління. У зв`язку з втратою позивачкою документів фінансово-господарської діяльності об`єднання «Чарівна 155» її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 147 КЗпП. На її адресу направлено запрошення щодо отримання наказу про звільнення та оригіналу трудової книжки, яке залишено позивачкою без уваги. Також ОСОБА_1 було запропоновано надати всі необхідні документи для проведення остаточного розрахунку на момент звільнення, які вона не надала, тому нездійснення розрахунку при звільнені сталося виключно з вини позивачки.

Також вважає, що трудовий договір № 1/155 від 01.11.2017 року укладений між ОСОБА_1 та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку № Чарівна 155» в особі члена правління ОСОБА_2 суперечить вимогам Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення прав власності в багатоквартирному будинку», а також Закону України «Про господарські товариства», оскільки зазначений у договорі розмір винагороди голові правління ОСББ ОСОБА_1 у розмірі 7950,32 грн. щомісяця, та компенсація у разі припинення дії трудового договору з ініціативи роботодавця (власника), яка становить 25 мінімальних заробітних плат, суперечить інтересам працедавця, яким по суті є усі співвласники багатоквартирного будинку. Визначення розміру посадового окладу та питання виплати винагороди належить виключно до компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, при проведенні таких зборів 29 вересня 2017 року це питання не вирішувалось, про що свідчить протокол № 3. З цих підстав відповідач звернувся до господарського суду Запорізької області про визнання недійсним трудового договору.

У зв`язку з викладеним просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що збори учасників 24 червня 2021 року були проведені з порушенням встановленого статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядку. Багато співвласників не були присутніми на зборах та не брали участі у голосуванні, тому що не були належним чином повідомлені про проведення зборів. У наказі про звільнення від 31.08.2021 року немає посилань на статтю КЗпП України як на підставу звільнення. Бухгалтерські документи щодо об`єднання «Чарівна 155» були викрадені невідомою особою з багажного відділення автомобіля, про що подано відповідну заяву до поліції. Акти про відсутність на роботі є підробленими та неналежними доказами. Доказів недійсності трудового договору не надано.

Відповідач у запереченнях зазначив наступне. За відсутності бухгалтерських документів та матеріалів особової справи ОСОБА_1 визначити кількість відпрацьованих днів та використаних нею відпусток неможливо. Позивачка своїми діями створила умови неможливості своєчасного розрахунку з нею на момент звільнення, оскільки усіма способами ухилялась і від отримання наказу про звільнення, і від надання трудової книжки для внесення відповідного запису, а також надання документів, на підставі яких можливо було б провести остаточний розрахунок.

Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду щодо стягнення заявлених коштів відповідно до ст. 233 КЗпП України.

Позивач з приводу пропуску строку заперечила з тих підстав, що на правовідносини, які склались між сторонами у справі, положення КЗпП України не розповсюджуються. Даний спір є корпоративним, а тому засновується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Додатково заявив клопотання про застосування загального строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2023 року позов задоволено частково.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023 року рішення господарського суду Запорізької області та додаткове рішення скасовані, провадження у справі закрито з підстав порушення юрисдикції господарських судів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року справу направлено за предметною юрисдикцією до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГПК України.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу від 30.10.2023 року справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щасливої О.В.

Ухвалою судді від 31.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надавши письмове звернення про розгляд справи за її відсутності та задоволення вимог, які вона змінила шляхом направлення заяв засобами поштового зв`язку від 16.11.2023 року про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 6000 грн. та від 29.01.2024 року про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 01.09.2021 року по день ухвалення рішення.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, надавши письмові пояснення, в яких просив заяви позивачки про зміну предмету позову залишити без розгляду, відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

В свою чергу позивачка надала заперечення на додаткові пояснення, в яких просила не враховувати пояснення представника відповідача з підстав їх недоведеності та відмовити у задоволенні вимог відповідача про відшкодування витрат з отримання професійної правничої допомоги.

За вказаних обставин суд у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України вирішив справу у відсутність її учасників.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

29 березня 2017 року проведено державну реєстрацію об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (ОСББ «Чарівна 155») про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (т. 1 а. с. 62).

За змістом статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

29 вересня 2017 року проведено збори співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», за результатами яких оформлено протокол № 3 та прийнято рішення укласти трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» ОСОБА_1 у редакції, запропонованій правлінням ОСББ «Чарівна 155», терміном на п`ять років. Уповноважено члена правління ОСББ «Чарівна 155» Висоцького Ю.С. підписати трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» ОСОБА_1 від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 66).

