Постанова

від 31.07.2024 по справі 607/18157/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 607/18157/20

провадження № 61-10684св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Тернопільська міська рада,

особа, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Заплітна Ірина Анатоліївна, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року у складі колегії суддів Парандюк Т. С., Бершадської Г. В., Міщій О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року № 7/47/91 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Я. Стецька гр. ОСОБА_2 », визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийнятого 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишиним М. Ю., щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096 за ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28 квітня 1999 року № 365 чоловікові позивача ОСОБА_4 було передано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, загальною площею 641 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 . Зазначена земельна ділянка була поділена на дві частини: земельна ділянка площею 414 кв. м, яка була передана у приватну власність ОСОБА_4 , та земельна ділянка площею 227 кв. м, яка була передана останньому в постійне користування. На підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0414 га та державний акт на право постійного користування землею площею 0,0227 га, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті позивач прийняла спадщину на підставі заповіту, зокрема, на земельну ділянку площею 0,0227 га. У квітні 2016 року вона звернулася до Тернопільської міської ради із заявою щодо надання дозволу на відведення цієї земельної ділянки їй у власність. 16 червня 2016 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 ». Після отримання вказаного рішення в липні 2016 року, вона розпочала процедуру отримання необхідних висновків, дозволів та оформлення іншої технічної документації, передбаченої статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Проте на всі подані нею заяви державні кадастрові реєстратори надали відмови, мотивовані наявністю помилки в координатах розташування суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:12:010:0059, яка також належить їй на праві приватної власності, що спричинило накладення на новостворену земельну ділянку на підставі розробленого проєкту землеустрою. З метою усунення вказаних неточностей, після відмови розробника технічної документації виправити помилку, в січні 2018 року вона звернулася до суду з позовом до КП «Земельно-кадастрове бюро» з вимогою зобов`язати виправити помилку шляхом внесення змін до технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:12:010:0059 для можливості подальшої реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки. Враховуючи тривалість вказаної процедури, вона не мала можливості у шестимісячний строк подати на затвердження до Тернопільської міської ради розроблений проєкт землеустрою, у зв`язку із чим 05 квітня 2019 року Тернопільська міська рада прийняла рішення № 7/33/110, яким рішення міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 було визнано таким, що втратило чинність. Надалі рішенням Тернопільського окружного суду рішення Тернопільської міської ради від 05 квітня 2019 року № 7/33/110 було скасовано. 16 вересня 2020 року, отримавши відповідь Тернопільської міської ради на її заяву щодо відведення земельної ділянки площею 0,0230 га для обслуговування індивідуального житлового будинку та споруд за адресою АДРЕСА_1 , позивачу стало відомо, що 13 березня 2020 року Тернопільська міська рада прийняла оскаржуване рішення. У цьому листі також було зазначено, що земельна ділянка площею 0,0230 га, на яку вона ще у 2017 році виготовила проєкт землеустрою, включає частину земельної ділянки площею 0,0141 га, право власності на яку вже зареєстровано за іншою особою. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку площею 0,0141 га з присвоєним кадастровим номером 6110100000:12:013:0096 зареєстровано за ОСОБА_2 .

Отже, Тернопільська міська рада своїм рішенням від 13 березня 2020 року № 7/47/91, яким затверджено громадянину ОСОБА_2 проєкт землеустрою, надала останньому дозвіл на оформлення права власності на земельну ділянку, яка не була вільною, а перебувала у користуванні позивача. Тернопільській міській раді було відомо про те, що спірна земельна ділянка ще з 1999 року перебувала в постійному користуванні ОСОБА_4 , а з 2010 року до 2019 року - у користуванні позивача.

Вважає, що Тернопільська міська рада не мала правових підстав вчиняти будь-які дії стосовно спірної земельної ділянки, а тим більше передавати її у власність третій особі, зокрема ОСОБА_2 , оскільки під час виготовлення ОСОБА_2 проєкту землеустрою на оспорювану земельну ділянку, ним не було погоджено межі земельної ділянки з суміжним землевласником - ОСОБА_1 , що є порушенням вимог земельного законодавства України.

З огляду на викладене, враховуючи, що земельна ділянка площею 0,0230 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2019 рік не належала до земель Тернопільської міської ради, якими остання мала право розпоряджатись, а право постійного користування було успадковано ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого ОСОБА_4 , та заповіту ОСОБА_4 від 15 червня 2009 року; ОСОБА_1 розробила проєкт відведення земельної ділянки та отримала позитивний висновок Держгеокадастру України через ГУ Тернопільської області; під час виготовлення ОСОБА_2 проєкту землеустрою на оспорювану земельну ділянку він не погодив межі земельної ділянки з суміжним землевласником ОСОБА_1 , що є порушенням вимог земельного законодавства України, та рішення Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року № 7/47/91 було прийняте під час судового розгляду справи, що суперечить вимогам частини першої статті 161 ЗК України.

Вважає, що прийняте Тернопільською міською радою рішення від 13 березня 2020 року № 7/47/91 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийняте 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишиним М. Ю., незаконними та такими, що порушують її права як належного землекористувача спірної земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року №7/47/91 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийнятого 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишин М. Ю., щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, за ОСОБА_2 - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами порушення її прав, свобод та інтересів прийнятим рішенням Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року № 7/47/91.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року № 7/47/91 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийняте 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишиним М. Ю., щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, за ОСОБА_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши до Першої Тернопільської державної нотаріальної контори відповідну заяву 16 червня 2010 року, станом на 2019 рік спірна земельна ділянка не належала до вільних земель Тернопільської міської ради, рішенням Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0230 га. Документація щодо розроблення та затвердження вказаного проєкту була розроблена і затверджена відповідно до вимог земельного законодавства, рішень щодо вилучення земельної ділянки на підставі заяви ОСОБА_4 від 14 вересня 2002 року міська рада не приймала. Враховуючи викладене, приймаючи оскаржуване рішення, Тернопільська міська рада допустила порушення прав позивача, дозволивши розроблення технічної документації на частину спірної земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , а тому таке рішення підлягає скасуванню. Крім того скасуванню підлягає як похідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га за ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

31 жовтня 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Заплітна І. А., засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою адвокатом Заплітною І. А., на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 серпня 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_5 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 607/18157/20 (провадження № 61-10684св22), справу призначено судді-доповідачеві Ігнатенку В. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Стрільчук В. А.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 липня 2024 року визначено суддів, які входять до складу колегії: Олійник А. С.. Фаловська І. М.

29 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_3 , який не брав участі у справі ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, з 01 вересня 2021 року є власником спірної земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І. Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 5864. Наразі вказаний договір купівлі-продажу оскаржується в судовому порядку ОСОБА_1 . На ці обставини апеляційний суд не звернув уваги та ухвалив рішення у справі, не залучивши ОСОБА_3 до участі у справі, тим самим вирішив питання про його права та інтереси. Крім того, ОСОБА_3 не погоджується з висновками апеляційного суду щодо того, що ОСОБА_1 успадкувала право постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки право постійного користування такою земельною ділянкою може перейти до фізичної особи спадкоємця лише для мети, для якої таке право отримав спадкодавець. Так, призначенням земельної ділянки, яка передавалась у постійне користування ОСОБА_4 згідно з державним актом на право постійного користування, було обслуговування житлового будинку і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Отже, до ОСОБА_1 могло перейти право постійного користування цією земельною ділянкою також для вказаної мети.

Позиція інших учасників справи

01 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_7 подала до Верховного Суду засобами електронної пошти відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що Тернопільський апеляційний суд у постанові від 28 лютого 2022 року жодним чином не вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 , а тому останній не може користуватись процесуальними правами та не несе процесуальні обов`язки учасника справи. Просить звернути увагу на те, що цивільна справа перебуває в провадженні суду з 2020 року і скасування постанови апеляційного суду з формальних підстав призведе до безпідставного затягування розгляду справи.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Суди встановили, що 26 березня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 26 березня 2009 року.

У 1999 році на ім`я ОСОБА_4 . Тернопільською міською радою народних депутатів на підставі рішення Тернопільської міської Ради народних депутатів від 28 квітня 1999 року № 365, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 55, був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ТР, відповідно до якого ОСОБА_4 передана у постійне користування земельна ділянка площею 227 кв. м, яка розташована на території м. Тернополя, для обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

16 листопада 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Іваненком О. С. за реєстровим номером 4360, згідно з яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 3/4 частки з належних йому 29/50 часток домоволодіння у складі двох житлових будинків під літерою «А» та під літерою «Б» з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0414 га, кадастровий номер 6110100000:12:010:0059, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції 12 червня 2010 року.

15 червня 2009 року приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О. Є. за реєстровим номером 640 посвідчив заповіт, згідно з яким ОСОБА_4 заповідав все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати і на що він за законом матиме право, своїй дружині ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 227 кв. м, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Рішенням Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га з передачею земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано її в шестимісячний термін подати на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Висновком управління містобудування, архітектури та кадастру виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 23 вересня 2016 року № 1934/14 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,0230 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1

26 січня 2017 року Приватним підприємством «Тернопільський край» на підставі рішення Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 розроблено завдання на складання проєкту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 травня 2017 року № 32-19-0.202-1310/177-17 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0230 га, що проєктується для відведення у власність гр. ОСОБА_1 , частково формується за рахунок земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого Тернопільською міською радою від 1999 року № 55, частково за рахунок земель комунальної власності, не наданих у власність та постійне користування у межах населеного пункту.

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 26 червня 2017 року № 2300/82-17 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0230 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у власність ОСОБА_1

18 липня 2017 року рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу у місті Тернополі міськрайонного управління у Тернопільському районі та місті Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № РВ-6100173732017 відмовлено ОСОБА_1 за її заявою від 07 липня 2017 року у внесенні змін до Державного земельного кадастру у зв`язку із наявністю помилки, а саме перетином ділянок з ділянкою, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Надалі рішеннями державного кадастрового реєстратора Відділу у місті Тернополі міськрайонного управління у Тернопільському районі та місті Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 29 листопада 2017 року № РВ-6100220722017 та від 28 грудня 2017 року № РВ-6100231022017 також було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав перетину ділянок з ділянкою, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, площа збігається на 3,8391%

Рішенням Тернопільської міської ради від 05 квітня 2019 року № 7/33/110 рішення міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » визнано таким, що втратило чинність.

Згідно з роз`ясненнями, наданими ОСОБА_1 у листі Тернопільської міської ради від 20 травня 2019 року № 7790/08-Ф, підставою для скасування рішення від 16 червня 3-26 року № 7/9/45 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 » від 16 червня 2016 року є неподання ОСОБА_1 в шестимісячний строк проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0230 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

17 березня 2020 року рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі № 500/1977/19 скасовано рішення Тернопільської міської ради від 05 квітня 2019 року № 7/33/110, яким рішення дев`ятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради від 16 червня 2016 року № 7/9/45 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0230 га за адресою АДРЕСА_1 » визнано таким, що втратило чинність.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації, 21/50 частка будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування 21/50 частин домоволодіння, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюком Л. О. 19 червня 2002 року за реєстровим № 2871.

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії В1 № 665812 ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 19 червня 2002 року № 2870 передано у приватну власність земельну ділянку площею 228 кв. м, яка розташована на території АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

24 липня 2019 року рішенням Тернопільської міської ради № 7/36/22 надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0157 га безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , та зобов`язано останнього в шестимісячний термін подати на затвердження вказаний проєкт.

11 жовтня 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на підставі рішення Тернопільської міської ради від 24 липня 2019 року № 7/36/22 розроблено завдання на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0141 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до земель комунальної власності (землі запасу), гр. ОСОБА_2 .

Висновком управління містобудування, архітектури та кадастру виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 09 грудня 2019 року № 1637/14 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельній ділянці площею 0,0157 га, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 23 грудня 2019 року № 16848/82-19 погоджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0141 га гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 30 січня 2020 року № НВ № 6112270892020 земельна ділянка площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:00096, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

31 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0141 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

13 березня 2020 року після розгляду звернення ОСОБА_2 Тернопільська міська рада прийняла рішення № 7/47/91 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Я. Стецька гр. ОСОБА_2 »,згідно з яким гр. ОСОБА_2 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0141 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 ; припинено гр. ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою площею 0,0141 га на АДРЕСА_1 , враховуючи письмову згоду землекористувача ОСОБА_4 ; передано гр. ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, площею 0,0141 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Нотаріально посвідченою заявою від 14 вересня 2002 року ОСОБА_9 не заперечував проти вилучення у нього земельної ділянки площею 145 кв. м. для обслуговування житлового будинку із земельної ділянки, загальною площею 227 кв. м., яка перебуває в його користуванні гр. ОСОБА_2 . Натомість у постійному користуванні ОСОБА_10 залишилася земельна ділянка площею 82 кв.м.

Спірна земельна ділянка на АДРЕСА_1 , на яку припинено гр. ОСОБА_11 право користування земельною ділянкою площею 0,0141 га на АДРЕСА_1 до прийняття вказаного рішення Тернопільської міської ради, не вилучалася у гр. ОСОБА_10 . перш, ніж передати її у власність гр. ОСОБА_2 , що підтверджується відповідями Тернопільської міської ради, згідно з якими за період з 2000 року по 2019 рік рішень щодо припинення права постійного користування ОСОБА_4 , яке виникло на підставі державного акта на право постійного користування землею за № 355 щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 227 кв. м. Тернопільська міська рада не приймала, як і не приймала рішень щодо надання погоджень на складання проєктів відведення, передачі у власність чи користування земельними ділянками, що розташовані за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_12 у період з 2002 року по 2018 року.

Мотивувальна частина

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті восьмому частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках-на касаційне оскарження судового рішення.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, у площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Відповідно до частини четвертої статті 389 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Аналіз вказаної частини дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі у справі, за умови перегляду апеляційним судом її апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, оскільки, саме суд першої інстанції визначає суб`єктний склад сторін. Винятком з цього правила є лише випадок, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.

Саме Тернопільський апеляційний суд, ухваливши рішення від 28 лютого 2022 року про задоволення позову ОСОБА_1 , вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_3 , якому на час ухвалення такого рішення належала на праві власності спірна земельна ділянка.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись керуючись конкретними обставинами справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто суд має розглянути й вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на час розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічного по суті висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та постанові від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначені в частині третій статті 152 ЗК України. Відповідно до частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу оскарження рішення органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради від 13 березня 2020 року № 7/47/91 ««Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », а також з приводу скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 52102222, прийнятого 29 квітня 2020 року приватним нотаріусом Олексишин М. Ю., щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0141 га, кадастровий номер 6110100000:12:013:0096, за ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивач звернулась до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із вказаним позовом 28 жовтня 2020 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 вересня 2020 року № 224383613 спірна земельна ділянка на час звернення до суду із вказаним позовом належала ОСОБА_2 на праві власності на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Однак 16 березня 2021 року ОСОБА_2 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_6 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 березня 2021 року, укладеним між останньою та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Олексишиним З. З. за реєстровим № 257. В подальшому ОСОБА_6 відчужила зазначену земельну ділянку ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І. Р. за реєстровим № 5864.

Отже, як на час ухвалення рішення судом першої інстанції, так і на час перегляду цього рішення судом апеляційної інстанції, спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 , який не був залучений до участі у справі.

Суд апеляційної інстанції вказані обставини не перевірив, на час постановлення рішення у справі не встановив власника спірної земельної ділянки, враховуючи ту обставину, що позивач під час розгляду справи неодноразово повідомляла про намір ОСОБА_2 відчужити цю земельну ділянку на користь третіх осіб, у зв`язку з чим зверталась із заявами про забезпечення позову.

Отже, наведені ОСОБА_3 у касаційній скарзі доводи в частині порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, який прийняв рішення про його права і свободи, не вирішивши питання щодо залучення до участі у справі, знайшли підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 повідомив про те, що відповідач у справі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах.

Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Таким чином, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20 (провадження № 61-5024св22), від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (провадження № 61-17489св20).

Отже, враховуючи вказані вище положення, у разі, якщо буде встановлено, що правовідносини допускають правонаступництво необхідно здійснити заміну відповідача ОСОБА_2 правонаступником.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина друга статті 263 ЦПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Зважаючи на порушення процесуальних норм апеляційним судом, який не встановив на час постановлення рішення власника спірної земельної ділянки, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому на підставі положень пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі №530/1731/16-ц).

Ураховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

У серпні 2023 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_14 звернувся до Верховного Суду із клопотаннями про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України - у зв`язку зі смертю відповідача.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року та направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд на підставі пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України, питання наявності або відсутності процесуального правонаступництва після смерті відповідача ОСОБА_2 підлягає з`ясуванню апеляційним судом під час нового розгляду справи, тому клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у зв`язку зі смертю відповідача є передчасним і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк