Постанова

від 07.08.2024 по справі 761/31360/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 761/31360/14-ц

провадження № 61-1903св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,Пархоменка П. І.,

учасники справи:

скаржник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

заінтересована особа (боржник) - Кредитна спілка «Український фінансовий союз»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Верланова С. М., Нежури В. А.,

Історія справи

Короткий зміст скарг

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Києві), заінтересована особа - Кредитна спілка «Український фінансовий союз» (далі - КС «Український фінансовий союз»).

У червні 2023 року ОСОБА_1 повторно подав до суду скаргу на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС «Український фінансовий союз».

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС «Український фінансовий союз», повернено без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що заявник до скарги, поданої в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, не додав доказів, які підтверджують факт направлення ним копії цієї скарги та копії доданих до неї документів іншим учасникам справи. Тому суд вважав, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві не відповідає вимогам частини другої статті 183 ЦПК України. Таким чином, оскільки скарга подана з порушенням вимог частини другої статті 183 ЦПК України, її необхідно повернути заявнику без розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві, заінтересована особа - КС «Український фінансовий союз», залишено без розгляду.

Суд першої інстанції вказав, що скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. У прохальній частини скарги ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського ВДВС у м. Києві щодо невиконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року в справі № 761/31360/14-ц та зобов`язати орган державної виконавчої служби відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі вказаної ухвали. Суд встановив, що у 2018 році ОСОБА_1 декілька разів звертався до Шевченківського ВДВС у м. Києві щодо виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2018 року, тому про порушення свого права знав ще у 2018 році. Крім того, скаржник зазначав, що Шевченківським ВДВС у м. Києві винесено постанову від 16 вересня 2019 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27 червня 2017 року. Проте зі скаргою у цій справі звернувся до суду лише 02 червня 2023 року.

Оскільки строк для подання скарги сплинув, а ОСОБА_1 клопотання про поновлення вказаного строку не подавав, то його скарга підлягає залишенню без розгляду.

Доводи скаржника про те, що його аналогічну скаргу, подану у вересні 2022 року, було залишено без розгляду ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року, проте про існування вказаної ухвали він дізнався лише 29 травня 2023 року, суд до уваги не взяв, адже такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року справу № 761/31360/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року повернено до суду першої інстанції для її належного оформлення відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року залишено без руху та надано строк для подання до суду: належним чином оформлених самостійним документом апеляційних скарг відповідно до вимог статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, відповідних клопотань (заяв) із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження кожного судового рішення, що є предметом оскарження, та сплати судового збору у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного із судових рішень.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року визнано неподаною та повернуто скаржнику. Крім того, роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із нею до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Апеляційний суд вказав, що 08 листопада 2023 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків. Заява обґрунтована тим, що оскільки судові рішення пов`язані між собою, то вони повинні бути розглянуті в одному провадженні. Зазначав, що він є стягувачем у виконавчому провадженні, а тому він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби. Крім того, вказав, що суд не звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі фактично було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи ОСОБА_1 про те, що оскаржувані ним судові рішення пов`язані між собою, а тому вони мають бути в єдиному провадженні, судом оцінюються критично, оскільки пунктом 4 частиною другою статті 356 ЦПК України визначено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені рішення або ухвала, що оскаржуються. Отже, за змістом положень частини другої статті 356 ЦПК України, можливість оскарження в одній апеляційній скарзі двох процесуальних документів, а саме ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, за якими прийнято різні процесуальні рішення процесуальним законодавством не передбачена. Таким чином, до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 повинен був долучити належним чином оформлені самостійними документами апеляційні скарги відповідно до норм статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження. Проте таких дій ОСОБА_1 не вчинив.

У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 посилався на те, що відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, за подання апеляційної скарги судовий збір також не справляється. Разом з цим у пункті 9 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду для фізичних осіб в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Цим положення стосується подання апеляційних скарг на всі без винятку ухвали суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір», справляння судового збору за подання таких заяв (скарг), за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Таким чином, при апеляційному оскарженні судових рішень, прийнятих за результатами розгляду скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, має бути сплачений судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». При цьому несплата судового збору має наслідком залишення апеляційної скарги без руху. Тому посилання ОСОБА_1 на те, що звернення з апеляційною скаргою на вказані ухвали суду першої інстанції не вимагається сплата судового збору, є безпідставним.

Отже, ОСОБА_1 , оскаржуючи ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року, необхідно було сплатити судовий збір у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного судового рішення. Проте доказів сплати судового збору до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 не долучено.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції судом не вирішується.

