Ухвала

від 20.08.2024 по справі 591/9812/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/9812/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - КлімашевськаНомер провадження 11-сс/816/383/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою з доповненнями представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 травня 2024 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 травня 2024 року, клопотання слідчого задоволено.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 23.04.2024 під час проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обмеження власників та володільців майна у їх праві на розпорядження та користування, а саме на: речовину рослинного походження у неоднорідному стані, ззовні схожу на наркотичний засіб канабіс; обрізану горловину пластикової пляшки з нашаруванням речовини рослинного походження, з метою збереження вказаного майна як речових доказів по справі.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого ОСОБА_7 .

Не погодившись зі вказаним рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу із доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09.05.2024 та постановити нову ухвалу про повернення клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 про арешт тимчасового вилученого майна, прокурору для усунення недоліків, у визначений апеляційним судом строк.

В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт вказує на те, що до поданого слідчому судді клопотанні про арешт тимчасово вилученого майна не було додано рішення (постанови) про визначення слідчого (слідчої групи зі старшим слідчої групи) та про визначення прокурора (групи прокурорів із старшим прокурором такої групи), що унеможливлює перевірку повноважень осіб, які підписали та погодили зазначене клопотання.

Так, матеріали провадження, які перебувають на розгляді слідчого судді чи судді, повинні містити постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого (слідчої групи) та керівника органу прокуратури про визначення прокурора (групи прокурорів).

Та якщо таке клопотання не містить належного документального підтвердження повноважень слідчого чи прокурора на момент вирішення слідчим суддею питання про призначення його до судового розгляду - воно повинно бути повернуто для усунення недоліків, як передбачено ч. 3 ст. 172 КПК України.

Таким чином, клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути повернуто прокурору для усунення відповідних недоліків.

Окрім цього, апелянт звертає увагу на те, що клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею з порушення строків, передбачених ч. 6 ст. 173 КПК України.

Так, строки у сімдесят двох годин сплинули на дату розгляду поданого слідчим клопотання про арешт майна, а тому є всі підстави для постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання.

Також, постанова слідчого про визнання вилученого майна речовими доказами взагалі не містить жодного обґрунтування необхідності визнання такого майна в якості речового доказу.

У доповненні до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що Верховний Суд в постанові від 15.05.2024 у справі № 758/6173/22, зробив висновок, що витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора або групи прокурорів чи постанову керівника відповідного органу досудового розслідування про призначення слідчого або групи слідчих, які здійснюватимуть повноваження прокурорів чи слідчих у конкретному кримінальному провадженні, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує зазначені правові наслідки в кримінальному провадженні.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце апеляційного розгляду, на судове засідання не з`явилася, відповідно наданої заяви просить апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 розглядати у її відсутність, вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення, представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Перевіряючи законність прийнятого судового рішення про арешт майна в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, з матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023200000000326 від 06 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що працівники ТОВ «Міський центр лікування залежності» зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до наркотичного засобу метадон, обіг якого обмежено та інших заборонених в обігу речовин, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно раніше розробленого плану, умисно, з корисливих мотивів, повторно, в супереч чинного законодавства, що регулює діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, здійснюють викрадення та привласнення наркотичного засобу метадон та інших заборонених в обігу речовин з метою їх подальшого збуту серед мешканців м. Суми за грошову винагороду.

Проведеними в межах досудового розслідування заходами встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетні ОСОБА_9 (адміністратор), ОСОБА_5 (лікар-нарколог), ОСОБА_10 (медична сестра), які працюють в ТОВ «Міський центр лікування залежності» в частині нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , головний корпус літ «А-ІП» площею 182,6 кв.м.

23 квітня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: речовину рослинного походження у неоднорідному стані, ззовні схожа на наркотичний засіб канабіс, обрізану горловину пластикової пляшки з нашаруванням речовини рослинного походження.

З клопотанням про накладення арешту за вказане майно звернувся до слідчого судді слідчий СВ розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Сумської обласної прокуратури.

