Рішення

від 09.07.2024 по справі 910/20172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2024Справа № 910/20172/23

За позовом ОСОБА_1

в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост»

до ОСОБА_2

про стягнення 5.267.932,56 грн

Суддя Сівакова В.В.

секретар судового засідання Ключерова В.С.

за участю представників сторін

від позивача Бондаренко Г.А., ордер серії АІ № 1514665 від 19.12.2023

від відповідача ОСОБА_3 , ордер серії АА № 1377560 від 12.02.2024

СУТЬ СПОРУ:

29.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» та є його єдиним учасником, про стягнення з ОСОБА_4 збитків, заподіяних юридичній особі Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» діями його посадової особи (колишнього директора) в розмірі 5.267.932,56 грн, на підставі ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 89 Господарського кодексу України.

29.12.2023 позивачем одночасно з позовною заявою подано клопотання про витребування у ТОВ «Джентерм Україна» доказів.

Згідно протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 автоматичний розподіл даної позовної заяви не відбувся.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Івченко А.М.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/84/24 від 10.01.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Івченка А.М.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної позовної заяви.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 для розгляду позовної заяви визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20172/23 від 17.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20172/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.02.2024.

12.02.2024 представником відповідача до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 15.02.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

20.02.2024 позивачем до суду подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

20.02.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.03.2024.

29.02.2024 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про надання йому доступу до справи за допомогою Електронного кабінету.

29.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Також у відзиві міститься клопотання про поновлення строку для подачі відзиву.

29.02.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

01.03.2024 представником позивача до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 01.03.2024 представник позивача ознайомився з матеріалами справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

01.03.2024 позивачем до суду подано клопотання про витребування у Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України доказів.

04.03.2024 позивачем до суду подано пояснення по справі.

05.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, про продовження підготовчого провадження на 30 днів.

05.03.2024 у підготовчому засіданні відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.03.2024.

07.03.2024 представником відповідача до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 08.03.2024 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача.

15.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

15.03.2024 від представника позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про надання йому доступу до справи за допомогою Електронного кабінету.

18.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.

18.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків в запереченні на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

18.03.2024 позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів.

19.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

19.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування у Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20172/23 від 19.03.2024 задоволено клопотання позивача частково та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» належним чином засвідчену копію договору послуг (№ 10-01-01 від 01.10.2023) укладений між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ»; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.04.2024.

22.03.2024 від представника позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло повідомлення про сплату судового збору та надання йому доступу до запису судового засіданні за допомогою Електронного кабінету.

22.03.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли зауваження з приводу відомостей, зазначених у протоколі судового засідання від 19.03.2024. Вказані зауваження обґрунтовані тим, що у протоколі судового засідання від 19.03.2024 було відображено відомості, які не відповідають дійсності, оскільки у підготовчому засіданні судом не було постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву, проте у протоколі відображено про протилежне.

Суд розглянувши подані зауваження встановив, що секретарем судового засідання було допущено помилку в протоколі судового засідання від 19.03.2024 у справі № 910/20172/23 у частині зазначення постановлення судом ухвали про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву.

У зв`язку з цим, ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20172/24 від 27.03.2024 враховано зауваження ОСОБА_1 з приводу неправильності відомостей, зазначених у протоколі судового засідання від 19.03.2024 у справі № 910/20172/23.

Разом з цим, зазначення в протоколі судового засіданні від 19.03.2024 у справі № 910/20172/23 про постановлення судом ухвали про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву мало наслідком допущення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/20172/23 від 19.03.2024, в описовій частині якої міститься абзац 26 наступного змісту: « 19.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву».

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20172/23 від 27.03.2024 виправлено допущену в описовій частині ухвали Господарського суду міста Києва № 910/20172/23 від 19.03.2024 описку. У тексті описової частини ухвали Господарського суду міста Києва № 910/20173/23 від 19.03.2024 виключено абзац 26 наступного змісту: « 19.03.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву.»

04.04.2024 до суду від ТОВ «Джентерм Україна» на виконання ухвали суду від 19.03.2024 надійшли документи.

08.04.2024 позивачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. 08.04.2024 представник позивача ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача.

08.04.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли уточнення до клопотання про витребування доказів.

08.04.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про застосування заходів примусу до ТОВ «Джентрем Україна».

09.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надішли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

09.04.2024 відповідачем до суду подано заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

09.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву.

09.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

09.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про відмову в задоволенні клопотання позивача про застосування заходів примусу до ТОВ «Джентрем Україна».

09.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, про поновлення позивачу строку для подачі доказів.

09.04.2024 у підготовчому засіданні судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.04.2024.

17.04.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/20172/23.

19.04.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення перекладу листів, оригінали яких раніше були долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського процесуального кодексу України № 910/20172/23 від 23.04.2024 відвід визнано необґрунтованим та заяву ОСОБА_2 про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/20172/23 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

23.04.2024 у судовому засідання відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.05.2024.

За результатами автоматизованого розподілу, проведеного 25.04.2024, матеріали заяви про відвід судді Сівакової В.В. передано на розгляд судді Полякової К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Сівакової В.В. від розгляду справи № 910/20172/23 відмовлено.

Позивач в судовому засіданні 14.05.2024 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 14.05.2024 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

14.05.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.05.2024.

27.05.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли письмові пояснення до судових дебатів, в яких відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України відповідач заявив про неможливість до закінчення судових дебатів надати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу.

28.05.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява, в якій позивач керуючись ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України повідомив суд, що акт наданих послуг з детальним описом всіх наданих адвокатом послуг буде наданий суду у встановлений процесуальним законодавством строк.

28.05.2024 у судовому засіданні відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.07.2024.

09.07.2024 позивачем до суду подано письмові пояснення до судових дебатів.

В судовому засіданні 09.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) є власником частки у розмірі 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» (Товариство), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та Статутом Товариства в редакції 2020 року (далі - Статут).

Товариство було створено 21.02.20217 рішенням засновника ОСОБА_5 та 22.02.2017 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 41167697; видами діяльності Товариства серед іншого є: діяльність агентств працевлаштування, діяльність агентств з тимчасового працевлаштування, діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.

ОСОБА_2 (відповідач) з 19.04.2017 був призначений директором Товариства, що підтверджується протоколом № 1 Загальних зборів учасників Товариства від 21.02.2017 та наказом Товариства № 1-к від 18.04.2017.

Рішенням учасника Товариства № 19/09/23 від 19.09.2023: 1. відсторонено від почади директора Товариства ОСОБА_2 на підставі ст. 99 Цивільного кодексу України з 19.09.2023. Встановлено, що з 20.09.2023 ОСОБА_2 не має права підпису жодних документів без виключено від імені Товариства, не має права представляти інтереси Товариства у будь-яких установах, підприємствах, організаціях, будь-якої форми власності та у відносинах з юридичними та фізичними особами; 2. Призначено з 20.09.2023 на посаду тимчасово виконуючого обов`язки директора Товариства ОСОБА_6 з усіма правами, що передбачені Статутом для директора Товариства.

В подальшому рішенням учасника Товариства № 25/09/23 від 25.09.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади директора Товариства 25.09.2023 на підставі поданої заяви (підтверджується заявою про звільнення від 25.09.2023, а також наказом Товариства № 253-к від 25.09.2023).

Позивач зазначає, що 20.09.2023, відповідач після відсторонення його від виконання обов`язків директора Товариства та заборони здійснювати будь-які дії від імені Товариства, з електронної пошти (delov.evgeniy@gmail.com) почав розсилати листи контрагентам ТОВ «Вест Рост», зазначаючи, що він є діючим юридичним директором та керуючим партнером Товариства; повідомив про створення ним ТОВ «Pro HR SERVICES» та необхідність контрагентам Товариства продовження діяльності від цієї новоствореної особи з командою експертів в особі менеджерів, з якими контрагенти Товариства контактували раніше (тобто, мова йде про перехід працівників Товариства до ТОВ «Pro HR SERVICES»); зазначив про необхідність ігнорувати листи з офіційного поштового сервера ТОВ «Вест Рост» @гоstgroup.com.ua.

Дані дії відповідача позивач розцінює як пряме порушення статутних документів ТОВ «Вест Рост» та рішення учасника Товариства від 19.09.2023, а також перевищенням своїх службових повноважень як виконавчого органу Товариства.

Також позивач зазначає, що 22.09.2023 відповідач, створивши в месенджері Viber групу Rost Group з 20 учасників та, будучи її адміністратором, надіслав повідомлення, в якому чітко зазначив, що, на його думку, компанію (тобто ТОВ «Вест Груп») готують до продажу і це відбудеться незабаром; повідомив про створення ним своєї компанії та починає розглядати пропозицію працювати з ним. Після чого 4 працівника Товариства написали заяви про звільнення.

Позивач зазначає, що 19.10.2023 на адресу електронної пошти бухгалтера Товариства Вікторії Братченко ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) надійшла розсилка по внесенню рахунків на оплату у внутрішню систему ТОВ «Джентерм Україна»; отримано ордер на компанію Pro HR SERVICES. Також на вказану електронну пошту бухгалтера було отримано рахунки на оплату № 9 від 17.11.2023 та № 10 від 17.11.2023, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 7 від 17.11.2023 та № 8 від 17.11.2023. В даних документах є чітке посилання на те, що за договором № 10-01-01 від 01.10.2023 замовником є ТОВ «Джентерм Україна», виконавцем є ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ», предметом якого є послуги ідентичними тим, які Товариство надавало ТОВ «Джентерм Україна» відповідно до умов контракту та який було розірвано 30.09.2023. Таким чином, Товариство отримало підтвердження того, що причиною розірвання контракту № 01-04-01 від 04.01.2021 був умисел відповідача укласти такий же договір на ті ж послуги, але між ТОВ «Джентерм Україна» та ТОВ «Про ЄЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (в якому відповідач є кінцевим бенефіціарним власником та директором).

Позивач зазначає, що 11.10.2023 юрисконсульт Товариства отримала повідомлення з Укрпошти про необхідність отримати кореспонденцію. В листі виявився оригінал додаткової угоди № 4 від 15.09.2023 до контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між Товариством (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (як замовник).

Позивач зазначає, що розірванням наведеного контракту відповідачем як директором Товариства було нанесено позивачу збитки, які розраховано наступним чином:

15.803.797,68 грн (вартість послуг за 9 місяців) : 9 місяців = 1.755.977,52 грн;

1.755.977,52 грн х 3 місяці (жовтень, листопад, грудень 2023 року) = 5.267.932,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2021 між Товариством (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (замовник) укладено контракт № 01-04-01 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням замовника узгоджений сторонами обсяг робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування, своїми силами, але із матеріалів замовника, використовуючи засоби та інструменти замовника та на території виробничого об`єкту замовника за адресою: вул. Вакарова, 13, м. Виноградів, 90300, Закарпатська обл., Україна, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити вартість виконаних робіт, зі строком дії до 31.12.2021 (п. 12.3 контракту).

Додатковою угодою № 1 від 04.01.2022 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021 дію останнього було продовжено до 31.12.2022.

В матеріалах справи наявна додаткова угода № 4 від 15.09.2023 до договору № 04/01-01 про надання послуг з підбору персоналу від 04.01.2021, згідно якої пункт 12.3 договору викладено у новій редакції наступного змісту: «Даний договір набирає чинності з 02.01.2023 та діє до 30.09.2023 (включно)». Дана додаткова угода від імені Товариства підписана ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 08.09.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (код ЄДРПОУ 45177756) учасником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником якої зазначено - ОСОБА_2 (відповідач); тип бенефіціарного володіння - прямий вирішальний вплив; відсоток частки статутного капіталу або відсоток голосу - 100%.

Отже, відповідач будучи директором Товариства зареєстрував зазначену вище юридичну особу, видами діяльності якої також є: діяльність агентства працевлаштування; діяльність агентства тимчасового працевлаштування; діяльність із забезпечення трудовими ресурсами.

Відповідно до п. 12.11.5 Статуту директор Товариства зобов`язаний подати Товариству перелік своїх афілійованих осіб. У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа у п`ятиденний строку з дня, коли їй стало відомо про таку зміну, зобов`язана повідомити про це Товариство.

Афілійованими особами вважаються юридичні або фізичні особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» при обранні на посаду посадова особа товариства зобов`язана подати товариству перелік своїх афілійованих осіб. У разі зміни складу афілійованих осіб посадова особа у п`ятиденний строк з дня, коли їй стало відомо про таку зміну, зобов`язана повідомити про це товариство.

Відповідно до ч. 9 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» афілійованими особами вважаються особи, які визнаються такими відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства».

У статті 2 Закону України «Про акціонерні товариства» надано наступне визначення афілійовані одна щодо іншої особи (далі - афілійовані особи):

юридичні особи, одна з яких здійснює контроль над іншою або які перебувають під контролем третьої особи;

члени сім`ї фізичної особи, а саме чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);

фізична особа та члени її сім`ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім`ї здійснюють контроль над юридичною особою;

Згідно з п. 12.11.11 Статуту директор Товариства без згоди загальних зборів учасників не може: здійснювати господарську діяльність як фізична особа-підприємець у сфері діяльності Товариства; бути учасником повного товариства або повним учасником командитного товариства, що здійснює діяльність у сфері Товариства; бути членом виконавчого органу або наглядової ради іншого суб`єкта господарювання, що здійснює діяльність у сфері діяльності Товариства.

Позивач з огляду на викладене вважає, що афілійованою особою відповідача є ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ», а тому відповідач зобов`язаний був подати Товариству заяву з переліком афілійованих осіб в строки, передбачені Статутом та Законом, тобто до 14.09.2023, проте відповідач таку заяву не подав. Позивач зазначає, що згода учасника Товариства відповідачу на те, щоб він займав посаду директора ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» відсутня.

Судом встановлено, що відповідач всупереч положенням Статуту та вимог ч. 4 ст. 42 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» у визначений строк не повідомив Товариство про афілійовану особу; відповідну згоду загальних зборів учасників Товариства не отримав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джентерм Україна» (замовник) укладено контракт № 10-01-01, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання виконати за завданням замовника узгоджений сторонами обсяг робіт щодо виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування, своїми силами, але із матеріалів замовника, використовуючи засоби та інструменти замовника та на території виробничого об`єкту замовника за адресою: вул. Вакарова, 13, м. Виноградів, 90300, Закарпатська обл., Україна, а замовник зобов`язується прийняти результати робіт та оплатити вартість виконаних робіт, зі строком дії до 31.12.2024 (п. 11.3 контракту).

Судом встановлено, що умови даного контракту майже повністю співпадають з умовами контракту № 01-04-01 від 04.01.2021, укладеного між Товариством та ТОВ «Джентерм Україна».

Позивач в діях відповідача вбачає злочинний умисел (вид вини), який полягає у: реєстрації в ЄДРПОУ юридичної особи - ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ» з діяльністю в тій же галузі, що здійснює і Товариство; розірванні контракту з ТОВ «Джентерм Україна»; надсиланні листів контрагентам Товариства з пропозицією розірвати договори з Товариством та укласти їх з ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ»; повідомивши працівників про продаж Товариства запросивши їх працювати до ТОВ «Про ЕЙЧАР СЕРВІСЕЗ».

При цьому позивач зазначив, що 11.11.2023 щодо протиправних дій відповідача відкрито кримінальне провадження 12023116130001246, правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 356 Кримінального кодексу України (самоправство), наразі ведеться досудове слідство.

Фактично єдиною підставою понесення Товариством збитків позивач визначає розірвання відповідачем контракту № 01-04-01 від 04.01.2021.

Пунктом 12.11.7 Статуту передбачено, що директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» члени наглядової ради товариства та члени виконавчого органу товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству їхніми винними діями або бездіяльністю.

Відповідно до п. 12.11 Статуту виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників (п. 12.11.1 Статуту).

Згідно з п. 12.11.3 Статуту директор Товариства має право, зокрема укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені Товариства, видавати довіреності на представництво інтересів Товариства.

Однак, позивачем не доведено належними засобами доказування неправомірність укладення додаткової угоди № 4 від 15.09.2023, зокрема не подано доказів визнання даної додаткової угоди недійсною, як такої що укладена від імені Товариства особою, яка не мала на те повноважень (укладена відповідачем (виготовлена та підписана) після його звільнення заднім числом).

У Кримінальному кодексі України законодавець у розділі V надає трактування поняттю «вина», а також визначає такі її форми як умисел і необережність.

Отже, позивачем не доведено умисел (вину) в діях відповідача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Застосування цього способу захисту визначається положенням ст. 22 Цивільного кодексу і проводиться як у договірних зобов`язаннях (ст. 611 Цивільного кодексу України), так і в позадоговірних зобов`язаннях (гл. 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Згідно з положеннями статей 92, 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до частини 2 статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

іншими винними діями посадової особи.

Отже, статтею 89 Господарського кодексу України передбачено відповідальність посадових осіб юридичної особи, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Натомість, позивачем в матеріали справи не надано належних, достатніх та допустимих доказів в порядку статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували протиправність поведінки відповідача, яка потягла за собою понесення Товариством збитків.

Враховуючи вищенаведені позиції, беручи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як і причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Таким чином, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох загальних умов відповідальності, у зв`язку з чим поведінка відповідача у спірних правовідносинах не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, позовні вимоги Шевченко Ігоря Васильовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Рост» є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16.08.2024.

СуддяВ.В. Сівакова