Постанова

від 20.11.2024 по справі 908/2197/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.11.2024 Справа № 908/2197/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2198/24 Головуючий у 1-й інстанції:Дмитрюк О.В.

Є.У.№908/2197/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки, стягнення заробітної плати, та стягнення компенсації у розмірі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСББ «Чарівна 155» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та компенсації у розмірі двадцятим п`яти мінімальних заробітних плат.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Чарівна 155» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 17340, 16 грн. та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 04 квітня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою цього ж апеляційного суду справу передано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Шевченківського районного суду від 31 жовтня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Чарівні 155» про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки та стягнення компенсації ц розмірі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 1 грудня 2023 року.

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову та просила додатково стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у розмірі 6000 грн.

29 січня 2024 року ОСОБА_1 повторно подала заяву про зміну предмету позову і просила стягнути з ОСББ середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення рішення, починаючи з 1 вересня 2021 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Чарівна 155» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 17340 грн.16 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1260 грн.. Стягнуто з ОСББ «Чарівна 155» в дохід держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 390 грн.92 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Чарівна 155» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11284 грн.

26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначала, що судом не вирішені її позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 6000 грн. та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 вересня 2021 року по 19 серпня 2024 року у розмірі 249320 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «Чарівна 155» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 6 000 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 6000 грн. розглядалася судом першої інстанції, оскільки в мотивувальній частині судового рішення є висновки про її обґрунтованість, проте в резолютивній частині не зазначено про стягнення відповідної суми на користь позивачки. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, вказані вимоги заявлені позивачкою з порушенням строків, передбачених п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, тому судом першої інстанції не розглядалися, а отже відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Не погоджуючисьіз додатковимрішенням судув частинівідмови в ухваленнірішення простягнення середньогозаробітку зазатримку розрахункупри звільненні, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу,в якій,посилаючись напорушеннянорм процесуальногоправа,просила його скасуватита ухвалитив ційчастині новедодаткове рішення прозадоволення вимогзаяви і стягненняз ОСББ249320грн. напідставі ст.117КЗпП Українита змінитирішення вчастині розподілу судових витрат з урахуванням додаткового рішення.

Вважає помилковими висновки суду про порушення нею вимог п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України при поданні нею заяви про збільшення своїх позовних вимог від 29 січня 2024 року, оскільки це не відповідає фактичним обставинам. Як видно із матеріалів справи, заява подана була нею до першого судового засідання, яке фактично відбулося 15 березня 2024 року.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає розгляду справи по суті.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1 та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення зміні з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, у тому числі, змінити рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зміна судового рішення повністю або частково можлива за наявності підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення про стягнення з ОСББ «Чарівна 155» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою пропущено визначений п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України строк для подання заяви про збільшення позовних вимог.

Дійшовши обґрунтованого рішення про відмову в ухваленні додаткового рішення в частині позовних вимог про стягнення сум, передбачених ст.117 КЗпП України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що наслідки пропуску процесуального строку визначені ст.126 ЦПК України, яка передбачає залишення без розгляду документу, проданого після закінчення відповідного строку.

Вказана обставина не може бути підставою для відмови в ухваленні додаткового рішення, а отже мотиви, якими керувався суд, є помилковими.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, додаткове судове рішення можу бути ухвалено за умови, якщо стосовно певної позовної вимоги, прийнятої судом до розгляду, сторони подавали докази і давали пояснення, проте рішення судом не ухвалено.

Як видно із матеріалів справи, в суді першої інстанції справа розглядалася за відсутності сторін.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, ОСОБА_1 судовий збір не сплатила.

Ухвала про прийняття вказаних вимог до розгляду судом першої інстанції не приймалась.

В письмових запереченнях проти позову представник ОСББ «Чарівна 155» своїх пояснень щодо вказаних позовних вимог не надавав, акцентував увагу суд на неможливість їх розгляду як таких, що подані з порушенням встановлених законом процесуальних строків.

І в вступній, і мотивувальній частині рішення суду першої інстанції від 19 серпня 2024 року відсутні посилання на прийняття судом до розгляду відповідних позовних вимог і висновки щодо їх обґрунтованості або необґрунтованості.

Зважаючи на те, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача сум, передбачених ст.117 КЗпП України, не сплачувалась судовим збором, судом першої інстанції до розгляду не приймалась, оскільки відсутня відповідна ухвала, з приводу цієї вимоги сторони не подавали докази і не давали пояснення, передбачених ст. 270 ЦПК України підстав для ухвалення додаткового рішення в цій частині суд першої інстанції не мав.

За таких обставин в оскаржуваній частині додаткове рішення на підстав ст.376 ЦПК України підлягає зміні в частині викладення його мотивувальної частини.

ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду із самостійним позовом про стягнення з ОСББ відповідних сум.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 вересня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова