Ухвала

від 11.12.2024 по справі 756/10655/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11.12.2024 Справа № 756/10655/23

Справа № 756/10655/23

Провадження № 2/756/638/24

УХВАЛА

11 грудня 2024 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ ЕС ВІ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТТЕКС», про визнання правочинів удаваними,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ ЕС ВІ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТТЕКС», про визнання правочинів удаваними.

Ухвалою судді від 25.08.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судове засідання позивач та його представник повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подавали.

Інші учасники провадження у судове засідання також не з`явилися з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

18.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ ЕС ВІ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТТЕКС», про визнання правочинів удаваними.

Ухвалою судді від 25.08.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судові засідання, які були призначені судом на 17.10.2024 та 11.12.2024 позивач та представник позивача - адвокат Іорданов К.І., не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи завчасно були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними довідками про доставку судових повісток про виклик в електронний кабінет представника позивача Іорданова К.І. у системі "Електронний суд" та додатково судових повісток про виклик у формі смс-повідомлень позивачу ОСОБА_1 на номер телефону, зазначений у позові.

Крім того, кожна дата судового засідання відображалась завчасно на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за веб-адресою: https://ob.ki.court.gov.ua/.

Викладене свідчить про те, що суд виконав покладений на нього обов`язок повідомити учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, проте позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні, про причини неявки у встановленому законом порядку суду не повідомили, заява про розгляд справи за їх відсутності не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За правилами ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (ВС/КЦС № 310/12817/13 від 22.05.2019).

Згідно зі ст.ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18; від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 06 квітня 2023 року у справі №9901/345/21.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання позивач та його представник повторно не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надіслали, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 43, 44, 223, 257, 260-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІ ЕС ВІ ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТТЕКС», про визнання правочинів удаваними залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О.О. Тиха