За таких обставин, оскільки недоліки, визначені ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, скаржником не усунені, належним чином оформлені самостійним документом апеляційні скарги відповідно до норм статті 356 ЦПК України на кожне судове рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, не надано, квитанції про сплату судового збору у розмірі по 536,80 грн за оскарження кожного судового рішення не долучено, то апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід вважати неподаною та повернути скаржнику.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що апеляційна скарга не містила клопотання про поновлення строку. У пункті 6 розділу II та у пунктах 1-2 розділу V апеляційної скарги він заявив клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги як такий, що пропущений з поважних причин (частина третя статті 354 ЦПК України). Тому висновки суду апеляційної інстанції стосовно неподання скаржником клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги є безпідставними;

апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що нормами процесуального законодавства не передбачена можливість учасників справи подати одну апеляційну скаргу на декілька судових рішень суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції не вказав норми процесуального права, які б унеможливлювали звернення до суду з такою апеляційною скаргою;

повертаючи апеляційну скаргу, суд не врахував, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) виконавчого провадження у конкретній справі. Тому ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання скарги на бездіяльність органу державної виконавчої служби;

суди попередніх інстанцій під різними приводами фактично самоусуваються від обов`язку здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень, в тому числі щодо обов`язку суду розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби;

скаржник фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, яке полягає у безперешкодному отриманні судового захисту під час виконання рішення суду. При поверненні апеляційної скарги апеляційний суд виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2024 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги до 29 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 761/31360/14-ц та витребувано справу з суду першої інстанції.

У червні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

За правилами статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (стаття 272 ЦПК України).

Поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження є правом суду, яке останній реалізує лише встановивши об`єктивну неможливість дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідних вимог процесуального закону щодо строків оскарження судового рішення. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку (див. постанови Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 926/1037-б/15, від 14 червня 2022 року у справі № 904/3541/15, від 21 грудня 2022 року у справі № 758/4418/19, від 14 червня 2023 року у справі № 513/155/15-ц).

Відповідно до статті 356 ЦПК України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржуються; 5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися; 2) копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; 3) документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 серпня 2023 року в справі № 757/9335/18 (провадження № 61-5784св23) зазначено, що « […] у засідання суду першої інстанції, яке було призначене на 06 жовтня 2022 року, сторони не з`явились. Повний текст ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року складено та підписано суддею у цей же день, тобто 06 жовтня 2022 року (а. с. 94); у матеріалах справи міститься супровідний лист Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року про направлення ОСОБА_1 копії ухвали суду від 06 жовтня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 95). Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що адресою позивача для листування є АДРЕСА_1 (а. с. 2, 5, 12, 14, 22-24, 40); доказів вручення ОСОБА_1 копії повного тексту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року в матеріалах справи немає; не встановивши чи виникло у ОСОБА_1 право на поновлення строку апеляційного оскарження, апеляційний суд, зосередився на оцінці наведених позивачем обставин як поважних причин пропуску строку та не звернув уваги на те, що: відповідно до статті 272 ЦПК України копія повного судового рішення повинна бути вручена учасникам справи; в частині другій статті 354 ЦПК України передбачено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення; апеляційний суд зробив помилковий висновок про початок перебігу строку на апеляційне оскарження 10 листопада 2022 року, тобто з дня, коли позивач ознайомився зі змістом оскарженої ухвали суду першої інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Ознайомлення зі змістом оскарженого судового рішення у Реєстрі не є тією обставиною, з якою законодавець пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження. За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження передчасними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 12 березня 2020 року в справі № 401/1824/17 (провадження № 61-2369св20) зазначено, що «аналіз матеріалів справи свідчить, що в апеляційному порядку ОСОБА_1 в одній апеляційній скарзі оскаржувала три судові рішення суду першої інстанції: ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування доказів; ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2019 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів; ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2019 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (а. с. 165, том 3). При цьому, ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2019 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в розумінні частини другої статті 353 ЦПК України є тим судовим рішенням, разом з яким могла бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про витребування доказів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі № 761/31423/19 (провадження № 61-5769св22) вказано, що «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже неодноразово звертала увага на те, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду (див: постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 2-41/2006 (провадження № 61-12703сво21), та постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21). У справі, що переглядається: ухвалою суду першої інстанції скасовано заочне рішення; ухвалою суду апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про скасування заочного рішення із посилання на те, що така ухвала в переліку статті 353 ЦПК України відсутня, а тому не підлягає оскарженню окремо від рішення суду; апеляційний суд не врахував, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку окремо або разом з рішенням суду; в апеляційному порядку позивач в одній апеляційній скарзі оскаржувала два судові рішення суду першої інстанції: ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року в справі за № 761/31423/19-ц; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2021 року (Том 1, а. с. 210 - 212). Тобто позивач разом з рішенням суду першої інстанції оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про скасування заочного рішення. За таких обставин, апеляційний суд зробив помилковий висновок про повернення апеляційної скарги».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 757/27298/20-ц (провадження № 61-15994св23) вказано, що «у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 147/127/17 (провадження № 61-22215св19) зроблено висновок, що «законодавець не покладає на суд обов`язок продовжити строк на усунення недоліків у разі усунення недоліків апеляційної скарги частково. При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд права в разі усунення недоліків не в повному обсязі постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Подавши заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, ОСОБА_1 не виконала всі вимоги ухвали апеляційного суду та не надала суду належним чином оформленої апеляційної скарги та її копій відповідно до кількості учасників справи, про відновлення якої вона подала заяву, а тому апеляційний суд із урахуванням часткового усунення недоліків мав продовжити ОСОБА_1 відповідний строк, а повернення апеляційної скарги здійснене судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права». Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, ураховуючи часткове виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; не врахував, що встановлення обґрунтованості та доведеності позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За таких обставин суди зробили передчасний висновок про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 подав одну апеляційну скаргу, в якій предметом оскарження зазначив два процесуальні судові рішення, а саме: ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року;

суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ці судові рішення оформлені окремими процесуальними документами, відповідно кожне судове рішення є самостійним предметом оскарження. За таких обставин суд вважав, що нормами процесуального законодавства не передбачено право учасників справи подавати одну апеляційну скаргу на декілька судових рішень, крім випадку, якщо ухвала суду не може бути оскаржена окремо від рішення суду. Тому апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України;

апеляційний суд не врахував, що норми ЦПК України не містять заборони на оскарження в одній апеляційній скарзі двох ухвал суду першої інстанції в одній справі. При цьому в апеляційній скарзі викладено усю необхідну інформацію щодо кожної з оскаржених ухвал суду першої інстанції, яка передбачена у статті 356 ЦПК України;

крім того, в ухвалі апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, суд вказав, що:

- ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року постановлена 23 вересня 2022 року. Тобто, апеляційна скарга на це судове рішення повинна бути подана у строк до 10 жовтня 2022 року. Копія судового рішення у паперовій формі на поштові адреси учасників справи судом першої інстанції не направлялась. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року оприлюднена 12 жовтня 2022 року;

- ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року постановлена 14 червня 2023 року. Тобто, апеляційна скарга на це судове рішення повинна бути подана у строк до 29 червня 2023 року. Згідно із супровідним листом копію цієї ухвали суд першої інстанції направив учасникам справи 21 червня 2023 року (а.с. 29), проте даних про його отримання учасниками справи матеріали цивільної справи не містять. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року оприлюднена 11 липня 2023 року;

у апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що копії оскаржуваних ухвал не отримував, з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року ознайомився з Єдиного державного реєстру судових рішень 29 травня 2023 року, а про ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2023 року дізнався 09 серпня 2023 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Апеляційна скарга направлена скаржником до суду 15 серпня 2023 року, тобто, з пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив поновити строк на подачу апеляційної скарги як пропущений з поважних причин;

суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення без руху в цій частині зазначив, що апеляційна скарга направлена з порушенням строку, при цьому питання про поновлення процесуального строку скаржником не порушено;

отже, суд апеляційної інстанції помилково зазначив про відсутність клопотання про поновлення строку та не вирішив заявлене клопотання по суті;

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. У заяві скаржник посилався на те, що судові рішення суду першої інстанції пов`язані між собою, тому вони повинні бути розглянуті в одному провадженні. Вказував, що він є стягувачем у виконавчому провадженні, а тому він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби. Крім того, зазначив, що суд не звернув увагу на те, що в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином, скаржник частково усунув недоліки апеляційної скарги;

суд апеляційної інстанції не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, ураховуючи часткове виконання скаржником ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, апеляційний суд зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину другу статті 3, підпункт 9 пункту 1частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI зі змінами в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору під час подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (останній абзац пункту 4 мотивувальної частини, пункт 1 резолютивної частини рішення № 6-р(ІІ)/2024). Частина друга статті 3, підпункт 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, визнані неконституційними в зазначеному аспекті, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення № 6-р(ІІ)/2024).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвалу Київського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко