Ухвала від 20.08.2024 по справі 300/2255/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"20" серпня 2024 р. справа № 300/2255/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання (заяву) позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача за позовом ПП «Галичанка ІФ» до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 в справі № 300/2255/24 - позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з належного приватному підприємству «Галичанка ІФ» нежилого приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Заклинських, буд. 8, накладеного постановою від 13.08.2009, виданою заступником начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ у виконавчому провадженні №14220131.

Зобов`язано Івано-Франківський відділ Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з належного приватному підприємству «Галичанка ІФ» нежилого приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Заклинських, буд. 8, накладеного постановою від 13.08.2009, виданою заступником начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ у виконавчому провадженні № 14220131.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 апеляційну скаргу Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2022 року у справі № 300/2255/24 залишено без змін.

Вказане рішення суду набрало законної сили 27.06.2024 та перебуває на стадії виконання.

В подальшому, 02.08.2024 ПП «Галичанка ІФ» звернулося до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Івано-Франківським відділом Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в порядку статті 383 КАС України, щодо невиконання рішення суду від 17.04.2024 в адміністративній справі № 300/2255/24. Заява вмотивована тим, що даним рішенням зобов`язано відповідача зняти арешт з належного приватному підприємству «Галичанка ІФ» нежилого приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Заклинських, буд. 8, накладеного постановою від 13.08.2009, виданою заступником начальника ВДВС Івано-Франківського МУЮ у виконавчому провадженні № 14220131. Позивач вказує, що на момент подання заяви відповідачем не здійснено жодної дії для виконання коментованого рішення, внаслідок чого, такі дії порушують його права, що і слугувало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 за № 78 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 300/2255/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024, судову справу № 300/2255/24 передано судді Панікару І.В.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 05.08.2024 по 09.08.2024 перебував на листку тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим, строк розгляду зазначеної вище заяви продовжено.

Розглянувши матеріали заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Також, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Так, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

При цьому, виходячи з наведеного вище, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Коментований правовий висновок міститься у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 162/614/17 провадження №А/857/9533/20.

Окрім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 визначено, що перед тим як подати заяву у порядку статті 383 КАС України, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

В даному випадку позивач 12.07.2024 звернувся із заявою до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до якої долучив копію рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 в справі № 300/2255/24.

Водночас, тільки 19.08.2024 заявнику видано виконавчий лист по адміністративній справі № 300/2255/24.

Вищенаведене свідчить про те, що стадія примусового виконання рішення не вичерпана.

Отже, суд зазначає, що заявник не надав суду жодних доказів які підтверджують ту обставину, що державний виконавець використав всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення у справі № 300/2255/24. Внаслідок чого, звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду згідно Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Абзацом 2 частини 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Ураховуючи вищевикладене, беручи до уваги невідповідність поданої ПП «Галичанка ІФ» заяви вимогам пункту 8 частини 2, частини 3 статті 383 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення заявнику.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 243, 243, 248, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ПП «Галичанка ІФ», подану у порядку статті 383 КАС України, - повернути заявнику з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.