Постанова

від 05.08.2024 по справі 917/2035/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Харків Справа №917/2035/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) Дроменко Л.В. (адвокат), ордер серія ВІ№1223118 від 06.06.2024 року, свідоцтво №1163 від 25.09.2015 року;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Луценко» (вх.№1439П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 року у справі №917/2035/23,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луценко», с.Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область, 39211, код ЄДРПОУ 00412292 (адреса для листування: вул.Котляревського,6, оф.1, м.Полтава, 36020),

до Білицької селищної ради, вул. Кобеляцька, 53-а, с.Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, 39220,

про визнання недійсним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Луценко» до відповідача Білицької селищної ради про визнання недійсним рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко».

Позивач зазначає, що рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92 про припинення права ПАТ «Луценко» постійного користування земельною ділянкою площею 101,5 га у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 року у справі №917/2035/23 (повний текст складено 17.05.2024 року, суддя Кльопов І.Г.) відмовлено у задоволенні позову.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, скаржник просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач, як підставу для припинення права постійного користування зазначив «у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку». При цьому, в рішенні не зазначено ні період за який «систематично не сплачувався земельний податок», ні його розмір, який не сплачений чи не доплачений.

Скаржник вказує, що матеріалами справи встановлено та підтверджується змістом рішення, що єдиним документальним підтвердження факту «систематичної несплати земельного податку» є лист Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.01.2023 року №819/5/16-31-04-01-08. При цьому, у зазначеному листі Головного управління ДПС у Полтавській області відсутня інформація, яка б підтверджувала наявність «систематичної несплати» земельного податку ПАТ «Луценко». Даний лист навпаки підтверджує сплату земельного податку до бюджету Білицької селищної ради в 2021 році та частково у 2022 році до моменту вилучення земельної ділянки у ПАТ «Луценко» і її передачі у постійне користування КП «Білики-Агро». Щодо сплати земельного податку у 2020 році то на підтвердження його сплати було надано податкову декларацію. Доказів щодо не виконання взятого на себе податкового зобов`язання відповідач суду не надав. Тобто, фактично, відповідач «вимагав» від ПАТ «Луценко» сплати земельного податку за період за який даною земельною ділянкою користувався вже інший користувач КП «Білики-Агро» і за «таку несплату» позбавив ПАТ «Луценко» права постійного користування землею.

Позивач зазначає, що місцевий суд, приймаючи своє рішення перебрав на себе повноваження Білицької селищної ради та доповнив їх рішення новим змістом та новими обґрунтуваннями. Жодним доказом у справі не підтверджується систематичність несплати податку з моменту набуття права постійного користування земельною ділянкою. Щодо несплати земельного податку до Марківської селищної ради, до суду були надані пояснення з цього приводу, однак суд першої інстанції їх проігнорував.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 року у справі №917/2035/23. Встановлено відповідачу строк на протязі якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/2035/23.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 13.06.2024 року.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8238 від 18.06.2024 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

01.07.2024 року матеріали справи №917/2035/23 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

23.07.2024 року від відповідача надійшла заява (вх.№9689), в якій зазначає, що не в змозі прийняти участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим просить провести судове засідання без участі його представника та вказує, що заперечує щодо задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 24.07.2024 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, забезпечення повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неможливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні, керуючись приписами ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на іншу дату.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача у системі електронний суд і доставлена їм 24.07.2024 року.

У судовому засіданні 05.08.2024 року представник позивача оголосив, що підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги і просить її задовольнити.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відкритому акціонерному товариству «Луценко» (далі ВАТ «Луценко») Марківською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ-№000394 від 05.09.2000 року, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №42.

Відповідно до зазначеного акту ВАТ «Луценко» надано у постійне користування 101,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а саме в межах Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з планом зовнішніх меж землекористування, що є додатком до Державного акта, до 101,5 гектарів землі, переданої у постійне користування ВАТ «Луценка» входило п`ять окремих земельних ділянок площею відповідно 70,8 га, 8,1 га, 6,0 га, 7,5 га, 9,1 га кадастрові номери земельних ділянок в Державному акті відсутні.

Відповідно до пункту 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Луценко», зареєстрованого 04.04.2012 року, Публічне акціонерне товариство «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Луценко», яке засновано рішенням регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області від 05.03.1997 року №78-АТ шляхом перетворення державного радгоспу ім. Луценка Полтавського об`єднання по садівництву, розсадництву та виноробній промисловості «Потавасадвинпром», у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України від 10.07.1996 року «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Луценко» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року.

Отже, ПАТ «Луценко» є правонаступником всіх прав та обов`язків ВАТ «Луценко».

У подальшому, земельна ділянка площею 70,8 га - рілля, поділена наступним чином: 44,8001 га розподілені між громадянами та передані їм у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, 21.02.2008 року згідно з договором оренди землі, зареєстрованого за №04085570000125, земельна ділянка площею 25,9999 га Кобеляцькою районною державною адміністрацією - розпорядником земель за межами населених пунктів, надана в користування на умовах оренди СФГ «Анкор».

Як підтверджується матеріалами справи, із земельної ділянки державної власності площею 25,9999 га, що перебувала в оренді СФГ «Анкор» виділена окрема земельна ділянка площею 1,0000 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0850 та передана у приватну власність, речове право на яку зареєстровано 01.09.2021, а інша частина площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 залишилася у державній власності.

28.04.2021 року Верховна рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 року.

Відповідно до пункту 58 цього Закону, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених підпунктами а - е пункту 58 є комунальною власністю.

Отже, на виконання пункту 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року №1423-ІХ, земельна ділянка площею 24,9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849 передана у комунальну власність Білицькій селищній раді.

Шістнадцятою сесією Білицької селищної ради восьмого скликання від 23.12.2021 року прийнято рішення №95 про проведення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 за територіальною громадою в особі Білицької селищної ради.

Державним реєстратором 19.01.2022 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, відповідно до якої власником земельної ділянки площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 є Білицька селищна рада.

Рішенням сімнадцятої позачергової сесії восьмого скликання від 28.01.2022 року №42, зазначена земельна ділянка передана у постійне користування комунальному підприємству Білицької селищної ради «Білики Агро».

Державним реєстратором 23.02.2022 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до якої правокористувачем права постійного користування земельною ділянкою площею 24,9998 га, з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849 є комунальне підприємство Білицької селищної ради «Білики Агро».

Листами від 01.04.2022 року №П-03.3-11/548 та від 01.04.2022 року №П-03.3-11/550 Білицька селищна рада повідомила відповідача про те, що земельну ділянку передано на праві постійного користування КП «Білики Агро», яке буде здійснювати весняно-полові роботи на земельній ділянці.

ПАТ «Луценко» не погодилося і звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання права користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її користуванні (справа №917/338/22).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 року у справі №816/1194/18 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луценко» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15.03.2018 року №28-16-0.3-1503/2-18 у наданні дозволу Публічному акціонерному товариству «Луценко» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на частину земельної ділянки, яка була надана Публічному акціонерному товариству «Луценко» відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 05.09.2000 року серії І-ПЛ №000394. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства «Луценко» від 23.02.2018 року №23 з урахуванням висновків суду.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року у справі №440/2110/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 16.03.2020 року №7493-СГ. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл Публічному акціонерному товариству «Луценко» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно із заявою від 12.02.2020 року.

Як зазначає позивач, не зважаючи на те, що він є єдиним та законним користувачем земельних ділянок, які розміщені за адресою с.Свічкареве, Кобеляцького району Полтавської області в загальному розмірі 101,5 га, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000394 від 05.09.2000 pоку, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області вчинило незаконні дії з розподілу (поділу) земель, які належать ПАТ «Луценко» та поділило земельну ділянку площею 25,9999 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0791, яка перебуває у фактичному користуванні ПАТ «Луценко»

Так, вказана земельна ділянка була поділена ГУ Держгеокадастром у Полтавській області на дві земельні ділянки: 1. площею 24.9998 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, форма власності - державна; 2. площею 1.0000 га, кадастровий номер 5321884600:00:011:0850, форма власності - приватна.

Незаконний поділ та передання на праві приватної власності частини належної ПАТ «Луценко» земельної ділянки (1га) оскаржено ПАТ «Луценко» до Кобеляцького районного суду Полтавської області (справа №532/71/22).

У січні 2022 року земельна ділянка площею 24.9998 га кадастровий номер 5321884600:00:011:0849, передана з державної власності в комунальну до Білицької селищної ради.

Листом від 08.09.2023 року №03.1-29/558 Білицькою селищною радою було направлено копію рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92, яким вирішено припинити право ПАТ «Луценко» постійного користування земельною ділянкою площею 101,5 га у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.

Так, рішенням Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко» селищною радою припинено право позивача постійною користування земельною ділянкою площею 101,5 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Білицької селищної ради за межами населених пунктів і надана в постійне користування ПАТ «Луценко» згідно Державного акта на право постійного користування землею І-ПЛ №000394, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №42, у зв`язку з систематичною несплатою земельного податку.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Так, місцевий господарський суд зробив висновки, що ПАТ «Луценко» з моменту набуття права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею серії I ПЛ №000394 від 05.09.2000 року, площею 101,5 га за межами населеного пункту с. Свічкареве Білицької селищної територіальної громади, систематично не сплачувало земельний податок, не виконуючи тим самим приписи статті 96 Земельного кодексу України, якою визначено, що землекористувачі зобов`язані: в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; Умисна несплата земельного податку спричинила недоотримання органом місцевого самоврядування надходжень до місцевого бюджету.

Враховуючи факт, що земельний податок в період з 2013 рік по 2020 рік позивачем не сплачувався до місцевого бюджету Марківської сільської ради (правонаступником якої є Білицька селищна рада) за 2021 рік земельний податок сплачено частково, за 2022 рік та 2023 рік земельний податок до Білицької селищної ради не сплачувався, земельна ділянка не декларувалася, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті рішення №92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко» Білицька селищна рада діяла в межах та у спосіб визначених чинним законодавством України.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до приписів частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України . Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З тексту позовної заяви, позивач (заявник апеляційної скарги) просить визнати недійсним рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко».

Відповідно до ч. 2 ст. 6. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 13.05.2020 року №571-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Полтавської області», сформовано Білицьку селищну територіальну громаду до якої увійшли Білицька селищна, Жуківська, Червоноквітівська, Чорбівська, Бутенківська, Дрижиногреблянська та Марківська сільські ради, з адміністративним центром в селищі Білики Полтавського (Кобеляцького) району Полтавської області.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Білицькою селищною радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, і яка набула повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатами місцевих виборів 25.10.2020 року, рішенням сесії Білицької селищної ради від 06.11.2020 року №18.3 реорганізовано Марківську сільську раду та її виконавчий комітет, шляхом приєднання до Білицької селищної ради та її виконавчого комітету. Пунктом 2 цього рішення, правонаступником всього майна, прав та обов`язків Марківської сільської ради визнано Білицьку селищну раду.

На час прийняття рішення про надання у постійне користування ВАТ «Луценко» земельної ділянки площею 101,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування, а саме в межах Марківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, діяв Земельний кодекс України в редакції 1992 року.

Статтями 22, 23, 24 Земельного кодексу України, в редакції 1992 року, було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Постановою Верховної Ради України №2201-ХІІ від 13.03.1992 року «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» було затверджено форми державних актів: на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Абзацом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» №3613-VI, визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI, передбачено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Пунктом б розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (в редакції Закону від 25.10.2001 року), який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності Земельним кодексом України) до 22.09.2005 року, встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

У той же час, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Встановленою обставиною є те, що державний акт на право постійного користування землею серії І-ПЛ №000394 від 05.09.2000 року відповідав формі та змісту формі державного акту на постійне користування землею, яка була затверджена Постановою Верховної Ради України №2201-XII від 13.03.1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У статті 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є систематична несплата земельного податку або орендної плати (п. "д").

Тобто, за наявності підстав, передбачених п. "д" ст. 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться в загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування згідно з положеннями ст. 144 Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції вказав, що з метою перевірки дотримання умов користування ПАТ «Луценко» землями, наданими в постійне користування відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії I-ПЛ-№000394 від 05.09.2000 року, Білицькою селищною радою направлено запити: до центру обслуговування платників ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області щодо сплати ПАТ «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) на користь Марківської сільської ради (код ЄДРПОУ 21051912) за період з 2000 по 2021 рік, а після реформи децентралізації на користь Білицької селищної ради (код ЄДРПОУ 21051585), суми земельного податку за землю комунальної власності, що знаходиться на території с.Свічкареве Білицької громади та в якому розмірі; до Головного управління ДПС у Полтавській області про надання річної фінансової звітності ПАТ «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) за період з 2000 по 2022 роки; до Головного управління статистики у Полтавській області, про надання інформації на предмет подання ПАТ «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) статистичної звітності на земельну ділянку площею 24,9998 га з кадастровим номером 5321884600:00:011:0849, що входить до земель державного акта на право постійного користування землею серії I ПЛ №000394 від 05.09.2000 року.

ГУ ДПС надано відповідь від 20.01.2023 року за вих.№819/5/16-31-04-01-08, згідно якої ПАТ «Луценко» за даними інформаційних систем ДПС України за 2011-2022 роки, були подані податкові декларації зі сплати за землю (земельний податок) за 2020 2021 роки в яких задекларована земельна ділянка площею 24,9998 га, річна сума земельного податку за кожен рік 3936,90 грн.

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України по ПАТ «Луценко»: 2020 рік сплата до бюджету Марківської сільської ради відсутня; 2021 рік до бюджету Білицької селищної територіальної громади сплачено 4593,06 грн; 2022 рік до бюджету Білицької селищної територіальної громади сплачено 328,02 грн.

На запит до Головного управління статистики у Полтавській області, отримано відповідь, що ПАТ «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) статистичні звіти за формами №№ 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур», 29-сг (річна) «Звіт про площі та волові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» з 5 вересня 2000 року і по теперішній час до Головного управління статистики у Полтавській області не подавало.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу визначено, що Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового Кодексу України, землекористувачі є платниками земельного податку.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Згідно ст. 286.2. Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

За вимогами пункту 287.1 статті 287 ПК України землекористувачі сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту д) статті 141 Земельного Кодексу України, систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставами припинення права користування земельною ділянкою.

Під систематичністю слід розуміти (два та більше випадки) несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, зокрема сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), що є підставою для розірвання такого договору.

Згідно квитанції, наданої позивачем, останнім в особі Паршина В.Б. 17.11.2021 року сплачено земельний податок у сумі 4593,06 грн.

За період з 2013 рік по 2022 рік ПАТ «Луценко» були подані 2 податкові декларації зі сплати за землю за 2020 та 2021 роки, в яких задекларовані податкові зобов`язання по земельному податку за земельну ділянку площею 25,9999 га в постійному користуванні (1-ПЛ №000343 від 05.09.2000 року).

Враховуючи річну суму розрахованого земельного податку на задекларовану земельну ділянку площею 25,9999 га в сумі 3936,90 грн, позивачем переплачено суму земельного податку за 2020 рік на суму 656,16 грн.

За 2021 рік позивач сплатив земельний податок за задекларовану земельну ділянку площею 25,9999 га в сумі 328,02 грн. Враховуючи, що річна сплата повинна становити 3936,90 грн., позивачем, з урахуванням суми податку переплаченої в 2020 році, недоплачена сума земельного податку за 2021рік складає 2952,72 грн.

Матеріалами справи не підтверджується систематичність несплати податку з моменту набуття права постійного користування земельною ділянкою.

Щодо несплати земельного податку до Марківської селищної ради, то позивачем було надано відповідні пояснення, а саме, що ПАТ «Луценко» не здійснювало користування своєю земельною ділянкою, так як перебувало на стадії банкрутства; не мало відповідних правовстановлюючих документів земельна ділянка була виявлена лише в листопаді 2017 року (відмітка на державному акті при посвідченні копії). Крім того істотною обставиною є те, що до 2018 року спірною земельною ділянкою користувалося СФГ «Анкор», а не позивач, з яким у ГУ Держгеокадастра був укладений договір оренди земельної ділянки від 21.02.2008 року року на 10 років та відповідно дане фермерське господарство сплачувало орендну плату в бюджет сільської ради.

ПАТ «Луценко» заявило свої права на земельні ділянки згідно державного акту на право постійного користування, у зв`язку з чим оренда для СФГ «Анкор» не була продовжена у грудні 2020 року, після чого позивач розпочав фактичне користування землею та почало сплачувати земельний податок.

Слід відзначити, що у листі ГУ ДПС у Полтавській області від 20.01.2023 року №819/5//16-31-04-01-08 напроти зазначено про сплату земельного податку у 2020-2022 роках Тобто, в даному листі відсутня інформація щодо несплати земельного податку ПАТ «Луценко» два і більше рази.

Наразі відповідачем не доведено обставини систематичної несплати земельного податку. Так, ПАТ «Луценко» з моменту початку фактичного користування земельною ділянкою і до її передачі в постійне користування КП «Білики-Агро» сплачувався земельний податок за належну йому на праві постійного користування землю, яка була передана до Білицької селищної ради від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

Як підтверджується матеріалами справи передача землі в постійне користування КП «Білики-Агро» відбулася на підставі рішення 17 позачергової сесії 8 скликання Білицької селищної ради №42 від 28.01.2022 року, яке на даний час оскаржується.

Посилання на запит до Головного управління статистики у Полтавській області і відповідь, що ПАТ «Луценко» (код ЄДРПОУ 00412292) статистичні звіти за формами №№ 4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур», 29-сг (річна) «Звіт про площі та волові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду» з 5 вересня 2000 року і по теперішній час до Головного управління статистики у Полтавській області не подавало, колегія суддів відхиляє, оскільки це стосується питання користування та звітності, а не сплати земельного податку.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Прийняте судом першої інстанції рішення не відповідає приписам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України щодо його обґрунтованості і відповідності висновків обставина справи, зокрема щодо систематичності несплати земельного податку.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Східний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про скасування такого рішення згідно приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняття нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Луценко» задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2024 року у справі №917/2035/23 скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Білицької селищної ради від 30.08.2023 року №92 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою ПАТ «Луценко».

Стягнути з Білицької селищної ради (вул. Кобеляцька, 53-а, с.Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, 39220, код ЄДРПОУ 21051585) на користь Публічного акціонерного товариства «Луценко» (с.Свічкареве, Кобеляцький район, Полтавська область, 39211, код ЄДРПОУ 00412292) 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 4026,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.08.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов