Ухвала

від 26.09.2024 по справі 591/9812/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №591/9812/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - КлімашевськаНомер провадження 11-сс/816/363/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - арешт майна

УХВАЛА

Іменем України

26 вересня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/9812/23 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.05.2024 щодо накладення арешту на майно,

учасників кримінального провадження:

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

установила:

У поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчої судді та постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна прокурору для усунення недоліків у визначений апеляційним судом строк, оскільки матеріали клопотання не містять належного документального підтвердження повноважень слідчого та прокурора у кримінальному провадженні, слідча суддя порушила строк розгляду клопотання і постановлення відповідної ухвали, відкладення розгляду клопотання 29.04.2024 відбулось без з`ясування позиції інших учасників провадження, слідчим необґрунтована необхідність арешту майна з огляду на положенням ст. 98 КПК.

24.04.2024 до Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про арешт майна, погодженим з прокурором Сумської обласної прокуратури, звернуся слідчий СУ ГУНП в Сумській області, який обґрунтував його тим, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідуванні в кримінальному провадженні № 12023200000000326 від 06.10.2023 за ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК.

23.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17.04.2024 був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлені та вилучені блокнот зеленого кольору з твердою палітуркою, який містить в собі чорнові записи (ПІБ та контактні номери осіб); блокнот синього кольору з чорновими записами; телефон Xiaomi Redmi 5, чорного кольору у чохлі коричневого кольору ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із SIM-карткою ( НОМЕР_3 ).

Зважаючи, що вилучене в ході обушку майно може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК, а також одержане внаслідок вчинення злочинів, що розслідуються в даному кримінальному провадженні, слідчий просив накласти на це майно арешт з метою збереження речових доказів у вказаному провадженні.

Ухвалою слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_7 про повернення клопотання слідчого та про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а також одночасно задоволене клопотання слідчого і накладений арешт на майно. Своє рішення слідча суддя суду першої інстанції обґрунтувала тим, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, та існує необхідність його збереження як речових доказів.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчої судді, доводи власника майна ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зокрема, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1-2 ч. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч. 1 ст. 170 КПК).

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а згідно ч. 3-4 цієї статті у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК. При цьому заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК).

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 1-2, 4 ст. 173 КПК).

Здійснивши розгляд клопотання слідчого про арешт майна та задовольнивши його, слідча суддя суду першої інстанції дійшла висновку, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК, та існує необхідність його збереження як речових доказів, тобто вилучені в ході обшуку речі та предмети мають відношення до вчинених злочинів, які розслідуються в межах кримінального провадження № 12023200000000326 від 06.10.2023 за ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК, прямо пов`язані із цією подією та мають ознаки, що притаманні речовим доказам.

Разом з тим, вказані вище висновки слідчої судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином не умотивовані та не грунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Так, при вирішенні зазначеного вище питання слідчим суддею суду першої інстанції не були дотримані вимоги ст. 170-173 КПК, не з`ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно осіб (учасників кримінального провадження), а саме наявність правової підстави для арешту майна, можливість використання арештованого майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.

Як убачається з матеріалів клопотання, слідчим СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023200000000326 від 06.10.2023 за ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК за фактом того, що працівники ТОВ «Міський центр лікування залежності», зловживаючи своїм службовим становищем, маючи доступ до наркотичного засобу метадон, обіг якого обмежений та інших заборонених до обігу речовин, за попередньою змовою групою осіб відповідно раніше розробленого плану, повторно, всупереч чинному законодавству, що регулює діяльність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, здійснюють викрадення та привласнення наркотичного засобу метадон та інших заборонених в обігу речовин з метою їх подальшого збуту серед мешканців м. Суми за грошову винагороду.

23.04.2024 на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17.04.2024 за місцем мешкання адміністратора ТОВ «Міський центр лікування залежності» ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 був проведений обшук, в ході якого були вилучені блокнот зеленого кольору з твердою палітуркою, який містить в собі чорнові записи (ПІБ та контактні номери осіб); блокнот синього кольору з чорновими записами; телефон Xiaomi Redmi 5, чорного кольору у чохлі коричневого кольору ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 із SIM-карткою ( НОМЕР_3 ).

Вилучене в ході обушку майно постановою слідчого СУ ГУНП в Сумській області визнане речовими доказами.

Однак під час апеляційного розгляду, незважаючи на тривале розслідування кримінального провадження з 06.10.2023, клопотання слідчого не містить обґрунтування будь-якої причетності ОСОБА_6 вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК, відомості відносно неї до ЄРДР не вносились, повідомлення про підозру не оголошувалось. При цьому прокурором не доведена належність до кримінального провадження як доказів винуватості ОСОБА_6 чи іншої особи у вчиненні кримінальних правопорушень вилучених блокнотів та мобільного телефону, хоча згідно приписів ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення; документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в ч. 1 цієї статті.

Тобто, речові докази це приєднані до кримінального провадження предмети, що були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або були об`єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, тобто всі предмети, які можуть бути засобами для розкриття кримінального правопорушення і виявлення винних або для спростування підозри (обвинувачення) чи пом`якшення відповідальності підозрюваного (обвинуваченого). Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Серед цих предметів можна виділити продукти злочинної діяльності (фальшиві гроші, продукти харчування тощо).

Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та провадженні деяких інших слідчих дій. Їх можуть також принести до слідчих органів чи суду підозрюваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники процесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до кримінального провадження, зберігаються при кримінальному провадженні, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, слідства і суду або передаються для зберігання відповідному підприємству, організації чи установі. При передачі кримінального провадження від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, а також при передачі кримінального провадження з одного суду до іншого, речові докази передаються разом із справою.

З огляду на викладене, ураховуючи надані слідчим матеріали до клопотання про арешт майна, а також установлені досудовим слідством станом на 26.09.2024 фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 308, ч. 2 ст. 308 КК, які розслідуються в межах кримінального провадження № 12023200000000326 від 06.10.2023, на думку колегії суддів, не містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане у клопотанні слідчого майно безпосередньо стосується предмета розслідування кримінального провадження, може бути знаряддям кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК, що дає законні підстави для його арешту як речового доказу з метою його збереження.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним, а згідно ст. 7, 16 КПК загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності; позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому ст. 1 Першого протоколу Конвенції будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.

Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів приходить до переконання про відсутність на даний час підстав для застосування арешту вказаного майна, а тому на підставі ч. 3 ст. 407 КПК ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у накладенні арешту на майно, у зв`язку із чим апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу слідчої судді Зарічного районного суду м. Суми від 03.05.2024 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12023200000000326 від 06.10.2023 скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу.

Відмовити слідчому СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 в задоволенні його клопотання про арешт майна, вилученого 23.04.2024 під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3