Постанова

від 19.06.2024 по справі 756/10655/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/6170/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м. Київ

Справа № 756/10655/23

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, постановлену у складі судді Яценко Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ві Ес Ві Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інттекс» про визнання правочинів удаваними,

встановив:

У серпні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Ві Ес Ві Груп», ТОВ «Інттекс», а якому просить визнати договори позики № 1, 2, 3, 4 від 01.06.2022 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , удаваними.

03.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за вищевказаними договорами позики в загальній сумі 567 954 долари США 39 центів, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 20 654 172 грн. 55 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн., 120 000 грн. витрат на правничу допомогу та судового збору за подання зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

03.11.2023 року ОСОБА_1 також подав заяву про забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на будь-яке майно ОСОБА_3 в межах позовних вимог зустрічного позову в розмірі 30 654 172 грн. 55 коп.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що наразі порушено право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, а саме грошовими коштами, які ОСОБА_3 не має наміру повертати. Вказує, що ОСОБА_1 вже звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, з приводу чого існує кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 , відносно якого є рішення судів про стягнення грошових коштів та відкриті виконавчі провадження, що спростовує висновок суду щодо відсутності ризиків невиконання рішення суду. Таким чином, наразі є ризик не виконання рішення суду, у разі задоволення зустрічного позову. Обраний спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а в позові детально викладено та підтверджено доказами обставини, які свідчать про існування ризику невиконання рішення.

Вважає, що оскільки предметом заявленого позову є стягнення грошових коштів, які на праві власності належать ОСОБА_1 та якими заволодів ОСОБА_4 , то забезпечення позову має бути здійснено шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 . У даній заяві чітко вказано необхідність накладання забезпечення позову, оскільки наразі ОСОБА_3 може позбутися майна, за рахунок якого можна буде виконати судове рішення. Вказує, що оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, то накладення арешту на майно, мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його діяльність. Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що згідно поданої заяви заявник не конкретизує, на яке саме рухоме чи нерухоме майно слід накласти арешт. Заявником не надано переліку майна, на яке необхідно накласти арешт, не надано актуальну оцінку майна, як доказ співмірності заявленим вимогам та докази того, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення зустрічного позову.

Таким чином, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки сторона в порушення принципу співмірності та обґрунтованості не надала жодних вищеперерахованих доказів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники справи повторно в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки сторона не вказує, на яке саме майно ОСОБА_3 просить накласти арешт та де воно знаходиться, як і не надає доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення зустрічного позову.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Ві Ес Ві Груп», ТОВ «Інттекс», а якому просить визнати договори позики № 1, 2, 3, 4 від 01.06.2022 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , удаваними.

03 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів за вищевказаними договорами позики в загальній сумі 567 954 долари США 39 центів, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 20 654 172 грн. 55 коп., моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн., 120 000 грн. витрат на правничу допомогу та судового збору за подання зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення зустрічного позовушляхом накладення арешту на будь-яке майно ОСОБА_3 в межах позовних вимог зустрічного позову в розмірі 30 654 172 грн. 55 коп., ОСОБА_1 посилається на те, що 01.06.2022 року сторони уклали чотири договори позики, з урахуванням не виконання взятих зобов`язань позичальником існує заборгованість перед позикодавцем за договорами позики. ОСОБА_3 отримав позику від ОСОБА_1 на загальну суму 438 559 доларів США, що на момент передачі в сумі було еквівалентно 12 131 831 грн., повернув ОСОБА_1 56 000 доларів США.

На даний час ОСОБА_3 повинен виконати договори позики та сплатити ОСОБА_1 грошові кошти з процентами, пенею та комісією, а саме: за договором позики 1 має бути стягнута сума в розмірі 285 339 доларів США 11 центів, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 10376613 грн.54 коп.; за договором позики 2 має бути стягнута сума в розмірі 16780 доларів США 73 центи, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 610 246 грн. 35 коп.; за договором позики 3 залишок боргу в розмірі 17854 долари США, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 649 276 грн. 78 коп.; за договором позики 4 заборгованість складає 163 960 долари США, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 5962552 грн. 96 коп.

Загальна сума, яка має бути стягнута, складає 567 954 долари США 39 центів, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 20 654 172 грн. 55 коп.

Зазначає, що загальний борг суми позики за договорами 1, 2, 3, 4 в розмірі 382 559 долари США, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 13912102 грн. 34 коп., проценти за договорами 1, 2, 3, 4 - 109 286 доларів США 90 центів, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 3 974 316 грн. 48 коп., пеня за договорами позики 1, 2, 3, 4 в розмірі 76109 долари США, що станом на 31.10.2023 року за курсом НБУ еквівалентно 2767 786 грн. 47 коп. Також моральну шкоду оцінює в 10 000 000 грн.

Посилається на те, що оскільки предметом заявленого позову є стягнення грошових коштів, які на праві власності належать ОСОБА_1 та якими заволодів ОСОБА_4 , то забезпечення позову має бути здійснено шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 . Вважає, що саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав ОСОБА_1 у разі задоволення зустрічного позову. Просить суд забезпечити зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, шляхом накладення арешту на будь-яке майно ОСОБА_3 в межах позовних вимог зустрічного позову в розмірі 30 654 172 грн. 55 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, суд має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.

Положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову.

Отже, відомості про те, на яке саме майно заявник просить накласти арешт, місце його знаходження та вартість майна, на яке накладається арешт, є необхідними для забезпечення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник не зазначив, на яке саме рухоме та нерухоме майно, належне відповідачу за зустрічним позовом, необхідно накласти арешт та не надав суду відомості про його вартість, що унеможливлює визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Врахувавши предмет та підстави позову, зміст заяви про забезпечення зустрічного позову та поданих заявником доказів, принцип дотримання співмірності та адекватності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки представник позивача за зустрічним позовом не зазначив, на яке конкретно визначене рухоме та нерухоме майно, належне відповідачу, необхідно накласти арешт .

Доводи апеляційної скарги про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на будь-яке майно в межах суми позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки заява про забезпечення позову не містить відомостей, яке саме майно перебуває у власності відповідача, вартість майна.

Відсутність наведеної інформації позбавляє суд можливості визначитися із таким критерієм застосування заходів забезпечення позову як співмірність,перешкоджає об`єктивно оцінити та перевірити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Крім того, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову заявником не доведено, що існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду за наслідками розгляду заявлених зустрічних позовних вимог.

Заявник не довів наявність у відповідача конкретного майна та намірів його відчужити, у зв`язку з чим відсутнє підтвердження, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Посилання в заяві про можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають, оскільки позивачем не вказано про наявність у відповідача майна, не зазначено його вартість та не наведено переконливих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Крім того, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ ЕС ВІ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТТЕКС», про стягнення боргу за договорами позики та моральної шкоди - відмовлено.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.