Постанова

від 07.08.2024 по справі 914/1425/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа №914/1425/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака,

секретар судового засідання В.Б. Лагутін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-05/3550/23 від 21.11.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 (повний текст рішення складено 06.08.2021, м. Львів, суддя М.В. Юркевич)

у справі № 914/1425/21

за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37», м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

за участю представників:

позивача: Шевченко М.І.;

відповідача: Галайський О.В.;

третя особа на стороні позивача: Чижович І.З.

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» про за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» нежитлового приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37 на користь Львівської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що незважаючи на наявність двох заборон стосовно об`єкта нерухомого майна, державний реєстратор Славської селищної ради Сколівського району Львівської області Ярема Наталія Володимирівна прийняла рішення №49927673 від 29.11.2019 щодо реєстрації права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» (відповідача у даній справі) на нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37, реєстраційний номер 1057576646101.

Позивач наголошує на тому, що будь-яких рішень стосовно відчуження спірного нерухомого майна ні на користь ОСОБА_1 , ані на користь ТОВ «Б37» ним не приймалося, а зважаючи на вищенаведені обставини, спірне майно вибуло з володіння позивача незаконно, поза його волею, та підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ТОВ «Б37».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 позовні вимоги задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» нежитлове приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37, реєстраційний номер: 1057576646101 на користь Львівської міської ради. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» на користь Львівської міської ради 2 270, 00 грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд встановив, що спірне майно належало на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується Постановою Львівського апеляційного суду у справі №461/1980/17 від 24.12.2020, якою було встановлено, що Львівська міська рада не надавала згоди на відчуження нежитлового приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37, реєстраційний номер 1057576646101. У цьому ж рішенні встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника Львівської міської ради поза його волею до ОСОБА_1 .

Крім того, в межах розгляду справи №461/1980/17 та кримінального провадження №420161410400000088 накладався арешт на вказане спірне майно, а також заборона тимчасового його відчуження.

В рамках розгляду даної справи, всупереч ухвал Галицького районного суду м. Львова про заборону відчуження та накладення арешту на спірне майно, 21.08.2018 згідно акта приймання-передачі нерухомого майна в рахунок збільшення статутного капіталу, ТОВ «Б37» протиправно набуло у приватну власність спірні нежитлові приміщення.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що майно вибуло із законного володіння Львівської міської ради без згоди власника, а також попри наявність заборони встановленої рішенням Галицького районного суду м. Львова, а тому потребує захисту і вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Б37» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-05/1424/24 від 17.05.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в основу обґрунтування підстав задоволення позову господарський суд покликається на Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16.10.2018 в справі №461/1980/17 та Постанову Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 в цій же справі.

Однак, 01.04.2021 Верховним Судом постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження в судовій справі №461/1980/17 та зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 року.

Таким чином, апелянт вказує, що станом на момент подачі позову (24.05.2021) та протягом всього розгляду даної справи в суді першої інстанції Львівська міська рада не набула право власності на спірне нерухоме майно шляхом його витребування, оскільки дію постанови Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 року - зупинено.

Більше того, підставою задоволення позову Львівської міської ради стала постанова Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 року в судовій справі №461/1980/17. Однак, 11.08.2022 Верховним Судом прийнято постанову, якою постанову Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Львівська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/896/24 від 10.06.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Також, 07.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 07.08.2024 з`явився представник позивача, надав пояснення, клопотання про відкладення розгляду справи підтримав.

У судове засідання 07.08.2024 з`явився представник відповідача, надав пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав.

У судове засідання 07.08.2024 з`явився представник третьої особи, надав пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи колегія судів вказує наступне.

Подане клопотання мотивовано тим, що на розгляді Касаційного цивільного суду перебуває справа за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 18.01.2024 у справі №461/1980/17 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень на вул. Хмельницького, 37.

Позивач вважає, що ухвалювати будь-яке рішення у даній справі до остаточного рішення у справі №461/1980/17 буде передчасно, тому просить розгляд справи відкласти.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів вказує, що розгляд Касаційним цивільним судом справи №461/1980/17 не є підставою для відкладення розгляду даної справи.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.

При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно положень чинного законодавства України, а саме ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 387 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Визначений положенням ст. 388 ЦК України такий речово-правовий спосіб захисту як віндикація надає право власнику звернутися з позовом до останнього набувача спірного майна з вимогою про витребування у нього майна, і без пред`явлення вимоги про визнання недійсними усіх наступних правочинів вчинених після недійсного.

Так, Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» про за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» нежитлового приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37 на користь Львівської міської ради.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 позовні вимоги задоволено.

? ? ? ? ? . 16.10.2018

461/1980/17 24.12.2020

.

Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що спірне майно належало на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради, що підтверджується Постановою Львівського апеляційного суду у справі №461/1980/17 від 24.12.2020, якою було встановлено, що Львівська міська рада не надавала згоди на відчуження нежитлового приміщення площею 19,7 кв. м. та приміщення під інд. 16-1 площею 10,5 кв. м., загальна площа 30,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 37 , реєстраційний номер 1057576646101. У цьому ж рішенні встановлено, що спірне майно вибуло з володіння власника Львівської міської ради поза його волею до ОСОБА_1 .

Однак, колегія суддів вказує, що 01.04.2021 Верховним Судом постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження в судовій справі №461/1980/17 та зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 року.

В подальшому, 11.08.2022 Верховним Судом прийнято постанову в справі №461/1980/17, якою касаційну скаргу сторони відповідача ( ОСОБА_1 ) задоволено частково та справу направлено на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Відтак, на момент подачі позову Львівської міської ради (24.05.2021), протягом всього розгляду даної справи в суді першої інстанції та на момент прийняття оскаржуваного рішення (03.08.2021) дія постанови Львівського апеляційного суду від 24.12.2020 на яку посилався суд першої інстанції була зупинена.

Таким чином, спірне нерухоме майно станом на момент подачі позову, протягом розгляду даної судової справи та на момент ухвалення рішення суду не перебувало ні фактично, ні юридично у власності Львівської міської ради. Щодо справжнього власника майна існував та на даний час існує спір в судовій справі №461/1980/17.

Внаслідок вищенаведеного, Львівська міська рада не була титульним власником спірного нерухомого майна ні на момент подання позову, ні станом на сьогодні, відтак, не мала права в порядку ст. 387 ЦК України звертатись до Господарського суду Львівської області з позовом про витребування (була та є неналежним позивачем).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вказує, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за наведених обставин справи, які існували на момент подання позовної заяви та прийняття оскаржуваного рішення, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі № 914/1425/21 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» б/н від 20.11.2023 (вх. № 01-05/3550/23 від 21.11.2023) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2021 у справі № 914/1425/21 скасувати. Прийняти нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

3.Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів. пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б37» (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, код ЄДРПОУ 42399482) 2 724, 00 грн судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак