Ухвала

від 16.08.2024 по справі 488/2840/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 488/2840/23

провадження № 61-11018ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Веселинівської селищної ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, за зустрічнимпозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Веселинівської селищної ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до

ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради,про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня

2024 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2024 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

31 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2024 року.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зроблено правовий висновок про те, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

Отже, оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову, після її перегляду в апеляційному порядку, у статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, ухвала Корабельного районного суду м. Миколаєва

від 21 червня 2024 року та постанова Миколаївського апеляційного суду

від 22 липня 2024 року не підлягають касаційному оскарженню у зв`язку з відсутністю пункту 4 частини першої статті 353 ЦПК України у переліку оскаржуваних ухвал за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду

м. Миколаєва від 21 червня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2024 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Веселинівської селищної ради Миколаївської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська