Рішення

від 25.07.2024 по справі 826/10598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2024Справа № 826/10598/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" про розподіл судових витрат у справі №826/10598/17

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани"

до Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

та Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про визнання протиправним та скасування рішення

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 25.08.2016 Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було протиправно зареєстровано за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності на групу приміщень №№ 31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку №8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві, оскільки вони на момент прийняття такого рішення належали позивачу на праві власності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 25.08.2016 державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію права власності на групу приміщень №31, 45, 46, 63 загальною площею 283,3 кв.м., в будинку № 8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019, провадження у справі №826/10598/17 закрито у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2021 задоволено заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" про направлення справи №826/10598/17 за встановленою юрисдикцією та скеровано матеріали справи №826/10598/17 до Господарського суду міста Києва.

29.07.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №826/10598/17.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи №826/10598/17 між суддями справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №826/10598/17 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 позовні вимоги задоволено частково; скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31155788 від 30.08.2016 17.14.10 державного реєстратора Бандури Ю.В. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про реєстрацію за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права власності на групи приміщень №31, 45, 46, 63, підвал, літера "Б" загальною площею 283,3 кв.м., в будинку №8-Б по вул. Пушкінській в м. Києві та відповідний запис про право власності: 16139767 від 25.08.2016 17:16:31; стягнуто з Київської міської ради на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" судовий збір у розмірі 1600,00 грн; в іншій частині позову відмовлено.

16.01.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу та проведення експертизи, оскільки ухваленим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 не вирішено питання в цій частині.

У той же час, 19.01.2023 до відділу діловодства суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи №826/10598/17, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 року відкладено вирішення питання призначення судового засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення до повернення матеріалів справи №826/10598/17 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 року рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За супровідним листом Північного апеляційного господарського суду №826/10598/17/09.1-04.1/417/24 від 24.01.2024 матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва та передані на сектор судді Васильченко Т.В. 26.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 13.02.2024.

Цього ж дня, Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення.

07.02.2024 року до відділу діловодства суду надійшов запит Північного апеляційного господарського суду №826/10598/17/09.1-14/34/24 від 05.02.2024, яким у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №826/10598/17, у зв`язку із надходженням заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 року зупинено провадження з розгляду заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" про ухвалення додаткового рішення в частині понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: на професійну правничу допомогу та проведення експертизи у справі №826/10598/17 до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.

13.02.2024 року від Київської міської ради надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в якій наголошено на неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт. Зазначає, що за весь час підготовчого провадження у даній справі представником позивача не надано жодного доказу, який був би врахований судом при ухваленні рішення, натомість останнім неодноразово змінювався предмет позову та процесуальний статус учасників справи, що невиправдано збільшувало час розгляду даної справи.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2024 року касаційну скаргу Державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 у частині задоволеної позовної вимоги у справі № 826/10598/17 залишено без змін.

За супровідним листом Північного апеляційного господарського суду №826/10598/17/09.1-04.1/3695/24 матеріали справи повернуті до Господарського суду міста Києва та передані на сектор судді Васильченко Т.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 25.07.2024.

У судове засідання 25.07.2024 представники учасників справи не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа у вигляді «ст. 230 Ухвала про поновлення провадження у справі» від 11.07.2024 року до електронних кабінетів учасників справи, про причини неявки суд не повідомили.

Частиною 4 статті 244 ГПК України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За таких обставин, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №826/10598/17 проводити за їх відсутності.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 у справі №826/10598/17 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача-2 понесені судові витрати у розмірі 54000,000 грн на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 48051,68 грн.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надані копії договору про надання правової допомоги від 09.07.2021 року (далі - договір), укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» (далі - клієнт) та адвокатом Кобилецьким В.В. (далі - адвокат), акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 18.07.2022 року (далі - акт), видаткового касового ордеру від 18.07.2022 року на суму 54000,00 року, оригінал довіреності, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» на уповноваження адвоката Кобилецького В.В. від 28.09.2021 року, а також копії договору на проведення судової експертизи №16/11-21 від 05.11.2021 року, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Київські каштани» (замовник) та фізичною особою-підприємцем Чернін Яковом Олександровичем (виконавець), акту приймання-передачі послуг від 11.01.2022 року та платіжних доручень №766 від 10.11.2021 року на суму 32949,12 грн та №793 від 10.01.2022 року на суму 15101,68 грн з призначенням платежу «оплата проведення судової експертизи, зг. договору №16/11-21 від 05.11.2021 року».

Так, за умовами пункту 1 договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій заяві.

Умовами пункту 2 договору сторони погодили, що адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи №826/10598/17 за позовом ОСББ «Київські каштани» до Державного реєстратора Бандури Ю.В. Департаменту комунальної власності м. Києва, КМДА, третя особа Київрада, про скасування рішення.

За умовами пункту 4 договору клієнт зобов`язаний, зокрема, сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк визначені цим договором, сплатити все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийнятті доручення згідно цього договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову.

Гонорар сплачується авансом або після надання адвокатом звіту (акту) про виконання доручення в порядку, визначеному цим договором. Гонорар адвоката визначається з розрахунку 1800,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги (пункти 6 та 7 договору).

При цьому, умовами пункту 8 сторони визначили, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. При визначенні обґрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 3 років. Цей договір може бути розірваний згідно з вимогами чинного законодавства (пункт 10 договору).

За актом виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 18.07.2022 року адвокатом виконанні такі роботи: виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, направлення позовних матеріалів сторонам (1,5 години); аналіз нової практики Верховного Суду щодо оскарження дій реєстраторів (2 години); збирання та систематизація доказів (1,5 години); підготовка та подання заяви про зміну предмету позову (3 години); направлення адвокатських запитів та підготовка клопотань про витребування доказів (1,5 години); підготовка та подання заяви про зміну статусу осіб у справі (0,5 години); аналіз відзиву на позов, підготовка та подання відповіді на відзив (2,5 години); підготовка заяви експерту, питань на вирішення експертизи (1,5 години); участь в експертному дослідженні (обстеження об`єкту дослідження) (3 години); подання до суду пояснень та експертного висновку (1,5 години); підготовка і подання пояснень до позовної заяви (2,5 години); підготовка і подання інших процесуальних документів (0,5 години); ознайомлення з матеріалами справи (1,5 години); участь в судових засіданнях у справі (5 годин).

Всього адвокатом затрачено 30 годин та з урахуванням приписів пункту 7 договору, яким визначено вартість 1 години роботи адвоката у розмірі 1800,00 грн, сукупна вартість виконаних адвокатом робіт становить 54000,00 грн.

Судом встановлено, що Кобилецький Вячеслав Вікторович, є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру та здійсненого математичного підсумку кількості затрачених годин адвокатом за актом виконаних робіт від 18.07.2022 року, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

При цьому, оцінюючи надані позивачем послуги у вигляді «підготовка заяви експерту, питань на вирішення експертизи (1,5 години), участь в експертному дослідженні (обстеження об`єкту дослідження) (3 години), подання до суду пояснень та експертного висновку (1,5 години)», суд дійшов висновку про їх невиправданість, оскільки судом не прийнято до уваги наданий позивачем висновок експерта.

Окрім того, судом враховано, що серед наданої правничої допомоги зазначено «підготовка і подання пояснень до позовної заяви (2,5 години), однак фактично матеріали справи не містять їх надання, у зв`язку з чим суд не може дійти беззаперечного висновку про їх надання.

Суд зауважує і про безпідставність відшкодування відповідачем наданої адвокатом роботи у вигляді «виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, направлення позовних матеріалів сторонам» тривалістю 1,5 години, оскільки наслідки неналежного оформлення та подання позовної заяви не може обтяжувати відповідача у фінансовому аспекті.

Разом із тим, суд зауважує, що загальне правило розподілу судових витрат передбачено в частині 4 статті 129 ГПК, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте в частинах 5-7 і 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від цього загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Так, у частині 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною, що відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21.

Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Схожі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №910/18790/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19 та додаткових постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №910/18790/19, від 04.03.2021 у справі №916/376/19).

Як свідчать матеріали справи №826/10598/17, рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов ОСББ "Київські каштани" до Державного реєстратора Бандури Ю.В. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київської міської ради задоволено частково і ці судові рішення постановою Верховного Суду від 20.03.2024 у частині задоволеної позовної вимоги залишено без змін.

При вирішенні справи Господарським судом міста Києва встановлені обставини, за якими спір фактично виник внаслідок неправильних дій Київської міської ради, яка своїм рішенням, що було визнано частково недійсним у судовому порядку, неправомірно віднесла допоміжні приміщення житлового будинку №8-Б по вул. Пушкінській у м. Києві, загальною площею 161,2 кв. м, до переліку об`єктів комунальної власності, що, в подальшому, стало підставою для проведення за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради державної реєстрації права власності на ці приміщення, скасування якої було предметом спору у справі №826/10598/17.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, приймаючи до уваги заперечення Київської міської ради та користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій Київської міської ради (відповідача 2), суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача-2 витрат позивача на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

У той же час, суд вважає безпідставним відшкодування позивачу понесених ним витрат пов`язаних із проведенням експертизи, яка проведена на замовлення позивача, у розмірі 48051,68 грн, оскільки, як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2022, судом не прийнято до уваги наданий позивачем висновок експерта № 01/32-21-22 від 11.01.2022.

Керуючись статтями 123, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" про розподіл судових витрат у справі №826/10598/17 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, будинок 8-Б, ідентифікаційний код 34297934) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. В іншій частині у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Київські каштани" відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 19.08.2024.

Суддя Т.В. Васильченко