Рішення

від 14.08.2024 по справі 755/16011/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16011/21

Провадження № 2/761/1193/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Дем`янчук С.Р.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у загальному позовному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соврас Олена Юріївна про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі по тексту - відповідач), третя особа, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соврас Олена Юріївна (далі по тексту - третя особа), в якому просила суд встановити юридичний факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю не менше як п`ять років на момент відкриття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір довічного утримання, оскільки ОСОБА_4 погано себе почувала, хворіла і потребувала сторонньої допомоги. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вирішили проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що за усною домовленістю позивачці ОСОБА_5 була виділена для проживання кімната, в яку було куплено за спільні кошти меблі. Вказує, що вони разом з ОСОБА_4 вели спільно господарство, купували продукти харчування, ліки, побутову техніку в квартиру, в якій разом проживали. Крім того, за спільні кошти вони робили ремонт в квартирі, в якій проживали разом. З весни до осені ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проживали на батьківщині ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 . Вказує, що з ОСОБА_4 перебувала в добрих родинних стосунках та вважали, що вони одна сім`я, так як ОСОБА_3 утримувала ОСОБА_4 , піклувалась про неї, возила її до лікарів та медичні центри для обстеження та лікування, відвозила в санаторій «Жовтень» для відпочинку, разом гуляли, відпочивали, витрачали спільні кошти. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Зазначає, що після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, що складається з вкладів у банках. Так, як виник спір про право позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому такий факт необхідний їй для прийняття спадщини за законом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2021 матеріали вищевказаної справи передані на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Рибаку М.А..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2021відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в загальному позовному порядку (суддя Рибак М.А.).

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2023 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.02.2023 прийнято до провадження та справу призначено до розгляду в загальному позовному порядку (суддя Сіромашенко Н.В.).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2023 зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників.

Ухвалою судді від 20.03.2024 поновлено провадження у справі .

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові, просили суд їх задовольнити, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину неявки до суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх видів процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання та право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.02.2020 Серія НОМЕР_1 , видане Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 2639. На час смерті остання була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

27.06.2013 між ОСОБА_4 (відчужував) та ОСОБА_5 (набувач) було укладено Договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соврас О.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 2857.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, відчужував передає у власність набувачеві належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 , а набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно, а у разі втрати здоров`я, також довічно доглядом.

Після її смерті 11.02.2020 ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Соврас О.Ю. із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 .. Однак, свідоцтво про право на спадщину позивачу нотаріусом не видавалось, ув`язку з чим остання звернулась до суду із позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю.

На підтвердження сумісного проживання із померлою позивач надала до суду копію Договору довічного утримання (догляду) від 27.06.2013, копії квитанцій та чеків на оплату товарів, фотокартки.

02 серпня 2023 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 02.08.2023 Серія НОМЕР_2 , видане Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1562.

21.02.2024 приватним нотаріусом КМНО Краснокутською Г.О. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , донці ОСОБА_2 .

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З огляду на викладене, Київська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі, адже об`єктом спадщини є вклади у банківській установі.

Відтак, відповідач по справі Київська міська рада не може виступати відповідачем у справі, оскільки є не належним відповідачем

Позивачем не ставилось питання щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем (співвідповідачем).

Суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка не повинна відповідати за пред`явленим позовом, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір залишається на позивачеві.

Керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 196, 258, 259, 263, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соврас Олена Юріївна про встановлення факту проживання однією сім`єю залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Сіромашенко