Ухвала

від 27.05.2022 по справі 450/1084/17

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1084/17 Провадження № 6/450/37/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючогосудді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву адвоката Репак В.В. в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі № 450/1084/17 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРК» про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в :

підстава заяви(позиціязаявника): 21.10.2021 року адвокат Репак В.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.06.2021 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»,- задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12), що виникла внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРК» (ідентифікаційний код 33337609, місце проживання 81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Стуса, 13) зобов`язань за договором №11040683000 від 14.09.2006 року у розмірі: 46295,58 шв. франків - заборгованості за кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (тваринницьку ферму), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літ. «В-1», загальною площею 1805,5 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі по 1/3 частці кожному.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки: нежитлову будівлю (тваринницьку ферму), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літ. «В-1», загальною площею 1805,5 кв.м., шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні позовних вимог в іншій їх частині, - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк», 1600 грн. (533, 33 грн. з кожного) сплаченого судового збору.

13.10.2021 року боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рахунок АТ «УкрСиббанк» було здійснено погашення боргу в розмірі 1312294, 50 грн., що еквівалентно 46295,48 шв. Франків, в тому числі і судового збору в сумі 1600, 00 грн.

Враховуючи вищевказане, вважає, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 30.06.2021 року тому просить суд визнати виконавчий лист у справі № 450/1084/17 Пустомитівським районним судом Львівської області таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відсутністю боргу.

Позиція заінтересованих осіб:

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, проте його неявка не є перешкодою для вирішення поданої заяви.

Встановлені фактичні обставини та оцінка суду.

30.06.2021 року Пустомитівськимрайонним судомЛьвівської областіухвалено рішенняу цивільній справі № 450/1084/17 позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»,- задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750 місцезнаходження - 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12), що виникла внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРК» (ідентифікаційний код 33337609, місце проживання 81131, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Солонка, вул. Стуса, 13) зобов`язань за договором №11040683000 від 14.09.2006 року у розмірі: 46295,58 шв. франків - заборгованості за кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (тваринницьку ферму), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літ. «В-1», загальною площею 1805,5 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у розмірі по 1/3 частці кожному. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: нежитлову будівлю (тваринницьку ферму), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літ. «В-1», загальною площею 1805,5 кв.м., шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною не нижчою за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні позовних вимог в іншій їх частині, - відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк», 1600 грн. (533, 33 грн. з кожного) сплаченого судового збору.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився.

Представник ПАТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача та боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вивчивши доводи та підстави поданої заяви, дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, доходить наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа № 450/1084/17 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРК» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

13.10.2021 року боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на рахунок АТ «УкрСиббанк» було здійснено погашення боргу в розмірі 1 312 294, 50 грн., що еквівалентно 46 295,48 шв. Франків, в тому числі і судового збору в сумі 1600, 00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 555 від 13.10.2021 року, № 1 від 13.10.2021 року, № 7 від 13.10.2021 року, № 2 від 13.10.2021 року.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Окрім того, за своїм змістом частина друга статті 432 ЦПК України передбачає визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню як повністю так і частково, а тому підстави, якими заявник обґрунтовує свою заяву, можуть бути наслідком як повного так і часткового визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а отже як повного так і часткового задоволення заяви, поданої відповідно до цієї норми закону.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Разом з тим, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено, що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

При цьому у стягувача залишається право на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, у разі доведеності (ст. 433 ЦПК України).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

У пілотному рішенні у справі "Бурдов проти Росії" від 7 травня 2002 року Європейський суд, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухваленого будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду" .

У справі "Soering vsUK" [5] Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями цивільного законодавства, враховуючи те, що виконавчі листи на виконання вищевказаного рішення не видавалися, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно п.5 ч.1ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у розумінні ст. 432 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 260, 261, 432 ЦПК України, суд, -

постановив:

у задоволенні заяви адвоката Репак В.В. в інтересах ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі № 450/1084/17 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПАРК» про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

СуддяЄ. О. Данилів