Постанова

від 19.08.2024 по справі 169/859/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 169/859/23 Провадження № 22-з/802/45/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. В. Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю. ,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича про стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Луківська льононасіннєва станція», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Фонд державного майна України, до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Гут Анатолій Павлович, про визнання договору недійсним та повернення майна за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 02 квітня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Турійського районного суду Волинської області від 02 квітня 2024 року в цій справі скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову в позові та стягнуто з Державного підприємства «Луківська льононасіннєва станція» в користь ОСОБА_1 понесені витрати за сплату судового збору в сумі 4026 гривень та в користь держави судовий збір в сумі 6710 гривень.

29 липня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Матвіїв В. М. через систему «Електронний суд» подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції.

Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача адвокат Матвіїв В. М. у засіданні апеляційного суду 25 липня 2024 року до закінчення судових дебатів зробив заяву, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані упродовж п`яти днів після ухвалення апеляційним судом рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, оскільки на момент проведення апеляційного розгляду доказів витрат на правничу допомогу у сторони відповідача не було. Тобто, наявні поважні причини, за яких сторона відповідача не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат. З урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №346/2744/21, саме цим обґрунтовується поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі.

Згідно з підпунктом 4.4.2 договору про надання правової допомоги винагороду в розмірі 5 000,00 грн відповідач ОСОБА_1 мав сплатити для адвоката протягом п`яти днів з моменту вирішення справи в апеляційному суді. 26.07.2024 відповідач ОСОБА_1 сплатив на користь адвоката 5 000,00 грн, про що докази додано до заяви.

Просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ДП «Луківська льононасіннєва станція» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн. Також просив розглянути заяву за відсутності відповідача та його представника.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що заяву необхідно задовольнити з таких підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник

(частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 липня 2024 року у справі № 758/113/23 (провадження № 61-18061 св 23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням указаного колегія суддів зазначає, що факт понесення витрат на правничу допомогу та їх розмір відповідачем доведено відповідно до вимог процесуального закону.

У поданій згідно з вимогами процесуального закону до апеляційного суду заяві про стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідачем зазначено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу та надано відповідні докази, зокрема: ордер на надання правничої допомоги; договір про надання правничої допомоги ; акт приймання-передачі правничих послуг від 26 липня 2024 із детальним зазначенням усіх вчинених адвокатом дій; платіжну інструкцію про сплату 5000 грн адвокату відповідачем ОСОБА_1 та витяг із банківського рахунку адвоката Матвіїва В.М. про рух коштів, з якого видно зарахування 26.07.2024 цієї суми на його рахунок у банку за правничу допомогу та представництво ОСОБА_1 в апеляційному суді.

Розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, склав 5000,00 грн, що погоджено сторонами в указаному договорі, акті прийманні-передачі правничих послуг від 26 липня 2024 року. У вказаному акті сторони підтвердили факт надання правничої допомоги та зазначили, що вони не мають претензій одна до одної стосовно надання відповідних послуг.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Отже, апеляційний суд враховує, що адвокат Матвіїв В. М. надавав ОСОБА_1 правничу допомогу при розгляді даної справи, зокрема в суді апеляційної інстанції, що підтверджено належними та допустимими доказами.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції задоволена, рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ДП «Луківська льононасіннєва станція», скасовано та відмовлено у позові, то відповідно до норм ст.141, 382 ЦПК України апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги стороні.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

При цьому інші учасники справи отримали вказану заяву в своїх зареєстрованих електронних кабінетах, жодних заперечень щодо розміру витрат не подали до апеляційного суду.

Разом з тим, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, визначено, що саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

З урахуванням наведеного, вищевказаних висновків Верховного Суду з указаного процесуального питання, і беручи до уваги, що позивач не подав до апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з позивача.

Отже, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заяву представника відповідача та ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ДП «Луківська льононасіннєва станція» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 271, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Матвіїва Вадима Миколайовича про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Луківська льононасіннєва станція» на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя

Судді