30 жовтня 2017 року головою правління ОСББ «Чарівна 155» видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 в об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» головою правління з посадовим окладом згідно із штатним розписом з 01 листопада 2017 року за сумісництвом (т. 1 а. с. 53).

30 жовтня 2017 року видано наказ № 1 про прийняття ОСОБА_1 головою правління ОСББ «Чарівна 155» (т.1 а. с. 57).

01 листопада 2017 року між об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» в особі члена правління ОСОБА_2 , що діяв на підставі рішення загальних зборів співвласників (протокол № 3 від 29.09.2017 року) та громадянкою ОСОБА_1 підписано трудовий договір № 1/155 (т.1 а. с. 58-61).

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 13 статуту ОСББ «Чарівна 155» в редакції від 26.02.2017 року загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Відповідно до п. 8.2 трудового договору № 1/155 від 01.11.2017 року цей договір може бути припинено за ініціативою будь-якої із сторін у порядку та на підставах, визначених Кодексом законів про працю України.

Рішенням загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», оформленого протоколом № 1/21 від 24 червня 2021 року припинено повноваження голови правління ОСОБА_1 , обрано новий склад правління (т. 1 а. с. 54-56).

Доказів визнання недійсним вказаного рішення позивачкою не надано.

Повноваження ОСОБА_1 як посадової особи голови правління припинилися з 24 червня 2021 року, трудовий договір розірвано на підставі наказу № 1-0000008 від 31.08.2021 року, відповідно з 31 серпня 2021 року вона є звільненою (т. 1 а. с. 53).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення надати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільнені, із зазначенням окремо кожного виду виплат (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки листом від 21.08.2022 року (т. а. с. 14).

На підтвердження суми фактичного заробітку та відпрацьованого робочого часу до суду надано табелі обліку використання робочого часу за 2018-2020 роки, та з січня по серпень 2021 року, а також довідка з Пенсійного фонду України форма ОК-7 (т. 1 а. с. 75-166).

Відповідно до п. 5.1 трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, за виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 7950,32 грн. на місяць, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, посадовий оклад підвищується прямо пропорційно до рівня мінімальної заробітної плати, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 9 пункту 3 розділу ІІІ статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління.

Відповідно до п. 4.4 трудового договору, щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні за кожний робочий рік.

Як свідчать дані табеля обліку використання робочого часу за 2018-2020 роки, та з січня по серпень 2021 року, а також довідки з Пенсійного фонду України форма ОК-7, кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 становить 92 дня, сума фактичного заробітку позивачки становила: за період січень липень 2021 року 6000,00 грн. щомісячно; за період вересень грудень 2020 року 5000,00 грн. щомісячно; серпень 2020 року 4723,00 грн. Саме такі вихідні дані суми фактичного заробітку повинні братися для розрахунку компенсації відпускних із розрахунку суми середньоденної зарплати, помноженої на кількість невикористаних днів відпустки, а не на суму 7950 грн. 32 коп., як зазначено позивачем.

Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову в цій частині є безпідставними, оскільки позивачка зверталася до відповідача щодо проведення виплати грошової компенсації та проведення такої виплати не може ставитися в залежність від звернення позивачки до відповідача щодо виплати компенсації, прибуття її до або надання документів, притягнення до дисциплінарної відповідальності, та є обов`язком роботодавця.

Вимоги позивачки щодо стягнення з відповідача заробітної плати за серпень 2021 року підлягають задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Факт невиплати заробітної плати не заперечується представником відповідача у своїх поясненнях, але він заперечує проти стягнення цієї суми у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у серпні 2021 року не виконувала своїх обов`язків, була відсутня на робочому місці, про що складено неодноразово акти. Вважає, що заробітна плата повинна виплачуватися тільки за виконану роботу.

Відповідно до ст. 94 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 виконувала обов`язки голови правління ОСББ «Чарівна 155» до 31 серпня 2021 року, сума фактичного заробітку позивачки становила 6000 грн., що підтверджено матеріалами справи, але фактично не була їй виплачена, що суперечить вимогам КЗпП України, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачкою строку для звернення до суду з позовом про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищого у порядку підлеглості органу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013 у справі N 1-18/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону N 108/95-ВРКонституційний Суд України вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другійстатті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Конституційний Суд України зробив висновок, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивачкою означений строк не пропущений, а відповідна позовна вимога підлягає розв`язанню по суті.

Позивачка також просить стягнути з відповідача компенсацію у сумі двадцяти п`яти мінімальних зарплат у розмірі 150 000,00 грн., що передбачена пунктом 8.2 трудового договору № 1/155 від 01.11.2017 року, за змістом якого при звільненні працівника за ініціативи роботодавця раніше строку дії цього договору, роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію у сумі двадцять п`ять мінімальних зарплат у розмірі встановленою Кабінетом Міністрів України та затвердженою Верховною Радою України на момент розірвання договору.

З урахуванням наказу № 1-0000008 від 31.08.2021 року, наказу № 20/10 про внесення змін до наказів з кадрових питань та наказу № 1-0000008 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ на підставі рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (протокол № 1/21 від 24.06.2021 року) через одноразове грубе порушення трудових обов`язків п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (т. 2 а. с. 61).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2023 року у задоволенні позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» про визнання трудового договору №1/155 від 01.11.2017 року недійсним відмовлено. Рішення набрало законної сили (т. 3 а. с. 163-168).

У зв`язку з викладеним посилання відповідача на недійсність трудового договору та наявність порушень законодавства під час укладання суд до уваги не приймає.

Разом з тим у суду немає підстав для ухвалення рішення в цій частині на користь позивачки, виходячи з такого

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, яка регулює виплату вихідної допомоги, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених упункті 6 статті 36тапунктах 1,2і6 статті 40,пункті 6частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38і39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених упункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Зміст статті 44 КЗпП України узгоджується із змістом п. 8.2 трудового договору, який припускає виплату компенсації в рахунок дотримання права звільненого робітника на працю та оплату праці. Ця гарантія розповсюджується на випадок звільнення у разі відсутності ознак винної поведінки з боку працівника як винагорода за вимушене в силу обставин, які не залежать від його волі, звільнення.

ОСОБА_1 звільнена за вчинення дисциплінарного проступку, про що свідчать підстави її звільнення, зазначені у наказі, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, яким передбачено розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі одноразового грубого порушення трудових обов`язків.

Наказ є чинним, доказів його скасування позивачкою не надано, тому суд, приходить до обґрунтованого висновку, що вона згодна з формулюванням причини звільнення, зазначеним у наказі.

Тому суд виходить з того, що звільнення до неї застосовано як один із видів стягнення за порушення трудової дисципліни у розумінні ст. 147 КЗпП України, якою передбачено застосування стягнення у виді звільнення.

Крім того, до ОСОБА_1 у відповідності до наказу голови правління ОСББ «Чарівна 155» № 31/08 від 31.08.2021 року вже була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді догани (т. 2 а. с. 66)

Наведені обставини свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, а застосовані до неї стягнення виключають виплату винагороди, яка за своєю природою є заохоченням за сумлінну працю (ст. 143 КЗпП), а відтак підстави для виплати компенсації у сумі двадцяти п`яти мінімальних зарплат з урахуванням звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відсутні.

Як випливає із змісту ст. 265 ЦПК України, яка регламентує вимоги до змісту рішення, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, в силу ст. 2 ЦПК України є однією з основних засад цивільного судочинства.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати з отримання професійної правничої допомоги, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Витрати на професійну правничу допомогу внормовані статтею 137 ЦПК України.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Між тим за відсутності такого клопотання, враховуючи практику Європейського суду, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності та співмірності таких витрат.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 (провадження N 12-171гс19)).

Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12травня 2020 року у справі N904/4507/18(провадженняN12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 18000 грн, надано до матеріалів справи: копію договору (угода) про надання правової допомоги від 01.09.2021 року з додатком № 1; копію акту приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно із договором від 01.09.2021 року; копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.12.2022 року на суму 12 000,00 грн.; копію акту про приймання-передачі виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно із договором від 01.09.2021 року на суму 6000,00 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20.03.2023 нас уму 6000,00 грн.; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1004696.

У акті виконаних робіт від 09.12.2022 року зазначено про надання наступних послуг: 1) за подання позовної заяви, витрачений час 3 год., - 3000,00 грн.; за написання заяви про виплату грошової компенсації за всі невикористані дня щорічної відпустки та 25 мінімальних зарплат 2 год., - 2000,00 грн.; за надання усної консультації, підготовку правового висновку, вивчення судової практики з цього питання, витрачений час - 3 год., - 3000,00 грн.; за підготовку матеріалів справи до суду 4 год., - 4000,00 грн.

У акті виконаних робіт від 20.03.2023 зазначено про надання наступних послуг: за участь у судових засіданнях по справі № 908/2197/22 28.12.2022, 24.01.2023, 07.02.2023, 28.02.2023, 16.03.2023, 20.03.2023, витрачений час - 6 год. - 6000,00 грн.

Відповідач з приводу наданих послуг та розміру витрат заперечив з тих підстав, що підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, така послуга, як підготовка матеріалів справи до суду, не потребувала професійних навичок, зміст деяких послуг не потребує окремого їх виділення.

З матеріалів справи судом установлено, що додатки до позову, уточненого позову та до клопотання про долучення доказів до матеріалів справи засвідчені особисто ОСОБА_3 , про що свідчать написи на копіях документів «Згідно з оригіналом, підпис, ОСОБА_1 . Крім того, така послуга, як підготовка матеріалів справи до суду, не потребувала професійних навичок адвоката, а тому суд вважає безпідставним включення до витрат на професійну правничу допомогу цієї послуги, яку позивачка і її представник за обопільною згодою оцінили в 4000грн.

З урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000 грн.

При вирішенні клопотання представника ОСББ «Чарівна 155» про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката Кошліченко Н.В., суд виходить з наступного.

Судом установлено, що 14 грудня 2022 року об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Чарівна 155 в особі голови правління ОСОБА_4 та адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною укладено договір про надання правничої допомоги № 221214-01.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, заяв, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

На виконання умов договору, адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною були надані правничі послуги на загальну суму 13400 грн., детальний опис і перелік яких вказаних в акті прийому передачі виконаних робіт від 08.04.2023 року.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чарівна 155 здійснило оплату послуг адвоката в сумі 13 400,00 грн.

Також до матеріалів справи надано наступні документи: свідоцтво про право гр. ОСОБА_5 на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001195, видане 29.11.2016; ордер ОСББ «Чарівна 155» № 1106459 від 26.12.2022 на представника адвоката Кошліченко Н.В.

Суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено у складі судових витрат на професійну правничу допомогу, які просить покласти на позивача, послуги з підготування клопотання про зупинення провадження по справі № 908/2197/22 в сумі 500грн.; підготування заяви про відвід судді по справі № 908/2197/22 в сумі 500 грн.

Зокрема, суд зазначає, що надані послуги по підготовці зазначених клопотання та заяви (загальна вартість 1000,00 грн.), не підлягають відшкодуванню, оскільки не були обов`язковими та не були задоволені судом, про що постановлено відповідні ухвали.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи № 908/2197/22, вартість яких складає 12400 грн., що буде домірним зазначеним в частині 4 ст. 137 ЦПК України чинникам та відповідатиме критеріям розумності та виваженості.

Вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн., які заявлені у додаткових поясненнях (т. 3 а. с. 202-204), суд залишає без задоволення, оскільки суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження реального понесення цих витрат (квитанція, ордер, будь-який платіжний документ).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому видатки, що понесли сторони і визнані судом розумними і домірними наведеним в статті 141 ЦПК України чинникам, які належить покласти на сторони, суд стягує в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сума вартості отриманої правничої допомоги в розмірі 1260 грн. (як дев`ять відсотків від оплаченої правової допомоги у зв`язку із задоволенням дев`яти відсотків від розміру заявлених позовних вимог).

На користь відповідача з позивачки належить стягнути 11284 грн., які становлять дев`яносто один відсоток від вартості оплаченої ним правничої допомоги.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору, тому суд покладає на відповідача видатки зі сплати судового збору в розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 526, 527, 530, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 55, 77-82, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (вул. Чарівна буд. 155, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41243091) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 17340 грн. 16 коп.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (вул. Чарівна буд. 155, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41243091) на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1260 грн.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (вул. Чарівна буд. 155, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41243091) в дохід держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 390 грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (вул. Чарівна буд. 155, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41243091), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11284 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 19 серпня 2024 року.

Суддя О.В. Щаслива