В обґрунтування поданого клопотання, слідчий посилався на те, що майно вилучене під час проведення обшуку домоволодіння, за місцем мешкання ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є речовими доказами у кримінальному провадженні, так як можуть зберігати на собі сліди кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використання як доказ факт чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вірно встановив, що майно, вилучене 23 квітня 2024 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. А тому наявні достатні підстави для застосування ініційованого слідчим заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту, задля запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, вважає їх законними та обґрунтованими, з врахуванням того, що на той час були наявні правові підстави для накладення арешту на майно, оскільки відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, має доказове значення, несе об`єктивну інформацію, може підтвердити обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і бути доказом під час судового розгляду.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, які має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Що стосується доводів апелянта про відсутність у матеріалах провадження постанови про призначення прокурорів та слідчих в кримінальному провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963 кмо20), постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Доводи апелянта, щодо неможливості перевірити повноваження слідчого та прокурора на звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, на переконання апеляційного суду є помилковими, оскільки до клопотанням про арешт майна, долучено витяг з ЄРДР кримінального провадження № 12023200000000326 від 06.10.2023, який містить перелік слідчих, які здійснюють досудове розслідування та прокурорів, які уповноважені здійснювати процесуальне керівництво. Серед переліку осіб, зазначено слідчого ОСОБА_7 , який звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, узгоджене прокурором ОСОБА_7 .

Окрім цього, під час розгляду заяви адвоката ОСОБА_6 про відвід слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_11 у справі, слідчим ОСОБА_7 було долучено копію постанови про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих від 22.04.2024 та постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 10.10.2023.

Посилання апелянта в обґрунтування апеляційних вимог на правовий висновок ВС викладеного в постанові від 15.05.2024 по справі № 758/6173/22, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відсутність постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Таким чином, визнання доказів недопустимими здійснюється судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, коли судом надається оцінка доказам з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації дій особи, на майно якої накладено арешт, переваги одних доказів над іншими тощо.

Щодо посилання адвоката про розгляд слідчим суддею клопотання слідчого, з порушенням строку, встановленого ч. 6 ст. 173 КПК України, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, 26 квітня 2024 року на адресу Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання слідчого про арешт майна.

Складеною помічником судді телефонограмою підтверджено про належне сповіщення слідчого про час, дату та місце розгляду поданого клопотання,та у зв`язку з відсутність в матеріалах справи інформації про засоби зв`язку із власником майна та його представника, орган досудового розслідування було зобов`язано належним чином сповістити останніх.

Відповідно складеного журналу судового засідання від 29 квітня 2024 року, судовий розгляд клопотання слідчого було відкладено за заявою представника власника майна - адвоката ОСОБА_6

03 травня 2024 року на початку судового розгляду, адвокат ОСОБА_6 заявив відвід слідчому судді, і заява про відвід була призначена на 07.05.2024 у складі іншого судді Зарічного районного суду м. Суми.

Після ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 про відвід слідчого судді, судовий розгляд клопотання слідчого про арешт майна було призначено на 09.05.2024.

На електронну адресу адвоката ОСОБА_6 було направлено повістка про виклик до суду в кримінальному провадженні за клопотанням слідчого про арешт майна, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до норм кримінального процесуального Закону України, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 вважається таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду поданого клопотання слідчого про арешт майна.

Проте, на вказану дату адвокат ОСОБА_6 не з`явився, клопотань про проведення судового розгляду в режимі відеоконференції не подавав. У зв`язку з чим слідчим суддею було розглянуто клопотання слідчого про арешт майна у відсутність власника майна та його представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна розглядається слідчим суддею не пізніше сімдесяти двох годин з дня його надходження до суду.

Відмова у задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, яка його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України (ч. 1 ст. 173 КПК України). Отже, такої підстави для відмови в арешті майна, як порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання, чинним КПК України не передбачено. Більше того, сплив процесуального строку для постановлення ухвали за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна не припиняє обов`язку слідчого судді розглянути клопотання по суті, а також не тягне за собою припинення повноважень слідчого судді на прийняття відповідного рішення.

Слід також відзначити, що незалежно від дотримання слідчим суддею строків розгляду клопотання, значення тимчасово вилученого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин кримінального провадження не втрачається.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого саме 09.05.2024, з об`єктивних причин та з дотримання норм КПК України, які регулюють питання арешту тимчасово вилученого майна. Відповідно, відсутні підстави для скасування ухваленого судового рішення.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що виключно до компетенції суду входить порядок призначення до судового розгляду матеріалів кримінального провадження, з належним сповіщення учасників засідання про час, дату та місце засідання.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Підстави вважати постанову слідчого від 24.04.2024 про визнання документів та речей речовими доказами, такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у колегії суддів відсутні, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Окрім цього, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання надано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява № 47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, із з`ясуванням обставин, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту в даному кримінальному провадженні.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, власником не надано та колегією суддів не встановлено.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.

Слід зауважити, що відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та не вбачає підстав для її скасування, у зв`язку з чим вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - без задоволення.

Керуючись ст. ст.170,173,404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 травня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12023200000000326 від 06 жовтня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3