Рішення

від 05.08.2024 по справі 754/3497/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/3497/23

Провадження № 2/346/153/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді: Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., за участю представника позивача: ОСОБА_1 , представників відповідача: Атаманюка В.М., ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного торговельно-економічного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Печеніжинська селищна рада про визнання незаконним та скасування наказу в частині відрахування з числа студентів коледжу одного студента, поновлення студентом та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувс із позовом до Державного торгівельного-економічного університету, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Печеніжинська селищна рада, яким просив:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20.10.2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_3 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет в приміщені навчального закладу (в аудиторії);

2) поновити ОСОБА_3 студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за кошти державного (регіонального) бюджету, Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія»;

3) стягнути з Державного торговельно-економічного університету на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 березня 2023 року суд відкрив провадження у цивільній справі, але також відстрочив ОСОБА_3 сплату судового збору у розмірі 2147 гривень 20 копійок (а.с.55-56 том 1). Справу вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 24 квітня 2023 року о 14 годині 30 хвилин у приміщенні зали судових засідань Деснянського районного суду м. Києва (а.с. 55-57 том 1).

07 квітня 2023 року ОСОБА_1 було подано клопотання про надання останньому можливості брати участь в судових засіданнях в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.63 том 1).

14 квітня 2023 року надійшло клопотання директора Коломийського економіко-правового фахового коледжу Державного торговельно-економічного університету ОСОБА_2., який просив передати для подальшого розгляду справу № 754/3497/23 із Деснянського районного суду міста Києва до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. (а.с. 68-69 том 1).

14 квітня 2023 року також надійшло клопотання директора Коломийського економіко-правового фахового коледжу Державного торговельно-економічного університету ОСОБА_2., який просив встановити додатковий строк подання відзиву не менше 15 днів з часу отримання відповідачем позовної заяви з додатками по даній справі. (а.с.87 том 1).

24 квітня 2023 року поступило клопотання відповідно до якого директор Коломийського економіко-правового фахового коледжу Державного торговельно-економічного університету ОСОБА_2., просив відкласти судове засідання призначене на 24 квітня 2023 року, з метою надання йому часу на підготовку відзиву та подання додаткових доказів по справі (а.с. 90 том 1).

Також 24 квітня 2023 року до вищевказаного суду надійшло заперечення проти клопотання представника відповідача про передачу справи до іншого суду якою ОСОБА_4 просив в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи із Деснянського районного суду містка Києва до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2023 року, поданого представником відповідача - відмовити. (а.с. 92-94 том 1).

Однак, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2023 року вирішено відмовити в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Гресько В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. (а.с.95-96 том 1). І ухвалою вищевказаного суду від 24 квітня 2023 року було вирішено передати вказану цивільну справу до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області за підсудністю (а.с. 100,102-105 том 1).

І згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, суддею визначено Валігурську Л.В. (а.с.114 том 1).

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2023 року суд прийняв до свого провадження матеріали вищевказаної позовної заяви. Справу вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20 червня 2023 року о 10 годині у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області. Разом з цим судом було вирішено задовільнити клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів (а.с.115-116 том 1).

20.06.2023 року представник відповідача ОСОБА_5 , який діє в інтересах відповідача подав клопотання про допит свідків, а саме працівників навчального закладу ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , та студентів навчального закладу ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (а.с.121 том 1). В цей же день до суду надійшов відзив на позовну заявку в якому просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та надано завірені копії письмових документів (а.с. 122-124, 125-132, 133-150 том 1). 03.07.2023 року до суду також надійшла відповідь на відзив відповідно до якої просили позов ОСОБА_3 задовольнити повністю. (а.с.155-165 том 1).

13.07.2023 року надійшло клопотання представника відповідача, який просив долучити до матеріалів справи документи, що мають доказове значення (а.с.188-211). А ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.07.2023 року закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.214-215 том 1).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, суддею було визначено ОСОБА_15 у зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Валігурської Л.В. (а.с.226-227 том 1).

15.01.2024 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення письмових доказів (а.с. 1-68 том 2). А ухвалою суду від 15.01.2024р. на підставі клопотання представника відповідача суд змінив порядок з`ясування обставин і дослідження доказів: вирішив допитати тільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (а.с.69-71 тому 2).

26.02.2024 року представник відповідача надав суду клопотання про долучення письмових документів (а.с.78-142 том 2). 27.02.2024 року та 08.04.2024 року було проведено судове засідання та допитано свідків, а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 (а.с.147-149, 160-161 том 2).

12.04.2024 року та 07.05.2024 року представник відповідача ОСОБА_5 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та долучення письмових доказів (а.с. 169,181-191 том 2)

17.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_5 , подав клопотання про долучення до матеріалів справи копію протоколу № 4, яким підтверджується обрання головою ради студентського самоврядування коледжу ОСОБА_16 (а.с.212-217 том 2).

Сторони в судове засідання яке відбулось 02 серпня 2024 року не з`явились подали заяви про розгляд справи без їх участі.

За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Стислий виклад позицій учасників спору.

Позиція позивача та його представника. з 01 вересня 2021 року ОСОБА_3 був студентом відділення «Правознавства та інформаційних технологій» денної форми навчання Коломийського економіко-правового фахового коледжу Київського торговельно-економічного університету. Але наказом вищевказаного коледжу від 20.10.2022 року №108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу» його було відраховано з числа студентів цього коледжу за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет в приміщенні навчального закладу. І з цим рішенням він не згоден, оскільки директор коледжу не мав компетенції приймати рішення щодо його відрахування з числа студентів; це рішення було прийнято без погодження з радою студентського самоврядування та без погодження із службою у справах дітей; сама підстава для його відрахування паління електронної сигарети ніде не була визначена, як одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу; до того ж взагалі ніяк не було враховано, що на момент відрахування, позивачу було всього 15 років, а у такому віці, за куріння, він не може нести навіть адміністративну відповідальність. Більш того тільки таку відповідальність він і міг понести. І тому наказ, в частині його відрахування є незаконним та підлягає скасуванню, а він поновленню на навчанні.

Разом з цим, у зв`язку із порушенням відповідачем його особистого немайнового права на освіту незаконним наказом, на підставі якого він був відрахований, позивач зазнав моральної шкоди через душевні страждання, які він пережив у зв`язку із відрахування як недисциплінованого студента, невизначеність свого майбутнього, вимушеною зміною життєвих обставин (пошук іншого навчального закладу, зміна кола спілкування, зміна спеціальності у навчанні). А тому вважає, що має право на відшкодування цієї шкоди, у розмірі який він оцінює у 30000 гривень.

Позиція представників відповідача. Наказ про відрахування позивача є законним, і тому не підлягає скасуванню, оскільки грунтується на Правилах внутрішнього розпорядку коледжу, які своїм курінням позивач порушив. Зокрема, він вчинив одноразове грубе порушення цих Правил, за що і був відрахований. При цьому, оскаржуваний позивачем наказ був погоджений із радою студентського самоврядування, а із Службою у справах дітей питання відрахування позивача не підлягало погодженню, оскільки він був студентом коледжу, який вважається закладом передвищої освіти, а не закладом вищої освіти, як вважав позивач. А у такому разі ніякого погодження здійснювати не було потреби. Усі повноваження на прийняття наказу та на відрахування позивача директор коледжу мав. право позивача на освіту взагалі не порушено, оскільки він вже поновився на навчання в іншому закладі освіти. А доказів заподіяння позивачу моральних страждань, ним не надано. І тому у задоволенні позову слід відмовити.

Покази свідків.

ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; студент 3-го курсу Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ; місце проживання: АДРЕСА_1 ). Знає ОСОБА_3 , оскільки навчались разом у коледжі, група К-21. У жовтні 2023 року, коли вони перебували у аудиторії 103, сидячи за одним столом, і коли в аудиторії не було викладача ОСОБА_38, ОСОБА_18 дістав зі своєї кишені електронну сигарету і почав її курити, здійснюючи вдих та видих, випускаючи при цьому у повітря білий дим. ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , теж студенти, які були в аудиторії, зробили йому зауваження попросивши перестати курити, але він продовжив це робити. Однак, в аудиторії він курив не один, інші студенти теж курили (цей же ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ). Проте вони не випускали дим у повітря вгору, а намагались випускати дим з рота під стіл. Коли в аудиторію прийшла викладач, вона запитала хто курив, але оскільки всі мовчали вона повідомила, що йде до директора та вийшла з аудиторії. Тоді ОСОБА_18 зібрав сигарети в інших студентів і сховав їх у шафі. Коли в аудиторію зайшов директор коледжу із викладачкою, та запитав у всіх що трапилось і хто курив, але всі мовчали, і тоді він сказав, що викличе поліцію та попросив вийти із ним всіх дівчат, які разом з ним вийшли з аудиторії. Після цього, у присутності викладача ОСОБА_18 дістав усі сигарети, розплакався і казав, що то не він, а хлопці, чим підставив їх усіх. Викладачка взяла ті сигарети і понесла їх до директора, а всі хлопці, які курили пішли за нею просити пробачення. Усіх хлопців після того інциденту відрахували, але потім поновили усіх, окрім ОСОБА_3 .

ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; студентка 3-го курсу Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ; місце проживання: АДРЕСА_2 ). Знає ОСОБА_18 , оскільки вони разом навчались, вона була з ним у неприязних відносинах, але вважає, що це не впливає на її покази. У жовтні 2023 року, коли всі студенти групи К-21 перебували у аудиторії НОМЕР_1 , і вона також, вона відчула якийсь солодкий запах та побачила дим сірого кольору, а коли повернулась назад, то побачила, як ОСОБА_25 , який сидів за столом із ОСОБА_26 , курив електронну сигарету, здійснюючи вдих та видих, випускаючи при цьому у повітря білий дим. Але вона особисто йому зауваження не робила, робили інші студенти: ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , який проте також курив. Також курили: ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 . Коли в аудиторію прийшла викладач, вона запитала хто курив, але оскільки всі мовчали вона повідомила, що йде до директора та вийшла з аудиторії і через деякий час повернулась до аудиторії разом із ним. Коли в аудиторію зайшов директор коледжу із викладачкою, та запитав у всіх що трапилось і хто курив, хтось сказав, що то ОСОБА_25 . І тоді директор попросив вийти із ним всіх дівчат, які разом з ним вийшли з аудиторії.

ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заступник директора з навчальної роботи Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ; місце проживання: АДРЕСА_3 ): у жовтні 2023 року, його, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 директор коледжу запросив у аудиторію 103, оскільки була інформація про паління в аудиторії. І коли вони зайшли в аудиторію, то побачили дим і відчули солодкий запах, вони задавали питання, хто курив, але всі мовчали. Директор запропонував повідомити йому хто курив, оскільки якщо це не буде встановлено, то він викличе поліцію, і хвилин через 10 ОСОБА_29 пішов до себе у кабінет. Ще, через 20-25 хвилин, до нього у кабінет зайшов директор та методист, які повідомили, що є у коридорі 5 студентів, які зізнались у тому, що палили, і серед них був і ОСОБА_25 . Він запропонував їм написати пояснення кожному окремо, але повідомляв, що вони мають право відмовитись від цього. На наступний день було підготовлено і видано наказ про відрахування всіх цих 5-х студентів за одноразове грубе порушення порядку. А 18.10.2022 року, він особисто повідомляв їм, що на підставі їх письмової заяви вони зможуть поновитись на навчання, але ті, хто навчався за державні кошти, зможуть поновитись на навчання тільки за власні кошти. Коли відбирали пояснення, був він і студенти, а коли вони їх писали, то були самі. Батьків студентів про надання їхніми дітьми пояснень, він не повідомляв.

Гарат ОСОБА_30 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; методист Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ; місце проживання: АДРЕСА_4 ): У жовтні 2023 року, коли вона зайшла в аудиторію НОМЕР_1 , де перебували студенти групи К НОМЕР_2 , то над останньою партою, де сидів ОСОБА_25 , вона побачила дим, але оскільки коли запитала, хто курив усі студенти мовчали, вона вийшли з аудиторії аби покликати та привести до аудиторії директора. Коли вона, разом з директором, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повернулись до аудиторії, то директор одразу повідомив, що куріння не припустиме, але всі мовчали. А коли вся адміністрація вийшла, то вона повідомила, що викличе поліцію, і ОСОБА_25 розплакався, сам сказав, що курив і добровільно видав пристрої для куріння та продовжив плакати. Після чого, вона вийшла з аудиторії, а за нею пішли ще 4-и студента, серед яких був і ОСОБА_18 . Усі студенти вибачились, але ОСОБА_18 не вибачився, як і його батьки.

Встановлені судом обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Сопів (а.с. 21 том 1).

Згідно з наказом директора відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Київського національного торговельно-економічного університету» ОСОБА_2 від 29 липня 2021 року № 73-С, з 01 вересня 2021 року ОСОБА_3 (у віці 14 років) зараховано студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти, за кошти державного (регіонального) бюджету, на спеціальність комп`ютерна інженерія (а.с.126-128 том 1). І згідно із студентським квитком НОМЕР_4 , який виданий 01 вересня 2021 року, ОСОБА_3 являвся студентом цього коледжу (а.с.22 том 1).

