Постанова

від 14.08.2024 по справі 359/3906/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 359/3906/22

провадження № 61-15745св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Сіфуд»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року позивачі звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Сіфуд» (далі - ТОВ «Егерзунд Сіфуд») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначили, що позивачі працювали в Магазині № 1 ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на посадах продавців-консультантів. 31 березня 2022 року через канал у месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine» дізнались, що відповідач як компанія призупинив свою діяльність через воєнні дії в Україні, а всі працівники компанії звільнені 25 березня 2022 року. В подальшому 01 квітня 2022 року через канал у месенджері месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine» повідомлено, що рішення про звільнення було прийнято через те, що період воєнного стану не відомий, а кошти на оплату заробітних плат у відповідача відсутні.

29 квітня 2022 року через канал у месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine» повідомлено про відновлення роботи підприємства.

Трудові книжки позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змогли отримати лише 25 травня 2022 року, а позивач ОСОБА_7 отримав трудову книжку в поштовій скриньці за адресою проживання. Згідно з записами в трудових книжках позивачів було звільнено 25 березня 2022 року на підставі наказу відповідача № 105-к за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП.

Оскільки позивачів звільнено 25 березня 2022 року, то вони підлягають поновленню з наступного робочого дня з 28 березня 2022 року, з цього ж дня підлягає стягненню на їх користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного позивачі просили:

поновити строк на звернення з позовом до суду, пропущений з поважних причин;

визнати незаконним та скасувати наказ №105-к від 25 березня2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з ТОВ «Егерзунд Сіфуд»;

поновити ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів служби доставки ТОВ «Егерзунд Сіфуд» з 28 березня 2022 року;

стягнути з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі;

поновити ОСОБА_2 на посаді продавець-консультант магазину № 1 ТОВ «Егерзунд Сіфуд» з 28 березня 2022 року;

стягнути з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі;

поновити ОСОБА_3 на посаді продавець-консультант відділу гастрономія магазину № 1 ТОВ «Егерзунд Сіфуд» з 28березня 2022 року;

стягнути з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 березня 2022 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, позов задоволено частково.

Змінено дату звільнення позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до наказу ТОВ «Егерзунд Сіфуд» від 25 березня 2022 року № 105-к, а саме: замість дати звільнення 25 березня 2022 року, змінити на - 01 квітня 2022 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на користь держави судовий збір в сумі 2977,20 грн).

Суд першої інстанції виходив з того, що письмова згода на звільнення за угодою сторін позивачами не надавалася. Разом з цим жодних дій для оспорювання факту та підстав звільнення, починаючи з 31 березня 2022 року позивачами тривалий час не вчинялося.Позивачами визнано, що 25 березня 2022 року вони за місцем роботи не з`являлися, заяви щодо їх переведення не подали, про своє звільнення в числі інших працівників дізналися 31 березня 2022 року. До моменту звернення до адвоката позивачі будь-яких дій, у тому числі письмових звернень до відповідача, які б свідчили про їх незгоду з фактом та підставами звільнення не вчиняли, протягом березня-квітня 2022 року за отриманням наказів про звільнення та трудових книжок не зверталися. При цьому загально відомим публічним фактом є та обставина, що 02 квітня 2022 року Київська область була повністю звільнена від російських окупантів, а отже об`єктивних причин, які б перешкоджали позивачам зробити це, у тому числі у доступний їм спосіб: шляхом направлення повідомлення у месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine», - не існувало. Зважаючи на встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що поведінка позивачів з урахуванням показів свідка ОСОБА_8 давала відповідачу підстави вважати, що позивачі своєю бездіяльністю підтвердили свою згоду на звільнення, а також, що саме 31 березня 2022 року, з моменту розміщення відповідачем у месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine» повідомлення про звільнення усіх працівників, слід вважати датою звільнення позивачів.З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд не вбачає підстав для скасування оспорюваних наказів та поновлення позивачів на роботі, водночас вважає, що зважаючи на предмет і підстави позову, слід частково задовольнити позовні вимоги в частині дати звільнення позивачів та вважати датою звільнення (припинення трудового договору за угодою сторін) 31 березня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.Суд першої інстанції на підставі положень статей 24, 36 КЗпП України дійшов правильного висновку щодо допустимості звільнення працівника за усною угодою сторін. Доведення факту досягнення сторонами трудового договору такої угоди, у разі її оспорювання, має бути предметом оцінки з дотриманням принципу змагальності сторін. З показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , сумніватися у правдивості яких у суду підстави були відсутні, встановлено, що позивачам було запропоновано прибути за місцем постійної роботи до Магазину № 1 в м. Києві 25 березня 2022 року для вирішення питання щодо можливого працевлаштування шляхом переведення до іншого торгового закладу ТОВ «Егерзунд Сіфуд» у м. Львові та що їх неявка буде вважатися згодою на звільнення. Вказані обставини не заперечувались позивачами. Позивачами визнано, що 25 березня 2022 року вони за місцем роботи не з`являлися, заяви щодо їх переведення не подали, про своє звільнення в числі інших працівників дізналися 31 березня 2022 року. До моменту звернення до адвоката позивачі будь-яких дій, у тому числі письмових звернень до відповідача, які б свідчили про їх незгоду з фактом та підставами звільнення, не вчиняли, протягом березня-квітня 2022 року за отриманням наказів про звільнення та трудових книжок не зверталися.Зважаючи на викладене, колегія погодилася з висновком суду першої інстанції, що поведінка позивачів з урахуванням вищенаведених показів свідка ОСОБА_8 давала відповідачу підстави вважати, що позивачі своєю бездіяльністю підтвердили згоду на звільнення.З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для скасування оспорюваних наказів та поновлення позивачів на роботі, правильно змінивши дату звільнення позивачів з 25 березня 2022 року на 31 березня 2022 року. Врахувавши подану адвокатом позовну заяву, вартість складання якої 2 000 грн, подані пояснення від 15 жовтня 2022 року, вартість складання яких 1 000 грн, кількість судових засідань, проведених за участі представника позивачів, вартість яких 3 000 грн, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь кожного з позивачів по 5 000 грн понесених ними витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка звернулась з касаційною скаргою

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4 , в якій просили скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд апеляційної інстанції неправильно застосував висновки постанови Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц (провадження № 61-14445св18) щодо застосування пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України, які не є релевантними до цієї справи;

суди не врахували, що чинний КЗпП України та законодавство про організацію трудових відносин на період воєнного стану не передбачають повноважень звільняти працівників «задньою датою» через відсутність у роботодавця коштів на виплату зарплати, тому таке пояснення підстав звільнення в принципі не вважається законним;

рішення про звільнення жодним чином не узгоджене з працівниками, через що не може бути трактоване як угода сторін;

висновок місцевого суду про наявність «мовчазної згоди» на звільнення позивачів з 25 березня 2022 року є передчасним, оскільки був сформульований виключно на основі показань ОСОБА_8 , який в свою чергу є співробітником відповідача, а тому - упередженим свідком та зацікавленим в позиції відповідача;

відповідачем не надано та матеріали справи не містять жодного доказу виклику позивачів від 24 березня 2022 року до Магазину № 1 та їх неприбуття 25 березня 2022 року для вирішення питання щодо подальших трудових відносин, також в матеріалах справи відсутня пропозиція роботодавця, адресована позивачам, розірвати трудовий договір за згодою сторін з 25 березня 2022 року з зазначенням конкретних умов звільнення, яка була б прийнята або відхилена позивачами.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2023 року ТОВ «Егерзунд Сіфуд» направило відзив на касаційну скаргу за підписом представника Власенка С. П. , в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначив, що:

касаційна скарга є необґрунтованою через неправильне трактування позивачами норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду у аналогічних правовідносинах;

позивачі умисно перекручують та на власний розсуд трактують фактичні обставини справи, а деякі факти взагалі приховують з метою повідомлення суду неправдивих обставин. Так, позивачі приховують, що з 24 березня 2022 року дії трудових договорів були призупинені на підставі наказу № 17;

доводи про те, що позивачам ніхто не пропонував зберегти трудові відносини шляхом переведення у м. Львів спростовуються показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;

помилковим є твердження позивачів про нерелевантність висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц, оскільки встановлені місцевим та апеляційним судами обставини даної справи є практично ідентичними їй;

правовий висновок щодо «мовчазної згоди» міститься також в постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Бориспільського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 359/3906/22.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2024 рокуу задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яке підписане представником ОСОБА_4 , про участь у судовому засіданні відмовлено. Справу № 552/2285/22 призначено до судового розгляду

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 222/438/17-ц, від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 04 лютого 2021 року працював в ТОВ «Егерзунд Сіфуд», у томі числі з 01 вересня 2021 року був переведений на посаду продавця-консультанта відділу гастрономія Магазину №1.

ОСОБА_2 з 18 жовтня 2018 працював в ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на посаді продавця-консультанта відділу охолодженої риби Магазину № 1.

Позивач ОСОБА_3 з 07 листопада 2016 року був прийнятий на роботу в ТОВ «Егерзунд Сіфуд» на посаду кухара та з 01 лютого 2021 року переведений на посаду продавця-консультанта відділу гастрономія Магазину № 1.

Загально відомим фактом є те, що 24 лютого 2022 року російська федерація вторглася в Україну. Одночасно на території декількох областей, в тому числі і в Київській, розпочалися активні бойові дії.

Наказом «Про впровадження режиму роботи та оплати праці на період воєнного стану» № 15 від 28 лютого 2022 року ТОВ «Егерзунд Сіфуд» було затверджено з 01 березня 2022 року перелік працівників, які залучаються до виконання безперебійних завдань і функцій підприємства в умовах воєнного стану; працівників, окрім тих, що вказані в додатку 1, табелювати відсутність буквенним кодом «НЗ» (неявка з нез`ясованих причин).

13 березня 2022 року внаслідок обстрілу пошкоджено приміщення одного з магазинів відповідача, що розташований у АДРЕСА_1 .

Відповідно до Наказу «Про призупинення дії трудових договорів з працівниками» № 17 від 24 березня 2022 року ТОВ «Егерзунд Сіфуд», керуючись Указом Президента України від 24 квітня 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні, статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, призупинено з 24 березня 2022 року дію трудових договорів з працівниками ТОВ «Егерзунд Сіфуд» (згідно списку) до припинення/скасування воєнного стану або прийняття рішення про скасування припинення дії трудових договорів.

Зі списку працівників ТОВ «Егерзунд Сіфуд», з якими призупиняється дія трудових договорів (Додаток до наказу директора ТОВ «Егерзунд Сіфуд» від 24 березня 2022 року № 17), вказаним наказом з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . дія трудового договору була призупинена з 24 березня 2022 року.

Як стверджує відповідач, що підтвердив своїми показаннями свідок та безпосередній керівник позивачів ОСОБА_8 , позивачам, які заперечували проти розірвання договорів за угодою сторін, 24 березня 2022 року було запропоновано наступного дня - 25 березня 2022 року не пізніше 15.00 год. з`явитися за місцем знаходження Магазину № 1 ( АДРЕСА_2 ) для вирішення питання щодо їх переведення на роботу до міста Львів, а їх неявка буде вважатися згодою на звільнення. Однак, жоден з позивачів 25 березня 2022 року до визначеного часу до адміністрації магазину не прибув, про причини неприбуття керівника (свідок ОСОБА_8 ) позивачі не повідомили. Таку поведінку працівників роботодавець сприйняв як виявлення мовчазної згоди на звільнення на запропонованих умовах.

31 березня 2022 року у месенджері Telegram - «Egersund seafood Ukraine» ТОВ «Егерзунд Сіфуд» повідомив, що у зв`язку з жахливими військовими діями на території України, уся компанія призупинила свою діяльність, а також, що 25 березня 2022 усі співробітники компанії звільнені.

Наказом № 105-к від 25 березня 2022 року «Про звільнення співробітників», ТОВ «Егерзунд Сіфуд» звільнило позивачів: ОСОБА_2 - продавця-консультанта відділу охолодженої риби Магазину № 1, ОСОБА_3 - продавця-консультанта відділу гастрономія Магазину № 1, ОСОБА_1 - продавця-консультанта відділу гастрономія Магазину № 1, - 25 березня 2022 року за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Додатково повідомленням від 01 квітня 2022 року відповідач роз`яснив, що з 01 березня 2022 року компанія тимчасово призупинила свою діяльність і магазини усі закрити, керівництво компанії вирішило розірвати зі співробітниками трудові договори, так як період військового стану не відомий, кошти на виплату заробітної плати відсутні. При цьому зазначено, що рішення про звільнення дозволить співробітникам зареєструватися у центрі зайнятості і отримувати від держави виплати, а хтось, можливо, зможе працевлаштуватися на іншу роботу. Щодо трудових книжок зазначено, що усі трудові книжки будуть видані після закінчення військових дій, так як у співробітників відділу кадрів не має можливості потрапити на робоче місце. Усі трудові відносини велися в електронному виді. Тому любий співробітник може зареєструватися на сайті пенсійного фонду і взяти звідти свою електронну книжку.

Сторонами визнано той факт, що з 25 лютого 2022 року позивачі не виконували свої трудові обов`язки за займаними посадами.

З показів допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 встановлено та долученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується, що позивачі отримали трудові книжки у травні 2022 року: ОСОБА_3 - 05 травня 2022 року, ОСОБА_2 - 13 травня 2022 року, а на прохання ОСОБА_1 його трудову книжку отримав 19 травня 2022 року свідок ОСОБА_11 .

Позиція Верховного Суду

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено, зокрема, статтею 36 КЗпП України.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

В постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1296цс16 зроблено висновок, що «розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 461/3375/21 (провадження № 61-6595св22) зазначено, що «припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (частина перша статті 264 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з: встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду (частина перша статті 382 ЦПК України).

У справі, що переглядається,

позивачі звернулись з позовом про поновлення на роботі посилаючись на те, що 25 березня 2022 року на підставі наказу відповідача № 105-к їх було незаконно звільнено за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП, оскільки такої згоди вони не давали;

відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачі своєю бездіяльністю підтвердили згоду на звільнення, оскільки не з`явились за пропозицією роботодавцядля вирішення питання щодо можливого працевлаштування шляхом переведення до іншого торгового закладу;

суди вважали, що 24 березня 2022 року позивачам було запропоновано наступного дня - 25 березня 2022 року не пізніше 15.00 год. з`явитися за місцем знаходження Магазину № 1 ( АДРЕСА_2 ) для вирішення питання щодо їх переведення на роботу до міста Львів, а їх неявка буде вважатися згодою на звільнення. Однак, жоден з позивачів 25 березня 2022 року до визначеного часу до адміністрації магазину не прибув, про причини неприбуття керівника (свідок ОСОБА_8 ) позивачі не повідомили. Таку поведінку працівників роботодавець сприйняв як виявлення мовчазної згоди на звільнення на запропонованих умовах;

в той же час суди не звернули уваги, що позивачі як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції категорично заперечували проти отримання будь-якого офіційного рішення (наказу), яким би було запропоновано зберегти трудові відносини;

записи в трудових книжках позивачів від 25 березня 2022 року свідчать про те, що відповідач, на дату звільнення позивачів не втратив доступ до трудових книжок,на відміну від обставин справи № 222/438/17-ц, на яку послався суд апеляційної інстанції;

отже, суди не з`ясували: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору та зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення - скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко