Рішення

від 20.08.2024 по справі 573/746/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/746/24

Номер провадження 2/573/215/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 серпня 2024 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Бойко Оксани Іванівни, про визнання незаконними та скасування постанов нотаріуса про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, встановлення факту неприйняття спадщини, визнання права власності,

в с т а н о в и в :

10.04.2024 ОСОБА_1 здала на пошту позов до Сумської районної ради, Миколаївської селищної ради, ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Бойко О.І., в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належні йому земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,62 га та 0,1994 га, з кадастровими номерами 5920688900:02:006:0026 та 5920688900:00:001:0462, розташовані на території колишньої Товстянської сільської ради Білопільського району, які йому належали на підставі Державного акту на землю серії СМ №102689, а також - на право на земельну частку (пай), розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж у натурі, із земель СГАПЗТ «Жовтень», посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 від 20.05.1996, право на яку останній успадкував після смерті матері ОСОБА_4 , яка в свою чергу успадкувала право на земельну частку (пай) після смерті чоловіка ОСОБА_5 . Спадщину після смерті брата прийняла лише вона. Дружина та син її брата ОСОБА_6 і ОСОБА_2 за декілька років до смерті ОСОБА_3 переїхали на постійне місце проживання до АР Крим, хоча ОСОБА_2 й залишився зареєстрованим за однією адресою з батьком. З метою оформлення своїх спадкових прав вона звернулася до нотаріуса, яка завела спадкову справу. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10.02.2017 за нею як за спадкоємцем другої черги за законом ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/2 частину зазначених земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:02:006:0026 та 5920688900:00:001:0462. Розглядаючи вказану справу суд на підставі довідок Товстянської сільської ради про те, що ОСОБА_2 на день смерті батька ОСОБА_3 був зареєстрований разом з ним дійшов висновку, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька. Але насправді ОСОБА_2 задовго до дня смерті батька не проживав разом з ним, а після його смерті не вчинив жодних дій щодо прийняття спадщини. З метою виправлення такої неточності в рішенні суду вона звернулася з відповідними заявами до Білопільського районного суду Сумської області та Апеляційного суду Сумської області, але у виправленні описок їй було відмовлено. Позиція суду щодо прийняття спадщини ОСОБА_2 породжує для неї ряд правових колізій. Реалізуючи рішення суду вона зареєструвала своє право власності на 1/2 частину вказаних земельних ділянок, кадастрові номери яких були змінені на 5920688900:01:003:0586 та 5920688900:02:001:0763 відповідно. У той же час, приватний нотаріус Бойко О.І. постановою від 26.02.2024 відмовилася їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на решту 1/2 частин земельних ділянок, а також на право на зазначений пай, посилаючись на те, що ОСОБА_2 , який був зареєстрований з ОСОБА_3 , протягом 6 місяців не подав заяву про відмову від спадщини, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Також рішенням 39 сесії 8 скликання Миколаївської селищної ради від 23.02.2024 їй було відмовлено у виділенні в натурі (на місцевості) успадкованого земельного паю та наданні дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила:

1) визнати незаконною та скасувати постанову приватного нотаріуса Бойко О.І. від 26.02.2024 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину;

2) встановити факт того, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 ;

3) поновити строк на звернення з позовом до суду починаючи з дня прийняття приватним нотаріусом Бойко О.І. постанови про відмову у вчиненні нотаріальних та визнати за нею право власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:01:003:0586, 5920688900:02:001:0763;

4) поновити строк на звернення з позовом до суду починаючи з дня прийняття Миколаївською селищною радою рішення про відмову у виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), дозволу на розробку проектної документації із землеустрою та визнати за нею право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності СГАПЗТ «Жовтень».

У зв`язку з тим, що позовна заява не відповідала вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, ухвалою судді від 17.04.2024 її було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

24.04.2024 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків та визначення змісту позовних вимог до кожного з відповідачів, а саме:

1) вимога про скасування постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину заявлена до приватного нотаріуса Бойко О.І.;

2) вимога про встановлення факту неприйняття спадщини заявлена до ОСОБА_2 , Миколаївської селищної ради та приватного нотаріуса Бойко О.І.;

3) вимога про визнання права власності на 1/2 частину земельних ділянок заявлена до Сумської районної ради (замість припиненої Товстянської сільської ради Білопільського району);

4) вимога про визнання права на земельну частку (пай) заявлена до Миколаївської селищної ради.

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 25.04.2024 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

06.05.2024 до суду надійшов відзив голови Сумської районної ради, в якому він посилаючись на те, що земельні ділянки в процесі реорганізації Товстянської сільської ради увійшли до складу Миколаївської селищної ради Сумського району, просив відмовити в позові в частині вимог до Сумської районної ради, як до неналежного відповідача (а. с. 78-80).

09.05.2024 до суду надійшов відзив приватного нотаріуса Бойко О.І. (том 1 а. с. 82-83).

17.05.2024 до суду надійшов відзив голови Миколаївської селищної ради Паська С.М. (том 1 а. с. 133-134).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 20.05.2024 відзив голови Миколаївської селищної ради залишено без розгляду (том 1 а. с. 145).

05.06.2024 до суду надійшов повторний відзив голови Миколаївської селищної ради Паська С.М. (том 1 а. с. 155-157).

25.06.2024 до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Нежевело В.В. про залишення позовних вимог до Сумської районної ради без розгляду, та звернення цих вимог до Миколаївської селищної ради Сумського району, оскільки було встановлено, що земельні ділянки знаходяться на території Миколаївської селищної ради (том 1 а. с. 172-174).

26.06.2024 до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 - адвоката Нежевело В.В. про збільшення позовних вимог, в якій вона посилаючись, як на обставини, викладенні в первісній позовній заяві, так і на ту обставину, що постановою приватного нотаріуса Бойко О.І. від 17.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їх батьку ОСОБА_5 , просить:

1) у частині вимог до приватного нотаріуса Бойко О.І. визнати незаконними та скасувати постанови від 26.02.2024 та 17.06.2024 про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину;

2) у частині вимог до ОСОБА_2 , Миколаївської селищної ради, приватного нотаріуса Бойко О.І. встановити факт того, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 ;

3) у частині вимог до Миколаївської селищної ради поновити строк на звернення з позовом до суду та визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:01:003:0586, 5920688900:02:001:0763, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності СГАПЗТ «Жовтень», право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 180-196).

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 02.08.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської районної ради залишені без розгляду, відзив приватного нотаріуса Бойко О.І. та повторний відзив голови Миколаївської селищної ради повернуто без розгляду, закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду, вирішено питання про виклик свідків.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Нежевело В.В. позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача Миколаївської селищної ради Сумського району, приватний нотаріус Бойко О.І., ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (том 2 а. с. 29-33). Про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши позивачку, її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_7 , а 26.03.1972 - ОСОБА_3 , батьками яких записані ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (том 1 а. с. 16-17).

10.08.1985 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , у зв`язку з чим їй було змінено прізвище на ОСОБА_9 (том 1 а. с. 103).

19.11.1994 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_10 , у зв`язку з чим їй було змінено прізвище на ОСОБА_11 (том 1 а. с. 93 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 (том 1 а. с. 28).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 09.07.2024 №77592920 спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилася (том 1 а. с. 228).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_4 (том 1 а. с. 19).

Як вбачається з копії спадкової справи №365, заведеної 16.04.2004 після смерті ОСОБА_4 , 16.04.2004 державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Бойко О.І. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №365, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_4 успадкували в рівних частинах, серед іншого, право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності СГАПТЗТ «Жовтень» Білопільського району Сумської області, розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №037850, виданого 20.05.1996 Білопільською райдержадміністрацією, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після якого ОСОБА_4 спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (том 1 а. с. 230-232).

Відповідно до листів ГУ Держгеокадстру в Сумській області від 31.10.2023, 02.02.2024 сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №037850 від 16.05.1996 був виготовлений в одному примірнику та виданий на руки ОСОБА_5 , надати його копію неможливо. Дані про земельні ділянки, сформовані на підставі вказаного сертифікату, відсутні, земельні ділянки не сформовані, кадастровий номер не присвоєний (том 1 а. с. 44, 51).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (том 1 а. с. 20).

Як вбачається з копії спадкової справи, 08.12.2024 до Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з чим державним нотаріусом Бойко О.І. було заведено спадкову справу №292/2014 (том 1 а. с. 89, 91).

22.12.2014 до Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району надійшла заява дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_6 від 04.12.2014 про прийняття спадщини після смерті чоловіка (том 1 а. с. 91 зв.).

У зв`язку з тим, що заява ОСОБА_6 не була нею підписана, державний нотаріус ОСОБА_12 23.12.2014 надіслала їй лист з пропозицією протягом одного місяця з дня отримання листа звернутися до суду для продовження строку для прийняття спадщини. Також нотаріус попередила ОСОБА_6 , що після сплину місячного терміну спадщина буде оформлена спадкоємцям, які її вчасно прийняли (том 1 а. с. 94).

Згідно з довідкою старости старостинського округу №2 Миколаївської селищної ради Сумського району від 18.07.2023 №35, яка наявна в матеріалах спадкової справи та видана на запит нотаріуса, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до погосподарської книги) був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_2 . Разом з ним зареєстрований (відповідно до погосподарської книги) син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день смерті ОСОБА_2 не проживав. Заповіт від імені ОСОБА_3 Виконавчим комітетом Товстянської сільської ради Білопільського району не посвідчувався (том 1 а. с. 99).

13.12.2016 ОСОБА_1 звернулася до Білопільського районного суду Сумської області з позовом до Товстянської сільської ради Білопільського району про визнання права власності на земельні ділянки (справа №573/2525/16-ц (провадження 2/573/53/17)) (том 1 а. с. 26-28).

Як вбачається з рішення по вказаній справі №573/2525/16-ц від 10.02.2017 судом встановлено, що Державним актом на право приватної власності на землю серії СМ №102689, виданим 30.03.2004 на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 28.03.2002 №106, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №127, посвідчено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,62 га в межах згідно з планом, а саме: рілля № НОМЕР_2 площею 3,4184 га з кадастровим номером 5920688900:02:006:0026 та кормові угіддя №774.01 площею 0,1994 га з кадастровим номером 5920688900:00:001:0462, які знаходяться на території Товстянської сільської ради.

У ході розгляду справи №573/2525/16-ц представник ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги та просив визнати за позивачкою 1/2 частину земельних ділянок.

У рішенні Білопільського районного суду Сумської області зазначено, що з довідок Товстянської сільської ради вбачається, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та постійно до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою був зареєстрований, але не проживав син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт від імені померлого виконкомом Товстянської сільської ради не посвідчувався.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10.02.2017 у справі №573/2525/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано за нею в порядку спадкування за законом після рідного брата ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,62 га в межах згідно з планом, з них: рілля № НОМЕР_2 площею 3,4184 га з кадастровим номером 5920688900:02:006:0026 та кормові угіддя №774.01 площею 0,1994 га з кадастровим номером 5920688900:00:001:0462, яка знаходиться на території Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчена державним актом на право приватної власності на землю серії СМ №102689, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 30.03.2004 на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 28.03.2002 №106, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №127 (том 1 а. с. 26-27).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру від 30.01.2019 право власності на іншу 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:02:006:0026, 5920688900:00:001:0462 значиться за ОСОБА_3 (том 1 а. с. 29-31, 33-35).

Як вбачається з довідок ГУ Держгеокадстру в Сумській області від 13.02.2019 кадастровий номер 5920688900:02:006:0026 було змінено на номер 5920688900:01:003:0586, а кадастровий номер 5920688900:00:001:0462 на 5920688900:02:001:0763 (том 1 а. с. 28, 32).

04.09.2023 на підставі зазначеного рішення суду від 10.02.2017 у справі №573/2525/16-ц у Державному реєстрі речових прав зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:02:006:0026, 5920688900:02:001:0763 (том 1 а. с. 36-37).

23.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до Миколаївської селищної ради Сумського району із заявою про надання дозволу на виділення земельної частки (паю), право на яку було посвідчене сертифікатом серії СМ №037850 від 20.05.1996, у натурі (на місцевості) (передачу у власність земельної ділянки) та надання дозволу на розробку проектної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (том 1 а. с. 56).

У цій заяві ОСОБА_13 зазначила, що право на зазначену земельну частку (пай) вона з братом ОСОБА_3 успадкували після смерті матері, але у зв`язку з тим, що останній помер, а вона єдина, хто прийняв спадщину після нього, просила задовольнити її заяву.

Рішенням 39 сесії 8 скликання Миколаївської селищної ради Сумського району від 23.02.2024 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її заяви від 23.01.2024, оскільки вона не надала документи, які посвідчують її право на земельну частку (пай), розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку було посвідчене сертифікатом серії СМ №037850 від 20.05.1996 (том 1 а. с. 58).

26.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Бойко О.І. з приводу видачі на її ім`я в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину на інші 1/2 частини земельних ділянок 5920688900:02:006:0026, 5920688900:02:001:0763, а також на земельну частку (пай), розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), право на яку посвідчене сертифікатом серії СМ №037850 від 20.05.1996.

Постановою від 26.02.2024 приватний нотаріус Бойко О.І. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину. У постанові нотаріус зазначила, що право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом серії СМ №037850 від 20.05.1996, було успадковане після смерті ОСОБА_4 позивачкою ОСОБА_1 та її братом ОСОБА_3 у рівних частинах. Також нотаріус зазначила, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини після смерті батька не подав заяву про відмову від спадкування за законом і вважається таким, що прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України (том 1 а. с. 53-54).

17.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Бойко О.І. з приводу видачі на її ім`я в порядку спадкування за законом свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_5 .

Постановою від 17.06.2024 приватний нотаріус Бойко О.І. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок. У постанові мотиви відмови у вчиненні нотаріальних дій зазначені аналогічні мотивам, викладеним у постанові від 26.02.2024, а також зазначено, що нотаріусу не були надані документи, які посвідчують право власності на будинок (том 1 а. с. 211 зв. - 212).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 24.06.2024, довідки філіалу «Білопільська госпрозрахункова виборча дільниця» КП Сумським МБТІ від 03.06.2024 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ні за ким не зареєстровано. Станом на 31.12.2012 до ДРРПнНМ не внесене (том 1 а. с. 209, 211).

Як вбачається з копії погосподарської книги в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і його син ОСОБА_2 , який ще й досі зареєстрованим за вказаною адресою (том 2 а. с. 9).

Згідно з довідками Товстянської сільської ради Білопільського району від 28.11.2016 №442, в. о. старости Товстянського старостату Миколаївської селищної ради від 01.12.2017, старости старостинського округу №2 Миколаївської селищної ради Сумського району від 18.07.2023 №35 ОСОБА_3 був зареєстрований та до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав одиноко за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним був зареєстрований, але не проживав син ОСОБА_2 (том 1 а. с. 21-23).

Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 суду показали що, ОСОБА_3 є рідним братом позивачки. ОСОБА_3 мав дружину ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 , вони проживали в АДРЕСА_1 . Приблизно в 2000-2001 році дружина забрала сина та більше в село вони не поверталися. Після смерті батьків і до дня смерті ОСОБА_3 жив сам.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

У частинах 1, 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтями 1261, 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини 3 ст. 1268 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №355/832/17, від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, від 02.04.2021 у справі №191/1808/19, від 28.04.2021 у справі №204/2707/19, від 19.05.2021 у справі №937/10434/19.

Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останнього підтверджується довідками органів місцевого самоврядування та витягом з погосподарської книги.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено в статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи в санаторії тощо).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності в паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №569/15147/17 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його син ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_2 . У той же час фактичне місце проживання ОСОБА_2 було відмінним, останні роки він не проживав з батьком за цією адресою, а проживав за іншою.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У встановлений частиною 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини відповідач ОСОБА_2 не звертався. Спадкову справу заведено 08.12.2014 на підставі заяви про прийняття спадщини позивачки ОСОБА_1 .

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , був зареєстрований, але не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання, та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_3 не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі №471/601/17-ц, від 10.04.2020 у справі №355/832/17 та від 19.05.2021 у справі №937/10434/19-ц.

Не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 і його дружина ОСОБА_6 , яка надіслала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але не підписала її, що суперечить вимогам частини другої статті 1269 ЦК України, відповідно до якої заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. А також вимогам п.п. 3.23 п. 3 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , відповідно до якого своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку.

У той же час щодо позовної вимоги про встановлення факту того, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

Предметом позову ОСОБА_1 , серед іншого, визначила вимогу про встановлення факту неприйняття ОСОБА_2 спадщини після його батька.

Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагається довести те, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 .

У той же час, у випадку не подання заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її відповідно до вимог закону (стаття 1272 ЦК України) та додаткового визнання його таким за рішенням суду не вимагається.

Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

З огляду на викладене у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту неприйняття спадщини ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв`язку із застосуванням позивачкою способу захисту, який не узгоджується з положеннями статті 16 ЦК України.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №641/3893/20, від 21.02.2018 у справі №755/29462/13-ц.

Що стосується вимог про визнання незаконними та скасування постанов приватного нотаріуса Бойко О.І. від 26.02.2024 та 17.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 81) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Як вбачається з п. 3 гл. 13 р. І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у постанові нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій зазначаються: дата винесення постанови; прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса; прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи; про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання); причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство; порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.

Підставою для відмови приватним нотаріусом Бойко О.І. позивачці у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у цілому була наявність спадкоємця за законом першої черги, відповідача ОСОБА_2 , якого нотаріус вважала таким, що прийняв спадщину після смерті батька, оскільки він разом з ним був зареєстрований на час відкриття спадщини. Також підставами відмови було те, що ОСОБА_1 просила видати свідоцво про право на спадщину на всю спірну земельну частку (пай), хоча вона і ОСОБА_3 у рівних частинах успадкували її після смерті матері ОСОБА_4 , про що отримали відповідні свідоцтва, а також те, що ОСОБА_1 не надала будь-яких документів про право власності на спірний спадковий житловий будинок.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Тлумачення статті 50 Закону України «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення бездіяльності нотаріуса щодо відмови у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України «Про нотаріат» і належать до його компетенції (до такого по суті висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі №761/36415/18).

У даній справі фактично існує спір про право на спадкування після смерті ОСОБА_3 між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , якого нотаріус вважає таким, що прийняв спадщину, Миколаївською селищною радою Сумського району.

Оскільки саме по собі визнання протиправною бездіяльності нотаріуса, вираженої у відмові видати свідоцтво про право на спадщину в цілому не забезпечує поновлення права позивача на спадкування, тому що не тягне за собою будь-яких юридично значимих для неї наслідків, а зобов`язання нотаріуса вчинити нотаріальну дію, зокрема, видати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно в цілому, виходить за межі повноважень суду, тому обраний ОСОБА_1 спосіб захисту її права на спадкування після смерті ОСОБА_3 шляхом визнання незаконними та скасування постанов нотаріуса про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину не може бути визнаний ефективним.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців (у разі їх відсутності, усунення їх від спадкування чи неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття до відповідної територіальної громади за місцем відкриття спадщини (стаття 1277 ЦК України)) про визнання права власності на спадкове майно.

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій/бездіяльності нотаріуса, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії (відмови у її вчиненні) і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Нотаріус Бойко О.І. не може бути відповідачем у цій справі, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема, позивач заперечує наявність у ОСОБА_2 права на спадщину, яке визнано нотаріусом, як підстава для відмови у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , та позивач бажає визнання за нею в судовому порядку права власності на спадкове майно.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Саме такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №129/2399/19.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Бойко О.І. необхідно відмовити.

Що стосується вимог позивачки про визнання права на спадкове майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п.п. «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в п. 11 своєї постанови «Про судову практику справах про спадкування» від 30.05.2008 роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_20 залишаються неоформленими спадкові права на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:01:003:0586 (колишній номер 5920688900:02:006:0026), 5920688900:02:001:0763 (колишній номер 5920688900:00:001:0462), які належали йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії СМ №102689 від 30.03.2004, право власності на іншу 1/2 частину яких було визнано за ОСОБА_1 на підставі рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10.02.2017 у справі №573/2525/16-ц, а також - право на частину земельної частки (паю), розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_3 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка в свою чергу упадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5 , право останнього на яку було посвідчене сертифікатом серії СМ №037850 від 20.05.1996.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 16.04.2004 державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори Білопільського району Бойко О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №365, право на вказану земельну частку (пай) було успадковане після смерті ОСОБА_4 її дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у рівних частинах.

Таким чином право позивачки оформлене на 1/2 частину спірних земельних ділянок та 1/2 частину спірної земельної частки (паю).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району про визнання права власності на спадкове майно задовольнити часткового та визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельних ділянок з кадастровими номерами 5920688900:01:003:0586, 5920688900:02:001:0763, а також - право на 1/2 частину земельної частки (паю), розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях колишнього СГАПТЗТ «Жовтень» Білопільського району Сумської області.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину, він є неналежним відповідачем у справі за вказаними вище вимогами.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, який належав їхньому батьку ОСОБА_5 , суд дійшов наступного висновку.

За загальними правилами доказування, визначеними ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Всупереч вказаним вище вимогам позивачка не надала суду належних та достовірних доказів належності ОСОБА_5 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , того, що вказаний будинок був побудований згідно із санітарними та протипожежними нормами і правилами, знаходиться в межах земельної ділянки та не виходить за червону лінію вулиці, не знаходиться на суміжних земельних ділянках, а тому в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат, суд вважає, що Миколаївська селищна рада хоча і є відповідачем у даній справі, але ніяким чином не порушила права позивачки на спадщину, не чинила перешкод в її оформленні, а тому в стягненні судових витрат необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ), приватного нотаріуса Сумського районного нотаріального округу Бойко Оксани Іванівни (41856, Сумська область, Сумський район, смт. Улянівка, вул. Центральна, 5/2) про визнання незаконними та скасування постанов нотаріуса про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, встановлення факту неприйняття спадщини відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області (41854, Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, б-р Свободи, 2, код ЄДРПОУ 04390083) про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920688900:01:003:0586, площею 3,4184 га, та на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 5920688900:02:001:0763, площею 0,1994 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Державний акт на право приватної власності на землю серії СМ №102689, виданий 30 березня 2004 року згідно з розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 28 березня 2002 року №106 на ім`я ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5920688900:02:006:0026, 5920688900:00:001:0462.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 право на 1/2 частину земельної частки (паю), яка перебувала в колективні власності СГАПТЗТ «Жовтень» на території Товстянської сільської ради Білопільського району Сумської області, розміром 3,95 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №037850 від 20 травня 1996 року, виданий згідно з розпорядженням Білопільської районної державної адміністрації від 16 травня 1996 року на ім`я ОСОБА_5 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 20.08.2024.

Суддя -