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у 2022 році керівником відокремленого підрозділу продовжував бути ОСОБА_2 (а.с.83 зворот - 85 том 1).

Однак, 20.10.2022 року директор відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» ОСОБА_2., наказом від 20.10.2022 року №108-С, відрахував з числа студентів коледжу ОСОБА_31 , ОСОБА_3 (якому виповнилось на той момент 15 років), ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , студентів групи К-21, денної форми навчання, спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія», за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме: паління електронних сигарет в приміщенні навчального закладу (в аудиторії) (а.с. 23,138 та 194-195 том 1).

І суд одразу відзначає, що він згоден із відповідачем у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 дійсно курив електронну сигарету у приміщенні аудиторії коледжу, що однозначно і чітко підтвердило двоє свідків, теж студентів з якими він навчався: ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (зміст показів яких наведено судом вище). З іншого боку, суд згоден із представником позивача, що покази цих та інших свідків мають розбіжності, проте у головному, вони збігаються - позивач курив електронну сигарету у приміщенні аудиторії Коледжу, хоча і не один. Що стосується самих розбіжностей у показах свідків, то вони не мають юридичного значення для цієї справи, і тому суд не бачить потреби в їх окремому аналізі. Однак суд констатує, що вчителька позивача однозначно і чітко вказала у своїх показах, що ОСОБА_3 добровільно і самостійно зізнався у тому, що він курив, а також розплакався, що суд розцінює, як усвідомлення ним того, що він вчинив не правильно, що порушив правила поведінки в аудиторії, і як ознаку його сорому, але і страху перед настанням негативних для нього наслідків у зв`язку із цим. Покази вчительки узгоджуються і з її пояснювальною запискою від 18.10.2022 року, яку вона написала директору одразу після події (а.с.137 том 1).

Своєю пояснювальною запискою від 18.10.2022 року ОСОБА_3 зазначив, що з правилами внутрішнього розпорядку щодо заборони паління в коледжі та відрахування за це ознайомлений при поступленні в навчальний заклад (а.с.130 том 1). Однак зважаючи на зміст Правил внутрішнього розпорядку, які відповідач надав суду (а.с.139-145 тому 1) і про які піде мова далі, суд не може визнати зміст цієї пояснювальної записки, як достовірний і належний доказ таких обставин, оскільки вказані Правила не містять положень про те, що за паління у приміщеннях Коледжу або за порушення заборони паління в коледжі, студент відраховується з навчання. Більш того, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що на момент вступу у Коледж позивача, у Коледжі існували чіткі письмові правила про те, що прямим наслідком порушення заборони паління у приміщеннях коледжу є відрахування студента з навчання, і що важливо, з якими б позивач, якому на момент вступу було тільки 14 років і його батьки дійсно були би ознайомлені. Також суд відзначає, що за показами свідків, свої пояснення ОСОБА_3 давав одразу після свого куріння, після того, як він зазнався і розплакався перед всією аудиторією, тобто знаходячись у дуже вразливому положенні, яке виключає усвідомлене, вільне і правильне сприйняття дійсності будь-якою дитиною, яка би опинилась у такому положенні.

Згідно з договором про надання освітніх послуг закладом фахової передвищої освіти від 01.09.2021 року №160 (який було укладено між Коледжем та ОСОБА_35 і ОСОБА_36 , матір`ю позивача) Коледж узяв на себе зобов`язання здійснити підготовку ОСОБА_3 , за денною формою здобуття освіти за освітньо-професійною програмою Комп`ютерна інженерія, за спеціальністю 123 «Компютерна інженерія» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. І за цим договором, заклад зобов`язаний здійснювати навчання здобувача на рівні стандартів саме фахової передвищої освіти відповідно до ліцензійних умов провадження освітньої діяльності та інших вимог законодавства (п.п.2 п.6). А здобувач зобов`язаний: дотримуватись вимог законодавства, установчих документів, правил внутрішнього розпорядку; виконувати вимоги щодо охорони праці, техніки безпеки та безпеки життєдіяльності виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкції (п.8). Законний представник або здобувач, який є повнолітньою особою у разі нанесення збитків закладу відшкодовує їх у повному обсязі (п.10). У разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до закону (п.13). Здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 44 Закону України «Про фахову передвищу освіту», у тому числі за порушення умов договору (п.14) - (а.с.131-132 том 1).

Отже, договір про надання освітніх послуг, на підставі якого позивача було зараховано до числа студентів Коледжу, не передбачав такої підстави для відрахування з навчання ОСОБА_3 , як паління або порушення заборони паління сигарет у приміщеннях Коледжу. Суд враховує, що договір містить положення про те, що здобувач може бути відрахований із закладу з підстав, визначених ст.44 Закону України "Про фахову передвищу освіту" (п.14 Договору), однак і ця стаття не містить такої підстави для відрахування з навчання, як паління або порушення заборони паління у приміщеннях Коледжу (чи закладі освіти).

Суд також враховує, що договір про надання освітніх послуг, містить таку підставу для відрахування здобувача освіти, як порушення умов цього договору (п.14), однак відзначає, що за змістом наказу про відрахування позивача з навчання, який він оскаржує (а.с.23 т.1.) його було відраховано саме за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, яким директор Коледжу вважав паління електронних сигарет в приміщенні Коледжу, а не за порушення конкретного пункту умов договору.

Відповідач надав суду Наказ директора Коледжу від 01 вересня 2022 року № 45-Н, яким було встановлено категоричну заборону студентам, викладачам, працівникам та іншим особам, куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів у приміщенні та на території коледжу. Наказом директора також визначено, що за куріння на території та в приміщенні навчального закладу до працівників застосувати дисциплінарні стягнення у вигляді догани і звільнення, а до студенів - відрахування з коледжу (за одноразове грубе порушення Правил трудового розпорядку). Заступнику директора з виховної роботи ОСОБА_8 , разом із кураторами академічних груп під час виховних годин проводити пояснювальну роботу серед студентів щодо заборони паління. Також вирішено довести вимоги даного наказу до працівників та студентів коледжу шляхом його розміщення на інформаційних стендах (а.с.192-193 том 1).

Однак, по-перше. Відповідач не дав суду будь-яких доказів того, що зміст цього наказу дійсно було доведено до відома саме позивача, якому на той момент було тільки 15 років (аби він міг дізнатись про те, що наслідком порушення заборони куріння буде саме відрахування його з Коледжу, аби він міг передбачити наслідки своєї поведінки) та його батьків, які зважаючи на його вік, у першу чергу повинні були би бути повідомленими про такі наслідки куріння їх сина, оскільки саме вони здійснюють його виховання до 18 років. Особливо з огляду на те, що за ч.1 ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності за порушення правил куріння, передбачену ч.1 ст.175-1 КУпАП дійсно несуть особи, які досягли 16 років.

А по-друге. Ні положення про Коледж, ні Правила внутрішнього розпорядку, ні контракт з директором Коледжу, ні Закон України "Про освіту" та "Про фахову передвищу освіту" не надавали права директору одноосібно визначати будь-які підстави для відрахування студентів, у тому числі й за паління сигарет у приміщеннях Коледжу (про що, ще піде мова далі).

Положенням про відокремлений структурний підрозділ «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» було встановлено, що (а.с. 76-83 том 1) :

- Коледж є державним закладом освіти - відокремленим структурним підрозділом ДТЕУ, що реалізує державну політику в галузі освіти і науки. Коледж здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України та законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про фахову передвищу освіту», актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших законодавчих і нормативно-правових актів, статуту ДТЕУ, наказів і розпоряджень ректора ДТЕУ, та цього Положення. Також самостійно приймає рішення і здійснює діяльність у межах повноважень, визначених цим Положенням та Статутом ДТЕУ (п.1.5.);

- види діяльності Коледжу є і освітня діяльність - повна загальна середня освіта; фахова передвища освіта; вища освіта (п.1.8.);

- Коледж самостійно приймає рішення в межах наданих повноважень (п.10.);

- освітня діяльність коледжу ґрунтується у тому числі й на такому принципі, як: автономія та самоврядування (п.2.4.);

- ДТЕУ як багатопрофільний заклад вищої освіти, у підпорядкуванні якого знаходиться Коледж: здійснює управління Коледжем на основі принципів автономії та самоврядування, розмежування прав, повноважень і відповідальності керівництва Університету та Коледжу, поєднання колегіальних та єдиноначальних засад (п.3.2.);

- права та обов`язки педагогічних та інших працівників та студентів, які навчаються в Коледжі, визначаються відповідно до законодавства України, Статуту Університету, цього положення, Колективного договору, положень про відповідні структурні підрозділи (п.4.7.);

- органи студентського самоврядування беруть участь в управлінні Коледжем; захищають права та інтереси студентів, які навчаються у Коледжі; вносять пропозиції щодо розвитку матеріально-технічної бази Коледжу, у тому числі питань, що стосуються побуту та відпочинку студентів; виконують інші функції, передбачені Законом України «Про вищу освіту», «Про фахову передвищу освіту», Статутом Університету, цим Положенням та положенням про студентське самоврядування Коледжу (п.4.14.);

- організація освітнього процесу у Коледжі визначається законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про фахову передвищу освіту», Статутом Університету, цим Положенням, Правилами внутрішнього розпорядку в Коледжі, положеннями про організацію освітнього процесу в Коледжі та іншими нормативно-правовими актами (п.5.2.);

- організація освітнього процесу у Коледжі, прийом, відрахування, переведення і поновлення студентів, отримання другої вищої освіти, регулюються правилами та положеннями, що розробляються Коледжем відповідно до законодавства України (п.5.4.);

- за порушення вимог Статуту Університету, цього Положення, правил внутрішнього розпорядку Коледжу, навчальної дисципліни, правил проживання в гуртожитку, невиконання інших вимог нормативно-правових актів до студента або іншої особи, яка навчається у Коледжі можуть застосовуватись стягнення в порядку, встановленому Правилами внутрішнього розпорядку Коледжу (п.5.10.);

- особи, які навчаються в Коледжі, можуть бути відраховані: у разі завершення навчання за відповідною освітньою програмою; за власним бажанням; у разі переведення до іншого закладу освіти; за невиконання навчального плану (академічну неуспішність); за порушення умов договору (контракту), укладеного між Коледжем та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; в інших випадках, передбачених законодавством України (п.5.11.);

- директор здійснює поточне (оперативне) керівництво Коледжем, забезпечує фінансово-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, виконання завдань Університету, передбачених законодавством, Статусом університету, Положенням про Коледж та контрактом (п.6.1);

- директор Коледжу має право: від імені та за дорученням університету, як юридичної особи представляти коледж в органах державної влади, на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності; накладати на працівників Коледжу стягнення відповідно до вимог чинного законодавства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників Коледжу; вирішувати інші питання віднесені законодавством, університетом, статутом університету, положенням про коледж і контрактом (п.6.3.).

Отже, вказаним Положенням не було передбачено такої підстави для відрахування студентів, як паління у приміщеннях Коледжу або порушення заборони паління у таких приміщеннях. Більш того, п.5.4.,5.10., 5.11. чітко передбачають, що питання визначення підстав відрахування студентів не може вирішуватись наказами директора чи будь-якими іншими виданими ним одноосібно документами. Зокрема (як це вказано прямо у п.5.4.) відрахування студентів регулюється правилами та положеннями, що розробляються Коледжем відповідно до законодавства України. І суд відзначає, що відповідач не надав суду будь-яких окремих правил чи положень, які були би розроблені Коледжем відповідно до законодавства України і якими було би врегульовано питання підстав і порядку відрахування студентів, окрім Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів у Коледжі, про яке піде мова нижче.

Проте, окремим питанням відрахування студентів присвячені окремі пункти вказаного Положення про Коледж (що вказані вище) та Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, про які піде мова далі.

І, що стосується окремих пунктів Положення про коледж, що вказані вище, суд повторює, що вони не передбачають такої підстави для відрахування студентів з навчання, як паління у приміщеннях Коледжу і не надають право директору Коледжу одноосібно визначати підстави для їх відрахування за це (п.5.4. Положення про Коледж).

Разом з цим, п.5.10 взагалі прямо вказує на те, що за порушення вимог цього Положення, Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, невиконання інших вимог нормативно-правових актів до студента можуть застосовуватись стягнення в порядку, встановленому Правилами внутрішнього розпорядку Коледжу, а не відрахування з навчання. Підстави ж відрахування передбачені п.5.11., і серед них немає такої підстави, як паління у приміщеннях Коледжу або порушення заборони паління у таких приміщеннях.

Окремо суд констатує, що у цьому Положенні не має визначення того, що паління у приміщеннях Коледжу відноситься, або його слід вважати, грубим одноразовим порушенням Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, наслідком чого є відрахування студента.

Що стосується Правил внутрішнього розпорядку Коледжу, то ними було встановлено, що (а.с.139-145 том 1 та а.с.53-67 і 80-94 т.2) :

- ці правила розроблені відповідно до Статуту Київського національного торговельно-економічного університету та Положення про Коледж і регламентують виробничі відношення між адміністрацією і співробітниками, умови праці, порядок прийому та звільнення працівників, норми трудової дисципліни, етики, ставлення до матеріально-грошових цінностей тощо. Вони мають на меті забезпечувати організовану, плідну та творчу працю, високу трудову дисципліну, сприяти підвищенню рівня підготовки спеціалістів, зростанню громадського престижу коледжу (п.1.2.);

- сферою поширення дії правил внутрішнього розпорядку є адміністрація, викладацький склад, працівники всіх підрозділів та служб коледжу (п.1.4.);

І виходячи з цього суд констатує, що за цими положення, ці Правила взагалі не мали б застосовуватись до студентів, однак далі суд знайшов окремі пункти, які стосуються студентів напряму. Проте суд не може не відзначити виявлену суперечність, особливо в аспекті того, чи знав і чи міг знати позивач, не звертаючись за правовою допомогою правило про те, що за порушення заборони куріння у приміщеннях Коледжу буде застосовано відрахування з навчання.

- усі питання пов`язані із застосуванням цих Правил, а також організацією контролю за їх виконанням розв`язує директор коледжу та профспілковий комітет в межах їх повноважень, а у випадках, передбачених прямо чинним законодавством, спільно або за погодженням між собою (п.1.5.);

- студенти коледжу зобов`язані виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку Коледжу та правила проживання у студентському гуртожитку (п.6.9.); Суду такі правила не надавались і суду важко уявити, як до студентів, особливо у віці 15 років, можуть застосовуватись правила саме трудового розпорядку.

- студентам забороняється палити в приміщенні коледжу, розпивати алкогольні напої, передавати студентські квитки стороннім особам, виносити без дозволу адміністрації коледжу предмети і різне обладнання з лабораторій, навчальних та інших приміщень (п.6.12.);

- за порушення навчальної дисципліни і Правил внутрішнього трудового розпорядку до студентів можуть вживатись таке дисциплінарне стягнення як відрахування з коледжу. Відрахування з коледжу можливе в тому числі і за одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього розпорядку коледжу (п.6.15.);

Тобто, у цьому пункті йде мова про такі 4 окремі та самостійні випадки відрахування з Коледжу: порушення навчальної дисципліни; порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку; одноразове грубе порушення навчальної дисципліни; одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку Коледжу. Однак, у цьому пункті також не йдеться про те, що куріння або паління електронних сигарет у приміщеннях Коледжу є або вважається одноразовим грубим порушенням Правил внутрішнього розпорядку Коледжу.

- у приміщеннях коледжу, у тому числі в їдальні забороняється: палити; вживати спиртні напої (п.9.3.). Однак і тут, не передбачені конкретні наслідки порушення таких заборон.

Також суд відзначає, що незважаючи на наявність окремих і самостійних заборон у поведінці на території приміщень Коледжу (заборона паління та заборона вживання спиртних напоїв - п.9.3.), у п.6.15. (в якому передбачені конкретні підстави для відрахування з коледжу), як підстава для відрахування студента прямо передбачено тільки розпивання алкогольних напоїв в навчальному закладі або поява в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсикологічного сп`яніння, але куріння чи паління у приміщеннях Коледжу, не передбачена як підстава для відрахування студента.

Суду надано контракт №19 від 01 січня 2023 року (який укладено між відповідачем та директором Коледжу) яким встановлені права, обов`язки і межі повноважень останнього, однак зважаючи на дату його укладення, а саме 01.01.2023 року, і те, що оспорюваний наказ був виданий директором 20.10.2022 року суд не вважає цей контракт доказом у цій справі (а.с. 202-207 том 1).

Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів у Коледжі, яке застосовувалось з 31.01.2022 року було передбачено, що (а.с.3-10 та 95-103 і 104-138 т.2):

- відрахування із числа студентів регулюється Законами України «Про вищу освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Положенням про організацію освітнього процесу здобувачів освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» та Правилами внутрішнього розпорядку в коледжі (п.5.1.);

- підставами для відрахування здобувачів освіти є: одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього трудового розпорядку ВСП «КПФК ДТЕУ» (п.5.2.);

- відрахуванням здобувачів освіти здійснюється за узгодженням з органом студентського самоврядування (п.5.4.).

І суд знову відзначає, що і за цим нормативним документом не передбачено такої підстави для відрахування студентів з навчання, як паління у приміщеннях Коледжу і не надано право директору Коледжу одноосібно визначати підстави для їх відрахування за це. Суд також повторює, що і в цьому документі не визначено що являється одноразовим грубим порушенням навчальної дисципліни або Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Положенням про організацію освітнього процесу здобувачів фахової передвищої освіти Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» було передбачено, що (а.с.12-52 том 2) :

- підставами для відрахування здобувачів фахової передвищої освіти є у тому числі одноразове грубе порушення навчальної дисципліни або Правил внутрішнього трудового розпорядку ВСП «КЕПФК ДТЕУ» (п.14.1.);

- поновлення до складу здобувачів фахової передвищої освіти можливе незалежно від тривалості перерви у навчанні, причини відрахування та форми здобуття освіти (п.15.3.).

Отже і цим нормативним документом не передбачено такої підстави для відрахування студентів з навчання, як паління у приміщеннях Коледжу і не надано право директору Коледжу одноосібно визначати підстави для їх відрахування за це. Суд також повторює, що і в цьому документі не визначено, що являється одноразовим грубим порушенням навчальної дисципліни або Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідач надав суду також Положення про студентське самоврядування у відокремленому структурному підрозділі Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету від 31 серпня 2022 року, яким було передбачено, що (а.с.184-189 том 2):

- первинна структурна одиниця студентського самоврядування створюється на рівні академічної групи. відповідальний за функціонування студентського самоврядування в групі є староста та його заступники який обирають студенти групи на перших виховних годинах (п.3.3.);

- наступною структурною одиницею студентського самоврядування коледжу є ради студентського самоврядування, відділень студенти кожного відділення обирають РСС (голова, заступник, секретар,члени) - п.3.4;

- найвищою у структурній ієрархії студентського самоврядування коледжу є рада студентського самоврядування коледжу. До якої входять голова РСС коледжу, заступники, секретар, голова РСС відділення, голови комісій, контрольно-ревізійні органи. Вищим органом студентського самоврядування є конференція студентів ВСП «КЕПФК ДТЕУ» які формує і затверджує склад ради студентського самоврядування (п.3.2.);

- засідання ради студентського самоврядування проводить голова або за його дорученням заступник. Хід засідання фіксується протоколом який підписується головою (заступником) та секретарем (п.3.8.);

- рада студентського самоврядування має право розглядати випадки порушення студентами Правил внутрішнього розпорядку, отримувати від них пояснення, погоджувати накази про відрахування (п.4.1.).

Відповідач також надав витяг з протоколу № 6 засідання ради студентського самоврядування Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» від 19.10.2022 року яким було вирішено дати згоду на відрахування з числа студентів коледжу студентів 2 курсу групи К-21 спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» в тому числі і ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення правил внутрішнього розпорядку, а саме паління електронних сигарет в приміщенні навчального закладу (а.с. 190 том 2).

Згідно з відповіддю Печеніжинської селищної ради від 04.11.2022 року № 1392/02-03/074 служба у справах дітей Печеніжинської селищної ради не надавала письмового погодження на відрахування студента денної форми навчання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.30 том 1). А згідно з відповіддю служби у справах дітей Коломийської міської ради, вона також не надавала письмове погодження на відрахування неповнолітнього студента денної форми навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 із Коломийського економіко-правового фахового коледжу ДТЕУ (а.с.32 том 1).

Згідно з відомостями щодо права провадження освітньої діяльності у сфері фахової передвищої освіти відокремлений структурний підрозділ «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» має право підготовки фахового молодшого бакалавра за спеціальностями «Управління та адміністрування», «Право», «Інформаційні технології», «Сфера обслуговування» (а.с.72-75 та 196-201 том 1).

Рішення загальних місцевих судів, які надав представник позивача (а.с.172-183 т.1), суд не вважає доказами і не приймає їх до уваги, оскільки ними не встановлені будь-які обставини, які входять у предмет доказування у цій справі.

09.11.2022 року, між Відокремленим структурним підрозділом "Коломийський політехнічний фаховий коледж Національного університету "Львівська політехніка" (виконавець) та ОСОБА_37 (замовником) було укладено договір про платні освітні послуги №138 за яким, виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента ОСОБА_3 за денною формою здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою "Менеджмент", за спеціальністю "Менеджмент", із терміном навчання 2 роки і 6 місяців, із загальною вартістю навчання 40900 гривень (а.с.171 т.1).

Проте, не погоджуючись із своїм відрахуванням, через адвоката, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, оспорюючи правомірність наказу про його відрахування з Коледжу, вимагаючи його скасувати, поновити його на навчанні, а також відшкодувати завдану йому цим моральну шкоду.

Зміст спірних правовідносин.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини з приводу реалізації права позивача на освіту, у межах яких між ними виник спір з приводу законності рішення відповідача про відрахування позивача з навчання у Коледжі, яке позивач вважає таким, що порушує його право на доступ до освіти і навчання у вільно обраному ним навчальному закладі, і яким йому було заподіяно моральної шкоди, на відшкодування якої грошовими коштами та на поновлення на навчанні, на його думку, він має право.

Оцінка суду щодо права позивача на доступ до освіту.

Частина 1 статті 53 Конституції України гарантує, що кожен має право на освіту. А пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади регулювання освіти.

Зокрема, ч.1 ст.2 Закону України «Про освіту» передбачено, що законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. А згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про освіту» суб`єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, яка визначається цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

При цьому ч.1 і ч.2 ст.23 Закону України «Про освіту» уточнюють, що держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Однак обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти. Також суд враховує і положення ч.1 ст.26 Закону України «Про освіту» за якими, керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за діяльність закладу освіти. Проте повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти.

Отже, автономія будь-яких закладів освіти та повноваження їх керівників не є абсолютною і не дає право керівникам будь-яких закладів освіти приймати будь-які рішення на свій власний розсуд. І автономія закладів освіти, і повноваження директорів закладів освіти має свої межі, які визначаються цим законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

При цьому суд враховує, що за п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про освіту» автономія - це право суб`єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Що, ще раз підтверджує висновок суду про те, що реалізація закладом освіти своєї автономності в аспекті права приймати самостійні, незалежні та відповідальні рішення щодо своєї діяльності провадиться у порядку та межах, визначених законом. А він, як вказувалось вище передбачає врахування порядку і меж, передбачених спеціальними законами та установчими документами. І оскільки ч.7 ст.16 Закону України «Про освіту» передбачено, що порядок, умови, форми та особливості здобуття фахової передвищої освіти визначаються спеціальним законом. Суд вважає, що таким законом є Закон України "Про фахову передвищу освіту".

Частиною 1 та 3 ст.2 Закону України «Про фахову передвищу освіту» передбачено, що законодавство України про фахову передвищу освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України. При цьому, заклад фахової передвищої освіти має право самостійно ухвалювати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної законодавством та установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про фахову передвищу освіту» діяльність закладу фахової передвищої освіти провадиться на принципах: 1) автономії та самоврядування; 2) розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад фахової передвищої освіти, органів управління закладу фахової передвищої освіти та його структурних підрозділів. А згідно з ч.2 ст.30 Закону України «Про фахову передвищу освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів фахової передвищої освіти. Однак обсяг автономії закладів фахової передвищої освіти визначається законодавством та установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

При цьому суд враховує і ч.2 ст.35 Закону України «Про фахову передвищу освіту» за якою керівник є представником закладу фахової передвищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності, але в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу фахової передвищої освіти.

Отже, і спеціальний закон також передбачає, що автономія закладу передвищої освіти та повноваження його керівника не являються абсолютними і не дають право керівнику будь-якого закладу передвищої освіти приймати будь-які рішення на свій власний розсуд. І автономія закладу передвищої освіти, і повноваження його керівника мають свої межі, які визначаються Законом України "Про освіту", Законом України "Про фахову передвищу освіту" та установчими документами закладу освіти.

Підтвердженням чого є п.14 ч.3 ст.35 Закону України "Про фахову передвищу освіту" за якими, керівник закладу передвищої освіти у встановленому законодавством порядку відраховує із закладу фахової передвищої освіти та поновлює на навчання в ньому осіб, які навчаються (навчалися) у закладі (закладах) фахової передвищої освіти.

Тобто, з одного боку, автономія закладу передвищої освіти надає можливість саме його керівнику самостійно, незалежно та відповідально приймати рішення щодо відрахування із закладу осіб, які у ньому навчались. А з іншого, ця ж автономія вимагає того, щоби реалізація такого права керівника відбувалась тільки у встановленому законодавством порядку, і не інакше. Що також підтверджується і ч.4 ст.35 цього ж закону, за якою керівник структурного підрозділу закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері фахової передвищої освіти, виконує визначені цією статтею повноваження відповідно до вимог цього Закону у спосіб, визначений положенням про структурний підрозділ закладу вищої освіти, іншої юридичної особи, та в межах повноважень, делегованих керівником закладу вищої освіти, іншої юридичної особи.

Положеннями ч.1 ст.44 Закону України "Про фахову передвищу освіту" було передбачено, що підставою для відрахування здобувача фахової передвищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньо-професійною програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого закладу фахової передвищої освіти або до закладу професійної (професійно-технічної) освіти, загальної середньої освіти (для здобувачів фахової передвищої освіти, які зараховані на основі базової середньої освіти, протягом першого і другого років навчання); 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору про надання освітніх послуг, який є підставою для зарахування; 6) порушення академічної доброчесності; 7) стан здоров`я (за наявності відповідного висновку); 8) інші випадки, визначені законом.

І як вже вказувалось, з огляду на зміст оскаржуваного позивачем наказу про його відрахування, він не був відрахований з навчання у Коледжі з будь-якої із наведених підстав. У наказі про відрахування позивача відсутнє навіть посилання на будь-яку з цих підстав. Суд вже зазначав, що позивача було відраховано, як вказано у наказі, за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, яким на думку директора Коледжу слід було вважати паління електронних сигарет в приміщенні навчального закладу. Однак така підстава, серед передбачених у наведеному законі, відсутня.

Що стосується установчого документу Коледжу, як закладу фахової передвищої освіти, а також інших наданих суду відповідачем письмових Правил і Положень, то суд вже детально проаналізував їх зміст і виклав їх у розділі цього рішення "Встановлені судом обставини", але вони також не встановлюють такої підстави для відрахування з навчання студента Коледжу, як паління в приміщенні Коледжу, а також не передбачають, що паління в аудиторіях чи приміщеннях Коледжу вважається одноразовим грубим порушенням Правил внутрішнього розпорядку коледжу.

І тому, суд згоден із позивачем та його представником у тому, що наказ директора коледжу, в частині відрахування позивача із навчання з наведеної підстави є незаконним, оскільки він не ґрунтується на підставах, визначених законом. І цей наказ, дійсно порушив особисте немайнове право позивача на освіту у вільно обраному ним закладі освіти, доступ до якого він втратив.

А ч.2 ст. 274 ЦК України встановлює, що обмеження особистих немайнових прав фізичної особи, встановлених цим Кодексом та іншим законом, можливе лише у випадках, передбачених ними. І ч.2 та ч.3 статті 273 ЦК України уточнюють, що юридичні особи, їх працівники, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Окремо суд хотів би відзначити і те, що жоден наданий відповідачем доказ не містить відомостей про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу директор коледжу враховував вік позивача і наявність у нього правового статусу дитини. А отже і необхідність врахування директором статті 3 Частини І Конвенції про права дитини, за якою в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. А також положення ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини за якою, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Таким чином, суд констатує, що право позивача на освіту дійсно було порушено і порушено саме відповідачем (зокрема, незважаючи на певну автономність, саме його структурним підрозділом, від імені якого той діє у тому числі й директор), при цьому це порушення триває вже майже 2 роки, оскільки доступ позивача до навчання (освіти) у вільно обраному ним закладі освіти порушується. А тому, порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Висновок суду про незаконність наказу про відрахування позивача не може змінити і не спростовує навіть погодження (на підставі ч.6 ст.41 Закону України «Про фахову передвищу освіту») директором коледжу свого наказу з відповідним органом студентського самоврядування Коледжу, адже наказ про відрахування позивача не ґрунтується на законі.

Що стосується отримання погодження на відрахування позивача у Служби у справах дітей, на чому наполягав представник позивача, то суд із цим не згоден. Оскільки його аргумент ґрунтується на п.31 Розділу ІІ Примірного Положення про службу у справах дітей міської, районної у місті ради, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 16.09.2021 року №518. А його дійсний зміст передбачає, що основними завданнями та повноваженнями служби є і розгляд питань, пов`язаних із доцільністю відрахування неповнолітніх здобувачів освіти закладів професійної (професійно-технічної) освіти першого року навчання, а також здобувачів фахової передвищої та вищої освіти саме першого року навчання. Однак, позивача було відраховано коли він навчався на другому році навчання. Тому ніяке погодження не було потрібним.

Щодо способу захисту права позивача на доступ до освіти.

Стаття 273 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (ч.1) - серед яких є і відновлення становища, як існувало до порушення. Разом з цим, за ч.2 ст.273 ЦК України захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ч.2).

І тому суд вважає, що підлягає повному задоволенню позовна вимога про визнання незаконним та скасування пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20.10.2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_3 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет в приміщені навчального закладу (в аудиторії).

А також повному задоволенню підлягає і позовна вимога про поновлення ОСОБА_3 на навчанні у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету, студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою комп`ютерна інженерія, за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія», із фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету (державне замовлення).

Суд вважає, що обидві ці позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки саме у своїй сукупності, ці способи захисту порушеного права позивача відповідають змісту порушеного права позивача на освіту, способу його порушення та наслідкам, що їх спричинило це порушення.

Окремо суд відзначає, що він врахував положення ч.3 ст.44 Закону України «Про фахову передвищу освіту» за якими особа, відрахована із закладу фахової передвищої освіти до завершення навчання за відповідною освітньою, освітньо-професійною програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу закладу фахової передвищої освіти.

Але відзначає, що описаний у законі випадок не поширюється на випадок поновлення студента на навчання судом, а застосовується до інших випадків, вказаних у цій статті. До того ж, як вже вказувалось законодавство України про фахову передвищу освіту базується на Конституції України і складається із Закону України "Про освіту", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України. А стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено (а право на освіту визнано цією Конвенцією), має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Те саме стосується і відповідних пунктів щодо поновлення на навчанні відрахованих студентів, які передбачені Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів у Коледжі та Положенням про організацію освітнього процесу здобувачів фахової передвищої освіти Коледжу. Які не регулюють порядок поновлення на навчанні студентів, яких поновив суд.

Оцінка суду щодо відшкодування моральної шкоди.

Виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, що передбачено п.22 ч.1 ст.92 Конституції України. А Цивільний кодекс України у ч.1 ст.23 прямо передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Також, положення ч.1 ст.280 ЦК України прямо передбачають, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Як вже було встановлено судом, відповідач дійсно порушив особисте немайнове право позивача на доступ до освіти, а тому останній має право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Частиною 3 статті 23 ЦК України унормовано, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода може бути відшкодована грошовими коштами. Однак розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд згоден із представниками відповідача у тому, що позивач не давав суду покази про рівень та глибину своїх душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку із його відрахуванням із навчання. Однак сам факт необхідності зміни навчального закладу, а з ним і свого звичного кола спілкування (яке сформувалось за рік його навчання) та освітньо-професійної програми, не з власної волі, ще й дитиною у віці 15 років, на додаток до цього, у середині учбового і другого року навчання (а.с.171 т.1), вочевидь та об`єктивно свідчить про те, що позивач таки зазнав душевних страждань у зв`язку із своїм незаконним відрахуванням. І це при тому, що він добровільно зізнався у вчиненому та плакав. Погіршення будь-яких здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, позивачем не доведено, тут суд згоден із представниками відповідача. Ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди (представник відповідача - директор коледжу) суд враховує, але відзначає, що директор вочевидь діяв керуючись мотивом наведення порядку в аудиторії, припинення порушення прав інших дітей на безпечні для здоров`я умови навчання та наведення порядку. І такі мотиви суд поділяє, але обраний директором спосіб досягнення цих цілей - ні. Інші обставини, які мають істотне значення для визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди, ні позивачем, ні відповідачем не доведені.

І тому, зважаючи на викладене і недоведеність позивачем більшої глибини своїх душевних страждань (їх тривалості, тяжкості вимушених змін та їх вплив на інші права і свободи позивача) суд вважає, що 30000 гривень, у якості розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, є необґрунтовано завищеною і такою, що не відповідає вимогам розумності і справедливості з огляду на обмеженість обставин, які зміг довести позивач і які впливають на розмір відшкодування. А от 15000 гривень суд вважає цілком достатнім та адекватним розміром відшкодування моральної шкоди завданої позивачу, як з огляду на встановлені судом обставини, так і на те, що порушення права позивача на доступ до освіти, яку він вільно обрав, триває більше 20 місяців і у добровільному порядку, порушене право позивача, відповідач не поновлює.

Отже, порушене право позивача на доступ до освіти, яку він вільно обрав, підлягає поновленню, однак не тільки скасуванням наказу про його відрахування і поновленням на навчанні, а й шляхом відшкодування позивачу моральної шкоди, яка безперечно була йому заподіяна, але у розмірі, визначеному судом.

Тут суд також врахував і те, що за положеннями статті 276 ЦК України юридична особа, рішеннями якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. А якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Як вже було встановлено судом, відповідач порушив право позивача на доступ до освіти, але необхідні дії, для негайного поновлення такого права, без рішення суду, не вчиняє більше 20 місяців, через що суд і вважає, що у цій конкретній ситуації суду слід не тільки задовольнити вимоги позивача про скасування наказу щодо його відрахування з числа студентів, і поновити його на навчанні, а й відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду. Однак, частково.

При цьому, приймаючи рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача саме з відповідача (тобто, юридичної особи), у якості відшкодування моральної шкоди, суд враховує ч.1 ст.1172 ЦК України яка прямо передбачає, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору. А згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою від 27.03.2023р. було задоволено клопотання позивача, визначено судом розмір судового збору і відстрочено позивачу його сплату у розмірі 2147 гривень 20 копійок - до ухвалення судового рішення у справі (а.с.55-57 тому 1). Вказана ухвала набрала законної сили і сторонами не оспорювалась. При цьому суд відзначає, що вказана сума судового збору у розмірі 2147 гривень 20 копійок була мінімально необхідною для сплати судового збору за дві вимоги позивача: 1073 гривні 60 копійок - за вимогу немайнового характеру (якою є вимога про скасування наказу і поновлення на навчанні) та 1073 гривні 60 копійок - за вимогу майнового характеру (якою є вимога про відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі, розмір якого, якщо застосовувати судовий збір у виді проценту від суми є меншим за мінімальну ставку).

Тож з огляду на це і незважаючи на те, що суд задовольнив позов частково, оскільки вимогу про скасування наказу і поновлення позивача на навчанні - задоволено повністю, а вимогу про відшкодування моральної шкоди - частково, але задоволена вимога складає 15000 гривень, за пред`явлення якої позивач все одно повинен був би сплатити мінімальну ставку судового збору, тобто таку суму, судовий збір у розмірі 2147 гривень 20 копійок від сплати якого при пред`явленні позову позивача звільнив суд, підлягає стягненню з відповідача на користь держави Україна, у повному обсязі.

Щодо повного тексту рішення.

Останній день строку виготовлення повного тексту даного рішення припадав на 15 серпня 2024 року. Однак у цей день суддя перебував у відпустці, а 16 серпня 2024 року - перебував у відрядженні, тобто 15 і 16 серпня 2024 року були не робочими днями. 17 та 18 серпня 2024 року були вихідними днями, а перший після цього робочий день був понеділок: 19.08.2024 року.

Також суд відзначає, що за положеннями ч.3 ст.124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Тому зважаючи на викладене, і оскільки кількість встановлених судом обставин, кількість досліджених і описаних доказів та аргументів сторін вимагали від судді детального і відповідного викладу у цьому рішенні, повний текст рішення було виготовлено тільки 19 серпня 2024 року.

Отже, керуючись статтями 2, 19, 23, 34, 43, 49, 76-113, 128-132, 133-142, 174-183, 217-248, 258, 259, 263-265, 268, 273,280-289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Державного торговельно-економічного університет, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Печеніжинська селищна рада про визнання незаконним та скасування наказу в частині відрахування з числа студентів коледжу одного студента, поновлення студентом та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету від 20.10.2022 року № 108-с «Про відрахування з числа студентів коледжу», в частині відрахування з числа студентів коледжу ОСОБА_3 , студента групи К-21 денної форми навчання спеціальності 123 «Комп`ютерна інженерія» за одноразове грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку коледжу, а саме паління електронних сигарет в приміщені навчального закладу (в аудиторії).

Поновити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Коломийський економіко-правовий фаховий коледж ДТЕУ» Державного торговельно-економічного університету, студентом другого курсу денної форми здобуття освіти, за освітньо-професійною програмою комп`ютерна інженерія, за спеціальністю 123 «Комп`ютерна інженерія», із фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету (державне замовлення).

Стягнути з Державного торговельно-економічного університету (ідентифікаційний номер: 44470624; місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото, 19) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) 20 000 (двадцять тисяч) гривень, у якості відшкодування моральної шкоди. У відшкодуванні моральної шкоди у більшому розмірі - відмовити.

Стягнути з Державного торговельно-економічного університету (ідентифікаційний номер: 44470624; місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіото, 19) на користь держави: Україна (на рахунок: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення складено 19 серпня 2024 року.

Суддя: Коваленко Д. С.